Відповідальність підприємств та організацій за забруднення навколишнього середовища

 

 

 

 

ОДЗ

з дисципліни: «Екологія»

на тему:

 «Відповідальність підприємств та організацій за забруднення навколишнього середовища»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми-2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………..3

І. Теоретична частина:

1. Поняття, склад та види  екологічного правопорушення………………...4
2. Юридична відповідальність в екологічному законодавстві……………6
3. Види стягнень за порушення екологічного законодавства……………..13

ІІ. Практична частина:

      Завдання 1……………………………………………………………………..18

      Завдання 2……………………………………………………………………..20

      Завдання 3……………………………………………………………………..22

Висновок…………………………………………………………………………...25

Список літератури…………………………………………………………...........26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

     Відповідальність  в екологічному праві є важливим  складовим елементом правового  забезпечення раціонального природокористування,  відновлення екологічних об'єктів  і охорони довкілля.

     Законодавство  про відповідальність за порушення  права природокористування тим  чи іншим природним об'єктом  розвивалось у рамках загальних  правових норм про відповідальність  за порушення вимог природоохоронного  законодавства.

    Розвиток законодавства  в цій галузі йшов насамперед  по шляху визначення кола протиправних  дій, які посягають на порядок  користування природними ресурсами,  та суб'єктів правопорушень, встановлення  відповідальності за їх здійснення, уточнення обов'язків органів  та посадових осіб по прийняттю  заходів юридичної відповідальності  та порядку розгляду справ  про окремі правопорушення.

    Об'єктом порушення  права природокористування є  право виключно державної власності  на природні ресурси та правила  користування природними ресурсами.

    Суть екологічної  відповідальності - проявляється в  трьох функціях: стимулюючій, компенсаційній, превентивній, і полягає в збереженні  сталого балансу економічних  та екологічних інтересів у  процесі господарської діяльності  на базі попередження, скорочення  та відновлення втрат у природному  середовищі.

    Відповідальність  у галузі екології має на  меті покарання винних, припинення  і попередження порушень законодавства  у галузі природокористування  і охорони навколишнього природного  середовища, а також поновлення  порушених прав власників природних  ресурсів і природо користувачів.

 

 

 

 

І.Теоретична частина

1.Поняття,  склад та види  екологічного  правопорушення

    Екологічне правопорушення  — це винна, протиправна, екологічно  небезпечна дія, яка посягає  на встановлений порядок використання  природних ресурсів, охорони навколишнього  природного середовища та порушує  екологічні і пов’язані з ними  ін. права людини і вимоги екологічної  безпеки. Екологічне правопорушення (екологічний делікт або екологічний злочин) може бути адміністративним або дисциплінарним.[4]

    Суб’єктами екологічного  правопорушення є право- і дієздатні, осудні фізичні і юридичні (посадові особи) особи. Суб’єктивними ознаками є вина, необережність чи навмисність та екологічний ризик власників джерел підвищеної екологічної небезпеки.

     До складу  екологічного правопорушення входить  предмет (об’єкт) посягання і  екологічні правовідносини. Об’єктами  посягання є навколишнє природне  середовище (природні, умови життєдіяльності)  та життя і здоров’я людини.

     Об’єктивними  ознаками екологічного правопорушення  є дія чи бездіяльність, які  призводять до протиправного  порушення екологічних вимог.  Дані порушення мають екологічну  спрямованість і призводять до  екологічної небезпеки та майнової  і моральної шкоди природним  ресурсам належним власнику чи  користувачу, навколишньому природному  середовищу, життю і здоров’ю  людини.

    Види екологічних  правопорушень — це визначені  чинним екологічним законодавством  категорії незаконних дій (бездіяльність), за які в залежності від  характеру і ступеню екологічної  небезпеки, об’єкта, предмета  посягання та ін. ознак можуть  застосовуватись заходи державно-правового  примусу.

     Екологічні правопорушення в залежності від предмета і об’єкта посягання можуть бути в галузі:

• використання природних ресурсів: земельні, водні, лісові, гірничі, в сфері використання і охорони атмосфери;
• охорони навколишнього природного середовища: порушення природоохоронних вимог на стадії прийняття рішень і в процесі здійснення господарської та ін. діяльності, порушення вимог охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих рекреаційних зон та ін. територій, що підлягають особливій охороні;
• екологічної безпеки: невиконання заходів щодо попередження виникнення та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, порушення вимог екологічної безпеки у процесі здійснення видів діяльності.

     Правопорушення по окремих галузях і інститутах екологічного законодавства поділяються на :[4]

1. порушення у сфері права власності на природні ресурси;
2. порушення у сфері права природокористування;
3. правопорушення у сфері відтворення природних ресурсів;
4. правопорушення у сфері екологічної експертизи;
5. екологічні правопорушення у сфері застосовування економічних важелів щодо використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища;
6. порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишні природне середовище;
7. порушення норм екологічної безпеки;
8. порушення екологічних прав громадян (на повну і достовірну інформацію та ін.);
9. екологічні правопорушення у сфері управління і контролю.

