Теоретичні основи організації обліку, аналізу і аудиту розрахунків з бюджетом по податкам і обов’язковим платежам

 

    Квота — це частка податку в доходах платника, тобто та частина прибутку, яку необхідно відрахувати до бюджетів, цільових фондів, згідно із діючим податковим законодавством. Після вирахування квоти суб'єкт діяльності отримує чистий дохід, яким він має право розпоряджатися на власний розсуд та згідно із засновницькими документами і договорами.

    При реалізації соціальної функції в  Україні особлива увага приділяється соціальному забезпеченню. У зв'язку з цим окремо створюються спеціальні фонди з метою гарантованого забезпечення відповідних витрат. Другу групу складають тимчасові фонди, що формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються з конкретної потреби і після вирішення проблеми закриваються.

    Соціальні фонди створюються на постійній основі з метою державного фінансового забезпечення системи державного страхування. Соціальне страхування є самостійною галуззю страхування і являє собою сукупність відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів, призначених для виплати відшкодувань при постійній чи тимчасовій втраті працездатності або місця роботи. Фонди утворюються за рахунок трьох джерел: страхових внесків застрахованих, страхових внесків підприємців і субсидій держави.

    У системі державного соціального  страхування страхувальником виступає держава, яка бере на себе зобов'язання по створенню колективних страхових фондів і виплаті страхових відшкодувань. На ринку страхових послуг можуть функціонувати також недержавні компанії соціального страхування, що доповнюють і розширюють спектр страхових послуг. Страхувальниками виступають підприємства й організації, громадяни, держава. Застрахованими є працівники підприємств і організацій, а в деяких випадках - і непрацюючі громадяни. Систему соціального страхування України складають цільові фонди. При цьому між ними чітко розподілені сфери діяльності.

    Витрати суб'єкта господарювання на соціальні  заходи виникають внаслідок здійснення обов'язкових відрахувань до:

    1) Фонду соціального страхування  на випадок тимчасової втрати працездатності;

    2)    Фонду соціального страхування  на випадок безробіття;

    3)    Фонду соціального страхування  від нещасних випадків;

    4)    Пенсійного фонду України.

    Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" [11] визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам і членам їхніх сімей.

    Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Вказаний Фонд формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел.

    Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є [11]:

    1)  страхові внески страхувальників-роботодавців  і застрахованих осіб;

    2) суми не прийнятих до зарахування  витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників і посадових осіб;

    3)  благодійні внески підприємств,  установ, організацій та фізичних осіб;

    4) асигнування із Державного бюджету України;

    5) прибуток, одержаний від тимчасово  вільних коштів Фонду, в тому  числі резерву страхових коштів  Фонду, на депозитному рахунку;

    6) інші надходження відповідно  до законодавства.

    Загальнообов'язкове державне соціальне страхування  на випадок безробіття — система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

    Фонд  створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг [67,c.53].

    Фонд  є цільовим централізованим страховим  фондом, некомерцій-ною самоврядною  організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

    За  рахунок коштів Фонду забезпечується:

    1) допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

    2) допомога з часткового безробіття;

    3) матеріальна допомога у період  професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

    4) матеріальна допомога з безробіття, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

    5) допомога на поховання у разі  смерті безробітного або особи,  яка перебувала на його утриманні;

    6) професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

    7) пошук підходящої роботи та  сприяння у працевлаштуванні, у  тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

    8) інформаційні та консультаційні  послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

    Джерелами формування коштів Фонду є:

    • страхові внески страхувальників —  роботодавців та застрахованих осіб;

    •  асигнування державного бюджету;

    • суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств, установ, організацій  та фізичних осіб за порушення встановленого  порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;

    • прибуток, одержаний від тимчасово  вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

    • благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

    • інші надходження відповідно до законодавства  України [67,c.55].

    Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

    Страхування від нещасного випадку є самостійним  видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

    Завданнями  страхування від нещасного випадку  є:

    • проведення профілактичних заходів, спрямованих  на усунення шкідливих і небезпечних  виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаних умовами праці;

    • відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

    • відшкодування матеріальної та моральної  шкоди застрахованим і членам їхніх сімей.

    Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку  підлягають:

    1) особи, які працюють на умовах  трудового договору (контракту);

    2) учні та студенти навчальних  закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

    3) особи, які утримуються у виправних,  лікувально-трудових, виховно-трудових закладах і залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами [67,c.56].

    Фонд  соціального страхування від  нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має  автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

    Фінансування  Фонду здійснюється за рахунок:

      •  внесків роботодавців: для підприємств — з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій — з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

    • капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

    •  прибутку, одержаного від тимчасово  вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

    • коштів, одержаних від стягнення  відповідно до законодавства штрафів  і пені з підприємств, а також  штрафів з працівників, винних у  порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

    • добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству [67,c.41].

    Розміри страхових внесків страхувальників  обчислюються:

    •  для роботодавців — у відсотках  до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

    •  для добровільно застрахованих  осіб — у відсотках до мінімальної  заробітної плати.

    Розмір  страхового внеску залежить від класу  професійного ризику виробництва, до якого  віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці). Розмір зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50 відсотків страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).

    Розрахунок  розміру страхового внеску для кожного  підприємства провадиться Фондом соціального  страхування від нещасних випадків.

    Згідно  з класифікацією галузей економіки  та видів робіт за професійним ризиком виробництва існує 67 класів із страховим тарифом від 0,2% до 13,8%. Платниками страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є:

    1. Юридичні особи незалежно від форм власності й господарювання, виду діяльності та галузевої належності, їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи і розташовані на іншій території, ніж платник страхових внесків, якому вони підпорядковані. Якщо розрахунки з оплати праці цих філій, відділень та відокремлених підрозділів проводяться централізовано, то страхові внески за свої філії, відділення та відокремлені підрозділи сплачують юридичні особи, яким вони підпорядковані.