Складання плану території сільської ради

Зміст:

     1.Підготовчі роботи.

     2.Складання робочого креслення для перенесення проекту в натуру.

     3.Відновлення втрачених межових знаків.

     4.Перенесення проекту в натуру.

    5.Оформлення технічного звіту.

    6.Висновок.

    7.Список використаної літератури.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

1

Виконала

Гончаренко  О.С.

Інструктаж  з техніки безпеки при проведенні навчальної геодезичної практики та правила поводження з електронними геодезичними приладами

До початку робіт з кожним студентом проводиться інструктаж з техніки безпеки на робочому місці:

• усі прибори та інструменти до початку робіт повинні бути старанно оглянуті та перевірені;
• геодезичні прибори повинні бути вірно укладені в футляри;
• тахеометр повинен бути вкладеним у вертикальному положенні;
• зберігання геодезичних приборів на штативах не дозволяється;
• ручки ящиків та футлярів геодезичних приборів повинні бути міцно закріпленими на них;
• усі прибори переносять у футлярах та чохлах, користуючись спеціальними заплічними ременями;
• переносити віхи, штативи, шпильки слід гострими кінцями вниз, установлювати віхи та штативи так, щоб не поранити вістрям ноги;
• неможна носити за спиною геодезичний прибор на штативі для уникнення ушкодження ніг;
• діставати прибор з футляру необхідно без особливих зусиль, беручи його за втулку, а не зорову трубу чи підставку;
• установлюючи прибор на штативі, не слід сильно затягувати становий гвинт, щоб піднімальні гвинти мали вільне обертання. Перед роботою піднімальні гвинти і навідні гвинти приводять у середнє положення;
• при обертанні будь-якої частини прибору не слід робити велике зусилля, а необхідно попередньо ослабити відповідний закріпний гвинт;

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

2

Виконала

Гончаренко О.С.

• тахеометр слід оберігати від сонячних променів, вологи та пилу. У дощову погоду оптико-електронними  приладами працювати не дозволяється. При короткочасному дощу накривають тахеометр поліетиленовим або брезентовим чохлом, при тривалому укладають у футляр;   
• геодезичні прибори необхідно міцно закріплювати на місцевості для запобігання їх падіння;
• забороняється залишати геодезичні прибори без догляду;
• після роботи прибор слід протерти від пилу та вкласти в футляр;
• розмотувати та змотувати стрічку слід удвох, щоб не поранити долоні металевою стрічкою. Переносити при вимірюванні мірну стрічку необхідно тільки за ручки;
• забороняється перекидувати один одному віхи та шпильки;
• у населеному пункті слід дотримуватись правил дорожнього руху, переносити геодезичні прибори дозволяється тільки по краю тротуару, а не по проїжджій частині;
• при наближенні грози слід припинити польові роботи та усім студентам перейти до закритого приміщення;
• одяг для роботи повинен бути зручним, відповідати сезону.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

3

Виконала

Гончаренко О.С.

Підготовчі  роботи

         Комплекс робіт включає: вибірку планово-картографічних матеріалів і документів, які визначають право користування землею; виписування координат, необхідних для установлення (відновлення) меж (границь); вивчення та аналіз креслення перенесення в натуру (складання креслення і проведення вирахувань, необхідних для відновлення меж; організацію польових робіт; рекогносцировку місцевості за трасою установлення (відновлення) меж, вибір місця постановки межових знаків; розчистку траси (без вирубки просік); провішування ліній, вимірювання горизонтальних кутів, ліній та кутів нахилу; ведення польового журналу, контрольні підрахунки; складання схеми теодолітних ходів, камеральну обробку польових матеріалів, визначення координат; здачу межових знаків та установлених (відновлених) меж представнику господарства, оформлення акта; написання пояснювальної записки, перевірку проектної документації, виправлення зауважень, формування матеріалів.

     Кінцевою продукцією є установлена в натурі межа, яка здається за актом землекористувачам, матеріали установлення меж, сформовані у справу (2 примірника, 1 - архівний).    

Вартість робіт установлюється згідно з табл. 5.7.    

Одиниця виміру: "а" - землекористування, "в" - 1 км межі, що встановлюється.      