    Екологічне правопорушення за ступенем екологічної небезпеки і заходами державно-правового примусу може бути :

• еколого-правовим проступком, що тягне за собою дисциплінарну відповідальність;
• еколого-майновим порушенням, що тягне за собою майнову відповідальність;
• еколого-адміністративним правопорушенням, що тягне за собою адміністративну відповідальність;
• екологічним злочином, що тягне за собою кримінальну відповідальність.

 

2. Юридична відповідальність в екологічному законодавстві

     Юридична відповідальність — один із найважливіших правових засобів забезпечення дотримання екологічного законодавства (екологічної законності) та екологічних прав громадян і юридичних осіб, підтримання в державі і суспільстві належного екологічного правопорядку.

      Підставою для застосування такої відповідальності є факт вчинення екологічного правопорушення, тобто винної, протиправної поведінки, яка порушує встановлений нормами права екологічний правопорядок. Загалом юридична відповідальність поділяється на наступні види:[4]

Кримінальна відповідальність за екологічні злочини

     Кримінальна відповідальність в екологічній сфері — це найсуворіший вид відповідальності. Підставою для її застосування є вчинення екологічного злочину, тобто найнебезпечнішого екологічного правопорушення, відповідальність за яке передбачено Кримінальним кодексом України.

    Злочином у екологічній сфері визнається передбачене Кримінальним кодексом України суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, екологічні права громадян, а також інше суспільне небезпечне діяння в екологічній сфері.

      У чинному Кримінальному кодексі України міститься понад двадцять статей, що встановлюють кримінальну відповідальність за злочини, які безпосередньо стосуються екологічної сфери і які можна визначити як екологічні. Проте розміщені вони в різних главах без чіткої системи, що становить певні труднощі в їх знаходженні та застосуванні. Позитивним з цього погляду є підготовлений проект нового Кримінального кодексу України, в якому екологічні злочини розміщені в одному спеціальному розділі.

    Види злочинних діянь в екологічній сфері відповідно до Кримінального кодексу України можна поділити на три групи:

1) у галузі природоресурсових відносин:

• самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 199);
• незаконна порубка лісу (ст. 160);
• незаконне видобування корисних копалин (ст. 162);
• незаконне полювання (ст. 161);
• незаконне заняття рибним, тваринним та іншими воднимидобуваючими промислами (ст. 162);
• жорстоке поводження з тваринами (ст. 207);

2) у природоохоронній галузі:

• забруднення водойм і атмосферного повітря (ст. 228);
• забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, або іншими відходами і матеріалами (ст. 228);
• знищення і руйнування природних об'єктів (ст. 207);
• навмисне знищення або суттєве пошкодження лісових масивів шляхом підпалу (ст. 89, ч. 2 і 3);
• проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 163);
• порушення законодавства щодо континентального шельфу України (ст. 163);

3) у галузі екологічної  безпеки:

• приховування або перекручування відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення (ст. 227);
• заготівля, переробка або збут радіоактивних продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 227);
• порушення правил безпеки гірничих робіт (ст. 218);
• незаконне придбання, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів (ст. 228);
• розкрадання радіоактивних матеріалів (ст. 228);
• загроза здійснення розкрадання радіоактивних матеріалів або їх викрадення (ст. 228);
• порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення радіоактивних матеріалів (ст. 228);
• незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 228).

Дисциплінарна відповідальність у екологічній  сфері[4]

     Дисциплінарна  відповідальність за екологічні  правопорушення (проступки) — це  вид юридичної відповідальності, що застосовується до винних  за протиправні дії осіб, які  порушують екологічні вимоги  під час виконання своїх посадових  обов'язків та інші вимоги дисципліни  праці, пов'язані з використанням  природних ресурсів, охороною навколишнього  середовища, забезпеченням екологічної  безпеки.

    Підставами для відповідальності в галузі екології є дисциплінарні проступки в галузі:

• використання природних ресурсів;
• охорони навколишнього середовища (довкілля);
• забезпечення екологічної безпеки.

    Умови настання дисциплінарної відповідальності в екологічній сфері:

• протиправність;
• наявність вини правопорушника;
• професійна правосуб'єктність в екологічній сфері;
• невиконання чи неналежне виконання екологічних вимог, які становлять коло службових професійних обов'язків правопорушника.

     Види дисциплінарних стягнень, передбачені Кодексом України про працю (ст. 147):

• догана;
• звільнення з посади.

Матеріальна відповідальність за шкоду, завдану  екологічними правопорушеннями[4]

      Матеріальна (майнова або цивільно-правова) відповідальність за екологічні правопорушення (делікти) — це вид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання фізичними і юридичними особами обов'язку щодо компенсації шкоди, заподіяної власникам чи користувачам природних ресурсів порушенням екологічного законодавства або екологічних та інших прав громадян.

    Підстави майнової відповідальності — це наявність реальної шкоди.

    Умови, за яких настає майнова відповідальність:

• протиправність;
• причинний зв'язок між заподіяною шкодою і протиправною дією;
• наявність вини осіб, які завдають шкоди;
• підвищений екологічний ризик і небезпечна діяльність.