Державний бюджет

міжбюджетні трансферти з  місцевих бюджетів.

Розділ ІІ. Розбудова державного бюджету

2.1. Становлення бюджетної системи України

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка  організаційно залежить від форми  державного устрою і, як правило, складається  з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним та місцевими  бюджетами будуються на основі єдності  бюджетної системи та фінансової політики держави взагалі.

Зміни в економіці, керівництві  господарством держави і зміни  у структурі і функціях державної  влади та управління стосуються і  бюджетної системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню  структуру.

Структура бюджетної системи  визначається Конституцією. В ній  та в Законі про бюджетні права  закріплюються права держави  та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної  системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.

Державний бюджет України  має досить тривалу історію становлення  і розвитку. Вона бере свій початок  у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом держав Європи. Була загальновійськова казна , до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачались  на військове спорядження, будівництво  укріплень, монастирів, утримання закладів для престарілих воїнів, дипломатичних  місій тощо.

Був період, коли робились спроби створити власну бюджетну систему. Це 1918-1922 рр. спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свого існування, а потім більшовицький уряд спробували оволодіти бюджетним процесом, але  ці спроби з різних причин не мали успіху.

Створення СРСР і прийняття  Конституції Союзу РСР передбачало  створення єдиного бюджету, до складу якого включались бюджети союзних  республік. Основні положення Конституції  були конкретизовані в законодавчих і підзаконних актах. Зміст бюджетного законодавства можна звести до такого:

• єдність бюджетної системи, централізація податкового законодавства у відані союзних органів і регламентація видатків;
• включення союзних республік до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу.

Бюджетна система Союзу  РСР об’єднувала в державному бюджеті: союзний бюджет, бюджет соціального  страхування та державні бюджети 15 союзних республік, в склад яких входили республіканські бюджети  союзних республік, державні бюджети 20 автономних республік та більше 53 тис. місцевих бюджетів(країв, областей, округів, міст, районів, сільських та селищних Рад).

Така бюджетна система  існувала з 1924р., коли державні бюджети  союзних республік були вперше законодавчо  закріплені Конституцією СРСР. В державному бюджеті на 1924/1925 р. частка державних  бюджетів союзних республік складала 41,9%, причому, основна частина коштів в державних бюджетах - 69,2% - приходилась  на місцеві бюджети. В наступні роки спостерігалась поступова централізація  коштів в союзному бюджеті. Наприклад, в 1940 р. на частку союзного бюджету приходилось 75,8% ресурсів державного бюджету країни.

Основним регулюючим джерелом в ці роки залишався податок з  обороту, нормативи відрахування якого  в бюджети союзних республік  були визначені диференційовано  від 61,4 % до 100 %. В бюджети союзних  республік відраховувалось в 1990 р. 20 % платежів із прибутку підприємств  союзного підпорядкування, в розмірі 50 % був встановлений норматив відрахувань  в бюджети союзних республік  від прибуткового податку з населення.

Суттєвою особливістю  формування бюджетів на 1991р. був розвиток принципово нових фінансових взаємостосунків  між центром та суверенними державами, між суверенними і автономними  республіками та місцевими Радами народних депутатів. Так бюджетна система  стала включати окремо союзний бюджет, самостійні республіканські (суверенних і автономних республік) та місцеві бюджети.

В 1991р. були повністю передані в бюджет такі найважливіші податки, як податок з обороту та державні податки з населення. Замість  цих податків республіками передавалась в союзний бюджет фіксована сума коштів на покриття видатків на народне  господарство та на здійснення загальнонаціональних програм. Хоча затверджені бюджетні показники не були виконані із-за недотримання республіками своїх фінансових зобов’язань.

Таким чином, в 1991р. практично  було ліквідовано єдину бюджетну систему країни, яка розпалась  більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. В результаті загальнодержавний  грошовий фонд був поділений за сферами  ведення Союзу РСР та суверенних республік.

В Україні ще в 1990р. був  прийнятий закон Української  РСР “Про бюджетну систему Української  РСР”, який визначив основи організації  бюджетної системи України. Згідно цього закону фінансові ресурси  України були поділені на кошти державного бюджету (республіканського бюджету), бюджетів місцевих Рад народних депутатів, позабюджетних фондів та інших фінансових ресурсів. В цьому законі були відображені  питання формування та виконання  державного та місцевих бюджетів, розгляд, затвердження, виконання бюджетів різних рівнів бюджетної системи.

З урахуванням змін, що відбулися  в політичному устрої України  за 1991-1995рр., а також в бюджетній  політиці та бюджетному механізмі, в 1995р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону “Про бюджетну систему  України”, де наведено більш чітке  визначення бюджетної системи, її складових  частин, детальніше регламентовано бюджетний  процес, здійснено розмежування доходів  і витрат між ланками бюджетної  системи України.

