Кредитоспроможність

1. платоспроможність. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність свідчить про стійкий фінансовий стан. Характерними ознаками платоспроможності підприємства є наявність у нього достатніх коштів на розрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. З метою збереження платоспроможності підприємство повинно володіти міцною структурою капіталу, уміти організовувати його рух таким чином, щоб забезпечити перевищення доходів над затратами;
2. ліквідність. Для підтримки ліквідності на належному рівні підприємство повинно мати достатній обсяг грошових коштів та інших ліквідних активів, які в разі потреби можна перетворити в готівку та використати для погашення зобов’язань [18, с. 171];
3. рентабельність. В практичній діяльності підприємств використовуються показники рентабельності продукції. Фінансовий менеджер повинен особливу увагу приділяти технічному рівню підприємства, рівню організації виробництва і управління, структурі капіталу та його джерелам, мірі використання виробничих ресурсів, обсягу, якості та структурі продукції, структурі витрат на виробництво і реалізації продукції;
4. дебіторська заборгованість. Щоб уникнути неповернення дебіторської заборгованості, необхідно вживати деякі попереджувальні заходи у відносинах з клієнтами [2, с. 16-19]. А саме: надавати відстрочка платежу тільки після попередньої перевірки фінансового стану покупця; одержувати від покупця договір про заставу майна на суму дебіторської заборгованості; продавати рахунки дебіторів факторинговій компанії (банку); проводити страхування коштів в розрахунках від збитків по безнадійних боргах; постійно контролювати рахунки дебіторів та розробляти заходи з ліквідації сумнівних боргів;
5. ділова активність виражає ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових й інших ресурсів за всіма бізнес - лініями діяльності  і характеризує якість управління, можливості економічного зростання і достатність капіталу. в фінансовому аспекті проявляється насамперед в швидкості обороту його коштів, відображає ефективність роботи підприємства відносно величини авансованих ресурсів або відносно величини їх споживання в процесі виробництва;
6. успішне управління прибутком підприємства багато в чому визначається ефективністю організаційної системи. Плануючи прибуток, підприємства планують і створюють власні фонди нагромадження і споживання, резервний фонд, іншими словами планують розвиток виробництва, формування виробничих фондів, що можуть перевищувати встановлені ліміти оборотних фондів. До завдань управління прибутком можна віднести:
1. забезпечення максимізації розміру формованого прибутку, що відповідає ресурсному потенціалу підприємства;
2. забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства;
3. забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до  задач розвитку підприємства в майбутньому періоді;
4. забезпечення постійного росту ринкової вартості підприємства.

    Таким чином, при розгляді наведених вище показників в якості важелів з управління фінансовим результатом варто звернути увагу на їх доцільне співвідношення з метою раціонального використання ресурсної бази підприємства для покращення фінансового стану, а отже і кредитоспроможності підприємства.

    Висновки  та перспективи подальших досліджень. В процесі написання роботи було розглянуто різноманітні аспекти оцінювання кредитоспроможності, а саме: оцінка кількісних та якісних характеристик, метод коефіцієнтів та метод рейтингової оцінки, деякі системи аналізу кредитоспроможності у світі та особливості застосування їх в Україні. Кредитоспроможність характеризує рівень фінансово – господарського  становища клієнта, на основі якого банківський працівник робить висновок про його фінансову стійкість, можливу ефективність використання одержаних коштів, здатність і готовність повернути їх у відповідності з умовами угоди.

    Узагальнюючи  викладене вище, можна зробити  наступні висновки стосовно існуючої методології оцінки кредитоспроможності  позичальників:

1. відсутній єдиний концептуальний підхід до побудови методик оцінки кредитоспроможності позичальників;
2. недостатньо висвітлення даного питання в законодавчих та нормативно – правових актах України;
3. відсутнє системне бачення чинників, що визначають кредитоспроможність позичальників;
4. існуючі методики оцінки кредитоспроможності позичальників недостатньо обґрунтовані і зайво орієнтовані на сформовані традиції, що робить їхнє використання в сучасних умовах у більшості випадків неефективним і навіть може призводити до неадекватних оцінок кредитоспроможності позичальників;
5. не сформовано загального механізму управління кредитоспроможністю

    Отже, отримати єдину, синтетичну оцінку кредитоспроможності  позичальника і узагальненням цифрових і нецифрових даних не можна. Для  обґрунтованої оцінки кредитоспроможності, крім інформації у цифрових величинах, потрібна оцінка кваліфікованих аналітиків.

