Державний фінансовий контроль

        ВСТУП 

        Своєрідність державних  фінансів перехідного періоду їх глибока внутрішня суперечливість, незавершеність процесів переходу від  економіки одного типу до економіки  зовсім іншого типу найрельєфніше проявляються у фінансовому контролі. Це зумовлено  його об'єктивною роллю в реалізації державної фінансової політики, його складністю і всеохоплюючим характером. Різними своїми сторонами фінансовий контроль так чи інакше чіпає інтереси практично кожного громадянина і всіх без винятку юридичних осіб.

        Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами. Водночас він є необхідною умовою ефективності управління фінансовими відносинами в цілому. Складність розуміння фінансового контрою зумовлена складністю самих фінансів. Так само, як фінанси є основою суспільної діяльності в будь-якій сфері і водночас відображають її матеріальну результативність, так і фінансовий контроль виступає в ролі свого роду лакмусового папірця, з допомогою якого зримо проявляється весь процес руху фінансових ресурсів, починаючи зі стадії їх формування, шо необхідно для початку здійснення діяльності в будь-якій сфері публічного життя, і завершуючи одержанням фінансових результатів цієї діяльності.

        Значення фінансового  контролю виражається в тому, що при його  проведенні перевіряється, по-перше, дотримання  встановленого  правопорядку  в  процесі фінансової діяльності державними  і  суспільними  органами,  підприємствами, установами,   по-друге,   економічна    обгрунтованість    і    ефективністьздійснюваних дій, відповідність їх задачам держави.

        Особливе місце  фінансового контролю в загальній  системі контролю як елемента в системі  управління суспільними процесами  зумовлюється його специфікою, що найяскравіше проявляється в контрольній функції  самих фінансів. Об'єктивно властива фінансам здатність виражати специфічну сторону виробничо-господарської діяльності в будь-якій сфері робить фінансовий контроль всеохоплюючим і всеосяжним.

        Державний фінансовий контроль є однією із найважливіших  функцій державного управління, значення якої дедалі зростає. Тільки належне використання відповіднх методик в управлінні державними фінансовими ресурсами дасть можливість створити необхідні передумови для здійснення в державі ефективної економічної політики. Тому розбудова якісного методологічого базису фінансового контролю є важливим кроком у забезпеченні функціонування системи державної влади й викликає особливе зацікавлення як у теоретичному, так і в практичному плані.

        СУТНІСТЬ МЕТОДІВ  ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ 

        Методи державного фінансового контролю – це засоби, прийоми і способи його здійснення, що конкретизуються в методиках (технологіях) проведення державного фінансового контролю.

        Суб’єктами державного фінансового контролю, що здійснюють загальний контроль, використовуються такі методи здійснення контролю:

1. моніторинг – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із постійним ознайомленням зі зміною показників фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання та станом реалізації управлінських рішень підконтрольного об’єкта;
2. аналіз – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із детальним вивченням періодичної або річної фінансової та/або податкової звітності з метою оцінки результатів фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта та ефективності використання фінансових і матеріальних активів.

        Суб’єктами державного фінансового контролю, що здійснюють спеціалізований контроль, використовуються такі методи здійснення контролю:

1. перевірка – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із одноразовим (згідно встановлених законодавством термінів) обстеженням і вивченням окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта, спосіб документального викриття незаконного та нецільового використання коштів, у тому числі бюджетних, і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань, інших порушень чинного законодавства;
2. ревізія – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із повним, комплексним, системним та об’єктивним обстеженням фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта, вивченням первинних фінансових документів щодо правильності відображення у них всіх фінансово-економічних операцій з метою встановлення відповідності прийнятих управлінських рішень та здійснених фінансових операцій вимогам чинного законодавства.

        Суб’єктами державного фінансового контролю, що здійснюють регулюючий контроль, використовуються такі методи здійснення контролю:

1. ідентифікація – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із оцінкою дотримання підконтрольним об’єктом вимог чинного законодавства та його фінансової спроможності під час державної реєстрації суб’єкта господарської діяльності;
2. ліцензування – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із перевіркою дотримання підконтрольним об’єктом встановлених законодавством умов та правил під час отримання ліцензії на здійснення певного виду діяльності та у процесі здійснення цієї діяльності;
3. фінансова експертиза – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із дослідженням та оцінкою законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансово-економічних результатів діяльності підконтрольного об’єкта з метою підготовки обґрунтованих висновків і пропозицій для прийняття рішень щодо об’єкту експертного дослідження;
4. обстеження – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із дослідженням результатів фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта з метою оцінки його поточного і прогнозного (можливого) фінансового стану;
5. нагляд – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із постійним спостереженням за дотриманням підконтрольним об’єктом встановлених чинним законодавством України правил, нормативів і вимог.

        За інформаційним  забезпеченням в економічному контролі розрізняють:

• документальний контроль;
• фактичний контроль.

        Документальний контроль полягає в тому, що встановлюють суть і достовірність господарських операцій за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вони знайшли відображення в бухгалтерському, внутрішньогосподарському і статистичному обліку.

        Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реального стану об'єкта шляхом вимірювання, зважування, підрахунку лабораторного аналізу і тощо.

        Фактичний і документальний контроль взаємопов'язані, оскільки їх спільне застосування дає змогу  встановити дійсний стан об'єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

        При здійсненні документального  контролю застосовуються спеціальні прийоми.

