Формування прибутку підприємництва

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Формування  прибутку  підприємництва  
Зміст

 

          Вступ.

 

Розділ 1.Теоретичні  аспекти формування  прибутку підприємства.

 

1. Джерела формування  прибутків для  підприємства.
2. Вплив оподаткування на формування прибутку.

 

Розділ 2. Аналіз системи формування прибутку.

 

2.1. Аналіз фінансового стану

2.2. Аналіз  системи формування прибутку

 

Розділ 3. Підвищення прибутковості підприємства

          3.1 Резерви збільшення прибутку суб’єктів господарювання

          3.2 Ефективне управління прибутком

 

Висновок. Висновки, пропозиції.

Додатки.

Список  використовуваної літератури.

 

Вступ

 

В Україні відбуваються глибокі економічні перерви, обумовлені поверненням країни в річище загальних процесів світового  розвитку. Йде корінна ламка старого  механізму керування економікою, його заміна ринковими методами господарювання. Поступово створюються реальні  умови, при яких економіка перестає бути заручницею політики, а ідеологічні  догми - керівництвом до дії.

Ринкова економіка, при всій розмаїтості  її моделей, характеризується тим, що являє  собою соціально орієнтоване  господарство, що доповнюється державним  регулюванням. Україна, що підвелася  на шлях важких реформ, зштовхується з  множиною проблем. Одна з них - непрофесіоналізм у сфері керування, переваження  некваліфікованих керівників на підприємствах  усіх рівнів, прагнення управляти  методами, властивими адміністративно-командній  системі. Ринкові відносини, що передбачають плюралізм форм власності, право  на повну господарську самостійність  і розпорядження результатами праці, зокрема, у формуванні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, розподілі  прибули, виходу на зовнішні ринки, створюють  об'єктивні економічні умови і  викликають необхідність застосування ринкових методів керування (і, насамперед  використання всього потенціалу сучасного  менеджменту) у діяльності підприємств.

  «Положення про склад витрат  по виробництву і реалізації  продукції (робіт послуг), що включаються  в собівартість продукції (робіт,  послуг), і про порядок формування  фінансових результатів, що враховуються  при оподатковуванні прибули»¹, прямо вказує, що «…кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів і іншого майна підприємства і прибутків від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях…»²...

Ринкова економіка орієнтує фірми на задоволення  попиту і потреб ринку, на запити конкретних споживачів і організацію виробництва  тільки тих видів продукції, що користуються попитом і можуть принести фірмі  необхідну для розвитку прибуток. Ринок характерний постійним  прагненням до підвищення ефективності виробництва, припускає свободу  прийняття рішень тими, хто відповідає за кінцеві результати діяльності фірми  і її підрозділів; потребує постійних  коригувань цілей і планових програм  фірми в залежності від стана  ринку. Для цього потрібна особлива система керування, характерна для ринкових умов, що враховує пріоритети, специфіку і менталітет України. 

Наша  країна будує ринок, де повинна бути реальна економічна свобода для  більшості людей. Щоб учинити  такий величезний стрибок, потрібно мати адекватну ринку систему  керування і культуру фірми, що спроможні  забезпечити продуктивність, ефективність, динамічність, адаптивність виробництва  до різноманітних вимог споживачів і постачальників. Менеджмент як засіб  найбільше ефективного керування  фірмою має такий потенціал. Сучасна  теорія і практика менеджменту одержує  для України особливе значення з  двох точок зору. По-перше, перехід  російської економіки на ринкові  відносини об'єктивно визначає необхідність вивчення форм і методів керування  на рівні основної господарської  ланки. Практичне використання такого досвіду на вітчизняних підприємствах - одна з першочергових задач і  один із головних резервів їхнього  господарського добробуту. Далі широкий  вихід вітчизняних підприємств  на світові ринки з обумовлює  необхідність глибокого вивчення і  знання міжнародної практики менеджменту.

І теорія, і практика переконують, що успіху на ринку домогтися неможливо  без ефективного і цілеспрямованого керування всіма процесами, пов'язаними  з функціонуванням підприємства в ринкових умовах. Зауважимо, що сучасне  керування завжди повинно носити системний характер. Як відомо, система керування являє собою комплекс дій, що потребується для забезпечення узгодженої спільної діяльності людей, а також сукупність здійснююче керування ланок і зв'язків між ними¹ .

Найбільша помилка багатьох російських підприємців  полягає в недооцінці ними фінансового  менеджменту (керування фінансовими  потоками). Деякі підприємці пояснюють  це особливою складністю фінансових проблем, а тому делегують свої повноваження підлеглим. Така позиція помилкова: ніякою уявою не можна не спрямовувати, не контролювати самостійно грошові  потоки як що надходять, так і виходять. Саме в прямуванні цих потоків  і концентрується, реальний результат  підприємницької активності і сховані  ті можливості підвищення результативності бізнесу, пошук яких веде підприємець. Тому вітчизняному підприємцю, насамперед, необхідно засвоїти всі основні  принципи і підходи керування  фінансами, добре в них розбиратися, інакше він приречений на не успіх. Таким чином, проблема оволодіння всім потенціалом фінансового менеджменту, усіма його секретами - це питання життя і смерті бізнесу, особливо в специфічних умовах російського ринку² .

