б) такий розвиток суспільних відносин, за якого людина розглядається як мета, а не як засіб;

   в) ліквідація відчуженості людини від  соціально-економічних структур і  політичних інститутів та реальне забезпечення здійснення принципу рівних для всіх можливостей;

   г) забезпечення прав і свобод людини і громадянина державою, її органами та соціальними структурами громадянського суспільства;

   ґ) різноманітність різних форм власності, серед яких приватна власність в  її різних формах посідає домінуюче  місце як основа ініціативної, творчої  підприємницької діяльності;

   д) здійснення справедливого твердження, що лише у власності особа виступає як розум і тільки володіючи власністю людина може бути справді вільною та ініціативною в усіх її починаннях;

   е) реалізація багатоманітності духовного  життя суспільства, в основі якого - визнання гуманістичних і демократичних за сутністю загальнолюдських цінностей;

   є) наявність "середнього класу" як соціальної бази громадянського суспільства;

   ж) відсутність жорсткої регламентації  з боку держави приватного життя  членів суспільства;

   з) існування розвиненої соціальної структури, яка гарантує задоволення інтересів різних груп і верств населення;

   и) активна участь у суспільному  житті недержавних самоврядних  спільностей людей (сім'я, корпорації, громадські організації, трудові колективи, етнічні, конфесійні та інші об'єднання людей);

   і) визнання і матеріалізація ідей верховенства права, особливістю якого має  бути поділ права на публічне і  приватне, основними ознаками останнього є орієнтація на людину-власника;

   ї) рівний правовий статус у цивільних  відносинах, поєднання інтересів державних, громадських структур і громадянина;

   й) детальне регулювання різноманітних  видів відносин у сфері підприємництва, ринкового господарювання;

   к) розвиток орієнтованих на регулювання  підприємницької діяльності нових  галузей права (комерційного, банківського, вексельного тощо).

Реальний стан

   Не  зважаючи на наявність майже усіх правових можливостей для функціонування громадянського суспільства, рівень його розвитку в Україні залишається досить низьким. Це зумовлено низьким рівнем громадянської свідомості і національної самоідентифікації українців, що є наслідком років панування тоталітарного комуністичного режиму і придушення національної культури і свідомості.

   З іншого боку, розвитку громадянського суспільства перешкоджають дії держави та пов’язані з ними:

• надмірна бюрократизація в усіх сферах державного контролю;
• тиск держави на СМІ та придушення свободи слова і інформації;
• відмова від прийняття важливих для розвитку громадянського суспільства законопроектів, зокрема, про декларування доходів сімей держслужбовців, вільний доступ до інформації;
• ускладнення доступу громадян до інформації з приводу роботи державних органів.
• фактичне блокування доступу простих громадян до влади, олігархизація влади.

   Таким чином на сьогодні в Україні сформовано апатичне до соціальних проблем суспільство, котре мало вірить в можливість ефективної роботи громадянського суспільства і його розвитку взагалі в нашій країні. Така ситуація сприяє подальшому відриву влади від народу і посиленню соціальних проблем. 

Висновки

   Громадянське суспільство – складна соціальна структура, тісно пов’язана з управлінням державою і задоволенням потреб суспільства, проте у той же час дистанційована від держави. Громадянське суспільство може існувати лише в правовому полі і часто є синонімом правової держави, хоча це не завжди так. Для успішного функціонування громадянського суспільства потрібна також воля самих громадян, їх зацікавленість у долі держави і розв’язанні соціальних проблем.

   На  жаль, у сьогоднішній Україні розвиток громадянського суспільства зупинився, а місцями можна спостерігати навіть згортання певних прав та свобод, без яких функціонування громадянського суспільства не можливе. Для запобігання цьому потрібна мобілізація населення та проведення реформ державної системи з метою збільшення її відкритості як для отримання інформації так і для доступу простих людей до управління країною на усіх рівнях.

   Як  показує досвід інших країн, шлях розвитку громадянського суспільства  є найуспішнішим у наш час.

Список  використаної літератури

1. «Основи демократії» Заг. ред. А. Ф. Колодій. — Львів: Астролябія, 2009.
2. «Політологія» Дзюбка І.С. К.: Вища школа, 2001
3. «Політологія: історія та методологія» Заг. ред. Ф.М. Кирилюка. — К.: Здоров’я, 2000.
4. «Наші права: участь громадян в управлінні державними справами» С.В. Злобін, С.О. Майданевич, Н.В. Окша, Д.В. Войтенко; Заг. ред. Н.К. Дніпренко. - Вінниця: ТОВ "Консоль", 2006
5. «Правознавство» Колодій А.М., Олійник А.Ю. ЦУЛ, c. 792, 2008 г.