Примітки:     

1. У показниках "а" і "в" у загальній  вартості робіт, що виконуються,  питома вага вартості польових  робіт становить 30%, камеральних  - 70%.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

4

Виконала

Гончаренко О.С.

2. Вартість розрахована  на установлення (відновлення) меж  з трьома межовими знаками  на 1 км. За інших умов у показник "в" уводиться коефіцієнт K=1.0+0.08(n-3), де n - кількість межових знаків на 1 км межі.    

3. Вартість розрахована  для умов, якщо довжина меж,  що установлюються, становить понад  15 км. Якщо їх довжина менша,  то в показник "а" вводиться  понижувальний коефіцієнт K=1.0-0.06(15-n), де n - довжина межі, що встановлюється, км.

Таблиця 5.7

4. Вартість розрахована  для умов, якщо об'єкт роботи  розташований на відстані більше 30 км від організації-виконавця.  Якщо відстань до об'єкта роботи  менша, то в показники "а"  і "в" уводиться понижувальний  коефіцієнт K=1.0-0.01(30-n), де n - відстань від організації-виконавця до об'єкта, км.    

5. Вартість розрахована  на встановлення (відновлення) межі  на одній ділянці (ланці). За  інших умов у показник "а"  вводиться коефіцієнт K=1.0+0.10(n-1), де n - кількість відокремлених ділянок  (ланок) межі, що переноситься в натуру.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

5

Виконала

Гончаренко О.С.

6. Вартість розрахована  на погодження межі, що встановлюється, з одним землекористувачем. За  інших умов у показник "в"  уводиться коефіцієнт K=1.0+0.10(n-1), де n - кількість землекористувачів, з якими проводиться погодження межі, що встановлюється (відновлюється).    

7. При відновленні  втрачених меж у показник "в"  уводиться коефіцієнт 1.60.    

8. Вартість встановлення  межових знаків, прокладання теодолітних ходів, необхідних для прив'язки до пунктів геодезичної мережі, на прорубування просік та візирок, участі в роботі з вирішення спірних межових питань визначається згідно з розділом 1.1 даного збірника.

9. Вартість розрахована на встановлення (відновлення) меж із застосуванням геодезичних інструментів і вимірюваннями на місцевості. При перенесенні (відновленні) меж у натуру методом розпізнавання місцевих предметів (без виконання вимірювань) у показник "в" уводиться коефіцієнт 0.30.

Межі наданих (переданих) земельних ділянок переносяться у натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками, а межі ділянок, що знаходяться у власності та користуванні і проходять по визначених в натурі контурах, звіряються з наявними планами ділянок. При відсутності плану проводиться зйомка зовнішніх меж земельної ділянки, встановлюються суміжні власники землі і землекористувачі, за участю останніх складається протокол, в якому докладно описується розташування меж на місцевості.  
Межі земель, що передаються у колективну власність, переносяться у натуру (на місцевість) відповідно до затвердженого проекту роздержавлення і приватизації земель.  

Перенесення меж  у натуру здійснюється шляхом прокладання  теодолітних ходів, з прив'язкою  їх до існуючих межових знаків або державної геодезичної мережі.  
В окремих випадках, при чітко виражених межах на місцевості, допускається визначення координат поворотних точок меж за допомогою електронного планіметра.

Межі земельних ділянок, що передаються або надаються  у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

6

Виконала

Гончаренко О.С.

Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення  всіх поворотних точок меж земельної  ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Кадастровий план земельної ділянки складається  в масштабі, який забезпечує чітке  зображення всіх елементів і написів. На план наносяться:

• межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів;
• поворотні точки меж земельної ділянки;
• лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки;
• річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи ситуації;
• межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці;
• межі вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників і землекористувачів (додається їх список);
• межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки.

Межі земельних ділянок викреслюються суцільною лінією чорною тушшю у відповідності до умовних позначень.

     Розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості):

• Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів;
• Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
• Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості);
• Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

7

Виконала

Гончаренко О.С.

Власники землі  та землекористувачі, у тому числі  орендарі, зобов'язані дотримуватися  меж земельної ділянки, закріпленої  в натурі (на місцевості) межовими знаками  встановленого зразка.  
Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Суть перенесення  проекту в натуру полягає в тому, що на місцевості відкладаються опорні точки і ліній від яких при проектуванні вираховуються ліній або нульові проміри до проектних точок і ліній.

