Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства

На четвертому етапі аналізу  вивчається залежність зміни окремих  видів внутрішньої кредиторської  заборгованості від зміни обсягу реалізації продукції; за кожним видом даної заборгованості розраховується коефіцієнт її еластичності від обсягу реалізації продукції. Розрахунок коефіцієнтів еластичності здійснюється за такою формулою:

, де

КЕз – коефіцієнт еластичності конкретного виду внутрішньої кредиторської  заборгованості від обсягу реалізації продукції, у %;

Із – індекс зміни суми внутрішньої кредиторської  заборгованості конкретного виду в аналізованому періоді, виражений десятковим дробом;

Іор – індекс зміни обсягу реалізації продукції  підприємства в аналізованому періоді, виражений десятковим дробом. 

Результати  аналізу використовуються в процесі  прогнозування суми внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства в майбутньому періоді.

2. Визначення  складу внутрішньої кредиторської  заборгованості підприємства в  майбутньому періоді.

У процесі даного етапу встановлюється перелік конкретних видів внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства з урахуванням нових видів господарських операцій (особистого страхування персоналу), нових видів діяльності, нових внутрішніх (дочірніх) структур підприємства, нових видів обов’язкових платежів тощо.

3. Установлення періодичності виплат за окремими видами внутрішньої кредиторської заборгованості.

На даному етапі  за кожним видом внутрішньої кредиторської  заборгованості встановлюється середній період нарахування засобів від  моменту початку цих нарахувань до здійснення їх виплат. У цих цілях розглядаються конкретні терміни сплати окремих податків, зборів і відрахувань до бюджету і позабюджетних фондів, періодичність виплат страхових внесків відповідно до вкладених договорів страхування, терміни виплати заробітної плати відповідно до вкладеного колективного трудового договору та індивідуальними трудовими контрактами тощо.

Прогнозування середньої суми нарахованих платежів за окремими видами внутрішньої кредиторської  заборгованості.

Таке прогнозування  здійснюється двома основними методами:

а) методом прямого  розрахунку. Даний метод використовується в тих випадках, коли за окремими видами внутрішньої кредиторської  заборгованості заздалегідь відомі терміни і суми виплат. У даному випадку розрахунок здійснюється за такою формулою:

, де

Свкз – прогнозована середня сума внутрішньої кредиторської  заборгованості конкретного виду;

СВм – місячна  сума платежів за конкретним видом  нарахувань;

КП – передбачена кількість виплат до конкретного виду нарахувань протягом місяця.

б) статистичним методом на основі коефіцієнтів еластичності. 

Даний метод  використовується в тих випадках, коли сума виплат за конкретним видом  внутрішньої кредиторської заборгованості заздалегідь чітко не визначена. У цьому випадку розрахунок здійснюється за такою формулою:

, де

Свкз – прогнозована середня сума внутрішньої кредиторської  заборгованості конкретного виду;

ВКЗв – середня  сума внутрішньої кредиторської  заборгованості конкретного виду у  попередньому періоді;

DОР – прогнозований  темп росту обсягу реалізації  продукції в майбутньому періоді,  у %;

КЕв – коефіцієнт еластичності конкретного виду внутрішньої  кредиторської заборгованості від обсягу реалізації продукції, у %.

Прогнозування середньої суми і розміру приросту внутрішньої кредиторської заборгованості по підприємству в цілому.

Середня сума внутрішньої  кредиторської заборгованості по підприємству в цілому визначається шляхом підсумовування прогнозованого середнього його розміру за окремими видами даної заборгованості:

ВКЗп = ВКЗв, де 

ВКЗп – прогнозована середня сума внутрішньої кредиторської  заборгованості по підприємству в цілому;

ΣВКЗв – прогнозована середня сума внутрішньої кредиторської заборгованості за конкретними її видами.

Приріст внутрішньої  кредиторської заборгованості в майбутньому періоді по підприємству в цілому визначається за такою формулою: 

DВКЗп = ВКЗп  – ВКЗф, де

DВКЗп – прогнозований приріст середньої суми внутрішньої кредиторської заборгованості по підприємству в цілому в майбутньому періоді;

ВКЗп – прогнозована середня сума внутрішньої кредиторської  заборгованості по підприємству в цілому;

ВКЗф – середня  сума внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства в аналогічному попередньому періоді.

