Захист від екологічних
ризиків може здійснюватись не тільки
через страхування відповідальності,
а й через майнове страхування
(страхування майнових ризиків при промисловій
розробці родовищ нафти і газу у випадках,
передбачених Законом України "Про
нафту і газ" (ст. 7.18 та ін.)) і особисте
страхування (страхування персоналу
ядерних установок, джерел іонізуючого
випромінювання, а також державних інспекторів
з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою
безпосередньо на ядерних установках
від ризику негативного впливу іонізуючого
випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок
коштів ліцензіатів (ст. 7.21)) та ін.
Головною відмінною
рисою екологічного страхування
є те, що його об'єктом є ризик цивільної
відповідальності і ризик пред'явлення
власнику або користувачеві об'єкта
підвищеної екологічної небезпеки
(страхувальнику) майнових претензій
щодо відшкодування збитків з боку фізичних
або юридичних осіб згідно норм цивільного
законодавства.
Перелік страхового
покриття збитків, завданих технологічною
аварією, може бути досить різноманітним:
- витрати,
пов'язані з ліквідацією аварії (очисткою
території, відновленням процесу виробництва
тощо);
- недоотримані
доходи внаслідок пошкодження сільськогосподарських
угідь і т. ін.;
- витрати,
пов'язані з відновленням тварин;
- витрати на
лікування хворих, якщо хвороба спричинена
наслідками техногенних аварій і катастроф;
- витрати,
пов'язані з очищенням водойм, забруднених
внаслідок техногенних катастроф і т.
ін.
В Україні екологічне
страхування знаходиться ще тільки у зародковому
стані. Багато питань стосовно цієї проблеми
вимагають законодавчого врегулювання.
Фахівців, які б достеменно володіли навичками
обчислення рівня ризиковості екологічно
небезпечних об'єктів та обрахування тарифів,
теж замало. Страхові компанії, які б могли
забезпечити надійний страховий захист
із цього виду страхування, ще мають бути
створені. Низький рівень платоспроможності
страхувальників не може сприяти створенню
стійкого, фінансово могутнього страховика.
В цьому полягають проблеми розвитку екологічного
страхування в нашій країні.
3. Правовою
основою здійснення екологічного страхування
в Україні є Цивільний кодекс України
(далі за текстом - ЦК України), та Закон
України „Про страхування”.
Щодо обов'язкового
екологічного страхування - то тут відносини
також регулюються іншими законами
України (наприклад, Закон України «Про
використання ядерної енергії та радіаційну
безпеку») та відповідними постановами
Кабінету Міністрів України. До останніх,
зокрема, відносяться Постанови Кабінету
Міністрів України "Про затвердження
Порядку і правил проведення обов'язкового
страхування відповідальності суб'єктів
перевезення небезпечних вантажів у випадку
настання негативних наслідків під час
перевезення небезпечних вантажів",
"Про затвердження Порядку і Правил
проведення обов'язкового страхування
цивільної відповідальності суб'єктів
господарювання за шкоду, що може бути
заподіяна пожежами й аваріями на об'єктах
підвищеної небезпеки, включаючи пожежонебезпечні
об'єкти й об'єкти, господарська діяльність
яких може привести до аварій екологічного
і санітарно-епідеміологічного характеру",
"Про затвердження Порядку і правил
проведення обов'язкового страхування
відповідальності експортера та особи,
яка відповідає за утилізацію (видалення)
небезпечних відходів, щодо відшкодування
шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю
людини, власності та навколишньому природному
середовищу під час транскордонного перевезення
та утилізації (видалення) небезпечних
відходів", "Про обов'язкове страхування
цивільної відповідальності за ядерну
шкоду".
Договори добровільного
екологічного страхування укладаються
відповідно до правил страхування. Правила
страхування розробляються страховиком
для кожного виду страхування окремо та
підлягають реєстрації в Міністерстві
фінансів України під час видачі ліцензії
на право здійснення відповідного виду
страхування. Правила страхування повинні
містити:
1. Перелік об`єктів
страхування.
2. Порядок визначення
розмірів страхових сум та
страхових виплат.
3. Страхові ризики.
4. Винятки зі
страхових випадків та обмеження
страхування.
5. Строк та місце
дії договору страхування.
6. Порядок укладення
договору страхування.
7. Права та
обов`язки сторін.
8. Дії страхувальника
в разі настання страхового
випадку.
9. Перелік документів,
що підтверджують настання страхового
випадку та розмір збитків.
10. Порядок і
умови здійснення страхових виплат.
11. Строк прийняття
рішення про здійснення або
відмову в здійсненні страхових
виплат.
12. Причини відмови
у страховій виплаті.
13. Умови припинення
договору страхування.