Від знайдених опорних  точок або ліній проводяться  встановлені проектом виміри, в результаті визначають положення проектних  точок на місцевості і закріплюють  їх стовпами.

Опорні точки як правило  являються точки теодолітних ходів прокладених при зйомці. При перенесені проекту в натуру використовується велика кількість робочої сили і транспорту. Тому дуже важливо організувати роботу, так щоб вона виконувалась без суттєвих затримок. З цією метою перед початком роботи складається звітний план в якому вказується метод роботи і порядок виконання роботи.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

8

Виконала

Гончаренко О.С.

Складання робочого креслення

Обов'язковим технічним  проектом при перенесенні проекту в натуру є робоче креслення. Робоче креслення - це копія практичного плану на кальці в туші. На цьому плані нанесені границі проектних ділянок, окремі пункти на яких вказується проект, нанесені кутові геодезичні дані необхідні для контролю. Проміри на прямій лінії на робочому креслені підписуються згідно даної проектної точки в наростаючому порядку від початку прямої в напрямку руху мірної стрічки.

Все що вище пере числено  виконано в такій же послідовності  і на проекті відведення земельної ділянки приватному підприємству „Конкур" для виробничих потреб.

Існує три методи перенесення  проекту в натуру:

промірів - мірним приладом, кутомірним теодолітом з мірним приладом;

графічний - мензулою;

1. Перенесення проекту  мірним приладом, має завжди перевагу перед іншими методами, особливо в тих випадках, коли:

Місцевість відкрита, тобто прокладанню проектної  лінії на місцевості не перешкоджають  насадження, будівлі; положення кінців перенесених в натуру ліній визначається проміром між точками, які позначені на плані і надійно визначаються в натурі (знаки, стовпи). Якщо проектування проводиться аналітичним або графічним способами, в проектування враховувались довжини промірів, то в ролі опори при перенесенні проекту використовуються точки раніше прокладених теодолітних ходів або пункти інших видів геодезичної сітки.

Перенесення проекту  в натуру теодолітом і мірним приладом проводиться в випадках, коли:

місцевість залісена, забудована, закриває видимість в  потрібних напрямках, не дозволяє здійснювати перенесення проекту тільки методом промірів. Проектування границі представляє ламані ліній і при прокладанні їх виникає необхідність будувати кути;

точки ситуації не можуть служити надійною опорою для перенесення  проекту в натуру і виникає  необхідність визначити положення проектних точок шляхом побудови кутів і промірів ліній без точок і ліній теодолітних ходів і пунктів інших геодезичних сіток.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

9

Виконала

Гончаренко О.С.

Перенесення проекту в натуру мензулою переважно проводять в суху погоду і при наявності плану мензульної зйомки, або аерофотозйомки переважно на твердій основі, якщо:

проектування проводилось  механічним та графічним способами;

не потрібна детальна паралельність і перпендикулярність сторін ділянок, наприклад, сінокісних і пасовищних угідь, точки ситуації не можуть служити надійною опорою для перенесення проекту і виникає необхідність визначити положення проектної точки полярним способом, тобто шляхом побудови і проміру ліній, по границях землекористування і в середині нього відсутні теодолітні ходи, існуюча сітка геодезичних пунктів різна і застосування теодоліта недоцільно.

Найбільш проектним  з вище наведених методів перенесення  проекту в натуру є метод промірів стрічкою.

Він полягає в тому, що положення проектної точки  на місцевості встановлюється проміром до опорної точки.

Таким чином для застосування методу промірів необхідно, щоб кожна  проектна точка знаходилася в  створі двох видимих точок, місцевість при цьому повинна бути відкрита.

Зовнішні межі земельної ділянки являють собою  єдиний замкнутий контур. У разі знаходження вкраплених контурів (земельних  ділянок), право на які належать іншим  землевласникам або землекористувачам, межі цих контурів (земельних ділянок) збігаються з внутрішніми межами земельної ділянки та є теж замкнутим контуром.

Якщо межі земельних  ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), тоді межові знаки можуть не встановлюватися.