6. Оцінка ефекту  приросту внутрішньої кредиторської  заборгованості підприємства в  майбутньому періоді.

Даний ефект  полягає в скороченні потреби  підприємства в залученні кредиту  і витрат, пов’язаних із його обслуговуванням. Розрахунок цього ефекту здійснюється за такою формулою:

, де

Евкз – ефект  від приросту середньої суми внутрішньої  кредиторської заборгованості підприємства в майбутньому періоді;

DВКЗп – прогнозований  приріст середньої суми внутрішньої  кредиторської заборгованості по  підприємству в цілому;

ПКб – середньорічна  ставка відсотка за короткостроковий кредит, що залучається підприємством.

7. Забезпечення контролю за своєчасністю нарахування і виплати засобів у розрізі окремих видів внутрішньої кредиторської заборгованості.

Нарахування даних  засобів контролює бухгалтерія  за результатами здійснення окремих  господарських операцій підприємства. Виплата цих засобів включається в розроблюваний платіжний календар і контролюється в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства

Методика аналізу  показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого виробничого періоду.

Якщо порівняти  показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан | розрахунків  з покупцями проти минулого року. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання фінансового стану підприємства. Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості.

Значне перевищення  дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування.

Розглядаючи питання  аналізу дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями й замовниками), слід ознайомитися з одним із методів  розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами, - методом надання знижок за дострокової оплати. Відомо, що за умов інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови швидкої оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити більшу суму в результаті інфляції.

Значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.

Передовсім  треба перевірити достовірність  інформації щодо видів і строків  кредиторської заборгованості. Для  цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з  працівниками, які мають інформацію про борги і зобов'язання підприємства.

У процесі аналізу  необхідно дати оцінку умов заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження  використання ресурсів, можливості залучення  додаткових джерел фінансування.

Аналіз власне кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 "Баланс".

Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської  заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.

Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості.

Деталізація аналізу  кредиторської заборгованості може проводитись з використанням запропонованої вище методики аналізу дебіторської заборгованості.

Оборотність кредиторської  заборгованості розраховується за тією самою формулою, що й дебіторської, з тією лише різницею, що в знаменнику відображають суму обороту для закупівлі  сировини, матеріалів тощо.

Аналіз стану  дебіторської та кредиторської на кінець звітного періоду заборгованості передбачає також її порівняльний аналіз.

Результатом такого аналізу може бути виявлення:

а) збільшення або  зменшення дебіторської заборгованості;

б) збільшення або зменшення кредиторської заборгованості.

Як збільшення, так і зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків  для фінансового стану підприємства.

Так, зменшення  дебіторської заборгованості проти  кредиторської може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції.

Збільшення  дебіторської заборгованості проти  кредиторської може бути наслідком  неплатоспроможності покупців.

У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості.

Отже, аналізуючи дані дебіторської і кредиторської  заборгованості, необхідно вивчити  причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.

Розділ 2 Основні напрямки діяльності підприємства та аналізу стану дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

2.1. Організаційно  – правова характеристика підприємства

До складу підприємства входять виробничі майстерські  дільниці: міста Карлівка, селищ  міського типу Решетилівки, Котельви, Машівки, Н.Санжарів, Диканьки; базова виробнича метрологічна лабораторія в м. Полтаві; служба головного енергетика; газова служба; виробничо-диспетчерська служба; ремонтно-будівельна служба; дільниця хімводопідготовки; автотранспортний цех.

Ці зміни  є невід’ємною частиною статуту Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", юридична адреса-36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, ідентифікаційний код 03338030, який затверджено наказом управління майном Полтавської обласної Ради №96 від 04.10.1999р. і зареєстровано розпорядженням Полтавського міськвиконкому № 775-р від 19.10.1999р.

 Підприємство засноване на майні, що с спільною комунальною" власністю територіальних громад області. Підприємство функціонально підпорядковане обласному управлінню житлово-комунального господарства облдержадміністрації та є правонаступником Полтавського обласного державного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплокомуненерго"

Стаття  І. Найменування та місцезнаходження підприємства.

1. Повне найменування підприємства "Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", скорочене обласне ПОКІЗІШ "Полтаватеплоенерго".
2. Підприємство знаходиться : 36008, м.Полтава, вул.Комарова 2 а.
3. До складу підприємства входять комунальні виробничі структурні підрозділи: