Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет  ім. О. Гончара

Факультет прикладної математики

Кафедра математичного моделювання 
 
 
 
 

Реферативна робота

з курсу:

«Правознавство»

на тему «Громадянське суспільство» 
 

Виконав:

студент групи ПМ-07-1

Гончаренко  Д.С. 

Перевірила:

ст. викладач

Маніна  М.А. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дніпропетровськ

2011 

Зміст

 
 
 
 
 

 

Вступ

   Суспільство у своєму розвитку проходило багато типів та етапів. Ці етапи відображали рівні соціального та культурного розвитку людства в певний час.

   На  сьогодні найбільш актуальним типом  розвитку суспільства є громадянське суспільство, що являє собою вершину  еволюції демократичного соціуму.

   Вивчення  розвитку правових систем і еволюції суспільства (в тому числі на прикладі досвіду інших держав) з наступним  застосуванням найбільш ефективних та позитивних рішень до управління державою є перевіреним на практиці способом пришвидшення розвитку та підвищення рівня життя громадян. Аналізуючи досвід розвинених країн Заходу та адаптуючи його під реалії України можна було б досить швидко підвищити рівень життя населення та пришвидшити економічний розвиток країни.

   Проблема  розвитку громадянського суспільства в Україні стоїть дуже гостро. Саме тому для написання реферату було обрано дану тему. 
 
 

 

Громадянське  суспільство

 

   Більшість сучасних джерел визначає громадянське суспільство як систему інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у противагу і доповнення виконавчих структур держави.

Історичний  розвиток поняття

 

   Ідеї  громадянського суспільства, роздуми про його значення і призначення з’явилися вже в працях античних філософів: Аристотель не виділяв державу з суспільства - в його вченні, як і в теорії Платона, мають місце тоталітарні тенденції: людина - частина держави, особисті інтереси підпорядковані суспільному благу.

   Ніколо Макіавеллі вважав, що вищим втіленням людського духу є держава, а метою, значенням і щастям життя - служіння їй. В одній з своїх робіт Макіавеллі пише про прагнення держави знесилити і підірвати всяку діяльність суспільства, щоб піднестися. Тут очевидно розрізнення автором держави і громадянського суспільства, політичної і цивільної сфер.

   Томас Гоббс вже використовує поняття громадянського суспільства, хоча і непослідовно. З одного боку, він затверджує, що громадянське суспільство не зв'язано цивільними законами, звичаями, правом, тобто як би відокремлено від суспільства в цілому. З другого боку, він вважав, що держава підпорядковує собі все і вся, і через поняття громадянського суспільства показує, що воно саме підкоряється державі.

   Основоположник  лібералізму Джон Локк вперше поставив особу вище за суспільство і державу, а свободу - вище за інші цінності. Активно  використовуючи поняття «громадянське  суспільство», він проголошує певною мірою пріоритет громадянського суспільства над державою. За Локком суспільство виникає до держави і важливіше, довговічніше за неї. Розпад держави не викличе розпаду суспільства, тоді як ніякій державі не встояти у разі руйнування суспільства.

   Шарль Монтеск’є вслід за Локком розділяв суспільство і державу. З його точки зору громадянське суспільство виникає до держави, яка і виростає з громадянського суспільства, щоб запобігти або нейтралізувати вороже відношення людей другові до друга. Жан-Жак Руссо також показує громадянське суспільство як суспільство, що перетворюється в державу, але тільки за допомогою суспільного договору. Він сформулював саме поняття громадянського суспільства.

   Принципово  новими положеннями збагатив розгляд  проблеми громадянського суспільства німецький мислитель Г.Гегель, згідно якому:

• громадянське суспільство є сукупністю індивідів, що задовольняють за допомогою праці свої повсякденні потреби;
• основою громадянського суспільства є приватна власність;
• рушійною силою історичного прогресу є не громадянське суспільство, а держава, яка захищає людину від випадковостей, забезпечує справедливість і реалізує загальність інтересів;
• громадянське суспільство та індивід підпорядковані державі, бо саме воно інтегрує окремих індивідів і їх групи в органічну цілісність;
• небезпека існування всеосяжної держави полягає в тому, що воно поглинає громадянське суспільство і не прагне гарантувати громадянам їх права і свободи.

   К.Маркс  вказав на обмеженість концепції  Гегеля про взаємостосунки громадянського суспільства і держави. Полемізуючи з Гегелем, він не протиставляв державу громадянському суспільству, але доводив, що державна влада не повинна нав'язувати свою волю останньому. Держава, здійснюючи владні функції, повинна спиратися на потреби та інтереси громадянського суспільства, розумно виражати і захищати їх, шукати варіанти зближення, подолання виникаючих суперечностей. Марксисти розглядали взаємини між державою і громадянським суспільством як відносини між публічною владою та індивідуальною свободою.