 Межі земельних  ділянок погоджуються виключно  у випадках, якщо права на суміжні  земельні ділянки посвідчені  відповідними правовстановлюючими документами.

Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної  ділянки, про що складається відповідний  акт.

Перевірив

Середа І.В.

Землевпорядне пректування

Аркуш

10

Виконала

Гончаренко О.С.

Акт складається  у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної  ділянки, виконавцем робіт і представником  відповідного державного органу земельних  ресурсів у присутності суміжних власників та/або користувачів земельних ділянок. Один примірник додається до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, другий - передається виконавцю робіт, третій - власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

Межі земельних  ділянок, що передаються або надаються  у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості.

Перенесення в  натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у єдиній системі просторових координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається план меж земельної ділянки та кадастровий план земельної ділянки.

Погодження  меж земельної ділянки з суміжними землеввласниками та (або) землекористувачами не здійснюється у випадку відчудження земельних ділянок з приватної власності, відмості про яку внесені в АС ДЗК.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

11

Виконала

Гончаренко О.С.

Відновлення втрачених межових знаків

Кадастрові  зйомки - це комплекс робіт, виконуваних  для визначення та відновлення меж  земельних ділянок.

Кадастрова  зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж  земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення  меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які  містять обтяження та обмеження  щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

Визначення  меж відбувається у випадку, коли таких меж не існувало, тоді як їх відновлення відбувається у випадку повної або часткової втрати на місцевості меж земельних ділянок (межових знаків). Необхідність виконання кадастрових зйомок існує також у випадках, коли земельна ділянка надавалася згідно із чинним раніше законодавством без належного встановлення меж і навіть без складання відповідних планів (див. коментар до ч. ч. 1 та 2 ст. 118 ЗКУ).

Відновлення меж земельних ділянок може виконуватися або як самостійний вид робіт, або як частина робіт під час встановлення меж. При цьому межі земельної ділянки мають бути закріплені на місцевості новими межовими знаками встановленого зразка замість втрачених або пошкоджених межових знаків.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

12

Виконала

Гончаренко О.С.

Детально дана процедура врегульована Інструкцією  про встановлення (відновлення) меж  земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затв. наказом Держкомзему від 18.05.2010 N 376.

Встановлення чи відновлення  в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок  власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка є відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" межуванням земель. Таким чином, законодавець допускає "подвійну прописку" окремих складових кадастрових зйомок серед земельно-кадастрових і землевпорядних робіт.

Виготовлення кадастрових  планів регламентується Порядком складення  та затвердження індексних кадастрових  карт (планів) і кадастрових планів земельних ділянок, вимогами до їх оформлення, затв. постановою КМУ від 08.12.2010 N 1117.

Технічні аспекти проведення кадастрових зйомок визначаються постановою КМУ "Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок" від 13.07.98 N 1075, наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ "Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98)" від 09.04.98 N 56, Тимчасовими методичними вказівками щодо складання кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель, затв. Держкомземом 04.08.99 (мають рекомендаційний характер), Положенням про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затв. наказом Держкомзему N 85 від 26.08.97, ДСТУ 2393-94 "Геодезія. Терміни та визначення".

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

13

Виконала

Гончаренко О.С.

До ч. 2, пункт "а". Засади встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються ст. 55 Закону України "Про землеустрій", наказом Держкомзему N 43 від 04.05.99 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі", Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затв. наказом Держкомзему від 18.05.2010 N 376.

Геодезичне  встановлення меж земельної ділянки  передбачає перенесення в натуру (на місцевість) меж за наявними планово-картографічними матеріалами. Як правило - це матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (див. коментар до п. "д" ст. 184 ЗКУ) або документації щодо виготовлення правоустановчих документів на земельні ділянки (зокрема, кадастрові плани - див. ст. 56 Закону України "Про землеустрій").

Крайні поворотні  точки кожної межі закріплюються  довгостроковими межовими знаками встановленого зразка (детальніше див. Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затв. наказом Держкомзему від 18.05.2010 N 376).

Перенесення в  натуру (на місцевість), а так само відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП

Аркуш

14

Виконала

Гончаренко О.С.

За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки. Встановлені межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям (п. 2.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, п. 3.15 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затв. наказом Держкомзему від 18.05.2010 N 376).

