Відповідач як суб’єкт цивільно правових відносин , його процесуальна правоздатність і дієздатність

        Сторони мають цілий ряд інших  процесуальних прав: можуть вести  справу  особисто або через  представників, просити про забезпечення  позову, вимагати відшкодування судових витрат і т.д.

        Процесуальні обов’язки сторін  діляться на загальні і спеціальні. В ряді загальних зобов’язань  важливе місце займає добросовісність.  Маючи широкі  процесуальні права,  сторони зобов’язані добросовісно  виконувати (ч.2 ст.99 ЦПК). В більшості випадків цей обов’язок виконується добровільно, однак на сторону, недобросовісно заявившу необгрунтований позов чи спір або систематично  протидіючу розгляду і вирішенні справи, суд може накласти штраф на користь іншої сторони винагороджуючи за фактичну втрату робочого часу у відповідності з середнім заробітком, але не більше 5% від задоволеної частки позову.

      Сторони зобов’язані підкорятись процесуальній  регламентації, здійснювати процесуальні дії в установленому законом  чи судом строки, своєчасно оплачувати витрати по справі, пред’являти процесуальні документи по встановленій законом формі. Не дотримання  цих вимог позбавляє сторону права здійснювати відповідні процесуальні дії. Що ж стосується загальних зобов’язань сторони бути в ході процесу, то на  мій  погляд, цей обов’язок має моральний , а не правовий характер.

        Спеціальні процесуальні обов’язки  покладаються на сторони в  зв’язку з необхідністю здійснення  окремих процесуальних дій. Так,  наприклад, закон встановив,  особа,  яка подала клопотання перед судом про витребування письмових доказів від осіб  які брали і не брали участь по справі, повинні  вказати причини, які перешкоджають самостійному йому отриманню і основи, по яких воно рахується у даної особи чи організації.

Належна сторона в справі

        Заміна неналежної сторони. Право  на судовий захист належить  кожному громадянину. Цим же  право можуть скористатись і  іноземці і особи  без громадянства.організації,  які мають  цивільну процесуальну  правоздатність  і дієздатність, також мають  право.таким чином, будь-яку правоздатну особу може заняти процесуальне положення сторони. Однак для участі в даній справі необхідно мати конкретну матеріально- правову зацікавленість саме в цій справі, тобто бути належною стороною. Якщо віндикаційний позов пред’явлений не самим власником чи законним володільцем речі, а його сином (власник живий)- такий позов пред’являється неналежним позивачем.

      Пред’являючи  позов, позивач повинен представити  суду дані, із яких було б видно, що він  являється належним відповідачем, а притягуюча особа являється належним відповідачем. Позивач повинен легімітувати себе і відповідача. Легімітація забезпечується винесенням рішення по відношенню дійсно матеріально зацікавлених осіб. Якщо  позов пред’явлений прокурором чи організаціями або громадянами, порушуючих справу в інтересах інших осіб, прокурор і ці організації повинні також легімітувати позивача і відповідача.

        Отже, належні сторони в цивільному процесі являються особи, по відношенню яких є дані про те, що вони можуть бути суб’єктами спірного матеріального правовідношення.

      Належна сторона визначається судом на основі норм матеріального права. Вже при  прийманні позовної заяви суд  повинен встановити, приналежність  позивачу права вимоги і  чи являється  відповідач тією особою, яка повинна відповідати по позову (ст.137 ЦПК). Участь у справі неналежного позивача  чи неналежного відповідача перешкоджає законному та обгрунтованому вирішенню спору. В зв’язку з цим виникає проблема заміни неналежної сторони..

      На  превеликий жаль, справа не  завжди порушується належним позивачем, а в якості по позову не завжди  притягується належний відповідач. Процесуальний закон (ст.137 ЦПК) не передбачає відмови в прийнятті заяви від неналежного позивача чи відмови в прийнятті позову  звернення до неналежного відповідача. Неналежний відповідач чи позивач повинні бути замінені в належниму порядку. Однак заміна неналежних позивачів чи відповідача може бути тільки зі згоди позивача.

      Для  заміни неналежного (первісного) позивача необхідно не тільки його згода  на вибуття із справи, але і згода належного позивача на вступ в процес. При наявності їх обопільної згоди проходить заміна.  Якщо  позивач не згідний на заміну його іншою особою, то ця особа може вступити в справу в якості  третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, про що  суд повідомляє цю особу. Якщо первісний позивач готовий на вибуття із справи, а належний не бажає в нього вступати, в справі не  залишається позивача -  суд повинен припинити провадження по справі в порядку ст.105 ЦПК. Незгода первісного  позивача на вибуття і відмови належного позивача на вступ в справу повинні потягти розгляд справи по суті і винесення рішення про відмову у позові.

      Для заміни неналежного відповідача  також потребує згоди позивача. При  згоді на таку заміну суд звільняє первісного відповідача від участі в справі і притягує нового відповідача. У випадку незгоди відповідача на заміну відповідача іншою особою суд притягує цю особу в якості другого відповідача (ч.3 ст.105 ЦПК України.)

      Заміна  неналежної сторони проходить в тому ж процесі без припинення  чи призупинення провадежння. Якщо заміна проходить в засіданні суду, останній може відкласти  слухання справи тому, щоб дати час належній стороні вступити в справу і підготовитись до захисту своїх інтересів. Після заміни неналежної сторони розгляд справи проводиться з самого початку, тобто  з стадії підготовки справи до судового розгляду. Заміна неналежної сторони може бути проведена тільки  в суді першої інстанції. Заміна  неналежної сторони повинна проводиться  судом у відкритому судовому засіданні,  з обов’язковою  участю всіх осіб, що беруть участь у справі.