Ринкові зміни, що відбуваються в нашій країні, роблять нагальною потребою одержувати й ефективно застосовувати досвід господарювання в новій обстановці. Умови і принципи функціонування підприємств, результати діяльності тепер  залежать від конкурентноздатності їхньої продукції на ринку. У пристосуванні  до вимог конкретних ринків дуже важливим є передбачення, оцінка рівня якості техніко-економічних параметрів продукції, її ціни, термінів постачання. Причому  це необхідно робити заздалегідь, ще на стадії розробки нової продукції, модернізації, удосконалення що випускаються виробів, до початку виробничого  циклу. Дуже важливо мати всю необхідну  ділову інформацію і для розробки збутової політики.

Сучасний  менеджмент - це тисяча можливих варіантів  і нюансів управлінських рішень, у тому числі у фінансовій області. Це ні в якому разі не догматичне, а дуже динамічне багатопланове  явище, прояв котрого постійно коректується відповідно до конкретних умов. Як тільки менеджмент відстає від реальних потреб ринкової обстановки, він перестає відповідати запропонованим вимогам. Управлінські рішення, розроблені одним  підприємством і добре себе в  нього що зарекомендували, можуть виявитися  не тільки марними, але навіть дуже небезпечними для іншого. Багатовариантність рішень і ходів менеджменту, гнучкість  і неординарність господарських  комбінацій, унікальний характер кожного  управлінського рішення в конкретній специфічній ситуації складає основу керування. Тому в діяльності менеджерів упор припадає робити не на стандартні рішення, а на спроможність швидко і  правильно оцінити господарську ситуацію і знайти той єдино можливий у даному положенні підхід, що і  є в конкретних умовах оптимальним. Для сучасного менеджменту характерні:

• Стабільне прагнення до підвищення ефективності виробництва і бізнесу в цілому;
• Широка господарська самостійність, що забезпечує свободу ухвалення рішення тим, хто відповідає за кінцеві результати функціонування на ринку підприємства в цілому або його підрозділах;
• Постійне коригування цілей і програм у залежності від стана ринку, змін зовнішнього середовища;
• Орієнтація на досягнення запланованого кінцевого результату діяльності організації;
• Використання сучасної інформаційної бази для різноманітних розрахунків при прийнятті управлінських рішень;
• Зміна функції планування від поточного - до перспективного;
• Вихід фінансового менеджменту на передній план у всій системі керування підприємства;
• Упор на всі основні чинники поліпшення діяльності фірми;
• Оцінка керування в цілому тільки на основі реально досягнутих кінцевих результатів;
• Максимальне застосування математичних методів і досягнень інформатики на базі ЕОМ;
• Притягнення всіх співробітників до керування фірмою;
• Здійснення керування на основі передбачення змін, гнучких рішень;
• Опора на інновації в кожному сегменті роботи організації, нестандартні рішення;
• Проведення глибокого економічного аналізу кожного управлінського рішення;
• Спроможність розумно ризикувати й управляти ризиком;
• Зростання ролі маркетингу в бізнесі до ключевої¹.

Перехід до ринкових відносин потребує глибоких зсувів в економіці - вирішальній  сфері людської діяльності. Необхідно  здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтувати кожне  підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних чинників економічного росту. Повинний бути забезпечений перехід  до економіки вищої організації  й ефективності з всестороннє  розвитими продуктивними силами і виробничими відношеннями, добре  налагодженим господарським механізмом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування прибутку підприємства

 

1. Джерела формування прибутків для підприємства

 

 

Для визначення джерел одержання прибутків уся діяльність підприємства розділяється на:

• основну або операційну діяльність (виробництво і реалізація продукції, робіт і послуг підприємства);
• фінансову діяльність (одержання кредитів і видача їхнім іншим підприємствам; участь підприємства в діяльності інших кампаній; операції підприємства на фінансових ринках, курсові різниці й ін.);
• надзвичайні статті (операції, що не є характерними для діяльності підприємства).

Такий розподіл дуже важливо, оскільки воно дозволяє визначити, який питома вага прибутків, отриманих як від основної діяльності підприємства, так і з  інших джерел, особливо  з таких, що узагалі не є характерними для  діяльності даного підприємства і не можуть розглядатися як постійне джерело  одержання його прибутків.

Таким чином, у системі фінансового  керування необхідно мати такі показники:

Показники прибутків і прибули:

1. чистий виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) - це валовий виторг від реалізації за відрахуванням податку з додаткової вартості, акцизів, повернутих товарів і цінових знижок. Саме цей показник є реальною базою для наступного розрахунку показників прибутку й оцінки рентабельності підприємства;
2. валовий прибуток від реалізації - чистий виторг від реалізації за відрахуванням виробничих витрат на реалізовану продукцію. Цей показник дозволяє аналізувати ефективність виробничої діяльності підприємства;
3. прибуток (збиток) від основної діяльності (операційний прибуток або операційний збиток) - валовий прибуток від реалізації за відрахуванням витрат по керуванню і витрат по збуті. Цей показник відбиває вплив витрат по керуванню і збуту на фінансовий результат від реалізації;
4. прибуток від фінансової діяльності - сальдо прибутків і витрат по фінансовій діяльності. Цей показник необхідний, для того щоб відокремити прибуток від господарч-хазяйновит-виробничо-господарської діяльності підприємства від таких джерел прибули, як одержання відсотків і дивідендів підприємством, операції з іноземною валютою й ін.
5. прибуток від звичайної господарської діяльності - сума прибутків від основної господарської діяльності і прибутків від фінансової діяльності;
6. надзвичайні прибутки;
7. прибуток (збиток) до сплати податку. Цей показник є точкою переходу від бухгалтерського прибутку до оподаткованого прибутку. Бухгалтерська (або звітна) прибуток - це прибуток, розрахований відповідно до вимог бухгалтерського обліку. Основна ціль визначення бухгалтерської прибули - показати ефективність діяльності підприємства за звітний період. Бухгалтерський облік для того й існує, щоб зібрати й опрацювати інформацію про прибутки і витрати підприємства, а також про чистий результат його діяльності для прийняття управлінських рішень на майбутні періоди. Після того як цієї цілі домоглися отриманий результат (прибуток до сплати податку) повинний коректуватися відповідно до  податкового законодавства країни. Таким чином, оподаткований прибуток - це бухгалтерський прибуток, перелічений відповідно до податкових вимог;
8. чистий прибуток (чистий збиток) - прибуток після сплати податку. У умовах ринкової економіки це найважливіший показник діяльності підприємства. Саме він знаходиться в центрі уваги керуючого підприємства і фінансових ринків. Від його динаміки залежить саме існування підприємства, робітники місця для його робітників, виплата дивідендів в акціонерній компанії³ .

Поділ виробничої собівартості і загальногосподарських витрат періоду, а також витрат по збуті необхідно, щоб оцінити, яке вплив на кінцеві результати зробила виробнича діяльність підприємства, а також його адміністративна і позавиробнича діяльності. Так, невисоке значення показника «Валовий прибуток від реалізації продукції» свідчить про те, що підприємству потрібно внести зміни у виробничий процес із метою підвищення його ефективності. Невисоке значення показника «Прибуток від основної діяльності» (операційний прибуток) при гарному рівні валового прибутку від реалізації відбиває проблеми підприємства в системі загальногосподарського керування виробничим процесом і збутом.

Поділ постійних і перемінних витрат важливо для цілей фінансового планування. Основна задача тут полягає в тому, щоб визначити, як повинні змінитися постійні і перемінні витрати при планованих темпах росту обсягу реалізованої продукції з урахуванням того, що тільки перемінні витрати змінюються пропорційно росту або падінню обсягу виробництва і реалізації.

Самий гарний менеджер мало чого зможе домогтися  на ринку, якщо в підприємства, яким він керує, буде серйозна хиба коштів. Російська практика дає цьому  множина підтверджень. Як часто російському  менеджеру, як бездомному котові, припадає шукати собі хазяїна з товстим  гаманцем. Тому задача притягнення  і максимального використання грошового  капіталу - одна з ключових у наших  сучасних умовах. Оскільки про притягнення  і використання грошових ресурсів на короткі терміни (оборотних коштів) мова йтиме нижче, насамперед  зупинимося на грошових витратах із довгим циклом освоєння - інвестиціях і капіталовкладеннях⁴ .

При створенні свого підприємства підприємець  авансує майбутнє виробництво. Продукція  ще не зроблена і, природно не реалізована, а визначені засоби і майно  уже вкладені у формування виробничої структури. Авансування здійснюється у виді формування статутного капіталу, майна і коштів, що дозволяють приступити до реалізації проекту, що лежить в  основі утворюваного підприємства. Промова  далі йде про розширення статутного капіталу і реалізації інвестиційних  проектів⁵ .

Інвестиційні  операції, як відомо, - операції, пов'язані  з вкладенням коштів у реалізацію проектів, що будуть забезпечувати  одержання фірмою вигод протягом періоду, що перевищує один рік. У  комерційній практика розрізняють  такі типи таких інвестицій:

• інвестиції у фізичні активи, що частіше називають інвестиціями в реальні активи (виробничі будинки і спорудження, а також будь-які види машин і устаткування з терміном служби більш одного року);
• інвестиції в грошові активи (депозити в банках, облігації, акції й інші права на одержання грошових сум від інших фізичних і юридичних осіб);
• інвестиції в нематеріальні (незримі) активи (цінності, що одержуються фірмою в результаті проведення програм перенавчання або підвищення кваліфікації персоналу, розробки торгових знаків, придбання ліцензії і т.п.).