Орієнтування теодоліта по вихідному  напрямку.

При проведенні тахеометричного  знімання виникає необхідність орієнтування теодоліта по вихідному напрямку:

1. відкріплюють алідаду і при крузі ліво суміщають нулі.
2. Закріпляють алідаду, уточнюють наведення мікрометреним гвинтом алідади.
3. Відкріплюють лімб і візують на вихідний напрямок.
4. Закріплюють лімб, уточнюють наведення мікрометреним (або навідним) гвинтом лімба.
5. Відкріплюють алідаду і візують на рейки, які встановлюють в характерних точках місцевості.
6. В кінці роботи на станції знову візують на вихідний напрямок і беруть відлік по горизонтальному крузі, який не повинен відрізнятися від 0°00¢ на 1-2 мінути. Це і буде польовим контролем на станції.

При орієнтуванні на місцевості для виміру магнітних  азимутів і магнітних румбів користуються бусолями (рис. 2.5, а) і компасами (рис. 2.5, б).

Головні частини  бусолі або компаса — магнітна стрілка 1, що обертається на вістрі шпиля, і кільце 2 з кутовими поділками. Північний кінець стрілки роблять темно-синім або вороненим. Залежно від того, як підписані поділки, розрізняють азимутальне й румбічне кільця. В азимутальному кільці  поділку підписують проти напрямку руху годинної стрілки від 0 до 360°, у румбічному — на кінцях нульового діаметра ставлять нулі, перпендикулярного йому діаметра — 90°. У неробочому стані стрілка піднята на шпилі й притиснута до захисного скла арретиром 3. Бусолі

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП 

Аркуш

15

Виконала

Гончаренко О.С.

бувають штативні, установлювані  при вимірах на штатив; ручні, теодолітні, установлювані на кутомірні прилади - теодоліти; настільні, що укладають  на карту або план при їхньому  орієнтуванні. Настільна бусоль (рис. 2.5, а) називається орієнтир-бусоллю.

Штативні, ручні бусолі й компаси мають пристосування  для візування - наведення на точку  лінії, азимут якої виміряється. Найпростіші  види таких пристосувань - діоптри: очний 5 і предметний 4. У бусолях  лінія, що з'єднує середини діоптрів, постійно збігається з нульовим діаметром кільця; у компасах діоптри кріпляться на кришці, яка може обертатись.

Принцип виміру азимута  лінії бусоллю полягає в тім, що нульовий діаметр бусолі сполучають із напрямком цієї лінії, а по північному кінці магнітної стрілки відраховують значення азимута або румба. Наприклад, на рис. 2.5, а такий відлік дорівнює 335°05'.

У компасі з рухливими  діоптрами сполучають північний  кінець стрілки з нулем кільця, а лінію діоптрів - з напрямком  обумовленої лінії й по покажчику предметного діоптра відраховують значення азимута даної лінії.

Для визначення дійсного азимута застосовують гіротеодоліт, що сполучає в собі гіроскоп, як датчик напрямку географічного меридіана й вимірник кутів - теодоліт. Гіроскоп являє собою обертовий пристрій, подібний до вовчка, головна вісь якого під дією добового обертання Землі й сили ваги завжди займає положення, паралельна осі обертання Землі, тобто в площині географічного меридіана.т

Закріплення меж земельної ділянки  
     в натурі (на місцевості) межовими знаками  

     Межі   земельної  ділянки  в   натурі  (на  місцевості) закріплюються  межовими знаками.

     Межовий  знак (додаток 3) -  конструкція,  яка  складається  з чотирьох  деталей:

     деталь 1 - металева марка у формі кола  діаметром  50  мм  та товщиною  1  мм.  У центрі марки розміщений отвір для кріплення за допомогою закладного  дюбеля  (деталь  2)  та  стержня  фіксуючого (деталь  3).  За  периметром  кола угорі розміщений напис "МЕЖОВИЙ ЗНАК",  унизу - "Україна".  Під отвором нанесений  номер  межового знака   з   десяти  символів,  вище отвору  нанесений унікальний ідентифікаційний штрих-код;

  деталь 2  -  закладний  дюбель довжиною  120  мм  з верхньою основою у формі кола діаметром  60  мм,  виготовлений  з  особливо витривалого полімеру;

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП 

Аркуш

16

Виконала

Гончаренко О.С.

