Суб’єкти та об’єкти приватизації державного майна

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Ноября 2011 в 19:59, реферат

Краткое описание

Приватизаційні процеси в Україні відбуваються згідно нормативно-правових актів та інших положень, які регулюють правову сторону приватизаційних явищ.

Важливе місце з правовому регулювання приватизації займає визначення суб’єктів та об’єктів приватизації.

Содержание работы

Вступ

1. Суб'єкти приватизації 2. Об'єкти приватизації

Висновки

Список використаної літератури

Содержимое работы - 1 файл

господарське право.docx

— 27.93 Кб (Скачать файл)

Суб’єкти  та об’єкти приватизації державного майна

 
Суб’єкти та об’єкти приватизації державного майна  
 
 
 
ПЛАН  
 
Вступ  
 
1. Суб'єкти приватизації 2. Об'єкти приватизації  
 
Висновки  
 
Список використаної літератури  
 
Вступ  
 
Приватизаційні процеси в Україні відбуваються згідно нормативно-правових актів та інших положень, які регулюють правову сторону приватизаційних явищ.  
 
Важливе місце з правовому регулювання приватизації займає визначення суб’єктів та об’єктів приватизації.  
 
Коло суб'єктів приватизації визначає ст. 6 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" у формі вичерпного переліку, до якого входять: державні органи приватизації, покупці (їх представники), посередники.  
 
До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.  
 
1. Суб'єкти приватизації  
 
Коло суб'єктів приватизації визначає ст. 6 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" у формі вичерпного переліку, до якого входять: державні органи приватизації, покупці (їх представники), посередники.  
 
Систему державних органів приватизації визначено в законодавчому порядку.  
 
Державну політику у сфері приватизації здійснюють Фонд-державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.  
 
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим мають діяти на основі Закону України "Про Фонд державного майна України" та інших законів України з питань приватизації. Проте на сьогодні такий закон не прийнято, а тому правовий статус Фонду державного майна України визначається Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 7 червня 1992 р. (із змінами та доповненнями).  
 
У ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" зазначено, що Фонд державного майна України підпорядкований, підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України. Ця норма також була предметом розгляду Конституційного Суду України, який у рішенні від 1 липня 1998 р. відзначив, що відповідно до ст. 13 чинної Конституції Верховна Рада України не є єдиним суб'єктом права державної власності. За Конституцією Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна. У зв'язку з цим Конституційний Суд України визнав неконституційним положення абзацу 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна".  
 
Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження:  
 
- змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності;  
 
- здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації;  
 
- виступають орендодавцем майна, що перебуває у державній власності, згідно із законодавством;  
 
- продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств;  
 
- створюють комісії з приватизації;  
 
- затверджують плани приватизації майна, що перебуває у державній власності, плани розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації;  
 
- розробляють проекти державних програм приватизації і подають їх на затвердження Верховній Раді України;  
 
- укладають угоди щодо проведення підготовки об'єктів до приватизації та їх продажу;  
 
- укладають угоди щодо проведення експертної оцінки вартості об'єктів приватизації;  
 
- здійснюють ліцензування комісійної, представницької та комерційної діяльності з приватизаційними паперами;  
 
- виступають з боку держави засновником підприємств із змішаною формою власності;  
 
- беруть участь у розробці міжнародних договорів України з питань державної власності та її використання;  
 
- здійснюють захист майнових прав державних підприємств, організацій, установ, а також акцій (часток, паїв), що належать державі, на території України та за її кордоном;  
 
- контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.  
 
Державні органи приватизації здійснюють інші повноваження, передбачені Законом України "Про приватизацію державного майна", іншими законами України з питань приватизації.  
 
Державні органи приватизації не мають права втручатися в діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених законодавством України та установчими документами цих підприємств.  
 
Органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють у межах повноважень, визначених Фондом державного майна України, і повноважень, делегованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим щодо розпорядження майном, що належить Автономній Республіці Крим.  
 
Органи приватизації в Автономній Республіці Крим з питань приватизації майна, що належить Автономній Республіці Крим, підзвітні та підконтрольні Верховній Раді Автономної Республіки Крим.  
 
Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та їм підпорядковані, підзвітні і підконтрольні.  
 
Регіональні відділення Фонду державного майна України та представництва Фонду державного майна України в районах та містах діють на підставі положень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. № 412.  
 
Державні засоби виробництва, що підлягають приватизації, є особливим товаром, покликаним забезпечувати не лише потреби приватизації, а й суспільні потреби у продукції, роботах і послугах. Тому законодавець спеціально регулює коло осіб, які можуть виступати покупцями в угодах приватизації, та деталізує ряд елементів правового становища покупця як суб'єкта приватизації.  
 