Перехід до громадянського суспільства

 

   Громадянське  суспільство по суті своїй буржуазне: його основою є вільний індивід, незалежний від влади і форм колективного життя. Історично воно прийшло на зміну традиційному, станово-кастовому, в якому держава практично співпадала з майновими класами і була відособлена від основної маси населення. Найістотніша передумова свободи індивіда - інститут приватної власності, що формує розвинуту цивільну самосвідомість.

   Відособлення  громадянського суспільства від  держави відбувалося в процесі ліквідації станової нерівності і роздержавлення суспільних відносин. Початок даному процесу поклав формування представницької держави, виступаючої від імені всього населення.

   Відособлення  суспільства від всепроникаючої влади держави завершилося в ході революцій XVII-XVIII століть і подальших реформ. Сам же перехід відображав формування нових соціально-економічних, політичних і культурних реальностей:

• всеосяжним розвитком товарно-грошових відносин;
• промисловою революцією;
• появою прошарку самостійних товаровиробників;
• кризою легітимності абсолютистських режимів;
• секулярізацією (звільненням від церковного впливу) індивідуальної і масової свідомості;
• виникненням політичних партій, які стали важливим каналом трансляції різнорідних інтересів різних груп.

 

Головними передумовами громадянського суспільства є:

• законодавче закріплення юридичної рівності людей на основі наділення їх правами і свободами;
• юридична свобода людини, обумовлена матеріальним благополуччям, свободою підприємництва, наявністю приватної власності, яка є економічною основою цивільного суспільства;
• створення механізмів саморегуляції і саморозвитку, формування сфери невладних відносин вільних індивідів, що володіють здатністю і реальною можливістю здійснювати свої природні права.

Сутність

 

   Визначаючи  сутність громадянського суспільства, насамперед слід відзначити, що воно ґрунтується на приватній власності й стихійному поділі праці, приватних інтересах, конкуренції і законах ринку. Це не лише відокремлена від держави автономна сфера суспільного буття яка не підлягає прямому контролю й регламентації з боку влади а ще й структуроване суспільство. Тут передбачається свобода асоціацій індивідів за інтересами й уподобаннями. Окремі верстви населення утворюють свої угруповання, добровільні об’єднання як інституції вираження їх інтересів. Союзи підприємців, найманих робітників, органи виробничого самоврядування, спілки споживачів та багато інших структур покликані забезпечувати цивілізовані відносини між усіма учасниками виробництва й обміну, пом'якшувати неминучі зіткнення численних приватних устремлінь. Громадянське суспільство — це певний механізм неформального соціального партнерства, який робить можливим здійснення й баланс існуючих інтересів.

   Поняття громадянського суспільства застосовується для пізнання усієї сукупності існуючих у суспільстві відносин, які не є державно-політичними, перебувають поза сферою державного директивного регулювання. У такому суспільстві царина спонтанного самовияву вільних індивідів і добровільно сформованих організацій громадян захищена законом від прямого втручання і довільної регламентації з боку органів державної влади. Це сприяє розвитку вільного ринку, безперешкодному поширенню духовних, моральних, національних цінностей тощо.

   Підґрунтям  громадянського суспільства є життя індивідів як приватних осіб, сукупність вільно встановлених міжособистісних зв'язків (сімейних, общинних, економічних, культурних, релігійних тощо), розмаїття властивих їм інтересів та можливостей виявлення останніх. Це сфера свободи людини на відміну від необхідності, вимушеності дотримання встановленого владою порядку.

   Отже, головними ознаками громадянського суспільства є:

• відокремлена від держави структура суспільства, яка утворена різноманітними асоціаціями, добровільними об'єднаннями людей;
• відповідна вільним ринковим відносинам політична система, де держава є похідною від громадянського суспільства та процесів, що відбуваються у ньому;
• сфера вільної реалізації безпосередніх і різноманітних інтересів громадян;
• сфера приватного, реального життя та безпосереднього спілкування людей на відміну від держави як умовного, формального життя;
• відносини вільного обміну продуктами діяльності між незалежними власниками;
• свобода особи;
• пріоритет громадянських прав порівняно з державними законами;
• плюралізм ідей, вартостей, соціальних ініціатив;
• середній клас як соціальна основа громадянського суспільства;
• свобода слова і засобів масової інформації.

   З факту існування різних і суперечливих інтересів у громадянському суспільстві  виникає ідея держави як втілення загального інтересу, як інституція гарантування і захисту прав людини:

   Громадянське  суспільство є системою, в якій переважають горизонтальні (невладні) зв'язки і відносини, що само організовується  і само розвивається. В державі  ж переважаючими є вертикальні зв'язки. В основі функціональної взаємодії громадянського суспільства і правової держави лежить принцип єдності і боротьби протилежностей. З одного боку, вони як би протистоять один одному, а з іншого - вони неможливі один без одного. 
 

Місце в суспільній системі

 

   Структурно  громадянське суспільство є підсистемою суспільства як цілого, яка наближається до соціальної сфери суспільного життя, напряму не пов’язаної з економічно-виробничою та державно-управлінською його сферами (рис.1).