Прогнозування

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Октября 2013 в 21:04, реферат

Краткое описание

У сучасних умовах діяльності будь-яких підприємств, безсумнівно, особливої актуальності набуває підвищення якості та економічної ефективності управління фінансовими ресурсами підприємства. В Україні ж процес впровадження основ практичного менеджменту взагалі знаходиться лише на етапі становлення, і основною проблемою, що спричиняє дану ситуацію, виступає відсутність належного рівня розробки саме теоретичної бази

Содержание работы

Вступ
Фінансове планування: його методи та види.
Фінансове планування і фінансова стабільність підприємств.
Прогнозування та планування грошових потоків підприємства як складові елементи системи управління ними.
Висновок
Використана література.

Содержимое работы - 1 файл

Вступ.docx

— 57.29 Кб (Скачать файл)

У розділі "Витрати" вказуються напрямки витрачання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів – витрати на розвиток економіки, на соціальні гарантії населенню, державні дотації, утримання соціально-культурних установ, на оборону, управління, зовнішньоекономічну діяльність, на виплату пенсій, обслуговування державного боргу та ін.

Відмінність балансу фінансових ресурсів і витрат держави від зведеного бюджету полягає в тому, що крім централізованих фінансових ресурсів, які мобілізуються через бюджетну систему, в ньому відображаються і децентралізовані фінансові ресурси, які зосереджуються у розпорядженні підприємств, організацій, установ, приріст довгострокових вкладів населення, ресурси централізованих фондів цільового призначення (крім тих, які увійшли до складу бюджету).

Баланс фінансових ресурсів – це фінансова програма прогнозу економічного і соціального розвитку держави. Державний бюджет конкретизує цю програму в адресному, територіальному, галузевому розрізах.

Баланс  фінансових ресурсів і витрат території  – це документ, який відображає створення й використання фінансових ресурсів у межах даного адміністративно-територіального утворення. Основне завдання балансу полягає в тому, щоб відобразити: весь обсяг фінансових ресурсів, які створюються й використовуються на відповідній території, у всіх секторах економіки незалежно від підпорядкування, відомчої належності господарських суб'єктів; обсяг фінансових ресурсів, що акумулюються й перерозподіляються бюджетом даного територіального утворення; взаємовідносини бюджету території з бюджетами вищого рівня.

У процесі фінансового  планування й прогнозування розраховуються відповідні фінансові показники – абсолютні або відносні величини, які характеризують створення її використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за допомогою фінансів.

До зведених фінансових показників належать: загальний обсяг фінансових ресурсів, обсяги доходів і видатків бюджету, обсяг грошових нагромаджень в економіці держави тощо. Зведені показники складаються з індивідуальних. Так, зведений показник доходів бюджету можна деталізувати за такими показниками: платежі населення, підприємницьких структур, неподаткові надходження тощо.

Фінансове планування і прогнозування є функціональним управлінської діяльності.

Управління фінансами – це процес управління формуванням і використанням фондів фінансових ресурсів на рівні держави, підприємницьких структур, інших господарських об'єднань і громадян, якщо вони здійснюють фінансові операції, за допомогою специфічних прийомів і методів.

В управлінні фінансами  виділяють об'єкти і суб'єкти управління. Об'єктом витупають централізовані і децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках фінансової системи.

Суб'єкти управління – держава (в особі законодавчих і виконавчих, в тому числі фінансових органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ, міністерств і відомств.

При виконанні  фінансових планів виникає потреба  в оперативному управлінні фінансами як діяльності, пов'язаній із необхідністю втручання в розподільні процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання недоліків, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів.

У світовій теорії і практиці широкого визнання набув  фінансовий менеджмент як наука про управління грошовими потоками. Зміст фінансового менеджменту визначається функціями управління: розробка стратегії, планування тактики реалізації стратегії, організація виконання розроблених планів, облік і контроль.