    Також нами було синтезовано поняття «управління  кредитоспроможністю» – це сукупність методів та засобів, що створюють  наявність передумов для одержання  позик та регулюють діяльність підприємства з метою покращення показників платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, ліквідності, дебіторської та кредиторської заборгованості,  маневреності власних коштів, збільшення показників прибутковості та запобігання збитків від фінансово – господарської діяльності підприємства.

    Перспективи подальших наукових розробок полягають у вивченні взаємозв'язку забезпечення кредитоспроможності та управління нею, яке повинно базуватися на обґрунтуванні пропорцій вказаних складових відповідних процесів, визначенні кількісних співвідношень, напрямків і механізмів. Окремо має бути наголошено на питаннях створення мотиваційних механізмів, здатних розширити процеси управління кредитоспроможністю.

    Список  використаних джерел:

1. Бондаренко В. Скоринг – оценка кредитоспособности заемщика / В. Бондаренко // Фин. консультация. - 2005. - № 1. - С. 13-16.
2. Бутко В. Искусство не платить долги и оставаться ценным клиентом [Текст] / В. Бутко // Фондовый рынок. – 2007. − № 25. – С. 16-19.
3. Вітлінський В. В. Інтелектуалізована кількісна оцінка кредитоспроможності позичальника / В.В. Вітлінський, О.В. Пернарівський // Фінанси України. - 2000. - № 6. - С. 5-14.
4. Галасюк В. SGMCA - спрощений метод оцінки кредитоспроможності компанії на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку  / В. Галасюк, В. Галасюк  // Вісник Національного банку України. – 2006. - № 10. - С.  14-17.
5. Галасюк В. Як правильно оцінити рівень забезпеченості кредитної угоди? / В. Галасюк, В. Галасюк.  // Вісник Національного банку України. − 2005. − № 3. − С. 26-30. - 13,
6. Кравченко О. Оценка банками финансового состояния заемщика - юридического лица / О. Кравченко  // Справочник экономиста. – 2005 . − № 3. – С. 27-33. 
7. Крупська Н. Е. Кредитоспроможність підприємства: поняття та напрями оцінки / Н. Е. Крупська  // Економіка. Фінанси. Право. – 2006 . − № 8. – С. 11-15.
8. Нужна І. О. Особливості аналізу показників ліквідності під час вивчення кредитоспроможності позичальників комерційних банків / І.О. Нужна // Регіональна економіка. − 2002. − №3. − С.173-177.
9. Олійник О. О. Оцінки кредитоспроможності позичальника при довгостроковому банківському кредитуванні  / О. О. Олійник // Економіка. Фінанси. Право. − 2007. − № 8. −С. 10-13. 
10. Положення Національного банку України "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків". Затверджене постановою Правління НБУ від 6 липня 2000р. № 279 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2000. − №9. − С. 54 - 73. 
11. Про затвердження Методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.2003, N 119 .
12. Радионов Н.В., Радионова С.П. Основы финансового анализа: математические методы, системный поход / Н.В. Радионов, С.П. Радионова // Санкт  – Петербург.: Альфа, 2005. – 592 с. 
13. Раєвська Т.М. Практичні підходи до оцінки ризиків у діяльності банків / Т.М. Раєвська // Вісник НБУ. - 2005. - №8. - С. 9-14.
14. Розанова Е. Оценка кредитоспособности с учетом риска деловой репутации контрагента / Е. Розанова // Рынок ценных бумаг. – 2006 . − № 24. – С. 32-35.
15. Спинчук А.П. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой  /А.П. Спинчук // Санки – Петербург: Специальная литература, 2003. – 510с. 
16. Тарасюк С. Г. Визначення кредитоспроможності позичальника / С. Г. Тарасюк // Економіка АПК. – 2004. − №4. – С. 87-92.
17. Чайковський Я. Аналіз кредитоспроможності позичальника банківської установи / Я. Чайковський // Журн. європейської економіки. – 2005. – Т. 4 (№ 3). – С. 328-346.
18. Шморгун Н.П. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / Н.П. Шморгун, І.В. Головко // К.: ЦНЛ, 2006. – 528 с.