        Документальна перевірка  змісту операцій і процесів є основним прийомом документального контролю. Вона проводиться на основі даних  первинних документів, облікових регістрів, звітності і встановлених показників кошторису з метою підтвердження законності, доцільності і достовірності здійснених фінансово-господарських операцій.

        Перевірка документів проводиться суцільним або вибірковим способом. При суцільному способі перевіряється зміст здійснених операцій за весь ревізійний період, оформлених відповідними документами та відображених у бухгалтерських регістрах і звітності. Цей спосіб перевірки змісту операцій надто трудомісткий і застосовується на тих ділянках господарсько фінансової діяльності, де розкриті зловживання і необхідно виявити повну суму нанесеного матеріального збитку, а також на окремих ділянках діяльності, пов'язаних з рухом грошових коштів в касі і на рахунках в банку та інших активів і коштів, вказаних в програмі ревізії. 

        ОСНОВНІ МЕТОДИ ЗДІЙСНЕННЯ ФАКТИЧНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ 

        При здійсненні фактичного контролю застосовують наступні методи фінансового контролю:

1. обстеження на місці об'єкта перевірки або ділянки роботи;
2. інвентаризація майна, товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів;
3. перевірка в натурі фактичного виконання оплачених робіт;
4. контрольні закладення сировини і матеріалів в процесі приготування їжі для споживачів;
5. перевірка якості сировини, матеріалів шляхом проведення лабораторного аналізу, дегустації та інше;
6. експертна оцінка;
7. службове розслідування та отримання пояснень посадових осіб з питань фактичного стану об'єктів контролю.

        Інвентаризація  — це спосіб контролю фактичної  наявності ТМЦ, грошових коштів, стану розрахунків та його відповідності даним бухобліку на одну й ту саму дату.

        Контрольні заміри — прийоми фактичного контролю, що застосовуються при перевірці достовірності даних про обсяги виконаних робіт, наданих послуг.

        Спостереження (обстеження) — прийоми фактичного контролю стану об'єктів, їх якісних характеристик.

        Експертно-лабораторний аналіз — прийом фактичного контролю якості сировини, матеріалів, готової продукції. Застосовується для перевірки дотримання чинних стандартів і рецептур виготовлення продукції в харчовій, хімічній промисловості під час випуску продовольчих і непродовольчих товарів.

         Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовується для перевірки обсягів виходу готової продукції в переробній промисловості. За такої форми контролю в присутності ревізора весь технологічний процес, починаючи зі зважування сировини і допоміжних матеріалів, їхньої обробки і закінчуючи зважуванням готової продукції. 

        МЕТОДОЛОГІЯ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО  ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ 

        При здійсненні документального контролю використовуються такі методи фінансового контролю:

1. перевірка господарських операцій на основі даних первинних документів і записів в регістрах бухгалтерського обліку;
2. зустрічна перевірка документальних даних та взаємний контроль змісту документів;
3. хронологічна перевірка руху товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів;
4. перевірка достовірності господарської операції на основі даних про виконання інших фінансово-господарських операцій, обумовлених здійсненням операції, що перевіряється;
5. перевірка об'єктивної можливості виконання оплачених робіт або інших фінансово-господарських операцій;
6. службове розслідування за фактами, виявленими ревізією, та отримання пояснень посадових осіб за фактами зловживань і порушень.

         Нормативно-правова  перевірка - суть цієї форми контролю полягає в тому, що за змістом господарської операції, відображеної в документі, визначається, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам, вимогам статутів та інших засновницьких документів.

         Формальна перевірка  документів застосовується для контролю дотримання чинних форм документів,послідовності,повноти і правильності заповнення їхніх реквізитів, наявності відповідних підписів у документах.

          Арифметична перевірка документів передбачає контроль проведених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійснюються при оформленні та обробці документів.

         Експертна перевірка  документів — це детальне поглиблене дослідження  достовірності документа про госп. операцію за наявності ознак його неправильного оформлення, що виявилось у порушенні вимог чинних нормативних актів з бух. обліку щодо форми і заповнення реквізитів документа, застосовуваних  способів  внесення  правомірних  виправлень.

         Зустрічна перевірка  документів - суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення їх і записів в облікових регістрах, що належать до одних і тих самих або різних, але взаємопов'язаних господарських операцій ревізованого підприємства та організацій, з якими воно має виробничі  (господарські)  відносини.

         Логічна перевірка  документів - застосовується при дослідженні достовірності госп. операцій, коли в ревізора виникають сумніви щодо обсягів у кількісному та вартісному значеннях окремих показників. Суть методу — у порівнянні господарської операції, відображеної в документі, з різними взаємозв'язаними показниками інших госп. операцій для з'ясування, чи існувала об'єктивна можливість її виникнення.

         Контрольні порівняння на збалансованість окремих показників, що застосовуються для контролю правильності оприбуткування та списання на витрати, використання окремих видів матеріальних цінностей, достовірності аналітичного обліку, якщо в бухгалтерії ведеться тільки вартісний (сумовий) облік матеріальних цінностей, а також, коли аналітичний облік у занедбаному стані. Суть даного прийому полягає в порівнянні залишку на початок ревізованого періоду з документованим надходженням матеріальних цінностей, з одного боку, і документованих витрат та залишку на кінець ревізованого періоду, з іншого боку.

         Перевірка правильності відображення господарських операцій з даних документів у регістрах бухгалтерського обліку. При цьому контролюється правильність визначення кореспон-денції рахунків, виходячи зі змісту господарської операції, відображеної в документі, повнота наявності та відповідності документів за здійсненими в облікових регістрах записами на рахунках бухобліку.