Особливості функціонування банківської системи України

     Тим не менше, в перспективі одним  із найважливіших наслідків фінансової глобалізації має стати поступове  вирівнювання обсягів інвестування та вартості фінансових активів в різних реґіонах.

     Економічні  системи країн із найменшим рівнем економічного розвитку та країн, що розвиваються, є надзвичайно вразливими перед  дією глобалізаційних чинників, що призводить до підвищення ризику фінансової нестабільності в цих країнах. Тому очевидно, що на певному етапі своєї еволюції фінансова глобалізація призводить до зростання рівня ризику, притаманного операціям на фінансовому ринку. Особливо, з огляду на наведені причини, ця ризикованість проявляється в початковий період фінансової лібералізації у країнах, що розвиваються. Відповідно, головне завдання країн з так званими новостворюваними ринками полягає у мінімізації ступеня вразливості від зовнішніх шоків та від зміни позицій іноземних інвесторів, що спрямовують у ці країни великі потоки “гарячих” капіталів [1].

     Високий ступінь мінливості потоків капіталу свідчить про надзвичайну чутливість цих потоків до своїх детермінантів, більшість з яких тісно пов’язана  із ступенем глобалізованості національного  фінансового ринку і в кінцевому підсумку визначає рівень ризику та прибутковості інвестицій. Тобто можна зробити висновок, що внаслідок надзвичайно високої ліквідності глобалізованого фінансового ринку міжнародний капітал має тенденцію до притоку у країни із найкращими макропоказниками. Але в той же час надлишок капіталу призводить до погіршення макроекономічних показників, зростання спекулятивних інвестицій та сприяє нестабільності національного фінансового ринку. Відповідно значні обсяги іноземного інвестування до країни можуть стати безпосередньою причиною як фінансової кризи, так і наступної рецесії у реальному секторі національної економіки [6].

     Не  зважаючи на значний рівень загальної  відкритості економіки та позитивну  динаміку у подальшому включенні  України до світового господарства, фінансовий сектор країни відзначається слабкою взаємодією із міжнародним фінансовим ринком. Відставання інтеграції до світової економіки у фінансовому секторі потребує негайної корекції економічної політики держави з метою збільшення обсягів іноземного інвестування та кредитування.

     У вітчизняних умовах було б доцільним  поєднання таких заходів із заходами контролю над капіталом, лібералізацією та стимулюванням розвитку фінансового  ринку, в тому числі – щодо розбудови  фінансової інфраструктури. З цією метою необхідним є всебічне стимулювання притоку іноземного капіталу до країни – як у вигляді прямого або портфельного інвестування, так і у вигляді запозичень. При цьому роль, яку відіграють у світовій економіці ТНК, свідчить про необхідність стимулювання ТНК до такого інвестування, що має бути одним з ключових аспектів державної політики [6]. 

    3.2 Шляхи вдосконалення  та реформування  банківської системи  України 

    Банки гостро відчувають недосконалість, а  в окремих випадках — відсутність належної нормативно-правової бази. Зокрема це стосується захисту прав кредиторів, формування спостережних рад комерційних банків, стимулювання підвищення капіталізації та збільшення обсягів залучення коштів фізичних і юридичних осіб, недопущення перекладання на банки не властивих їм функцій контролюючих органів і т.п. Водночас багато нормативно-правових актів, що регламентують банківську діяльність, мають переважно організаційно-адміністративний характер і тому навряд чи можуть дати бажаний ефект у справі неухильного та стабільного розвитку банківської системи.

    Запропонована НБУ «Комплексна програма розвитку банківської системи України  на 2003—2005 роки» покликана виділити основні цілі та пріоритети такого розвитку, шляхи й напрями їх реалізації, передумови для успішного виконання банківською системою завдань, які стоять перед нею.

    Як  основні цілі подальшого розвитку в  Програмі визначені: 1) зміцнення банківської  системи України, підвищення її стійкості  до криз; 2) зміцнення довіри до банківської  системи з боку вкладників та інвесторів; 3) активізація діяльності банків із залучення коштів та їх трансформації в кредити для реального сектора економіки; 4) поглиблення інтеграції банківської системи України у світовий фінансовий простір.

    Отож, на мою  думку, першочерговими конкретними практичними кроками у справі підвищення рівня банківської системи України мають стати:

    у сфері зміцнення ресурсного потенціалу комерційних банків

• зростання реальних доходів населення і зміцнення корпоративних фінансів;
• підвищення мінімального розміру капіталу місцевих кооперативних, регіональних та міжрегіональних комерційних банків;
• зниження існуючих норм нарахування відсотків на резервні фонди;
• розширення участі комерційних банків у заснуванні страхових компаній;
• розвиток системи рефінансування банків НБУ;спрощення процедур звернення на стягнення майна, наданого в заставу;
• обмеження розрахунків готівкою при придбанні нерухомості, автомобілів тощо.