Як незалежна держава  Україна склала проект державного бюджету  тільки на 1992р. Через нього перерозподілялося  більше ніж 60 % національного доходу і 70 % фінансових ресурсів держави, він був зведений з дефіцитом менше, ніж 3 % доходів.

Таким чином, становлення  бюджетної системи має досить тривалу історію, завдяки якій є  можливість простежити за роллю держави  в розподільчих процесах та місце  безпосередньо бюджету в соціально-економічних  процесах. Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устрої і врегульована нормами права.

Організація функціонування бюджетної системи включає:

• зведений (консолідований) бюджет;
• законодавчу і нормативну базу;
• органи управління;

комплекс між бюджетних  відносин між платника податкових і  неподаткових платежів, державою і  отримувачами бюджетних коштів, державним  і місцевими бюджетами.

Складові зведеного (консолідованого) бюджету України подані на схемі (додаток А).

Принципи побудови бюджетної  системи є визначальною основою  бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи  кожної країни. За основу побудови бюджетної  системи прийнято принцип поєднання  централізованих і децентралізованих  ланок, що дає змогу враховувати  як загальнодержавні, так і регіональні  потреби. При цьому взаємозв'язок різних ланок бюджетної системи  може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів; єдності всіх бюджетів; автономності кожного бюджету.

Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності  забезпечується єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне — керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.

Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням  кожного бюджету досить міцною і  стабільною дохідною базою. Кожний бюджет складається, затверджується і виконується  відповідними органами влади відособлено  і самостійно.

Законодавство України регламентує  наступні принципи функціонування бюджетної  системи:

• принцип єдності означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною, політикою;
• принцип збалансованості - це повноваження на здійснення витрат бюджету, які повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
• принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи влади місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів державної (місцевої) влади визначати напрями використання коштів відповідно до законів України, а також самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
• принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевих органів;
• принцип обгрунтованості - формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави на основі розрахунків надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
• принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та отримати максимальний результат при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
• принцип субсидіарності - розподіл видатків між бюджетами різних рівнів, повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
• принцип цільового використання бюджетних коштів - кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
• принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
• принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
• принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

З вищенаведеного видно, що Бюджетний кодекс України передбачає поєднання принципів єдності  й самостійності. На думку деяких вітчизняних фахівців у галузі фінансів це є неприпустимим. Аргументується це тим, що принцип єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет на жодному рівні не складається. Самостійність же проголошується суто декларативно, оскільки реальної законодавчої бази для неї немає.

2.2. Зміни в державному бюджету розвинутих країнах

Німетчина

У Німеччині ухвалили державний  бюджет на наступний рік. Опозиція звинувачує уряд Анґели Меркель в збільшенні запозичень. Правляча коаліція радить критикам не плутати фактичні та планові  показники.

 Головну інтригу, пов’язану  з бюджетом Німеччини на 2012 рік,  можна звести до двох – ключових  в умовах боргової кризи –  цифр. В поточному році дефіцит  бюджету найбільшої в Європі  економічної держави складе приблизно  22 мільярди євро, а в наступному  – 26,1 мільярди. Виходить, що Німеччина,  вимагаючи від своїх партнерів  по єврозоні вкрай жорстких  заходів економії, сама ж розширює  обсяги запозичень. Саме в цьому  правлячу коаліцію, до складу  якої входять блок ХДС/ХСС та  ліберали, звинувачує опозиція в  Бундестазі.

З чим порівнювати запланований дефіцит?

 Подібні закиди уряд  Анґели Меркель заперечує: мовляв, не варто плутати фактичні  та планові показники. Від самого  початку в бюджет ФРН на 2011 рік був закладений дефіцит  в розмірі 48,4 мільярди євро. Однак  несподівано високі темпи росту  німецької економіки стимулювали  такі значні збільшення податкових  надходжень, що для латання бюджетних  дір вистачило запозичених 22 мільярдів.  Тому порівнювати запланований  на наступний рік бюджетний  дефіцит варто не з цією  цифрою, а з тією, що була погоджена  рік тому. В такому випадку  прагнення до оздоровлення державних  фінансів стане більш ніж очевидним,  вказує уряд.

 Ще одним аргументом  уряду є той факт, що витратна  частина бюджету на 2012 рік, котра  складає 306,2 мільярдів євро, в  порівнянні з поточним роком  збільшилась менш, ніж на 0,1 відсоток. Таким чином, наступного року  уряд фактично витратить не  більше грошей, аніж цього року. Втім, використовуватимуть ці кошти  більш раціонально, з очевидною  проекцією у майбутнє.

 Про це свідчить, зокрема,  збільшення на понад 11 відсотків  до 12,9 мільярдів євро витрат на  освіту й наукові дослідження.  Такий суттєвий ріст інвестицій  в майбутнє відбувся завдяки  скороченню витрат на сферу  праці й соціальну політику. А  це, в свою чергу, стало можливим  через те, що число безробітних  в Німеччині продовжує стабільно  зменшуватися.