Розміщення продуктивних сил і економіку регіонів Румунії

Румунія поділена на 8 економічних районів. Кожен район має свої особливості  в залежності від природно-географічних, демографічних, техніко-економічних, соціально-економічних  факторів. В одних краще налагоджена  промисловість, її окремі галузі, в  інших – сільське господарство іде  нарівні із промисловістю. Румунія  багата природними ресурсами: нафтою, газом, кам’яним вугіллям, деревиною, будівельними матеріалами. Із сільськогосподарської продукції найчастіше вирощують пшеницю, кукурудзу, цукровий буряк. Різновиди транспорту: залізничний, автомобільний, річний, повітряний свідчать про хороший розвиток народного господарства.

Румунія включена у міжнародний поділ  праці і торгівлю. В експорті Румунії  у розвинені держави сировина та паливо продовжували посідати значне місце, але поряд із цим дедалі більшого значення починає набувати готова продукція, в імпорті переважає машинобудівна продукція.

Румунія має низку екологічних проблем, основні з яких пов’язані із забрудненням водного і повітряного басейнів.

На території  Румунії також діє транснаціональна компанія. Транснаціональна компанія (корпорація) або ж скорочено ТНК - компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації (ТНК) – це «підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів», при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу. ТНК створює систему міжнародного виробництва, розподілену між кількома країнами, але контрольовану з одного центру - материнської компанії.

У середньому найбільші транснаціональні корпорації здійснюють свою діяльність у 29 країнах. Найбільший інтерес для нас представляють дані про 25 найбільших транснаціональних корпорацій Центральної і Східної Європи. В даний час вони розподілені між дев'ятьма країнами базування: Хорватія — 5 ТНК, Словенія — 5, Угорщина — 4, Російська Федерація — 3, Чеська Республіка — 2, Польща — 2, Словаччина — 2, Латвія — 1 і Румунія — 1.

Російська нафтова компанія «Лукойл» лідирувала серед інших ТНК і по обсязі угод по поглинанню іноземних компаній. Можна назвати чотири найбільші  угоди, починаючи з 1998 року: поглинання румунської компанії «Petrotel SA» (1998 рік, за 56 млн. дол., 51% статутного капіталу), болгарської корпорації «Neftokhim» (1999 рік, за 361 млн. дол., 58% статутного капіталу), Одеського нафтопереробного заводу на Україні (1999 рік, за 6,5 млн. дол., 51,9% статутного капіталу) і американської компанії «Getty Oil Plc.» (2000 рік, за 71 млн. дол., 100% статутного капіталу). Особливо підкреслюється значення останньої угоди: Лукойл називається першою російською ТНК, що поглинула американську нафтову компанію. Причому, «Getty Oil Plc.» володіє 1260 роздрібними торговими підприємствами в 13 державах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Гостюк М. Енергетична криза в Румунії та форми її подолання // Економіка України. – 2002. - №11. – С.70-76
2. Економіка зарубіжних країн: Підручник / А.С.Філіпенко,

В.А. Вербун, І.В. Бураківський та ін. - К.:Либідь, 2001.- 416 с.

3. Жук М.В. Комерційна географія України. - Чернівці: “ Прут ”, 2005. - 360 с.
4. Економіка України / Б.Ф. Заблоцький, М.Ф. Кокошко, Т.С.                       Смовженко. – Львів: ЛБК НБУ – 2005. – 580 с
5. Єврокомісія підтримала вступ Болгарії та Румунії в ЄС 1 січня

2007 року. Дані з офіційної веб-сторінки Українсько-польського   інформаційного проекту. Режим доступу: http://www.proeuropa.info/news/?id=6900

6. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика).-К.: Європ.ун-т фінансів, інформац.сист., менедж.і бізнесу, 2003.- 216 с.
7. Качан С.П.Розміщення продуктивних сил України. – К.: Вища школа,2007. – 375 с.
8. Ковалевський Л. Розміщення продуктивних сил. – К.:Либідь,2006. – 323 с.
9. Коновалова Н.І. Методика соціальних та економіко-географічних досліджень: Навчальний посібник. – Чернівці:Рута,1998
10. Краткая географическая энциклопедия. – М.: Энциклопедия,2000. – 387 с.
11. Пістун М.Д. Економічна географія зарубіжних країн – К.:Либідь, 2004. – 323 с.
12. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. – К.:Вища школа, 1996. – 356 с.
13. Руденко В.П. Вступ до географії природно-ресурсного потенціалу. – К.:Видавництво ДІМ К,1998. – 259 с.
14. Румунія. Дані з офіційної веб-сторінки українсько-німецького форуму.  Режим доступу: http://unf.org.ua/actions/cei/cei-coutries/romania/romania-info.htm
15. Статистичний щорічник України 2008 рік. – К,: Державний комітет статистики України,2009. – 432 с.
16. Торговельні відносини України та Румунії (2001-2008 рр.). Дані з офіційної сторінки Міністерства економіки України. Режим доступу: http://ukrexport.gov.ua/ukr/torg_econ_vidn/rom/2515.html
17. Юрківський С. Країни світу. Довідник. – К.:2003. – 566 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Структура ВВП Румунії за галузями господарства станом на 2000 рік. Режим доступу: http://ostrovskogo.ok.net.ua/rumuniya.htm