Фінансовий аудит підприємства

Середній термін надання товарного кредиту на початок складає 236 днів, а середній термін погашення кредиторської заборгованості - 606 днів. Отже, в середньому через кожні 236 днів аналізоване підприємство отримує кошти за розрахунками зі споживачами, а через кожні 606 днів здійснює розрахунки з кредиторами. Період погашення кредиторської заборгованості перевищує термін наданого кредиту, то підприємство має додаткові джерела фінансування. Водночас зауважимо, що підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості.

Тобто, термін погашення кредиторської заборгованості - 606 днів, отже  підприємство не здатне виконати поточні зобов'язання протягом року, кредитори можуть звернутися до господарського суду із заявою про оголошення боржника банкрутом.

2.4  Аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості

Будь-яке підприємство для своєї діяльності потребує залучення фінансового капіталу, що є джерелом формування його майна. Джерелами формування капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові. Для більшості підприємств основною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, але діяльність підприємства неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення позикових коштів. Позикові кошти займають досить вагоме місце в структурі капіталу підприємства.

Оптимальна структура загального капіталу є передумовою ефективності його використання. Використання позикових коштів дає можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативно впливає на фінансову стійкість підприємства.

Позичковий капітал характеризує частину активів підприємства, що профінансована його кредиторами всіх видів. Позичковий фінансовий капітал підприємств може утворюватись за рахунок двох основних груп джерел позикових коштів. Перша група - зовнішні джерела позикових коштів. Ця група джерел складається з двох підгруп - зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу. Друга група - внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов'язань.

На данному підприємстві, частка  позикових коштів значно більша від власних коштів, що  свідчить про посилення фінансової нестійкості підприємства і підвищення ступеня  його  фінансових ризиків.

Переважають у структурі  позикового капіталу короткострокові зобовязання, срок погашення яких, становить 12 місяців.  Перевага короткострокових джерел у структурі позикових коштів є негативним  фактом,  що  характеризує  погіршення  структури  балансу  і підвищення ризику втрати фінансової стійкості.

На основі розрахунку показників (Таб.2.13) строк обороту короткострокової кредиторської заборгованості становить 606 днів. Суми кредиторської заборгованості (особливо перед державними підприємствами), щодо яких строк позовної давності минув, підлягають перерахуванню дебітором до відповідного бюджету, а за несвоєчасне перерахування заборгованості до бюджету стягується пеня в розмірі від суми заборгованості за кожний день прострочення.

2.5  Аналіз дебіторської заборгованості

Даючи оцінку фінансового стану підприємства доцільно вивчити динаміку, склад, структуру, причини, строки існування і давності створення дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати складання балансу. Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена впродовж дванадцяти місяців з дати складання балансу.

Дебіторська заборгованість аналізується по терміну її погашення, визначимо коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, що показує, скільки разів за рік обернулися засоби, вкладені в розрахунки:

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

Кодз = 306000/201000=1,5 оборотів за рік

Строк обороту дебіторської заборгованості:

Кодз = 360/1,5=236 днів

2.6  Аналіз грошових потоків

              Базою аналізу Cash-flow є дані звіту про прибутки та збитки . Показник Cash-flow характеризує обсяги чистих грошових потоків, утворюваних у результаті операційної та інвестиційної діяльності, які залишаються в розпорядженні підприємства в певному періоді.

Cash-flow = прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства у визначеному періоді + амортизаційні відрахування за цей період.

Cash-flow відображає, яку суму грошових коштів із загального обсягу виручки від реалізації можна спрямувати на погашення кредитів та відсотків за ними, на інвестиції чи виплату дивідендів.

У рамках аналізу Cash-flow обчислюється коефіцієнт, що являє собою відношення Cash-flow і заборгованості (нетто):

де КФВ — короткострокові фінансові вкладення.

Коефіцієнт характеризує здатність підприємства розрахуватися зі своїми боргами за результатами господарської діяльності.

Cash-flow = 5926+56000=61926

К(Cash-flow) = 61926/(515300-51000)=0,14

3. Розробка й обґрунтування шляхів усунення виявлених недоліків

Отже на основі фінансового аналізу, можна зробити висновок, що підприємство знаходиться в критичному становищі. Підприємство не має достатнього рівня фінансової стійкості. Позичковий капітал становить більше половини усього майна, що означає залежність підприємства від зовнішніх джерел.

Значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунків з постачальниками.

Платоспромажність має від'ємний результат, а термін погашення поточної кредиторської заборгованості більше 1 року, що вказує на виникнення прострочених платежів. Наслідком цього є виникнення адміністративної відповідальністі, нарахування штрафів та пені за кожний день прострочення.