Фінансовий менеджмент має свою внутрішню багаторівневу структуру, яка включає бюджетний менеджмент, фінансовий менеджмент у підприємницьких структурах, податковий менеджмент тощо.

 

2. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємств.

Фінансова стабільність є важливою передумовою успішного  ведення господарської діяльності, формує імідж господарюючого суб'єкта, є його візитною карткою. Тому підприємствам і організаціям необхідно постійно дбати про фінансову стабільність, вживати заходів для її зміцнення.

Слід зазначити, що досягається фінансова стабільність налагодженням ритмічної й ефективної роботи підприємства, завдяки вмілому управлінню виробничими фондами і джерелами їх формування. Цьому сприяють: розроблення економічно обґрунтованого бізнес-плану і його невід'ємної складової — фінансового плану; контроль і аналіз виконання бізнес-плану, зокрема фінансового плану; вжиття конкретних заходів щодо фінансово-господарської стабілізації.

У контексті фінансової стабільності фінансовому плануванню має відводитися особлива роль, оскільки воно пов'язане з ресурсним чинником — формуванням, розміщенням і використанням фінансових ресурсів та отриманням прибутку на вкладений у господарську діяльність капітал. Саме у процесі фінансового планування економічно обґрунтовується потреба підприємства у капіталі для забезпечення виконання прогнозованих бізнес-планом обсягів господарської діяльності, яка ув'язується з наявними і реальними для залучення джерелами фінансування, та створюються передумови фінансової стабільності підприємства.

В ринкових умовах, коли конкурентоспроможність підприємств  усіх форм власності, їх сильна позиція на ринку товарів і послуг значним чином залежать від вибору сфери діяльності й уміння забезпечити фінансову стабільність, інтерес економістів до фінансового планування та форм і методів контролю виконання фінансового плану постійно зростає. Ці питання дедалі повніше висвітлюються у підручниках і навчальних посібниках з фінансів підприємств, фінансового аналізу, фінансового менеджменту та фінансового планування і прогнозування.

2000 року Міністерство  економіки та з питань європейської  інтеграції України затвердило Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (наказ № 277 від 25 грудня 2000 року), форму якого 2003 року удосконалено й доповнено (наказ № 137 від 27 травня 2003 року). Ним визначено порядок складання річного фінансового плану державними підприємствами (окрім казенних). Для підприємств інших форм власності цей Порядок має рекомендаційний характер. Тому фінансове планування і прогнозування для таких підприємств у ринковому середовищі — це прерогатива суб'єктів господарювання. Вони самі визначають форму і зміст фінансового плану.

Так, на замовлення Центральної спілки споживчих товариств України 2001 року Львівська комерційна академія (керівник НДР — О.Г. Біла) розробила Методичні рекомендації зі складання фінансового плану торговельного підприємства. У них враховано специфіку фінансових відносин у споживчій кооперації та її вплив на формування й використання фінансових ресурсів і на конкретних прикладах висвітлено методику розробки фінансового плану.

З 2002 року кооперативні організації й підприємства, користуючись наявними методичними рекомендаціями, великою інформаційною базою та власним досвідом, налагоджують фінансове планування й контроль виконання фінансового плану. Це сприяє зміцненню фінансового стану, забезпечує фінансову стійкість організацій та підприємств системи споживчої кооперації в цілому (див. табл. 1).

З 2002 року споживча кооперація як громадсько-господарська організація працює прибутково, щороку нарощує прибуток, підвищує частку власних коштів у формуванні оборотних активів, що позитивно впливає на платоспроможність і ліквідність боргових зобов'язань, підвищується фінансова стійкість, що є важливою передумовою фінансової стабільності кооперативних організації і підприємств.

У процесі планування головну увагу приділили доходам, витратам і прибутку, оскільки значна кількість кооперативних організацій і підприємств тривалий час працювала збитково. Тому прибуткова діяльність — це результат виконання плану обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), економії витрат, зведення до мінімуму непродуктивних втрат та отримання доходів від іншої операційної діяльності. Відчутно змінився рівень витрат, пов'язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та управлінням в основних галузях діяльності (табл. 2).