14. Порядок вирішення
спорів.
15. Страхові тарифи
зо договорами страхування, а також страхові
тарифи та методику їх розрахунку за договорами
страхування життя.
16. Особливі
умови.
Закон України
"Про внесення змін до Закону України
"Про страхування" передбачає запровадження
екологічних напрямків страхування. Зокрема,
видами обов'язкового страхування передбачені:
- ст. 7.12 "страхування
цивільної відповідальності оператора
ядерної установки за шкоду, яка може бути
заподіяна внаслідок ядерного інциденту";
- ст. 7.14 "страхування
цивільної відповідальності суб'єктів
господарювання за шкоду, яку може бути
заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах
підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухо-небезпечні
об'єкти та об'єкти, господарська діяльність
на яких може призвести до аварій екологічного
та санітарно-епідеміологічного характеру";
- ст. 7.15 "страхування
цивільної відповідальності інвестора,
в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю,
здоров'ю людей, за угодою про розподіл
продукції, якщо інше не передбачено такою
угодою";
- ст. 7.20 "страхування
відповідальності експортера та особи,
яка відповідає за утилізацію (видалення)
небезпечних відходів, щодо відшкодування
шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю
людини, власності та навколишньому природному
середовищу під час транскордонного перевезення
та утилізації (видалення) небезпечних
відходів" безпосередньо зачіпають
страхування екологічних ризиків.
У зв'язку зі сказаним
вище виникає потреба хоча б у
найзагальнішому вигляді розглянути
зміст та загальні засади екологічного
страхування. Ретельніше висвітлення
цієї проблеми має зайти своє відображення
у Законі України "Про екологічне страхування",
прийняття якого ще тільки очікується.
Необхідність
запровадження екологічного страхування
зумовлюють такі чинники:
- посилення
негативних впливів господарської діяльності
на стан екосистем, що проявляється в зменшенні
біологічного різноманіття в рослинному
та тваринному світі;
- створення
господарською діяльністю ситуацій, які
зумовлюють глобальні зміни в довкіллі;
- зростання
кількості техногенно-екологічних аварій
та катастроф;
- ядерні інциденти;
- загострення
проблем зберігання та знешкодження екологічно
небезпечних відходів;
- наявність
об'єктів та видів діяльності, які є джерелами
підвищеної небезпеки для навколишнього
природного середовища і, як наслідок,
для життєдіяльності та здоров'я людини
тощо.
Екологічне
страхування — різновид страхування цивільної
відповідальності власників або користувачів
об'єктів підвищеної екологічної небезпеки
у зв'язку з імовірним аварійним забрудненням
ними довкілля та спричиненням шкоди життєво
важливим інтересам третіх осіб, який
передбачає часткову компенсацію збитків
потерпілим.
Висновок
Сучасне суспільство зазнає значних фінансових
збитків від негативних наслідків впливу
техногенної діяльності на стан довкілля.
Це змушує різні країни посилювати еколого-правові
вимоги до господарської діяльності та
відповідальність за шкоду, що завдається
в результаті порушення законодавства
про охорону довкілля. Відповідно до ст.
69 Закону України “Про охорону навколишнього
природного середовища, особи, які володіють
джерелом підвищеної екологічної небезпеки,
зобов'язані компенсувати шкоду громадянам
та юридичним особам, якщо не доведуть,
що шкода виникла внаслідок стихійного
природного явища чи умисних дій потерпілого.
Застосування цього положення може створити
для власників таких джерел за певних
обставин критичну фінансову ситуацію.
У разі екологічної аварії, що станеться
на їх виробництві, від них, незалежно
від наявності чи відсутності вини, вимагатимуть
грошових компенсацій, які значно перевищать
їх фінансові можливості, що може спричинити
банкрутство. Засобом уникнення такого
небажаного сценарію розвитку подій може
стати страхування ризиків виникнення
екологічних аварій. Ідеться про екологічне
страхування, призначене для створення
резервів грошових ресурсів за рахунок
власників підприємств з екологічно небезпечною
діяльністю для компенсації збитків, яких
зазнав хто-небудь з учасників створення
цього фонду. Отже, збитки одного розподіляються
між багатьма особами і стають не такими
значними.
Екологічне
страхування -- різновид страхування цивільної
відповідальності власників або користувачів
об'єктів підвищеної екологічної небезпеки
у зв'язку з імовірним аварійним забрудненням
ними довкілля та спричиненням шкоди життєво
важливим інтересам третіх осіб, який
передбачає часткову компенсацію збитків
потерпілим.
Спираючись на
законодавчі акти та програми, що регламентують
необхідність екологічного страхування,
можна виділити такі позитивні моменти
екологічного страхування: