Методика отлова чешуекрылых

За виключенням холодних зимових місяців збір метеликів  можна проводити практично цілий  рік. Перші весняні види відроджуються  вже в середині березня, а при  різкому підвищенні температури  навіть у лютому. Зимуючі види також з’являються в природі ранньою весною,  в перший же сонячний день. Літають метелики до пізньої осені. Зимою метеликів можна відловлювати у печерах і підвалах, де зимують різноманітні нічниці і деякі види денних метеликів, особливо німфаліди.

     Денних метеликів  краще всього ловити в ранковий  час, в сонячну погоду, так як  в цей час вони найбільш  активні. Ближче до вечора активність  метеликів знижується, не видно  їх також і в похмуру погоду.

Різні і місця існування (біотопи) різних видів лускокрилих. Частіше всього денні метелики сідають на квіти. Квіти- це природна приманка, що більш за все приваблює метеликів.

Спосіб  відлову.

Денних метеликів ловлять з допомогою сітки (сачка), прикріпленого до дерев’яної, бамбукової або металічної палки. Палка може бути довільної довжини. Деякі колекціонери віддають перевагу палкам, складеним з декількох ланок, що регулюють довжину. Глибина сітки повинна як мінімум удвічі перевищувати діаметр кільця, так щоб можна поворотом палки зробити загин, що не дозволить спійманим метеликам втекти. Працюючи сачком, потрібно уникати різких рухів, щоб марно не наносити метелику пошкоджень.

   Для омертвіння  спійманого метелика, його зазвичай  переносять в кінець мішка,  і в той момент, коли крила метелика складені разом, затискають її з боків великим і вказівним пальцями стискаюсь її груди. Нічних метеликів з товстим черевцем і дрібні види, такі бражники, ведмедиці, совки, краще впустити в морилку,  попередньо відкривши її і помістивши в сітку. Денних метеликів також на всякий випадок можна помістити на декілька хвилин у морилку.

   Морилка- це баночка зі скла або пластмаси з широким горлом. Приблизно на одну чверть своєї висоти вона заповнена пресованою ватою, просоченою хлороформом або оцтовим ефіром. Досвідчені колекціонери використовують також ціанистий калій, декілька кристалів якого поміщають на дно морилки і заливають гіпсом. Комах вбивають пари ціанистого водню і аміаку, що утворюються в морилці. Слід завжди тримати при собі декілька таких банок-морилок для сортування спійманих метеликів. Дрібні особини поміщаються окремо він великих, білі відділяються від чорних і т.д. Мертвих метеликів поміщають в спеціальні ентомологічні пакетики, на яких позначається дата і місце де був спійманий екземпляр. Якщо це відбулось у горах, то додатково вказують висоту над рівнем моря. Замість ентомологічних пакетиків можна використовувати ватні матрасики товщиною 5-7мм. Укладених на вату метеликів накривають паперовим листком-етикеткою, на якому записують час і місце де вони були спіймані. Збори різних днів і з різних місць на матрасику розділяють ниткою, а на листку - лінією. Прямо на місці можна наколювати метеликів на тонкі і довгі ентомологічні голки і поміщати їх в коробки з м’якою підкладкою. Для цього добре підходять ентомологічний пінцет.

Закриті матрасики і пакетики складають і щільні коробки. Щоб на метеликах не з’явилась плісень, а це часто трапляється при тривалих опадах, в коробки поміщають пакетики з осушувачем – цеолітом і насипають подрібнений стрептоцид або нафталін, який захищає екземпляри від шкідників.

  Результативність збору  можна збільшити, використовуючи  приманки: плоди, зброджені в цукровому розчині, - для денних метеликів; суміш цукру, патоки і рому – для нічних. Отриманою сумішшю ввечері змащують стовбури дерев і т. д. Також можна змішати дві третіх темного пива і одну третю бджолиного меду, змішаного з водою. Цю суміш слід закип’ятити, а потім додати до неї кілька крапель яблучного екстракту. Вдень цією сумішшю слід змастити місця, захищені від вітру заглиблення в стовбурах, зазвичай на північній стороні дерева. Вночі ці місця обшукують. Однак нічних метеликів краще за все ловити з допомогою штучного джерела світла.  Багато комах літає в теплу і хмарну ніч, інколи навіть з легкими опадами дощу.  Щоб нічні метелики не пошкоджувались від контакту з лампою, на відстані 50- 100 см від неї вішають екран з білої матерії площею 1,5 – 2 мг. Бажано під лампою покласти на землю біле полотно – віддзеркалювач. Матеріал екрану не повинен бути оброблений підбілювачем, тому що він поглинає ультрафіолетові промені. Лампу зазвичай ставлять на висоті 1-1.5 м і тільки зрідка – вище голови збирача. Працювати біля джерела сильного ультрафіолету можна тільки в прозорих чи затемнених окулярах – для захисту очей від опіків При цьому все одно не варто дивитись на лампу і знаходитись від неї ближче кількох метрів, а до екрану рекомендується підходити тільки при необхідності.

