Слідчий суддя: тенденції визначення процесуального статусу

Слідчий суддя: тенденції визначення процесуального статусу

Словосполучення «судовий слідчий» найбільшого поширення  набуло після здійснення в Російській імперії судової реформи 1864 року. Проте аналіз розвитку судоустрою та процесуального законодавства свідчить, що за своїми функціональними обов’язками судовий слідчий тих часів нічим не відрізнявся від звичайного слідчого з кримінального процесу  радянської доби, за тим лише винятком, що структурно він належав до окружного суду чи до судової палати і всі його рішення підлягали судовому контролю, а скарги на його дії розглядалися цими судовими органами. Тим самим у цій моделі судочинства судовий слідчий, будучи під подвійним прокурорським і судовим контролем, реалізовував тільки функцію попереднього розслідування.

У кримінально-процесуальному законодавстві європейських країн  і країн СНД по-різному визначається суб’єкт уповноважений здійснювати  контрольні функції на досудовому провадженні. Приміром, посада слідчого судді існує  в КПК Латвії й Італії. У кримінальному процесі Франції функціонують і слідчі судді, й судді по свободах та ув’язненню. Суддя по кримінальному переслідуванню передбачений за КПК Республіки Молдова. У КПК Литовської Республіки закріплено статус судді досудового провадження. У ФРН судові повноваження при проведенні дізнання покладаються на суддю-дізнавача. Не припиняються дискусії щодо необхідності запровадження посади слідчого судді в кримінально-процесуальне законодавство Росії й Казахстану [2].

У науковій кримінально-процесуальній  літературі висловлені різноманітні пропозиції стосовно статусу слідчого судді [3, с.50]. Наприклад, Ю.М. Грошевий наголошує на доцільності введення слідчого суддю, який розглядав би скарги на рішення слідчого, вирішував би питання обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і продовження строків тримання під вартою, санкціонував обшук житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку, а також розв’язував би питання, що стосуються перевірки правомірності обмеження прав громадян під час досудового слідства [4, с.696].

В.Д. Бринцев пропонує суддів по контролю за попереднім слідством наділити такими функціональними обов’язками, як-то: а) санкціонування оперативно-розшукових дій, що порушують конституційні права громадян;

б) прийняття рішень про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; в) звільнення з-під варти під заставу; г) розгляд заяв про відвід слідчого і скарг на дії слідчих органів, які надходять від усіх без винятку учасників процесу; д) ухвалення рішень про припинення кримінального переслідування [2, с.7-8].

В.Т. Маляренко і П.П. Пилипчук вважають, що слідчий суддя повинен здійснювати повноваження судового контролю за досудо- вим розслідуванням, покладені на нього Конституцією України, а також приймати рішення про застосування всіх заходів процесуального примусу, які суттєво обмежують конституційні права і свободи людини, вирішувати питання про відповідальність за невиконання

або неналежне виконання  процесуальних обов’язків, розглядати скарги на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про закриття кримінальної справи, про усунення захисник від участі у справі [5, с .14-15].

Слідчий суддя, на думку  Г. Дроздова, має бути уповноважений: а) санкціонувати обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і продовжувати строк тримання під вартою; б) давати дозвіл на поміщення обвинуваченого (підозрюваного) до судово-психіатричної установи для проведення експертизи;

в) розглядати скарги учасників процесу на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого і прокурора; г) розглядати заперечення слідчих на вказівки прокурорів з найбільш принципових питань розслідування [6, с.13].

На думку И.Ф. Демидова, слідчий суддя повинен приймати рішення про арешт особи і продовження строку його тримання під вартою, про проведення відповідних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, а також по скаргах на постанови і дії органів, що здійснюють слідчу і оперативно-розшукову функції [7, с.166].

О.О. Машовець підкреслює, що слідчий суддя зобов’ язаний вирішувати всі спірні питання, що виникають між обвинуваченням і захистом, розглядати скарги на дії слідчого, прокурора, санкціонувати виконання окремих слідчих дій і застосування запобіжного заходу взяття під варту, інших заходів процесуального примусу заходу, розглядати скарги на відмову в порушенні кримінальної справи, контролювати правильність закриття кримінальних справ, вирішувати питання про передачу справи до суду для розгляду її по суті. На слідчого суддю, на його думку, можна було би покласти обов’язок по виконанню підготовчих дій і внесенню справи в судове засідання [8, с.78-80].

Ю.В. Скрипіна рекомендує віднести до повноважень слідчого судді  повноваження, пов’язані з: а) забезпеченням  прав учасників кримінального процесу; б) здійсненням контролю при їх ознайомленні з матеріалами кримінальної справи; в) ухваленням рішення про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у провадженні по кримінальній справі та ін. [9, с.12-13].

Відповідно  до ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя – це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя [3].

Крім того Кримінальним процесуальним кодексом визначено, що на підставі ухвали слідчого судді застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження (ст. 132). Слідчий суддя під час досудового розслідування чи суд під час судового провадження має право здійснити судовий виклик, ухвалити рішення про привід, накладення грошового стягнення, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади, тимчасовий доступ до речей і документів, тимчасове вилучення майна, арешт майна, затримання особи, запобіжні заходи, про проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо.

Таким чином, слідчий суддя – це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні у кримінальній справі, до компетенції якого належить прийняття рішення про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора [4].

Основним  призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження у справі на досудових стадіях. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінально-процесуальної функції, яка полягає у забезпеченні законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні у кримінальній справі.

