Формування прибутку підприємництва

Проблема  притягнення з боку інвестицій, спроможних створити потужний імпульс для фінансового  господарського розвитку підприємств, хвилює сьогодні більшість вітчизняних  підприємців. Інвестиції потрібні всім, проте одержує їх далеко не кожний. Для фінансування основних засобів  короткостроковий банківський кредит є винятком, а не правилом, оскільки пов'язаний із ним ризик надзвичайно  великий. Крім того, підприємствам припадає враховувати умови, на яких воно одержує  інвестиції, тому що якщо гроші отримані на невигідних умовах, підприємство ризикувати понести збитки, а в ряді випадків і стати банкрутом.

З погляду  одержуваної по що залучаються  засобам віддачі для інвестора  інвестиції можуть розділятися на⁶ :

Субсидії, гранти, дотації від держави, який забезпечуються підприємства пріоритетних напрямків в економіці. Це - найбільше кращі інвестиції для розвитку.

Кошти  з фіксованою сумою відсотка, що складаються з кредитів (банків, держави, підприємств, інших комерційних і некомерційних структур), облігацій (акціонерних товариств і держави), привілейованих акцій (акціонерних товариств відкритого типу). По кожному з позикових засобів виплачується визначений відсоток, що встановлюється для кредиту - у договорі позики, а для облігацій і привілейованих акцій - у проспекті емісії.

Притягнуті  засоби, на які виплачується дивіденд (дивіденди виплачуються пропорційно  вкладенням у статутний фонд).

При розробці інвестиційного проекту важливо  раціонально вибрати форми притягнення  капіталу і насамперед визначити, чи нарощувати власний капітал, випускаючи цінні папери, або залучити позиковий  капітал. Основними формами по притягненню  засобів на фінансування інвестиційного проекту для збільшення власного капіталу є такі інструменти фінансування: звичайні акції (цінні папери, що оформляють права на власний капітал компанії і мають тому особливе значення для  оцінки його бухгалтерської вартості); привілейовані акції, що дають інвестору, у порівнянні зі звичайними акціями, визначені переваги (гарантовані  дивіденди, переважні права при  ліквідації компанії); боргові зобов'язання з варрантами, що подають зобов'язання компанії повернути кредитору визначену  суму через фіксований термін і з  узгодженою премією у виді процентного  прибутку. Проте в ряді випадків подібні позички настільки рисковані, що не допомагає навіть підвищена  прибутковість. Тоді до них добавляється варрант (право на покупку акцій  у межах фіксованого терміна  по визначеній ціні). Кредитору повинна  бути повернута вся сума запозичених  у нього засобів і, крім того, він  може ще реалізувати свої вар ранті.

У рамках боргового фінансування існує  п'ять основних типів кредиту: торговий кредит, що дається одною компанією  інший при продажі товару під  обіцянку про його майбутню оплату, банківський кредит, наданий банком (або іншим фінансовим заснуванням) підприємству (фізичній особі) із метою  фінансування тимчасових потреб підприємства, зокрема, фінансування сезонних потреб підприємства, фінансування тимчасово зрослої кількості товарно-матеріальних запасів, для помочі у фінансуванні тимчасово зрослого обсягу дебіторською заборгованістю, фінансування сплати податків, для помочі на покриття неординарних і достатньо значних витрат (наприклад, переїзд підприємства)⁷ . Короткострокові позички можуть даватися комерційними банками, фінансовими компаніями, урядовими заснуваннями. Гроші на короткі терміни можуть бути отримані і за допомогою використання незабезпечених кредитних квитків терміном від одного до дев'ятьох місяців, що продаються компаніями, що мають стабільне положення і високий рейтинг. Практикується далі інвестиційний кредит, що, як правило, являє собою довгостроковий кредит, наданий із метою придбання землі, будинків, споруджень, устаткування й інших активів, що є по своїй природі скоріше «основними», а не «поточними» активами. Він може бути незабезпеченим, видаватися під заставу нерухомості, забезпечений правом арешту інших активів боржника у випадку несплати боргу. Інвестиційний кредит може даватися лізинговими компаніями, страховими компаніями, комерційними банками, ощадними банками, трастовими компаніями, утворювальними і добродійними заснуваннями, пенсійними фондами, індивідуальними інвесторами, андеррайтерами - учасниками ринку, що займаються перепродажем векселів, облігацій і заставних, а також урядовими заснуваннями.

Особистий кредит (споживчий) дається роздрібним торговцем, банком, фінансовою компанією  окремій особі (наприклад, для покупки  їм якогось товару по окремому рахунку  в магазинах і при продажі  товарів тривалого користування, приміром, автомобілів або побутової  техніки). Застосовується також державний  кредит, одержуваний різноманітними урядовими заснуваннями для виконання  ними своїх обов'язків. Одержувачем  позички виступають органи влади, урядові  заснування.