Визначено загальне коло осіб, які можуть бути покупцями. Це:  
 
- громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства;  
 
- юридичні особи, зареєстровані на території України;  
 
- юридичні особи інших держав.  
 
Також визначено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути покупцями.  
 
Стосовно фізичних осіб йдеться про працівників державних органів приватизації.  
 
Стосовно юридичних осіб діють такі обмеження:  
 
- не можуть бути покупцями юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків;  
 
- не можуть бути покупцями органи державної влади.  
 
Для спільної участі у приватизації громадяни можуть створювати господарські товариства, у тому числі з членів трудового колективу, в порядку, встановленому законодавством України.  
 
Господарське товариство членів трудового колективу підприємства, що приватизується, засновується на підставі рішення загальних зборів, у яких брало участь понад 50 відсотків працівників підприємства або їх уповноважених представників.  
 
Стаття 6 Закону України "Про приватизацію державного майна" відносить до суб'єктів приватизації представників і посередників. Тут йдеться про різних щодо юридичної природи та організаційно-правових форм суб'єктів права, які входять до інфраструктури приватизації. Інфраструктура - це насамперед спеціалізовані організації, що обслуговують продавців і покупців з метою зменшення їх ризиків при розміщенні вкладів покупців в об'єкти приватизації, при укладанні і виконанні угод приватизації. Організації інфраструктури обслуговують також ринок приватизаційних паперів, обіг приватизаційних майнових сертифікатів тощо. Цю діяльність організації інфраструктури здійснюють на договірних засадах. Це означає, що звернення покупців до послуг посередницьких організацій при придбанні державного майна не є обов'язковим.  
 
Закон України "Про приватизацію державного майна" передбачає, що основними інфраструктурними організаціями приватизації є:  
 
- довірчі товариства;  
 
- інвестиційні фонди та інвестиційні компанії;  
 
- інші фінансові посередники.  
 
Однією з організаційно-правових форм суб'єкта посередницької діяльності у сфері приватизації є довірче товариство. Функції і правове становище цього суб'єкта регулюють Закон України "Про господарські товариства" (загальні положення та особливості правового статусу господарських товариств з додатковою відповідальністю), а також Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17 березня 1993 р.  
 
Довірче товариство - це господарське товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном, тобто об'єктом договору між довірчим товариством і довірителем, є кошти, цінні папери, документи, які засвідчують право власності довірителя.  
 
Особливості створення довірчого товариства визначені ст. 2 Декрету. Так, його статутний фонд формується лише за рахунок коштів і цінних паперів учасників. Предметом діяльності товариства згідно з установчими документами є так звані довірчі операції, тобто послуги товариства довірителю. Для громадян це збереження відповідного майна довірителів, представницькі, фінансово-посередницькі послуги з його обслуговування. Для юридичних осіб це агентські послуги, ведення банківських рахунків цінних паперів, господарське управління переданими товариству голосуючими акціями шляхом участі у загальних зборах акціонерних товариств. Якщо передбачено договором, товариство бере участь від імені акціонерів-довірителів державних органів приватизації - довірителів в управлінні акціонерними товариствами.  
 
Однією стороною договору є довіритель - юридична особа або громадянин, які передають товариству повноваження власника належного їм майна згідно з умовами договору, другою стороною - товариство як юридична особа.  
 
Довірчі операції від імені товариства здійснюють його учасники - фізичні або юридичні особи (представники, уповноважені цими особами), які називаються довіреними особами.  
 
Товариство має розрахунковий рахунок у комерційному банку, що обслуговує довірчі операції і зберігає майно як товариства, так і довірителів. Відносини між товариством і банком регулює окремий договір на відповідне банківське обслуговування.  
 
В установчому договорі довірчого товариства передбачається домовленість про відповідальність товариства та його учасників за зобов'язаннями товариства перед банком і довірителями, а також про право довірених осіб на підпис чеків, отримання документів довірителів, що зберігаються у банку, та на інші операції.  
 
Учасники товариства відповідають за його зобов'язаннями перед довірителями і банком у розмірі своїх внесків до статутного фонду. При недостатності цього майна учасники відповідають додатково належним їм майном у 5-кратному розмірі до внеску кожного учасника. Довірчі товариства - комерційні організації. Джерелом прибутків товариства є плата, яку отримують довірені особи за здійснення довірчих операцій. Розмір плати встановлюється у договорі між довірителем майна і довіреною особою, якщо інше не передбачено законодавством.  
 
Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії. Правовий статус цих фінансових посередників, крім Закону України "Про господарські товариства", визначається також Положенням про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженим Указом Президента України від 19 лютого 1994 р.  
 
Інвестиційний фонд - це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування. Інвестиційні фонди поділяються на відкриті і закриті. Відкриті фонди створюються на невизначений строк і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів (цінних паперів, що випускаються виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дають право їх власникам на отримання доходу у вигляді дивіденду) у строки, встановлені інвестиційною декларацією. Закриті фонди створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду.  
 