деталь 3 -  стержень  фіксуючий  червоного кольору довжиною 127 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру;деталь 4 - стовпчик установочний (у  розрізі  хрестоподібний) висотою 700 мм з верхньою основою діаметром 60 мм,  виготовлений з  
особливо витривалого полімеру.Межовий знак   у  скомплектованому  вигляді призначений  для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві.

     У  разі  закріплення меж земельних ділянок,  які збігаються із шляховими спорудами,  парканами,  огорожами,  фасадами будівель та іншими лінійними спорудами,  а також на асфальтованій або бетонній поверхні   стовпчик    установочний    (деталь    4)    може    не використовуватись,  а закладний дюбель (деталь 2) в такому випадку встановлюється в отвір у твердій поверхні.Кожний  межовий  знак  має номер,  що не повторюється на  
всій території України, та складається з десяти символів, з яких:

• перші три - арабські цифри;
• четвертий - літера українського алфавіту;
• останні шість - арабські цифри.

       Закладка  межового  знака при закріпленні меж земельної ділянки   в   натурі   (на   місцевості)   на  ґрунтовій  поверхні здійснюється   на   глибину,   що   дорівнює  довжині   стовпчика установочного,  таким  чином,  щоб  на  поверхні залишалась верхня основа з металевою маркою.Закладка межового   знака   при   закріпленні  меж  земельної  
ділянки,  які  збігаються  із  шляховими   спорудами,   парканами, огорожами,  фасадами  будівель  та  іншими лінійними спорудами,  а також на  асфальтованій  або  бетонній  поверхні  здійснюється  на глибину,  що дорівнює довжині закладного дюбеля,  таким чином, щоб на поверхні залишалась верхня основа з металевою маркою.

{  Пункт  3.3  розділу  III в редакції Наказу Державного агентства  
земельних ресурсів N 117 ( z0347-11 ) від 25.02.2011 } Межові знаки  встановлюються  у  поворотних  точках меж земельної  ділянки,  але  не  рідше  ніж  через 200 м.  Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних  точках  меж  земельної  
ділянки не повинна бути менше ніж 1 м.  

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП 

Аркуш

17

Виконала

Гончаренко О.С.

Межі   земельних   ділянок,   що  виділяються власникам земельних часток (паїв)  в  натурі  (на  місцевості),  які будуть використовуватись їх власниками самостійно, закріплюються межовими знаками кожна окремо.

     Вказані  земельні  ділянки,  які  їх  власники  або інші особи будуть  використовувати  єдиним  масивом,  закріплюються  межовими знаками лише по окружній межі єдиного масиву. Встановлення  межових  знаків  здійснюється таким чином, щоб забезпечити можливість їх зберігання і створити якомога  менше перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів.

     У місцях,  де встановлення  межових  знаків  може  створювати незручності    у    використанні   земель   сільськогосподарського призначення,  межові знаки закладаються на глибину не менше 0,65 м від поверхні землі (ґрунту). З  метою  забезпечення  схоронності  підземних кабельних ліній зв'язку,  електромереж,  водопроводів,  каналізації, газових мереж  тощо  перед  початком  виконання  робіт  із закріплення меж  
земельних ділянок  в  натурі  (на  місцевості)  межовими  знаками, встановлення яких  вимагає  проведення  земляних  робіт на глибині більше ніж 0,3 м,  необхідно узгодити можливість  їх  виконання з відповідними    підприємствами,    установами,   організаціями   - власниками (балансоутримувачами) зазначених інженерних мереж.

Межові знаки  не встановлюються:

• у спільних  поворотних точках меж суміжних земельних ділянок,  
  на яких раніше встановлено межові знаки.  У такому випадку  раніше  
  встановлений   межовий  знак  використовується  для  опису  кожної  
  суміжної земельної ділянки (суміжних земельних ділянок)  у  складі  
  відповідної документації із землеустрою;
• у  місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при  
  забороні  проведення  земляних  робіт). У такому випадку поворотні  
  точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;  
  { Абзац третій пункту 3.8 розділу III із змінами, внесеними згідно  
  з   Наказом   Державного   агентства   земельних  ресурсів  N  117  
  ( z0347-11 ) від 25.02.2011 }

     на  бажання   власника   (користувача)  -  у  разі  якщо  межі  
земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними  
та штучними  лінійними  спорудами і рубежами (річками,  струмками,  
каналами, лісосмугами,  шляхами,  шляховими спорудами,  парканами,  
огорожами, фасадами  будівель  та  іншими  лінійними  спорудами  і  
рубежами тощо).