Центральне  питання для менеджера, що одержує  кредит - у розрахунку граничної  процентної ставки, при якій кредит залишається для нього ефективним. Найбільше істотну роль серед  названих вище джерел фінансування, по ступені убування їхньої частки в  інвестиційних операціях, грають розширення акціонерного капіталу, позики, випуск облігацій. Отже, збільшення акціонерного капіталу є основною формою притягнення  засобів для розвитку компаній в  умовах ринкової економіки.

          1.2. Вплив оподаткування на формування прибутку

Можна добре потрудитися на ринку, заробити багато грошей і позбавитися їхньої основної частини не через напад  гангстерів, а в результаті необхідності сплачувати надмірні податки. Не треба проводити яких фундаментальних досліджень, щоб переконатися, що в України в даний час має місце податковий хаос, що веде до постійного підвищення цін, до того, що за хиби податкового механізму розплачується населення, несуть величезні втрати підприємства. За даними Міністерства фінансів УКРАЇНИ, частка податкових і інших обов'язкових платежів у валовому внутрішньому продукті, що складав у 1991 році 31,8%, а в 1993 - 47,8%, у даний час істотно перевищує половину ВВП. У світовій науці обгрунтована верхня межа податкового вилучення, за яким пропадає підприємницький інтерес до бізнесу. При цьому розвиток економічних відношень йде по одному з двох можливих сценаріїв: або ділова активність згортається, або спостерігається масове ухиляння від сплати податків. Така межа одержала назву кривої Лафета і складає 30-35% підприємницького прибутку. У свою чергу, явище, при якому зі збільшенням податкової ставки починає падати відносна, а потім і абсолютна сума що збираються податків, одержало назву ефекту Оливера-Танці¹.

У той же час не можна сказати, що держава не шукає шляху для  виходу із ситуації, що створилася. Шляхом уведення пільг для підприємств, держава починає спроби знизити  податковий тиск. Пільги для кожного  підприємства індивідуальні і залежать від можливості інтерпретації господарсько - фінансової політики, а також реструктуризації діяльності організації. Найбільше  ефективно застосування пільг не в чистому виді, а в сполученні з іншими прийомами, організаційними, фінансовими, бухгалтерськими. Зупинимося на деяких із федеральних пільг для  малого підприємництва, що реально  застосувати в роботі фірми. Постанова  Ради Міністрів РСФСР від 18 липня 1991 р. № 406 «ПРО заходи для підтримки  і розвитку малих підприємств  у РСФСР». Малі підприємства в перший рік експлуатації можуть списувати  додатково амортизаційних відрахувань  до 50% початкової вартості основних фондів із термін служби понад трьох років, а також робити прискорену амортизацію  активної частини виробничих фондів².

Закон УКРАЇНИ від 13 грудня 1991 р. № 2030-1 «ПРО податок на майно підприємства» (із змінами і доповненнями). Зазначеним податком не оподатковується майно  створених підприємств протягом  одного року після їхньої реєстрації, за винятком створених на базі ліквідованих (реорганізованих) підприємств, заснувань  і організацій, їхніх філій і  структурних подрозділів³.

За  Законом УКРАЇНИ від 20 грудня 1991 р. № 2071-1 «Про інвестований податковий кредит» малі підприємства мають  право на одержання інвестиційного податкового кредиту у виді відстрочки податкового платежу і зменшення  податку з прибутку на 10% від ціни закупленого і введеного в  дію обладнання⁴.

Закон України від 27 грудня 1991 р. «ПРО податок  із прибутку підприємств і організацій» і Лист Державної податкової служби від 13 березня 1996 р. № вГ-6-02. 1-77. На цій  основі при визначенні оподаткування  прибутку виключається прибуток, спрямований  на будівництво, реконструкцію і  відновлення основних виробничих фондів, освоєння нової техніки і технологій; у перші два роки роботи не сплачують  податок із прибутку підприємства по виробництву товарів народного  споживання, будівельні, ремонтно-будівельні і виробляючі будівельні матеріали  за умови, якщо виторг від зазначених видів діяльності перевищує 70% загальної  суми виторгу від реалізації продукції. При цьому початком роботи рахується  день реєстрації підприємства. Дана пільга не стосується підприємств, створених  на базі ліквідованих підприємств, їхніх  філій і структурних подрозділів¹.

