Міністерство  освіти і науки України

    Дніпропетровський національний університет ім. Олеся  Гончара

    Факультет української й іноземної філології  та мистецтвознавства

    Кафедра англійської мови та літератури 
 
 

    Курсова робота 

    Контроль  і перевірка навченості англійської мови випускників шкіл (формат ЗНО) 
 
 

    Виконавець

    студентка гр.УА-08-4  __________  Землянкіна К.С.

    “____“_________ 2011р.     (підпис) 

    Науковий  керівник   __________

    ст. викладач                                (підпис)     Кошова Л.С. 
 

    Допускається до захисту:  « » ____________ 2011 р. 
 
 

    Дніпропетровськ

    2011

    План

    ВСТУП……………………………………………………………….………3

    Розділ 1. Значення контролю у вивченні іноземної мови……………………………………………………………………………..5

    РОЗДІЛ  2. Тест як форма контролю рівня володіння англійською мовою…………………………………………………….12

    2.1 Класифікація тестів……………………………………………………12

    2.2 Основні характеристики тестових  матеріалів……………………….17

    РОЗДІЛ  3. ЗНО як формат вступного іспиту до вищого навчального закладу в Україні……………………………………21

    3.1 Особливості складання тесту з іноземної мови……………………..22

    3.2 Порівняльна характеристика тестових  завдань зовнішнього незалежного  тестування з завданнями іспиту  міжнародного рівня (PET)…25

    РОЗДІЛ  4. Методична розробка тестових матеріалів формату ЗНО…………………………………………………………………28

    ВИСНОВКИ………………………………………………………………...38

    СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………….…..41 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

     Насьогодні, змінені умови навчання потребують використання більш ефективних прийомів та методів контролю та оцінки знань, умінь та навичок учнів. Питання удосконалення контролю при вивченні іноземної мови неодноразово піднімалися на сторінках журналів “Іноземні мови” та “Иностранные языки в школе”. Вони хвилювали авторів чималої кількості монографій і ставали предметом захисту багатьох дисертацій. І все ж проблеми перевірки і обліку знань, умінь та навичок, методики їх організації та проведення не втратили своєї актуальності [5,с.7].

     Останнім  часом, на думку багатьох дослідників, методистів та вчителів, одним з  найбільш ефективних способів контролю при вивченні іноземної мови є тест. Недарма використання тестів присвячені численні публікації в журналах «Иностранные языки в школе», «Іноземні мови» (наприклад: Володин М.В. Методика составления тестов; Горчев А.Ю. Методика тестового контроля навыков устной речи; Ляховицкий Н.В. Новый подход к проблеме контроля при изучении иностранных языков; Рабинович Ф.Н. Контроль на уроке иностранного языка; Рапопорт И.А. Прагматические тесты: сущность, специфика, перспектива; Фоломкина С.К. Тестирование при изучении иностранного языка) [4;5;24;28].

     Актуальність  дослідження: більшість дослідників, які працювали над вивченням питань тестування прийшли до висновку, що тестовий контроль є ефективною формою контролю, яка відповідає цілям контролю, вимогам що висуваються до нього, і забезпечує ефективну реалізацію всіх його функцій у процесі навчання іноземної мови.

    Мета  дослідження: дослідити особливості контролю та перевірки рівня навченості англійської мови випускників шкіл за форматом ЗНО. 

     Завдання  дослідження:

• ознайомитись з літературою з даної теми;
• виділити особливості тестування, як одного із засобів контролю вивчення іноземної мови;
• визначити та виділити проблеми тестового контролю;
• ознайомитись з завданнями тесту зовнішнього оцінювання;
• порівняти незалежне оцінювання з іноземної мови з міжнародним іспитом PET;

 

     Об’єкт  дослідження: тестовий контроль та перевірка рівня навченості випускників шкіл.