    у сфері здійснення банківської діяльності

• виключення ситуацій, коли банки приймають рішення під політичним тиском або під впливом суб’єктів господарювання;
• приведення нормативних документів НБУ у відповідність до міжнародних стандартів;
• створення державою правових та економічних  основ для здійснення комерційними банками інвестиційної діяльності, перебудови системи довгострокового кредитування, активізації участі комерційних банків у створенні фінансово-промислових груп, приватизаційних процесах;
• створення у комерційних банках підрозділів з розробки стратегії їх розвитку;
• розширення надання банками корпоративним клієнтам практичної допомоги у здійсненні електронної комерції;
• розвиток синдикованого кредитування суб’єктів господарювання;
• здешевлення банківських послуг за рахунок комплексності їх надання;
• проведення міжнародної сертифікації вітчизняних банкірів тощо.
• Крім того, необхідно забезпечити сталий соціально-економічний розвиток, проведення структурних перетворень у реальному секторі економіки.

     Висновки та пропозиції 

       Результати  проведеного дослідження дозволяють зробити наступні, найбільш важливі висновки та рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково практичне значення:

       1. Основні моделі інтеграції комерційних  банків України у світовий  фінансовий ринок: модель інтеграції  українських банків у світовий фінансовий ринок як вихід комерційного банку на ринок промислово розвинутих країн; модель інтеграції у світовий фінансовий ринок, що базується на розвитку закордонної мережі філій; модель інтеграції українських банків у світовий фінансовий ринок за умов вступу до Всесвітньої торговельної організації; модель інтеграції банків у світовий фінансовий ринок, що базується на встановленні кореспондентських відносин з іноземними банками, отримання міжнародних рейтингів і аудиторських висновків провідних спеціалізованих компаній, взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями. Поєднання визначених моделей може бути однією з ланок оптимальної стратегії виходу комерційних банків України на світовий фінансовий ринок.

    2. Для визначення оптимального переліку послуг, які можуть надаватися комерційними банками України на світовому фінансовому ринку слід використовувати операційно-вартісний аналіз, за допомогою якого можна: прийняти рішення про доцільність застосування конкретного методу підвищення ефективності проведення банком операцій і послуг й здійснити корегування процентних ставок за послугами і операціями банку; визначити збільшення або зменшення об’ємів операцій і послуг, що пропонуються банком; прийняти рішення про розвиток або згортання посередницьких операцій.

       3. Система розробки стратегії в  комерційних банках представляє  собою багаторівневий механізм. На першому рівні знаходиться  стратегічне планування, яке включає  в себе постановку ключових  цілей, задач і визначення основних  підходів до їх рішення.  Другий рівень  - це тактичне планування, яке визначає задачі по реалізації стратегічних рішень. І на третьому рівні – фінансове планування проявляється як стратегії, задачі, що вироблені на попередніх етапах планування в конкретних вартісних показниках. Сутність стратегічного планування і управління банком полягає в наступних ключових моментах: складання прогнозу розвитку банку; розвиток окремих напрямів банківської діяльності; відповідності банківських операцій вимогам Національного банку України; розвиток ресурсного забезпечення, розподілу, перерозподілу ресурсів; реалізація принципів, планів і цілей банку; довгострокове планування, що спрямоване на забезпечення стабільної конкурентної переваги і подальшого розвитку напряму банківської діяльності; забезпечення умов для впровадження інновацій в масштабі всього банку; управління окремими підрозділами банку як інвестиційним портфелем, що складається з акцій окремих бізнесів – стратегічних бізнес-одиниць.  Банк розглядає свої підрозділи як підприємства і вирішує, які з них розвивати, підтримувати, а які – обмежувати чи ліквідувати; точна оцінка майбутнього прибутку кожного підрозділу з врахуванням темпу росту ринку і положення на ньому банку; планування стратегічної діяльності кожного окремого підрозділу банку.

       4. При виході на світовий фінансовий  ринок комерційні банки мають  розглянути ряд конкретних зовнішніх  факторів, які відіграють суттєву  роль у формуванні стратегії  і подальшій діяльності банку  на ньому. Серед них основну  увагу слід приділити культурним, політичним, соціальним і економічним факторам. Фактором, що стримує входження України в глобальний конкурентний простір є нерозвиненість банківського сектору. Про це свідчить показник банківської платоспроможності, який залишається досить низьким порівняно з іншими країнами протягом останніх років.

       5. Для ефективного виходу українських  банків на світовий фінансових  ринок необхідно вжити комплекс  заходів нормативно-правового, економічного  та інституціонального характеру.  Напрями та економічні орієнтири  удосконалення нормативно-правового забезпечення виходу українських банків на світовий фінансовий ринок повинні передбачати:

       - гармонізацію українського законодавства  з міжнародними нормами;

       - забезпечення доступу до світового  фінансового ринку шляхом скасування (оптимізації) обмежень на фінансові операції, які існують на сьогоднішній день, спрощення системи виходу банку на світовий ринок з боку національного законодавства та розширення спектру послуг, які можуть надаватися українськими банками;

       - виконання положень Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, зокрема, створення ефективного механізму захисту внутрішнього ринку та вдосконалення системи стандартизації та сертифікації, захисту прав інтелектуальної власності.