Статутний фонд інвестиційного фонду повинен становити не менш як 2 тис. мінімальних зарплат, встановлених на момент його реєстрації, і бути сформованим за рахунок внесків засновників у вигляді коштів, цінних паперів, нерухомого майна (його частка у статутному фонді має не перевищувати 25 відсотків).  
 
Учасниками інвестиційного фонду є фізичні та юридичні особи, які придбали інвестиційні сертифікати цього фонду. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката не може бути меншою за 10 тис. крб. і повинна дорівнювати номінальній вартості однієї акції, що належить засновникам. Для випуску інвестиційних сертифікатів укладається договір з інвестиційним керуючим, аудитором або аудиторською фірмою, а також депозитний договір з депозитарієм, проводиться реєстрація викупу інвестиційних сертифікатів, публікуються інвестиційна декларація (складова частина статуту інвестиційного фонду, в якій визначаються основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності фонду, порядок випуску, продажу та викупу інвестиційних сертифікатів, а також інші питання його інвестиційної діяльності) та інформація про випуск інвестиційних сертифікатів.  
 
Управління активами інвестиційного фонду від імені фонду здійснює інвестиційний керуючий. Відповідно до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії інвестиційний керуючий:  
 
готує проекти інформаційних повідомлень про випуск інвестиційних сертифікатів;  
 
організовує продаж інвестиційних сертифікатів, у тому числі шляхом залучення агентів;  
 
спільно з депозитарієм підраховує вартість чистих активів з розрахунку на один випущений сертифікат і раз на півроку публікує відповідну інформацію;  
 
зобов'язаний вживати заходів для викупу інвестиційних сертифікатів (відкритого інвестиційного фонду) на вимогу їх власників від імені та за рахунок коштів фонду, а в разі їх відсутності - за рахунок власних коштів.  
 
.Важливу роль у забезпеченні діяльності інвестиційного фонду відіграє депозитарій інвестиційного фонду. Це юридична особа, яка здійснює відповідальне зберігання активів, обслуговування операцій з активами інвестиційного фонду та облік руху активів на підставі депозитного договору. Депозитний договір з депозитарієм укладає інвестиційний керуючий. У договорі зазначаються предмет домовленості між сторонами, права та обов'язки сторін, положення про взаємну відповідальність сторін за збитки, що можуть виникнути внаслідок невиконання договору, зміст інвестиційної декларації, розмір винагороди депозитарієві за надання послуг інвестиційному фонду та інші умови, включаючи застереження про конфіденційність.  
 
Інвестиційна компанія - це торговець цінними паперами, який, крім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.  
 
Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Статутний фонд інвестиційної компанії, яка здійснює спільні інвестиції, повинен становити не менш як 50 тис. мінімальних зарплат, визначених на момент її реєстрації.  
 
Інвестиційна компанія для здійснення діяльності щодо спільного інвестування зобов'язана заснувати взаємний фонд, зареєструвати випуск інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск нею сертифікатів.  
 
Взаємний фонд є філією інвестиційної компанії. Він має окремий баланс, на який інвестиційна компанія може передавати майно у вигляді цінних паперів та об'єктів нерухомості. Інвестиційна компанія одержує прибутки від діяльності, пов'язаної зі спільним інвестуванням, пропорційно вартості майна, переданого нею у взаємний фонд, якщо інше не передбачено інвестиційною декларацією. Для здійснення спільного інвестування інвестиційні фонди, а також інвестиційні компанії, що заснували взаємні фонди (далі - фонди), випускають інвестиційні сертифікати, які пропонують для розміщення серед учасників.  
 
Інвестиційні сертифікати закритих фондів можуть обмінюватися на приватизаційні папери, якщо ці фонди у встановленому Фондом державного майна України порядку отримали дозвіл на здійснення комерційної діяльності з приватизаційними паперами. Закриті фонди обслуговують власників приватизаційних паперів з такими обмеженнями: інвестиційні сертифікати підлягають викупові фондом не раніше закінчення терміну використання приватизаційних паперів; учасникам інвестиційного фонду не гарантується фіксований розмір дивідендів. Приватизаційні папери, які перебувають у власності фонду, підлягають індексуванню у разі загальної індексації приватизаційних паперів.  
 
На виконання Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні" від 29 грудня 1999 р. Кабінет Міністрів України постановою "Про управління державними корпоративними правами" від 15 травня 2000 р. № 791 затвердив положення про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств, порядок проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами, порядок звітності представників органів, уповноважених управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств.  
 
2. Об'єкти приватизації  
 
До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.  
 
Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.  
 