     Предмет дослідження: тестовий контроль як одна з форм навчання іноземній мові. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 1. Значення контролю у вивченні іноземної мови

    Якісне  володіння іноземними мовами   є необхідною умовою  для входження у відкритий інформаційний простір і суспільство, для спілкування, для полегшення процесу  соціологізації  у сучасному ринковому середовищі. Однією із головних задач модернізації освіти є забезпечення знань на рівні функціональної грамотності принаймні  однієї іноземної мови. Протягом багатьох років навчальні програми і стандарти в галузі викладання іноземних мов зводили цей рівень тільки до володіння читанням на рівні міжнародних стандартів функціональної грамотності, при цьому значно менше уваги приділялося усному мовленню,  писемному мовленню та аудіюванню.  В рамках нового підходу до вивчення іноземних мов підкреслюється важливість не знань про мову, а досконале володіння мовним матеріалом, комунікативними уміннями, здатністю  використовувати ці знання і уміння для вирішення конкретних комунікативних задач у ситуаціях спілкування [7,с.26].

    Для діагностики успішності навчання  використовуються різноманітні форми, методи та прийоми контролю. В педагогічній практиці застосовуються наступні види контролю: поточний, що вважається  найпоширенішою і найдієвішою формою;  тематичний, оскільки  іноземна мова зазвичай вивчається блоками тем;  періодичний, що проводиться з метою перевірки матеріалу великого обсягу; підсумковий, що охоплює перевірку всього  вивченого  матеріалу. За формою проведення вони можуть бути індивідуальними  і фронтальними, усними та письмовими, вербальними і невербальними, одномовними та двомовними, з використанням технічних засобів навчання та без них тощо. 

    Найпоширенішою  формою контролю в галузі викладання іноземної мови на сьогоднішній день є тестовий контроль.  Тестування широко застосовується на всіх ланках навчання,  починаючи з  тренувального контролю і закінчуючи самопідготовкою.

    Тестування  має цілий ряд переваг: можливість охопити велику кількість школярів (увесь клас), використовуючи однаковий матеріал і однакові умови процедури тестування; економія аудиторного часу; зорієнтованість на сучасні технічні засоби навчання та використання комп’ютерних навчальних та контролюючих систем; збільшення об’єктивності педагогічного контролю, мінімізація суб’єктивного фактора під час оцінювання відповідей. Оскільки мета тестування може бути різною, то  тести поділяються на констатуючі, діагностичні та прогностичні.  Констатуючі тести включають тести навчальних досягнень і тести загального володіння іноземною мовою.  Для перевірки сформованості граматичних навичок та умінь використовують тести навчальних досягнень, метою яких є визначення рівня навчальних досягнень студентів у процесі оволодіння іншомовною компетенцією.  Такі тести складаються у точній відповідності до програми або засвоєного навчального матеріалу і використовуються для здійснення поточного, рубіжного і підсумкового контролю [1, с.33].    

    Гнучкість та універсальність  сучасних комп’ютерів, здатність  вилучати, відшуковувати, зберігати та  надавати з надзвичайно великою швидкістю та у надзвичайно короткий термін   будь-яку за виглядом та змістом інформацію давно поставили питання про можливість його використання при вивченні іноземних мов.  На сучасному етапі доцільно проводити тестування з використанням комп’ютерної техніки. Досвід використання комп’ютерних технологій у процесі навчання свідчить, що завдяки застосуванню комп’ютерів під час занять можна виявляти резерви навчального процесу, особистості студента; збільшуються дидактичні можливості викладача. Комп’ютер має цілий ряд властивостей, які необхідні для ефективної організації процесу навчання. Серед них виділяють: великий обсяг пам’яті, що дозволяє зберігати і відтворювати великий об’єм навчального матеріалу; здатність комп’ютера не лише фіксувати, але й аналізувати відповіді студента; можливість фіксувати час, що витрачається на виконання певного завдання; надання комп’ютером допомоги студенту, якщо виникають труднощі під час вирішення поставленої перед ним проблеми [17, с.133].

    Зрозуміло, що під час розробки та складання  тестових завдань, необхідно дотримуватися  певних правил. Тест має бути локально стандартизованим. В тесті має бути представлений узагальнений матеріал з усіх тем, що вивчались студентами в даний період навчання. Всі  завдання повинні бути  збалансованими і  рівноцінними за складністю. Час, що дається на складання тесту обов’язково повинен бути лімітованим. Тестові завдвння повинні мати ситуативну основу і підсилювати мотиви учнів говорити, читати, слухати чи писати іноземною мовою. Завдання повинні бути сформульовані чітко, коротко, точно.  Жодне з завдань не повинно бути підказкою для відповідей на подальші завдання.  Варіантів відповідей на кожне завдання повинно бути, по можливості, не менше п’яти, а у  вигляді невірних відповідей бажано використовувати типові помилки.  Тестові завдання повинні бути спрямовані на перевірку інтегрованих умінь в різних видах мовленнєвої діяльності.