Податок із прибутку по ставці, зменшеної в  півтора разу, зобов'язані сплачувати банки, що надають не менше 50% загальної  сукупності кредитів селянським (фермерським) господарствам, колгоспам, радгоспам  і іншим сільськогосподарським  підприємствам; підприємствам, що переробляють сільськогосподарську продукцію, а  також малим підприємствам (за винятком здійснюючих постачальницько-збутову, торгову або закупівельну діяльність); а також страховики, який не менше 50% страхових внесків за звітний  період отримано від страхування  майнових інтересів селянських (фермерських) господарств, колгоспів, радгоспів  і інших сільськогосподарських  підприємств і малих підприємств. Крім того, звільнена від оподатковування  прибуток, що спрямовується в якості добровільних внесків у Фонд підтримки  підприємництва і розвитки конкуренції. По малих підприємствах суми податку  з додаткової вартості, сплачені при  придбанні основних засобів і  нематеріальних активів, відраховуються в повному обсязі при запровадженні  в експлуатацію основних засобів  і прийнятті на урахування нематеріальних активів.

По  проекті нового Податкового кодексу  стосовно до малого бізнесу буде використаний податок, що вноситься разове, за принципом  плати за патент. Він визначається по спрощених показниках суб'єктами Федерації, на федеральному рівні встановлюється тільки його максимальну межу.

Більшість вітчизняних підприємств систематично відчувають колосальні фінансові трудності. Російське податкове законодавство  не відрізняється ліберальним підходом до підприємств, що відчувають фінансові  утруднення. На перший погляд, в умовах ринкового господарства державу  не повинно робити податкових знижок для компаній і фірм, що не зуміли правильно організувати свій бізнес і в результаті цього виявилися  неплатоспроможними. Проте, з огляду на масовий характер неплатежів у  російській економіці, причини походження цього явища, випливає з особливою  обережністю застосовувати загальні норми податкового законодавства  до конкретних підприємств. На сьогоднішній день у податкових законах є лише деякі непрямі положення, що можна роздивитися в якості визначених знижок підприємствам, що несуть збитки і відчуває фінансові трудності. До таких положень ставляться:

1. Дозвіл обчислювати суму належних до сплати податку з додаткової вартості і податку з прибутку виходячи з фактичних цін реалізації у випадку неможливості реалізувати продукцію, роботи і послуги по цінах вище собівартості. Це обкладення при дотриманні встановлених законом правил дозволяє підприємствам, продукція яких не приносить їм достатнього виторгу, не вносити в бюджет податок із прибутку, а по податку з додаткової вартості виводити негативну різницю у взаємовідносинах із бюджетом.
2. Дозвіл спрямовувати на покриття збитку (протягом  п'ятьох років із моменту його виникнення) прибуток поточного року за умови, щоб що спрямовуються на ці цілі суми не зменшували розмір податку з прибутку більш ніж на 50%. Крім того, попередньою умовою для застосування такого роду пільг є повне використання на покриття збитків минулого років суми наявних у підприємств резервів.
3. Звільнення від сплати податку з прибутку і податку з додаткової вартості коштів  і інших активів, отриманих у результаті аукціонів, інвестиційних торгів і інвестиційних конкурсів. Ця пільга має відношення до неплатоспроможних підприємств у зв'язку з тим, що вони, як правило, гостро потре бувають в інвестициях¹.

Розділ 2. Аналіз системи формування прибутку

          2.1. Аналіз фінансового стану ЗАТ “Лідер”

Торгівельно-технічне підприємство “Лідер” (ЗАТ “Лідер”) створене 15 січня 2003 року. Це підприємство має у складі акціонерів юридичних та фізичних осіб; контрольний пакет акцій належить юридичній особі.

Підприємство займається продажем комп’ютерів та побутової техніки, надає платні послуги та займається ремонтом техніки.

Статутний капітал поділений на прості іменні акції (за кількістю засновників). Зміна розміру статутного капіталу відбувається за рішенням Загального збору акціонерів. Збільшення розміру  статутного капіталу відбувається шляхом додаткового випуску акцій за номінальною вартістю не менше вартості акцій початкового випуску або  шляхом збільшення номінальної вартості акцій. Статутний капітал може бути зменшений шляхом зниження номінальної  вартості акцій, шляхом скорочення кількості  акцій та вилучення їх з обороту  з виплатою платежів, що належать їх власникам.

Майно ЗАТ “Лідер” складають  основні фонди і оборотні засоби, а також інше майно, вартість якого  відображається на самостійному балансі. Джерелом майна ЗАТ є власні і  залучені засоби. До власних належать: статутний капітал, фонди, що створюються  із чистого прибутку, засоби, отримані на оплату праці, послуг або іншої  діяльності, не забороненої законом, дохід від цінних паперів, дотації  та безповоротні доброчинні внески.