Повноваження  слідчого судді визначаються виконуваною  ним функцією, яка повинна мати наскрізний характер. Умовно ці повноваження доцільно класифікувати на наступні групи: - щодо вирішення питання про застосування заходів кримінально-процесуального примусу; - щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора; - щодо вирішення питання про проведення слідчих дій, які обмежують конституційні права і свободи людини; - інші повноваження. До повноважень слідчого судді слід віднести:

1. прийняття рішень про: а) обрання запобіжних заходів, б) поміщення підозрюваного, обвинуваченого, підсудного до медичного чи психіатричного стаціонару для проведення судово-медичної чи судово- психіатричної експертизи, в) проведення обшуку й огляду в житлі чи іншому володінні особи, г) проведення примусової виїмки з житла чи іншого володіння, д) виїмки матеріальних носіїв секретної інформації та/або документів, що містять банківську таємницю, а також виїмки оригіналів первинних документів суб’єктів господарювання, документів бухгалтерського обліку та бухгалтерських регістрів, фінансової звітності, документів виконавчого провадження, е) накладення арешту на кореспонденцію та виїмку її в установах зв’язку, є) застосування технічних засобів отримання інформації; накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або осіб, які за законом несуть майнову відповідальність за його дії, ж) накладення арешту на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, а також звільнення такого майна з-під арешту, з) застосування тимчасового або екстради- ційного арешту;
1. розгляд скарг на процесуальні рішення, дії чи бездіяльність особи, яка провадить дізнання, органу дізнання, слідчого або прокурора;
2. прийняття рішень по актах амністії, по примиренню сторін в кримінальному процесі тощо;
3. вирішення окремих питань при виконані вироку: звільнення по хворобі, умовно- дострокове звільненням від покарання через хворобу тощо;
4. здійснення провадження по справам приватного обвинувачення.

Виходячи  із призначення слідчого судді в  кримінальному процесі, всі слідчі та інші дії, які обмежують конституційні права людини, повинні проводитися виключно за його рішенням. Тому й в тих невідкладних випадках, коли слідчий має право провести процесуальні дії без відповідного рішення слідчого судді, останній має бути негайно повідомлений про них і з урахуванням конкретних обставин прийняти рішення про визнання отриманих фактичних даних допустимими доказами.

Будучи  гарантом забезпечення прав і свобод людини на досудовому провадженні у  кримінальній справі, слідчий суддя повинен мати такі важелі, які б надавали йому реальну можливість здійснювати контроль за законністю провадження.

Слідчий суддя повинен  замінити собою на авансцені кримінального  судочинства і слідчого, й суддю загальної юрисдикції, який здійснює судовий контроль. Він може входити до структури конкретних судів першої інстанції, але обиратися саме на посаду слідчого судді й виконувати тільки ті повноваження, які закріплені за цією посадою, тобто він має бути повністю автономною процесуальною фігурою. Створення комплексу належних процесуальних гарантій прав і свобод особи в кримінальному процесі об’єктивно немислиме без наділення слідчого судді сукупністю відповідних повноважень.

Як влучно було відмічено  у спеціальній літературі, введення в кримінальне судочинство інституту слідчого судді має бути пов’язано саме з реальним реформуванням усієї системи взаємовідносин, з одного боку, між владою й судом, з другою, між органами досудового розслідування, слідчими суддями і судами загальної юрисдикції, які вирішують справу по суті. Суд, як орган влади, повинен бути наділений безумовним повноваженням входити в перевірку і оцінку подані ініціатором клопотання обвинувальні докази, оцінювати їх на предмет належності, допустимості й достатності для вирішення спору сторін по суті. Тільки на цих об’єктивних засадах суддя вправі формувати висновок про наявність (відсутність) юридичних і фактичних підстав для задоволення того чи іншого клопотання внесеного до суду, про визнання законними і обґрунтованими оскаржувані сторонами дії або рішення органів досудового розслідування [12, с.10, 23; 13, с.18].

Наостанок маємо акцентувати  увагу на тому, що нормативне забезпечення автономності функціонування слідчого судді та його процесуальної незалежності повинно бути пов’язано зі створенням ефективної системи перевірки законності й обґрунтованості рішень самого слідчого судді. Як варіант, можна передбачити право подання апеляції на рішення слідчого судді, яка розглядатиметься окремою палатою апеляційного суду (за аналогією з відповідною моделлю у Франції).

Слідчі судді

Проект КПК оперує низкою нових понять. Одним із них є поняття "слідчий суддя", під яким розуміється суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення в порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні – пункт 17 1-ї частини статті 3.

Виключно за його рішенням пропонується обирати запобіжні заходи та продовжувати їх строки, здійснювати негласні слідчі дії, що обмежують конституційні права людей, накладати арешт на майно, здійснювати примусовий привід, накладати грошове стягнення за невиконання процесуальних обов'язків, відсторонювати від посади тощо – частина перша 132-ї статті, стаття 247 та 248.

Для забезпечення процедури  незалежного призначення слідчих  суддів, проектом КПК пропонується внести зміни до закону "Про судоустрій і статус суддів" та встановити, що слідчі судді обираються в місцевих судах зборами суддів відповідного суду – пункт 3.11 Прикінцевих положень.

Але така демократія навряд чи зможе дати бажаний результат, допоки голови місцевих і вищестоящих судів зберігатимуть важелі впливу щодо підпорядкованих до них суддів.