Загальнодержавне значення мають: а) об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, правоохоронних і митних органів; надра, корисні копалини загальнодержавного значення, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу; майнові комплекси підприємств з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, лісництва, їх підрозділи; сортовипробувальні станції, дільниці, інші організації з експертизи сортів рослин; ( Пункт "а" частини другої статті 5 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 1200-XIV від 03.11.99 ) золотий і валютний фонди та запаси, державні матеріальні резерви; емісійна система, майнові комплекси підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів; радіотелевізійні передавальні центри, а також об'єкти, що забезпечують зв'язком органи законодавчої та виконавчої влади; ( Абзац восьмий пункту "а" частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1869-III від 13.07.2000 ) державні радіоканали та телевізійні канали; засоби урядового, фельд'єгерського та спеціального зв'язку; інші об'єкти права державної власності, які забезпечують виконання державою своїх функцій; б) об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема: об'єкти Національного космічного агентства України при Кабінеті Міністрів України; архіви; майнові комплекси установ Національної академії наук України з основних напрямів досліджень; об'єкти культури, мистецтва, архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення; об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету; в) об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема: майнові комплекси підприємств по виготовленню та ремонту всіх видів зброї, яка є на озброєнні Збройних Сил України, Служби безпеки України; майнові комплекси підприємств по випуску наркотичних, бактеріологічних, біологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів (крім аптек); майнові комплекси підприємств, що забезпечують діяльність у сфері обігу зброї, радіоактивних речовин; протирадіаційні споруди; полігони, будови, споруди та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів, скотомогильники; г) об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема: структурні підрозділи майнових комплексів, що забезпечують постійне розміщення і зберігання державних резервів і мобілізаційних запасів; пенітенціарні заклади; майнові комплекси підприємств геологічної, картографічної, гідрометеорологічної служб, служби контролю за станом навколишнього природного середовища; об'єкти державних систем стандартизації, метрології та сертифікації продукції; майнові комплекси підприємств авіаційної промисловості; автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств; майнові комплекси підприємств, які здійснюють виробництво основної залізничної техніки (електровози, тепловози, дизель-поїзди, вагони); майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою; метрополітен, міський електротранспорт; майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі; атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт, теплоелектроцентралі; магістральні нафто- і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища; транспортні засоби спеціального призначення, що забезпечують виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією пожеж, наслідків стихійних лих; об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод; майнові комплекси структурних підрозділів хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують розміщення і зберігання мобілізаційних запасів та майно хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що входить до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України"; ( Абзац шістнадцятий пункту "г" частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1200-XIV від 03.11.99 ) майнові комплекси підприємств соляної промисловості; акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій; водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди; майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт, вина і лікеро-горілчані вироби; крематорії, кладовища.  
 
З метою технічного переозброєння та відновлення виробництва, поліпшення фінансово-економічного стану підприємств Збройних Сил України майно таких підприємств, яке є єдиним (цілісним) майновим комплексом, може корпоратизуватись. Приватизація таких підприємств здійснюється із збереженням у державній власності 51 відсотка акцій. Окремими законами України визначається порядок корпоратизації та приватизації зазначених підприємств. 4. Об'єкти паливно-енергетичного комплексу, за винятком тих, які не підлягають приватизації відповідно до цього Закону, приватизуються у порядку, встановленому окремим законом про особливості приватизації майна підприємств паливно-енергетичного комплексу. ( Статтю 5 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 1695-III від 20.04.2000 - набирає чинності з дня введення в дію Закону України про особливості приватизації майна підприємств паливно-енергетичного комплексу ) 5. За погодженням з Кабінетом Міністрів України приватизуються майнові комплекси: підприємств-монополістів на ринку відповідних товарів України, визнаних такими у встановленому порядку; підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з відповідною програмою; підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України; інших об'єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г. Перелік об'єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. 6. Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. 7. Будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з об'єктами приватизації, що в них розташовані, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим. За наявності такої заборони зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються власникам приватизованих об'єктів за їх бажанням в оренду на строк не менш як 10 років. Якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два чи більше державних або заснованих на оренді державного майна підприємств, то в разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох з них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.  
 
Висновки  
 
Коло суб'єктів приватизації визначає ст. 6 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" у формі вичерпного переліку, до якого входять: державні органи приватизації, покупці (їх представники), посередники.  
 
Визначено загальне коло осіб, які можуть бути покупцями. Це:  
 
- громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства;  
 
- юридичні особи, зареєстровані на території України;  
 
- юридичні особи інших держав.  
 
Стосовно юридичних осіб діють такі обмеження:  
 
- не можуть бути покупцями юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків;  
 
- не можуть бути покупцями органи державної влади.  
 
До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.  
 
Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Информация о работе Суб’єкти та об’єкти приватизації державного майна