Збір  гусені.

Для збору гусені слід запастись  коробками різної величини, краще  за все жерстяними, верх яких закритий металічною сіткою з дрібними комірками. Також потрібно мати м’який пінцет і ніж або ножиці для обрізання  гілок. В окремі коробки поміщається  відповідна кількість гусені, не переповнюючи їх. Не рекомендується також переносити в одній коробці гусениць без  волосків, разом з волохатими. Збір гусені може бути одиночним або масовим. Масовий збір проводиться для  дослідницьких цілей, наприклад  при вивченні фауни комах на культурних рослинах. При цьому, як правило, незначні пошкодження гусениць не мають значення, оскільки важливо отримати кількісні  дані про окремі види. Такий збір проводиться, наприклад, методом  “підсікання”. Для цього до палки кріпиться міцне металічне кільце-обід. Замість сітки на обід нашитий мішок з грубого полотна. Інколи обід має форму квадратної рамки. На рівні рослинності або гілок кущів здійснюють розмашисті рухи, ніби сачком збираються косити рослини. Гусениці, сидячі на листках, підсікаються рамкою і скидаються в мішок. Якщо  ми не маємо справи з монокультурою, то при цьому методі важко визначити кормову рослину гусениці. Цей метод більше підходить для збору жуків, клопів, перетинчастокрилих і деяких двокрилих.  Гусениць на “виводку” краще збирати,  б’ючи палкою по гілках кущів чи дерев і збираючи опавши особини в розкладене під деревом простирадло. Збираючи гусениць поштучно, слід ретельно розглядати кожний листок, кожну гілку, і інші місця де можуть ховатись гусениці. Домашні садки для гусені мають дерев’яну основу розміром приблизно 25x25x10 см. На цю основу посаджена дерев’яна рамка, висотою приблизно 40 см, оббита дротяною дрібно комірчастою сіткою. На одній стороні висувне скло або дверцята, які щільно закриваються. Через цей отвір ведеться догляд за гусеницями, садок очищається від посліду і подається корм. Не менш успішно можна розводити гусінь і в скляних банках, в пластмасових коробках або в квіткових горшках. Такий “садок” слід зберігати в місці, захищеному від прямого попадання сонячних променів. Дно садка з гусеницями нічних метеликів вистилається шаром ґрунту, так як їх переважна більшість заляльковується в землі. Лялечки денних метеликів, як правило, кріпляться до гілок або листя рослин, тому їх в садку має бути достатньо.

Збір  лялечок.

Лялечки краще за все збирати  в погану погоду, в такий період року, коли майже нема літаючих метеликів, тобто ранньою весною або пізньою  осінню. Крім інструментів,  що використовують при зборі гусені, слід взяти з собою маленьку лопатку або граблі. Збір лялечок потребує певного досвіду, так як гусениці часто заляльковуються досить далеко від місця їх харчування. Їх можні знайти в підгнивши гілках, за корою дерев,  на придорожніх стовпах, на стеблах трави і т. д. Лялечки нічних метеликів лежать на землі, або на поверхні, під опавши листям, або на глибині 30 см. Вдома, поклавши лялечку в посудину з шаром чистого піску, помістіть її в садок.

Наколювання метеликів на голки

Замореного за всіма правилами  метелика наколюють на голку. Метелика наколюють на ентомологічну голку, яку строго вертикально вводять посередині грудей.  Потім обережно зсувають метелика приблизно на третину довжини голки. Сталеві голки бувають різного діаметру, довжину ж мають приблизно 36- 38 мм. Збираючи європейських денних метеликів, працюють зазвичай з голками, позначеними номерами 0, 1, 2 і 3. Більш товсті голки (4, 5, і 6 номер) призначені для великих екзотичних метеликів. Більш тонкі голки (номера 00 і 000) служать для наколювання дрібних метеликів. Самих дрібних метеликів – в 2-3 міліметри за величиною – наколюють на короткі загострені відрізки найтоншого сталевого дроту, так звані мінуції.

Розправилки і інші інструменти.

Для препарування метеликів  використовуються пінцети двох типів. Всі роботи з ненаколеними  метеликами проводяться з допомогою м’якого пінцету з листової сталі.

При розправленні затвердівши  крил користуються твердим пінцетом. Інколи застосовується пінцет із загнутими  кінцями , яким голки з метеликами вколюються в жолобок розправили або препаровані метелики в колекцію.

  Іншим важливим інструментом  є голки для препарування. Деякі  колекціонери замість голок використовують  ентомологічні голки різної товщини,  що мають дерев’яну або скляну  рукоятку.

Перед тим як помістити  метелика в колекцію, його треба  розправити на розправилці. Вона складається з двох гладко виструганих пластинок м’якого дерева (найкраще липи або тополі), між якими залишений жолобок шириною з тулуб метелика. Пластинки закріплені на дерев’яній дошці, а жолобок між ними вистелений торфом або іншим м’яким матеріалом, в який можна буде вткнути голку. Ширина жолобка коливається для європейських метеликів від 3 до 8 мм. Тільки для розправляння крупних товстоголовок,  совок і шовкопрядів використовують розправилки з жолобом шириною 9-12 мм, а для тропічних видів ще ширші. Довжина розправилки не перевищує 30 см.

Голку з метеликом встромляють  жолобок перпендикулярно до поздовжньої  і поперечної осі розправилки таким чином, щоб основа крил знаходилась на рівні верхніх країв пластинок. Важливо, щоб метелик був проколений точно посередині грудей і правильно розміщений на розправилці.

Розправлення  крил

Правильно вткнувши голку  з метеликом в жолобок розправилки, можна приступити до розправлення самого метелика. Зліва від черевця на всяк випадок вткнути голку, щоб метелик не повертався на ентомологічній голці. Потім на ліву пару крил накладають полосу целофану або кальки, приколюючи її до пластинки розправилки і вістрям препарувальної голки пересувають переднє крило до тих пір поки його задній край не стане перпендикулярно до поздовжньої осі розправилки. Так само пересувають і заднє крило, слідкуючи за тим щоб своїм переднім краєм воно заходило за переднє. При розправленні крила не проколюють, але пересувають їх, обережно торкаючись вістрям голки товстих жилок. Аналогічну операцію проводять і з правою парою крил. Потім целофан приколюється до розправилки вздовж  країв крил – таким чином целофан притискає крила до пластинки і перешкоджає їх зміщенню. Для цієї роботи краще за все користуватись гострими швейними голками. Полоси целофану або кальки повинні бути достатньо широкі, так, щоб вони прикривали всю поверхню крил за виключенням вузької полоси біля основи крил шириною приблизно в 2 мм. Працювати з целофаном потрібно особливо обережно, слідкуючи за тим щоб він не розірвався в місцях проколу.

  Вусики укладають  вздовж переднього краю передніх  крил, а під черевце метелика  підкладають кусочок вати, щоб  при висиханні воно не опускалось.

  Новачкам краще розправляти  по одному метелику. Досвідчені  збирачі можуть використовувати  довгі полоси целофану для  розправляння відразу декілька  екземплярів. Через декілька днів  метелики висихають, а крила  не змінють положення після зняття з розправилки.

   Легко розправляти  свіжих метеликів, принесених в пакетику з екскурсії. Попередньо висушеного метелика потрібно розмочити. Для цього використовують скляне або фарфорове блюдце або глибоку тарілку, наповнену дрібним річковим піском, просіяним через густе сито і прокип’яченим у воді (щоб вбити зародки плісені). Воду зливають, а на вологий пісок кладуть пакетик з метеликом, або метелик встромляється на голці. До вологого піску можна додати декілька крапель крезолу, карболової кислоти або іншу речовину від гнилі і плісені. На наступний день можна приступати до розправлення зволожених метеликів. Крупні види залишаються під ковпаком довше.

Зволоження більш крупних  метеликів, таких як товстоголовки, шовкопряди і екзоти, пришвидшується ін’єкцією теплої води в груди, біля основи крил.

Розправлення зволожених метеликів проводиться точно  так само як і свіжого матеріалу, тільки вони більш жорсткіші.

Етикетка

Знятого з розправилки метелика слід доповнити етикеткою, яку приколюють під метеликом і яка містить наступні дані:

1. Місцезнаходження, висоту над рівнем моря і офіційну назву держави.
2. Дату відлову метелика і прізвище колекціонера.

При бажанні можна додати і інші дані. У деяких груп комах наводиться також характеристика біотопу, однак у метеликів це не обов’язково. На етикетках до паразитів слід навести назву виду – хазяїна. Особливі відмітки робляться в тому випадку, якщо особина виведена в садку. Тоді на етикетку наноситься стадія розвитку, знайдена в природі. При цьому, звичайно, наводиться місце збору, а не місце, де вилупилось імаго.