 

Таблиця 1. Показники оцінки фінансової стійкості організацій  та

підприємств споживчої  кооперації України за 2001—2005 роки

 

Показники

Станом на 31.12 за роками

 

2001

2002

2003

2004

2005

Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом

0,855

0,858

0,858

0,829

0,818

Коефіцієнт Інвестування

1,024

1,036

1,035

1,016

1,025

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні оборотних  активів

0.145

0,203

0,199

0,263

0,276

Коефіцієнт поточної ліквідності боргових зобов'язань

1,170

1,255

1,248

1,354

1,381

Фінансові результати, прибуток ( + ), збиток (— ), млн грн

-54,0

0,4

5,1

23,1

23,5


 

Таблиця 2. Витрати, пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт,

послуг) та управлінням  в основних галузях діяльності споживчої  кооперації України за 2001—2005 роки (у % до обороту)

 

Галузі діяльності

2001 рік

2002 рік

2003 рік

2004 рік

2005 рік

Торгівля

19,79

17,88

16,43

15,85

15,39

Ресторанне господарство

24.04

24,43

22,75

22,78

23,88

Заготівлі

9.19

8.17

6,95          6.44

5,52


За умов зростання  цін і тарифів на енергоносії, транспорт і комунальні послуги, підвищення заробітної плати кооперативні підприємства й організації шляхом економічно обґрунтованого планування витрат і фінансового контролю зуміли істотно знизити рівень витрат у відсотках до обороту в таких галузях, як торгівля і заготівлі. Дещо складніше зберегти цю тенденцію у високо витратній галузі діяльності, якою є ресторанне господарство.

Поступове зростання  обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і зниження рівня витрат сприяли тому, що питома вага збиткових підприємств і організацій у загальній кількості господарюючих суб'єктів спожитої кооперації зменшилася за розглядуваний період з 28.8 % у 2001-му до 9,7 % в 2005 році.

Для поглиблення фінансового  аналізу на замовлення Центральної  спілки споживчих товариств України Львівська комерційна академія 2004 року розробила Методичні рекомендації з аналізу й оцінки фінансовою стану підприємств, де на конкретних прикладах розкрито методику загальної оцінки фінансового стану підприємства і поглибленого факторного аналізу основних показників за розділами фінансового плану. Практичне застосування цих рекомендацій піднесло рівень фінансового менеджменту. Однак наявність певної кількості збиткових підприємств доводить, що фінансове планування на підприємствах і в організаціях не безпроблемне.

Практика свідчить, що суб'єкти господарювання у процесі  фінансового планування нерідко обмежуються розробленням плану доходів, витрат і прибутку і не приділяють належної уваги ресурсному забезпеченню кругообігу виробничих фондів на засадах, що забезпечують фінансову стійкість і платоспроможність. Та без тісного ув'язування прогнозованих обсягів операційної, інвестиційної та інших видів діяльності із джерелами їх фінансування важко забезпечити очікувані кінцеві фінансові результати та створити передумови фінансової стійкості підприємства. Тому з виконанням плану обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такі підприємства не завжди отримують прибуток від операційної та звичайної діяльності.

2005 року опубліковано  навчальний посібник "Фінансове  планування і прогнозування", який розширює можливості підприємств (незалежно від форми власності) удосконалювати механізм фінансового планування й контролю виконання фінансового плану. В ньому запропоновано комплексний підхід до розробки фінансового плану, який націлює підприємства на необхідність економічно обґрунтувати потребу в капіталі для забезпечення виконання прогнозованих бізнес-планом обсягів операційної та інвестиційної діяльності, ув'язати її з реальним для залучення капіталом, ресурсне забезпечити кругообіг виробничих фондів на засадах фінансової стійкості, плато- й кредитоспроможності, створити передумови дтя отримання чистого прибутку в розмірі, достатньому для економічного й соціального розвитку.

Информация о работе Прогнозування