Реалізація основних стратегій інформаційної війни в сучасному телекомунікаційному просторі

     Реалізація  основних стратегій  інформаційної війни  в сучасному телекомунікаційному  просторі

     В сучасних умовах інформатизація стає одним з найважливіших факторів суспільного розвитку, при цьому  електронізація все більше набуває  форм активної боротьби, яку зараз називають інформаційною, оскільки в ній широко використовуються спеціальні сили та засоби з метою впливу на інформаційне середовище протидіючої сторони, а також захист свого інформаційного середовища в інтересах досягнення поставленої мети. Тому всебічна інформатизація та технологічна революція не тільки принципово змінили наше життя, але й змінили деякі способи ведення бойових дій, забезпечивши командира безпрецедентною кількістю інформації високої якості.

     Досвід  останніх збройних конфліктів показав, що у еру стрімкого розвитку складних електронних систем, на полі бою все більше і ефективніше проводяться психологічні операції з застосуванням найсучасніших інформаційних технологій, які спроможні не тільки надійно захищати своє інформаційне поле, але й маніпулювати інформацією противника шляхом зміни даних або команд, видачі помилкових даних або розрахунків та ін. Тобто без пострілів і жертв ведеться дуже ефективна інформаційно-психологічна діяльність або інформаційна війна об’єктами впливу якої, згідно до поставлених цілей можуть бути: вище військове керівництво, військовослужбовці та цивільне населення країни, проти якої планують силову акцію, а інколи й населення дружніх та нейтральних країн. Зокрема, національні меншини, опозиційні сили та певні соціальні групи (інтелігенція, підприємці, домашні господарки, студенти тощо).

     Головною  метою інформаційної війни є  оволодіння свідомістю населення та особового складу збройних сил країни – об’єкта впливу, тобто підготовка підґрунтя для досягнення конкретних політичних, економічних та військових цілей.

     В літературі, яка присвячена цьому  питанню можна зустріти різні  назви технологічного напрямку: "інформаційна війна", "електронна війна", "комп'ютерна війна". Ми рахуємо, що поняття "інформаційна війна" набагато ширше, про це ми вже говорили раніше, а технологічний тип – це складова частина широкого спектру засобів і методів боротьби за інформаційну перевагу.

     Зброєю  в цьому напрямку боротьби є пристрої та технології, які використовуються для широкомасштабного, цілеспрямованого, швидкого та таємного впливу на цивільні та військові інформаційні системи противника.

     Дуже  цікавими є відносини народу, точніше  суспільної думки, та ЗМІ. Пересічний громадянин сучасної демократичної держави  не має практично ніякої інформації щодо процесів, які відбуваються в суспільстві, а тим більше в іншому світі, але, наприклад, на виборах він повинен визначити основні напрямки розвитку суспільства та головні орієнтири внутрішньої та зовнішньої політики влади. Думку з переважної більшості цих питань у людини цілком формує преса. Її вплив настільки великий, що часто-густо людина приймає внутрішньо не мотивовані, а й іноді шкідливі для себе рішення.

     Необхідно зазначити, що існування, так званих об'єктивних ЗМІ – один з найбільших міфів нашого часу. Інформація, що надається ЗМІ в більшості випадків принципово, за своєю природою, не може бути нейтральною. Навіть, окремі слова, не кажучи вже про словосполучення, фрази, ідіоми мають емоційне забарвлення.

     Одна  й таж думка, за допомогою різних слів може по різному впливати на суспільство. Наприклад, порівняємо фрази: “імперські амбіції” і, наприклад, “життєво важливі інтереси”, “історичні права”, тощо. Існують дослідження, у яких йдеться про емоційне забарвлення, навіть звуків. Прикладом може бути епізод з президентської кампанії 1991 року зі звуком “Д” (програма “5Д” Л.М. Кравчука).

     Унеможливлює  існування об'єктивних ЗМІ, навіть теоретично, ще й те, що повідомлення несуть забарвлення кореспондента, редактора, і тієї людини (або організації), яка фінансує дане джерело масової інформації. Як свідчать дослідження, телебачення за виразністю, об’ємністю зображення не має собі рівних. Телерепортажі з місця подій створюють у глядачів ілюзію приналежності до подій, які показують на екрані. Опитування, які проводились фондом “Суспільна думка” серед різних соціальних груп населення, свідчать про те, що біля 90% глядачів вірять в те, що передається. Насправді глядачі отримують вже інтерпретовану, відповідним чином оброблену інформацію про реальні події, що називається з інших рук. Ефект від сприйняття такої “інформації” в значній мірі залежить від змісту та тональності коментарів, пропагандистської майстерності ведучого телепрограми, відповідного тлумачення фактів. А вони, як правило, знаходяться в прямій залежності від цілей, які переслідують певні сили. Повторюючи телепередачі та апелюючи в основному до емоцій, можливо нав'язати об'єкту впливу практично будь-яку точку зору.

     16 січня 1997 року Верховна Рада  України схвалила Концепцію (основи  державної політики) національної  безпеки України. Варто зазначити,  що в цьому документі визначено  по яких напрямках і у зв'язку  з чим загрожує Україні небезпека в інформаційній сфері.

     Так, у третьому розділі Концепції "Загрози  національній безпеці України" наголошується, що в інформаційній області такими загрозами є:

• невиваженість державної політики та відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері;
• повільне входження України у світовий інформаційний простір,
• відсутність у міжнародного співтовариства об'єктивного уявлення про Україну;
• інформаційна експансія з боку інших держав;
• витік інформації, що є державною та іншою передбаченою законом таємницею, а також конфіденційної інформації, яка є власністю держави.

     Всі ці загрози вимагають від нашої  країни вжиття конкретних заходів, про  які йдеться у четвертому розділі  Концепції. Серед широкого спектру  заходів слід відзначити такі:

• вжиття комплексних заходів по захисту свого інформаційного простору;
• усунення негативних чинників розповсюдження інформаційного простору, інформаційної експансії з боку інших держав.

     Щоб наші національні ЗМІ краще виконували свою суспільну місію, необхідно  постійно вдосконалювати їхню структуру. Як свідчить аналіз, за останні десять років кількість періодичних видань в Україні зросла майже втричі, причому більшість із них почало виходити у світ після проголошення державної незалежності. На сьогодні в Україні зареєстровано близько 5 тисяч періодичних видань, серед яких налічується понад 3.5 тисяч газет, 900 журналів, більше 100 бюлетенів, 200 альманахів, збірників та додатків.

     Аналогічна  ситуація склалась на телебаченні і  радіо. Тому саме життя вимагає створити потужне ядро загальноукраїнських видань та студій, які б визначали інформаційне обличчя нашої країни та координувати їх діяльність щодо завдань забезпечення національної безпеки нашої незалежної держави.

     Для забезпечення нормальної та стабільної інформаційної безпеки нашої держави зараз необхідно створити потужну й дійову систему інформаційно-психологічного забезпечення. Для вдалого її функціонування потрібно забезпечити необхідну науково-технічну базу. Міжнародна ситуація в якій опинилась зараз наша держава вимагає рішучих кроків у цій галузі. Відношення до цієї проблеми як до другорядної може привести до ще більшого відставання від провідних країн світу, що надають особливих пріоритетів розвитку наукового дослідження нових методів та сфер застосування інформаційно-психологічної протидії.