       6. Організаційно-інституціональні інструменти виходу банків на світовий фінансовий ринок передбачають використання перспективних форм та методів міжнародного співробітництва із закордонними країнами, банками, юридичними та фізичними особами. В економіко-організаційному плані цьому може сприяти створення філіалів, відділень, дочірніх банків, стратегічних альянсів, банківських холдингових компаній.

       7. Державна політика щодо виходу  банків на світовий фінансовий  ринок має бути спрямована  на формування інформаційного  забезпечення цього процесу і потребує: здійснення комплексу заходів, спрямованих на виявлення фактів недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку; проведення банками України за кордоном аналізу зовнішніх ринків з метою виявлення можливостей розширення присутності на них та запобігання введенню  обмежувальних заходів з боку інших держав; формування інфраструктури інформаційного забезпечення шляхом створення мережі інформаційно-консультативних служб з метою надання послуг суб’єктам господарської діяльності.

       8. Важливим напрямом валютної політики України повинно стати прогнозування курсів валют, а також докладання усіх зусиль для досягнення конвертованості національної валюти: гривні. На сьогоднішній день пряме втручання урядових структур у ринок іноземної валюти, відоме як валютний контроль, обмежує права власників валюти обмінювати її на інші, а отже є однією з перешкод на шляху до конвертованості національної валюти.

        Список використаних джерел 

1. Балакін Р.Л. Проблеми інтеграції України у світове  господарство / Під ред. П.І. Гайдуцького, Є.А. Бузовського. – К.: УСГД, 2002. – 246 с.
2. Банківське право України: навч.посібник. авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін.  / За заг. ред. Селіванова А.О. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2000.- 384 с.
3. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.
4. Белецький В.М., Бакуменко В.Д. Моделювання макроекономічних процесів. – К., 2005. – 319 с.
5. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси. Київ: Зання-Прес,  2002, 311 с.
6. Василик О.Д. Теорія фінансів. Київ: НІОС,  2001, 416 с.
7. Глобалізація фінансових ринків / О.Г. Білорус, Ф.В. Костенко та ін. – К., 2006. – 75 с.
8. Глобальные трансформации и стратегии развития. Монография / Белорус О.Г., Лукяненко Д.Г. и др., (Перевод с укр. издания 1998 года) - К.: Орияне. - 2000. - 424с.
9. Гончаренко О.М. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2006. – 416 с.
10. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка, 2005. – 460 с.
11. Гумен І. Складові банківських рейтингів: науково-практичний аспект // Вісник НБУ – 2007 р. - № 1 – С. 57-59.
12. Держкомстат України http://www.ukrstat.gov.ua
13. Ершов М.В. Валютно-финансовые механизмы в современном мире (кризисный опыт конца 90-х). – М.: ОАО НПО «Экономика», 2000
14. Жуков В. Комерційні банки та інвестиційна діяльність // Банківська справа. – 2005 р. - № 2 – С.59-62.
15. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К.:  Т-во «Знання», КОО, 2000. – 490 с.
16. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Львів: “Новий Світ – 2000”,  2005, 568 с.
17. Ковалевич О. Фінанси і банки. Львів: Новий Світ – 2000”,  2005, 621 с.
18. Кортюк В. Стратегія і тактика розвитку банківської системи // Вісник НБУ – 2000 р. - № 10 – С. 2.-5
19. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика. Київ: НІОС,  2001, 224 с.
20. Красавина Л.Н., Смирнов А.Л. Международный кредит: формы и условия. М.: ЮНИТИ. 2003. – 327с.
21. Кручок С.І., Алексійчук В.М., Ляшенко Ю.І. Гроші та кредит. Київ: ДІЯ,  2000, 132 с.
22. Кузнецов О. Вільгельм Ханкель: від Бреттон-Вудсу - до Маастрихту // Вісник НБУ. – 2001. - № 8. – С.6-9.,
23. Лазепка В. Інвестиційні банки // Банківська справа. – 2006 р. - №6 – С. 47-49.
24. Левківський В. М.  Новітні тенденції міжнародного руху капіталів // Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття. — К., 2000. — 371с.
25. Лукашевич В. М. Глобалистика. — Львів: Новий світ-2000, 2004. — 227с.
26. Лукінов І.І. Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя) //НАН України, Інститут економіки. – К. – 2003. – 455с.
27. Луцишин З.О. Інтернаціоналізація потоків капіталу – основа фінансової глобалізації // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 30. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин - 2001. - С.81-96.
28. Луцишин З.О. Специфіка світових фінансових криз в умовах глобалізації. - Вісник ТАНГ. – 2002. - №8-1. – С.152-163
29. Луцишин З.О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації. Київ: Видавничий центр "ДрУк",  2002, 320 с.
30. Луцишин О.О. Фінансові ринки та управління фінансами. – Тернопіль: СМП “Астон”. – 2000. – 108с.