Закономірним результатом розвитку фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.

Отже, перевага повинна надаватися антикризовим заходам. Необхідно мобілізувати фінансові ресурси для відтворення платоспроможності та ліквідності.

Цього можна досягти за рахунок скорочення вихідних грошових потоків та збільшенням обсягів вхідних грошових потоків.

Зменшення вихідних грошових потоків

     Одним із головних напрямків підвищення платоспроможності та відновлення фінансової стійкості підприємств, що перебувають у фінансовій кризі, є зменшення вихідних грошових потоків:

Зниження собівартості продукції.

З огляду на фактори, від яких залежить обсяг витрат на сировину та матеріали, можна визначити відповідні резерви економії:

o                      переглянути норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

o                      з'ясувати можливості придбати (чи залучити на умовах лізингу) економічніші види обладнання;

o                      переглянути основних постачальників сировини, аби їх диверсифікувати, зменшити кількість посередників та виявити можливості дешевше закуповувати безпосередньо у виробників необхідні предмети праці;

  Зменшенням витрат на персонал, звільнення персоналу, особливо якщо виробництво продукції скорочується.

Відстрочка платежу постачальникам за товари та послуги. Являє собою один із способів погашення заборгованості, за яким дата її внесення переноситься на певний строк.

Реструктуризації кредитної заборгованості це комплекс заходів, спрямованих на погашення кредитної заборгованості. Реструктуризації підлягає як строкова кредитна заборгованість, так і прострочена кредитна заборгованість позичальника, шляхом зміни графіка погашення та терміну дії договору.

Збільшення обсягів вхідних грошових потоків

Реструктуризація активів

    Ця група заходів пов'язана зі зміною структури та складу активів балансу. Ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів. Види заходів в рамках реструктуризації активів:

1. Рефінансування дебіторської заборгованості — продаж  дебіторської   заборгованості ,  це форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо. Одним із факторів, які негативно впливають на фінансовий стан підприємств, зокрема на їх платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості . Погашення такої заборгованості є важливим резервом відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі.

2. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.

3. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об'єктів основних фондів. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності.

 4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо). Надмірні запаси зумовлюють не лише зниження ліквідності підприємства, а й додаткові витрати, зокрема складські чи робочої сили. Окрім того, існує ризик щодо втрати якості чи знецінення певних видів сировини й матеріалів.

Збільшення виручки від реалізації

    Щоб збільшити обсяги реалізації, слід максимально активізувати збутову (маркетингову) політику підприємства. Усі заходи щодо збільшення виручки мають базуватися на системі короткострокових прогнозів обсягів збуту з урахуванням динаміки цін та відповідних їм обсягів реалізації. Заходи у сфері збуту : аналіз ринків та шляхів збуту готової продукції; перевірка порядку ціноутворення; підвищення якості обслуговування клієнтів та підвищення ефективності роботи з громадськістю; аналіз сервісних послуг; запровадження системи знижок за прискорену оплату продукції тощо.

Висновки

В даній курсовій роботі , на основі фінансового аналізу, можна зробити висновок, що підприємство знаходиться в критичному становищі.

Розрахунок показників фінансової стійкості показав, що підприємство фінансово залежне від зовнішніх джерел фінансування, так як власний капітал становить меншу частину в загальні суммі фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ліквідності активів показав перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською. Ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів велика. Відсутня достатня кількість оборотних коштів для забезпечення фінансової стійкості.

Оцінка рівня платоспроможності вказує на ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства. Підприємство не здатне відповідати по поточним збовязанням, що вказує на  виникнення прострочених платежів.

На основі проведеного аналізу було запропоновано заходи для поліпшення фінансового стану за рахунок скорочення вихідних грошових потоків та збільшенням обсягів вхідних грошових потоків:

-                               визначити відповідні резерви економії та знизити собівартість продукції;

-                               зменшенням витрат на персонал;

-                               погашення заборгованості за рахунок відстрочки платежу;

-                               реструктуризації кредитної заборгованості;

-                               реструктуризація активів та продаж дебіторської заборгованності;

-                               збільшення виручки від реалізації за рахунок підвищення збуту.

Література

1.              Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент.  Житомир: ЖІТІ, 2001. – 440 с.

2. Фінанси підприємств: Підручник/А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид.,-                                  К.:КНЕУ,2000.-460с.

3.              Гридчина М.В. Финансовый мененджмент: Курс лекций.- 3-е изд.,К.:МАУП,2004.-160с.

4.              Литвин Б. М., Стельмах М. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — К.: «ХаййТек Прес», 2008. — 336 с.