Державний бюджет

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………….…………3

Розділ І. Теоретичні основи державного бюджету……………………….…….6

1.1. Поняття, суть, та структура державного бюджету.………………….……..6

1.2. Основні джерела формування державного бюджету……………………..13

Розділ ІІ. Розбудова державного бюджету…..………………………….…......19

2.1. Становлення бюджетної системи України………………………………...19

2.2. Зміни в державному бюджету розвинутих країнах……………………….26

Розділ ІІІ. Бюджетний дефіцит, суть, причини та шляхи вирішення.……….30

3.1. Причини бюджетного дефіциту України. Основні методи покриття.…..30

3.2. Світовий досвід прояву дефіциту бюджету…………………...……….….37

Висновки……………………………………………………………….……...…43

Список використаної літератури…………………………………….……..…..45

Додатки……………………………………………………………………….….46

 

Вступ

Економічний зміст бюджетної  системи розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління всіх країн. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях – від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджетної системи в управлінні економікою.

Актуальність теми дослідження  обумовлюється не тільки потребами  практики державного будівництва , а  й необхідністю всебічного наукового  дослідження бюджетної системи та бюджетного процесу в цілому. Наукове осмислення проблеми необхідне для вирішення таких практичних завдань, як створення фінансової бази, достатньої для виконання державними органами своїх завдань, створення гарантованих, передбачуваних та довгострокових доходних джерел бюджетів.

Основна мета курсової роботи полягає у дослідженні особливостей функціонування бюджетної системи України та порівняння з розвиненими країнами світу. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’ язаних завдань : дослідити теоретичні підвалини існування бюджетної системи;проаналізувати особливості функціонування бюджетної системи України та розвинених країн; напрацювати можливі шляхи оптимізації бюджетного процесу в Україн дивлячись на розвинені країни світу .

Предметом дослідження курсової роботи є економічні відносини які виникають у процесі взаємодії між суб’єктами бюджетної системи країн: України та розвинених країн, на прикладі Німетчини та Сполучених Штатів Америки.

Об’ єктом дослідження  виступає бюджетна система України та розвиток бюджетної системи в Німетчині та Сполучених Штатів Америки.

Курсова робота складається із вступу, основної частини, висновків та додатків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об’ єкт дослідження.

Основна частина присвячена дослідженню визначеної проблеми. У  висновках сформульовано основні  результати курсової роботи.

Бюджетна система — це сукупність бюджетів держави та її адміністративно-територіальних утворень (державний бюджет та місцеві бюджети відповідно), побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюдже́тна систе́ма Украї́ни — складається з державного бюджету України та місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Структура бюджетної системи значною  мірою залежить від державного устрою країни. Так, держава з федеральним  устроєм має федеральний (державний) бюджет і бюджети складових частин федерації (штатів, земель, кантонів, республік), а також бюджети місцеві (районів, міст, сіл, — залежно від адміністративного поділу). Наприклад, у США центральне місце належить бюджетам штатів, а загальнодержавні функції (оборона, зовнішні зв'язки, загальне управління) задовольняються за рахунок федерального бюджету. У державах без федерального поділу є лише державний і місцевий бюджети.

Кожен бюджет має свої власні джерела  доходів. Джерелами доходів державного бюджету є податок на прибуток підприємств, об'єднань і організацій; податок на додану вартість; акцизні  податки; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; прибутковий податок  з громадян та ін., згідно з нормативами, що визначаються законодавчими актами. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок різних місцевих податків та стягнень.

Аналіз стану бюджету  України за останні роки свідчить про дедалі напруженіший хід усього бюджетного процесу, ускладнення його формування й виконання. Бюджетний  дефіцит — це та сума, на яку в даному році витрати бюджету перевищують його доходи.

Дефіцит державного бюджету  характерний нині для багатьох країн. У США, наприклад, державний бюджет був збалансований без дефіциту за останні півстоліття лише два  рази (у 1969, 1998 рр.), у Франції за останні 48 років державний бюджет був дефіцитним 32 рази, навіть у Німеччині, з її економічним і валютним «благополуччям», перевищення витрат над доходами спостерігається постійно. В Україні дефіцит державного бюджету за останні роки незначний, оскільки уряд докладає максимум зусиль у формуванні бездефіцитного бюджету (профіциту). Причини дефіциту бюджету пояснюються цілим рядом факторів:

1. зниженням рівня суспільного виробництва;
2. глибокою структурною й технологічною незбалансованістю виробництва, постійним виснаженням природних ресурсів, зниженням науково-технічного потенціалу;
3. послабленням контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, постійним зростанням цін, інфляцією;
4. нераціональною зовнішньоекономічною діяльністю держави;
5. великомасштабним оборотом «тіньового» капіталу;
6. великими непродуктивними витратами, приписками, крадіжками, втратами виробленої продукції.

У країнах із фіксованою кількістю грошей в обігу можуть бути застосовані три способи  покриття дефіциту бюджету — жорсткіше оподаткування, емісія паперових грошей, що веде до інфляції, державні позики, які спричиняють зростання державного боргу.

 

Розділ І. Теоретичні основи державного бюджету

1. Поняття, суть, та структура державного бюджету

Бюджет  — це баланс грошових доходів і витрат, який складається для держави, місцевих органів управління, суб'єктів господарювання, сімей або окремих громадян на  певний  термін.  Державний бюджет — це річний  план  державних витрат і джерел їхнього фінансового забезпечення. Бюджетна система містить бюджет центрального уряду, а також  бюджети  всіх  рівнів місцевої влади. Відповідно бюджети бувають  центральними,  обласними, місцевими. Часто, коли розглядають  місцеві бюджети,  мають  на  увазі всі бюджети, крім бюджету  центрального уряду.  В  Україні до місцевих бюджетів належать бюджети областей, міські  бюджети  Києва  і Севастополя, районні  бюджети сільських районів,  міські  бюджети міст обласного підпорядкування,  бюджети внутрішньоміських районів, бюджети міст районного підпорядкування тощо.  Між  ними  існують  досить складні відносини,  пов'язані  з розподілом   джерел  бюджетних  доходів,  фінансуванням   місцевих бюджетів  з боку центрального уряду шляхом перерозподілу коштів  у масштабі країни тощо. Отже, державний бюджет — це не тільки бюджет центрального уряду, а й сукупність бюджетів усіх рівнів  державної адміністративно-територіальної  влади.  Сукупність  різних   видів бюджетів,  що  перебувають  між собою в  певному  взаємозв'язку  і взаємозалежності, створює бюджетну систему, що діє в країні.

З  бюджетом тісно переплітаються позабюджетні фонди — кошти держави, що мають цільове призначення і не включаються до державного бюджету. Позабюджетні кошти знаходяться в розпорядженні центральних і місцевих  органів влади.  Вони  концентруються  в спеціальних фондах  (наприклад, пенсійному).  Позабюджетні  фонди створюються за  рахунок цільових  податків,  позик,  субсидій  з бюджету.  Вони розширюють можливості втручання держави в економіку не  за рахунок бюджету, отже, дають змогу уникнути парламентського контролю.  Крім того, створюється видимість зменшення дефіцитності бюджету. Так, в Україні до складу бюджету не включалися,  а  отже, дуже  часто  і  не контролювалися законодавчою владою використання різноманітних податків і зборів на утримання автомобільних шляхів, фонди   соціального   захисту  інвалідів,  зайнятості   населення, приватизації,  охорони  праці, природи тощо.  В  окремих  випадках можуть  створюватися бюджетні резерви необхідні для безперебійного виконання намічених   заходів   забезпечення   непередбачених невідкладних витрат.

Проект  бюджету щорічно  обговорюється і приймається  законодавчим  органом  —  парламентом країни. З  політичної  точки  зору державний  бюджет  — це своєрідний компроміс між  цілями  держави, заінтересованої в зростанні бюджетних коштів, а отже, і податкових надходжень,  та інтересами власників і працюючих за наймом  (особи, що  представляють і захищають їх інтереси в парламенті) з приводу податкових   ставок   на  власність,  доходи,  податкових   пільг, бюджетних витрат  на  соціальні цілі; компроміс між загальнодержавними  і місцевими інтересами; компроміс між інтересами  окремих галузей  з  приводу  податків  і субсидій,  пільгових  кредитів  і державних  замовлень,  підрядів на  будівництво  та  інвестиційних премій. Кожен такий компроміс супроводжується політичною боротьбою в парламенті.

Доходна частина бюджету  складається в основному з  бюджетних надходжень.  Менша  її  частина — це  неподаткові  надходження.  В Україні головну  роль відіграють податок на прибуток та податок  на додану  вартість. Велика частка непрямих податків (ПДВ  та  акциз) пояснюється  тим, що в  умовах спаду виробництва  держава  не  може забезпечити  надходження  в  бюджет шляхом  прямого  оподаткування  прибутку  підприємств,  організацій  та  доходів  громадян.   Тому застосовують непряме оподаткування, яке є формою вилучення доходів  у споживачів.

Сутність бюджету розкривається  при вивченні його як економічної  категорії та як основного фінансового  плану. Бюджет як економічна категорія - є основною ланкою державних фінансів і важливою складовою фінансової сис-теми в цілому. Державні фінанси виражають сукупність економічних відносин у грошовій формі з приводу розподілу і перерозподілу вартості ВВП з метою фінансового забезпечення реалізації функцій держави. Суб'єктами цих від-носин є юридичні й фізичні особи та держава, об'єктом - ВВП. За певних умов об'єктом фінансових відносин може бути національне багатство, виражене у вартості накопичених у суспільстві благ та природних ресурсів.

Бюджет держави як відособлена  ланка фінансової системи відображає ту частину розподільних відносин, яка пов'язана із формуванням  і використанням основного централізованого фонду грошових коштів. Характерними ознаками цих відносин є те, що вони, по-перше, відбивають двосторонні відносини  держави з юридичними та фізичними  особами; по-друге, регламентуються  державою в законодавчій формі; по-третє, пов'язані зі створенням фінансової бази для забезпечення виконання  державою її функцій - управлінської, оборонної, економічної та соціальної; по-четверте, характеризують перерозподіл доходів  і коштів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення; по-п'яте, спрямовані на реалізацію основних завдань економічного і соціального  розвитку країни. Отже, бюджет держави  являє собою сукупність законодавчо  регламентованих відносин між державою, юридичними та фізичними особами з приводу розподілу й перерозподілу ВВП, а за певних умов - і національного багатства з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.[5]

Як система розподільних відносин, що характеризують рух вартості від одного суб'єкта до іншого, бюджет держави виражає певні фінансові  протиріччя у суспільстві. Кожний суб'єкт  хоче віддати до бюджету якомога  менше, а отримати - якнайбільше. Це об'єктивне явище, притаманне і фінансам у цілому. Адже об'єкт фінансових відносин один - ВВП, а суб'єктів - троє: юридичні та фізичні особи і держава. Ці протиріччя обов'язково мають бути збалансованими, інакше підривається економічна база і порушується соціальний спокій у суспільстві. Тобто необхідно досягти оптимальних пропорцій розподілу ВВП через бюджет. Проблема полягає в тому, що науково встановлених пропорцій не існує. Ніхто у світі ще математично не обгрунтував критерії оптимальності, не довів, якими ж мають бути пропорції.

 Для бюджету зростання  ВВП має дуже важливе значення. По-перше, при цьому за стабільних  пропорцій розподілу зростають  доходи держави, як і решти  суб'єктів фінансових відносин. По-друге,  і це головне, стабільне зростання  ВВП створює передумови для  зменшення частки держави. Розглядаючи  цю залежність, слід спинитися  на факторах, які визначають рівень  бюджетної централізації ВВП.  Основним із них є обсяг  і характер виконання державою  її функцій.[6]

У цілому бюджет держави  як економічна категорія є дуже складним явищем, яке відіграє важливу роль у суспільстві. Він урівноважує  фінансові інтереси суб'єктів розподільних відносин, забезпечує збалансований  розвиток країни. Через бюджет фінансуються основні державні видатки. Велика роль бюджету виявляється й у ставленні  до нього. В усіх країнах світу  бюджетні відносини регулюються  в законодавчому порядку, що дає  підстави розглядати бюджет і як правову  категорію.

Правова характеристика бюджету  пов'язана з розглядом його як фінансового плану, що являє собою  розпис доходів і видатків основного  централізованого фонду грошових коштів держави. Правове регламентування  бюджету здійснюється у загальних  рисах головним законом - Конституцією і деталізується у бюджетному законодавстві, яке охоплює три  рівні. Перший - це законодавчий акт, що здійснює загальне регламентування  бюджету і бюджетних відносин. До 2001 р. в Україні таку роль виконував  Закон "Про бюджетну систему України", а нині - "Бюджетний кодекс України". Він визначає засади формування бюджету  і принципи побудови бюджетної системи, її склад, розмежування доходів і  видатків між бюджетами, регламентує  бюджетний процес та міжбюджетні  відносини[3;5]. Другий - ухвалення законів, що регламентують окремі статті доходів  і видатків. Стосовно формування доходів основним є Закон України "Про систему оподаткування" і закони, які регламентують стягнення окремих податків: "Про податок на додану вартість", "Про акцизний збір", "Про податок на прибуток підприємств" та ін. Податкове законодавство може бути систематизоване й у єдиному документі - податковому кодексі, проект якого розроблено і підготовлено до затвердження в Україні. Стосовно видатків таких прямих законів немає, але є закони, які визначають основи і пріоритети фінансування, наприклад Закон України "Про освіту". І нарешті, третій рівень - це щорічне прийняття закону про Державний бюджет і відповідних рішень місцевих органів влади про місцеві бюджети. Прийняття цих актів являє собою законодавче затвердження бюджету як основного фінансового плану.