    Контроль  мовленнєвих вмінь здійснюють у  різні способи залежно від  виду мовленнєвої діяльності [3,с.11-18].

    Контроль  говоріння. Способів контролю говоріння  у методиці розроблено найменше. Це пов’язано із складністю, багатоаспектністю об’єкта контролю – говоріння (діалогічного, монологічного). При контролі потрібно враховувати такі основні параметри: кількісний аспект (визначено у вимогах програми); темп мовлення (повинен наближуватись до темпу мовлення учня рідною мовою); правильність мовного оформлення (дотримання фонетичних, лексичних, граматичних норм); зміст мовлення (логіка і глибина висловлювання, ініціативність, вміння підтримати розмову під час діалогу). Наявність різноманітних параметрів ускладнює розроблення технології контролю та чітких критеріїв оцінювання усного мовлення. Ускладнюється це також необхідністю контролювати непідготовлене мовлення, мовлення у новій ситуації, що важко реалізувати на практиці.

    Контроль  письма. Об’єктами контролю письма є зміст, композиція, мовна правильність і зв’язність писемного висловлювання. Із метою перевірки лексичних і граматичних навичок письма учням пропонують контрольні вправи на доповнення, або клоуз-тести; вправи на впорядкування, або «словесні салати»; вправи на комбінування речень (із двох простих речень скласти одне складне, використовуючи різні способи зв’язку); вправи на утворення нових слів з допомогою поданих префіксів, суфіксів та коренів; вправи знаходження і виписування синонімів чи антонімів; вправи на редагування тексту, або знаходження чужих помилок; диктанти-переклади. Контроль техніки письма (орфографічних і граматичних навичок) здійснюють з допомогою контрольних орфографічних диктантів, вправ на списування і вписування, доповнення пропущених літер, упорядкування літер у словах («буквений салат»), упорядкування (поєднання) складів.

    Щоб проконтролювати навички композиції, доречно дати такі завдання: виписувати головні речення з кожного  абзацу тексту; переписувати текст  у правильній послідовності –  «текстовий салат»; зіставити заголовки із частинами тексту; письмово скласти план тексту (початку або кінцівки).

    Контроль  набутих умінь писемного мовлення, а саме вміння розкрити тему, творчо застосувати мовні засоби і оригінальним способом розв’язати завдання, передбачає написання різних типів творів з опорою на прочитаний текст, план, ключові слова, картини, таблиці і оголошення, комунікативну ситуацію. Критеріями оцінювання писемного мовлення, як і говоріння, повинні бути не стільки кількість помилок, скільки їх характер (ускладнюють ці помилки акт комунікації чи ні).

    Контроль  аудіювання. Щоб визначити, як учні сприймають на слух тексти різної тривалості, які їм пропонує учитель усно або  у формі аудіозапису, здійснюють контроль ступеня розуміння  змісту тексту (глибини, точності, повноти розуміння).

    Контрольними  вправами є відповіді на запитання  за змістом тексту (запитання загального характеру): вибір із запропонованих тверджень тих, що відповідають змістові тексту; виклад змісту тексту рідною чи іноземною мовою; перерахування фактів у правильній послідовності; складання плану; виписування ключових слів; визначення теми; співвіднесення ілюстрацій із змістом тексту. Ці вправи повинні бути письмовими. Вони дадуть змогу вчителеві перевірити ступінь розуміння тексту кожним учнем.

    Контроль  читання. Контроль прочитаного потрібно проводити відповідно до комунікативного  завдання, виду читання, характеру тексту. Під час такого контролю можна  поєднувати традиційні і програмовані способи. До традиційних способів контролю належать: 1) переклад (повний або частковий) рідною мовою; 2) виклад змісту рідною чи іноземною мовою; 3) відповіді на запитання до тексту; 4) складання запитань за змістом тексту; 5) написання резюме до тексту тощо. Недоліком є те, що на виконання цих завдань у письмовій формі потрібно багато часу, а усно немає можливості проконтролювати всіх учнів на одному уроці [3,с.18].