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП 

Аркуш

18

Виконала

Гончаренко О.С.

    Місцезнаходження  межових знаків  підлягає прив'язці до пунктів державної геодезичної мережі. Середньоквадратична  похибка  місцезнаходження межового  
знака відносно найближчих пунктів  державної  геодезичної  мережі,  
геодезичних мереж  згущення,  міських геодезичних мереж не повинна  
перевищувати:

• у містах  Києві,  Севастополі,  містах  - обласних центрах та  
  містах обласного підпорядкування - 0,1 м;
• в інших містах та селищах - 0,2 м;
• у селах - 0,3 м;
• за межами  населених  пунктів для земельних ділянок площею до  
  10 га - 0,5 м, а площею 10 га і більше - 2,5 м.

     Межові  знаки  можуть  додатково   прив'язуватися  шляхом  
проведення  лінійних промірів до кутів будинків і споруд,  центрів  
люків оглядових колодязів, опор ліній електропередачі й зв'язку.

     Закріплення  межовими знаками меж  земельної   ділянки  в  
натурі  (на  місцевості)  здійснюється  виконавцем  у  присутності  
власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів)  
суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

     Повідомлення  власників  (користувачів)   суміжних   земельних  
ділянок  про  дату  і час проведення робіт із закріплення межовими  
знаками  меж  земельної   ділянки   в   натурі   (на   місцевості)  
здійснюється виконавцем завчасно,  не пізніше ніж за п'ять робочих  
днів  до  початку  робіт  із  закріплення  межовими  знаками   меж  
земельної ділянки в натурі (на місцевості).

     Повідомлення  надсилається рекомендованим листом,  кур'єрською  
поштою,  телеграмою  чи  за  допомогою інших засобів зв'язку,  які  
забезпечують фіксацію повідомлення.

     Власники (користувачі)   суміжних  земельних   ділянок,  місце  
проживання або місцезнаходження яких невідоме,  повідомляються про  
час  проведення  робіт  із закріплення межовими знаками поворотних  
точок  меж  земельної  ділянки  в  натурі  (на  місцевості)  через  
оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

     Закріплення  межовими знаками меж земельної  ділянки  в  натурі  
(на   місцевості)  може  здійснюватися за  відсутності власників  
(користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення  
якщо вони  були  належним  чином  повідомлені  про  час проведення  
вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі  
межових знаків на зберігання.

Межі  вкраплених  у  земельну  ділянку  інших  земельних  
ділянок встановлюються та закріплюються межовими  знаками  в  тому  
самому порядку, що і зовнішні межі такої земельної ділянки.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП 

Аркуш

19

Виконала

Гончаренко О.С.

Передача   межових   знаків   на   зберігання  власнику  
(користувачу)   земельної   ділянки    здійснюється    за    актом  
прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Фінансування  робіт  із  встановлення (відновлення) меж  
земельних ділянок в  натурі  (на  місцевості)  та  їх  закріплення  
межовими знаками здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету  
України,  місцевих бюджетів,  коштів юридичних осіб,  громадян  та  
інших джерел, не заборонених законом.

     Витрати  на  встановлення  суміжних меж несуть власники  
земельних ділянок у рівних  частинах,  якщо  інше  не  встановлено  
угодою між ними.

     Власник  (користувач)  земельної ділянки  попереджається  
та несе відповідальність за знищення межових знаків відповідно  до  
пункту  "е"   частини першої статті 211 Земельного кодексу України  
( 2768-14  ),  статті  56  Кодексу України про   адміністративні  
правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ).

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП 

Аркуш

20

Виконала

Гончаренко О.С.

Перенесення проекту в натуру

Перенесення проекту  прокладанням теодолітного ходу виконується  теодолітом та мірною стрічкою між  двома твердими точками, з вимірюванням на початковій точці прилеглого кута між твердою лінією. Послідовно встановлюються всі проектні точки, які входять до ходу, та закріплюються дерев'яними кілками.Після вимірювань одержують лінійну нев'язку-віддаль між центром кінцевої твердої точки до останнього кілка. Допустима величина лінійної нев'язки - 1/1000 периметра найменшого замкненого полігона, частиною якого є прокладений хід. Бусоллю вимірюють румб лінії нев'язки. Методом паралельних ліній виправляється положення всіх встановлених проектних точок ходу, які замінюються стовпами, з насипанням курганів.Якщо кутові та лінійні елементи теодолітного ходу одержані графічним методом (кути - виміряні транспортиром, довжина ліній - циркулем та масштабною лінійкою), допустима лінійна нев'язка становить 1/200 довжини ходу.Проект, виконаний графічним методом, який не можна перенести в натуру лише з допомогою стрічки, переноситься на мензулі. Для цього планшет мензульної зйомки або фотоплан наклеюють на тверду основу. На план наносять всі опорні та проектні точки.На мензулі проектні точки визначають з твердих та перехідних точок, а також з точок мензульних ходів, які прокладають між твердими точками. В цьому випадку лінійна нев'язка розподіляється на всі лінії ходу методом паралельних ліній (допустима нев'язка -1/200 периметра ходу). Після перенесення проекту на місцевість між перехідними точками стрічкою вимірюється довжина ліній.Вимірювання довжини ліній при переносі в натуру доцільно виконувати світловіддалеміром.Встановлені межові знаки закріплюються:а) залізобетонними стовпами;б) дерев'яними стовпами довжиною 130-150 см, діаметром 15-20 см;в) кам'яними валунами з вибитим центром.Верх знаку повинен бути вище поверхні землі на 30 см. Навкруги знака насипають курган і викопують канаву (глибина - 30 см, ширина - 40-50 см) радіусом біля метра. Межі полів бажано проорювати плугом.

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП 

Аркуш

21

Виконала

Гончаренко О.С.

Оформлення  технічного звіту

Перенесення проекту в натуру оформляється як окремий вид роботи з землеустрою. Потім складають технічний звіт, до якого входять:

1. Пояснювальна записка.

2. Додатки  до неї.

3. Графічні  матеріали.

Пояснювальна  записка складається з розділів:

1. загальні  відомості (назва проектної організації;  час розробки проекту та перенесення  його в натуру, виконавці робіт);

технічні  методи та точність перенесення проекту в натуру (методи перенесення проекту в натуру; інструменти для виконання польових вимірів; опорні точки для виконання робіт; розходження даних розмічувальних креслень з вимірами в натурі; межові знаки на межах проектних ділянок);

об'єм виконаної роботи (довжина прокладених ходів; елементи проекту, винесені на місцевості; кількість межових знаків).

Додатки до пояснювальної записки містять:

1. завдання  на виконання робіт з перенесення  проекту внутрігосподарського землеустрою  в натуру (за підписами начальника відділу проектного інституту та головного інженера проекту);

2. акт  про перенесення проекту в  натуру (зазначено об'єм виконаних  робіт за підписами землевпорядника  та представника підприємства-замовника);

3. акт  польової прийомки робіт (за підписом головного інженера проекту).

Графічні  матеріали містять: креслення розмічування в натурі проекту (копія проектного плану землеустрою, на якій виписані геодезичні дані для визначення в натурі проектних меж та елементів складеного проекту з зазначенням проектних ділянок).

Перевірив

Середа І.В.

НП 5.08010102 ЗП 

Аркуш

22

Виконала

Гончаренко О.С.

Список  літератури.

1. Геодезичні  прилади. Практикум: Навч. Посібник/ За аг. Ред.. Т.Г. Шевченка. – 

    Львів:  Видавництво Національного університету «Львівська політехніка»,

    2007.-196с.

2. Программное  обеспечение для создания цифровых  карт и планов.

    Руководство  оператора   Digitals для Windows 95/98/NT.

3.  Руководство  по эксплуатации  електронний  тахеометр 

     Trimble 3600 Total Station

4. Островський А.Л. Геодезія:Підручник. Частина друга. – Львів: