Екологічна стандартизація і паспортизація

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Учбово-науковий інститут

«Вища школа  економіки та менеджменту»

Факультет економіки 
 

Кафедра економіки підприємства 
 
 
 

ІНДИВІДУАЛЬНА  РОБОТА 

з курсу  «Основи екології» 

на тему “ Екологічна стандартизація і паспортизація ” 
 
 
 

Студента  гр. _____–____   ______________      _________________________

                                                  (підпис)                                               (ПІБ)

        

Науковий керівник              ______________      _________________________            

                                                      (підпис)                                        (посада, ПІБ) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Донецьк – 2011              

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………….....3

1. Поняття та мета екологічної стандартизації та паспортизації………………………4
2. Екологічні нормативи………………….………….….……………….….…...……….7
3. Формування сучасного механізму нормування………………………..........………10
4. Паспортизація відходів……………….…….…….……….………….….…………...15
5. Стандартизація у галузях охорони навколишнього середовища……………..……17
6. Екологічні паспорти..…………………………….………………...…………………18

Висновок………………………………………….………………………………………21

Список літератури………………...…..………...……………………...……………..…23 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Державні  стандарти визначають поняття і  терміни, режим використання й охорони  природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги по запобіганню шкідливого впливу забрудненого навколишнього природного середовища на здоров'я людей, інші питання, зв'язані з охороною навколишнього природного середовища й використанням природних ресурсів.

     Відповідно  до Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію й сертифікацію" нормативні документи по стандартизації поділяються на:

• державні стандарти України;
• галузеві стандарти;
• стандарти науково-технічних і інженерних суспільств і союзів;
• технічні умови;
• стандарти підприємств.

     Правила застосування стандартів на території  України встановлює Державний комітет  України по стандартизації, метрології й сертифікації.

     «Екологічна стандартизація і паспортизація» - це тема, в якій ми повинні вивчити систему єдиних, обов'язкових для виконання норм, екологічних вимог до продукції, технології, управління, спрямованих на поліпшення стану навколишнього середовища.

     Метою вивчення даної теми є формування у студентів цілісного підходу до системи управління станом навколишнього природного середовища, у якій стандартизація й паспортизація відіграють найважливішу роль.

     Завдання теми «Екологічна стандартизація і паспортизація» - це вивчення системи екологічних норм і стандартів України, міжнародних стандартів, придбання навичок застосування цих норм і стандартів на практиці.

 

1. Поняття та мета екологічної стандартизації та паспортизації

     Екологічною стандартизацією називають діяльність, яка полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня упорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг, їх функціональному  призначенні усунення бар’єрів торгівлі і сприяння науково-технічному співробітництву з урахуванням екологічних стандартів якості.

     Метою екологічної стандартизації є:

• реалізація єдиної технічної та екологічної політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;
• захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки продукції для життя, здоров’я та майна громадян і охорони навколишнього середовища;
• забезпечення взаємозаміни та сумісності продукції, її уніфікація;
• забезпечення якості продукції, виходячи з досягнень науки та техніки, потреб населення, народного господарства;
• раціональне використання всіх видів ресурсів, підвищення техніко-економічних показників виробництва;
• забезпечення безпеки народногосподарських об’єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;
• створення нормативної бази, формування систем стандартизації, управління якістю та сертифікація продукції у сфері ресурсоенергозбереження та розроблення соціально-економічних, науково-технічних програм розвитку;
• усунення технічних та термінологічних перешкод для утворення конкурентноздатної продукції та її вихід на світовий ринок;
• упровадження та використання виробничих та інформаційних технологій.

     Метою екологічної стандартизації та нормування є встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог по охороні навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

     Екологічна  паспортизація є інструментом екологічного обліку суб'єктивних характеристик  різних об'єктів господарювання для  підготовки управлінських рішень. Якщо облік природних ресурсів отримав  достатньо розвинутих форм у вигляді  кадастрів природних ресурсів, то облік екологічних характеристик  суб'єктів господарювання потребує адекватного інформаційного забезпечення для повноцінного врахування їх впливу на такі природні ресурси. Основою екологічного обліку суб'єктів господарювання став екологічний паспорт підприємства. Необхідність застосування екологічних паспортів визначена в ст. "Державний облік об'єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища" закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Нині вважається, що екологічний паспорт є комплексним державним документом, який містить характеристики взаємовідносин будь-якого техногенного або природного об'єкта з навколишнім природним середовищем.

     Екологічний паспорт промислового підприємства як нормативнотехнічний документ був затверджений і вперше введений у дію в 1990 р. ГОСТ 17.0.0.04-90 "Экологический паспорт промышленных предприятий". Цей стандарт розроблений для систематизації інформації, яка визначаєвплив підприємства на навколишнє середовище, і контролю за дотриманням природоохоронних норм та правил у процесі господарської діяльності. [стор. 14, Основи екології та економіка природокористування: Конспект лекцій, Вацеба В. Я.]

     Екологічний паспорт призначений для відображення даних, що характеризують джерела шкідливого впливу підприємства на довкілля (джерела  викидів, скидів, утворення відходів), розсіювання забруднювальних речовин  у навколишнє середовище, рівень використовуваних на підприємстві технологій, можливостей  скорочення цього шкідливого впливу тощо.

     На  відміну від різних форм екологічної  звітності, які характеризують підприємство як джерело шкідливого впливу на довкілля, головною метою введення екологічного паспорта підприємства є створення інформаційної бази для екологізації його технологічних процесів і гармонізації його діяльності в системі "природа—суспільство". У цьому контексті розробка й використання екологічного паспорта підприємства спрямовані на досягнення таких цілей:

• створення державної системи обліку та моніторингового контролю за станом суб'єктів господарювання;
• застосування в системі державного екологічного управління для всіх суб'єктів господарювання, незалежно від форм власності, єдиного інформаційного документа для відображення видів шкідливого впливу суб'єктів на природні ресурси та оцінки їхнього комплексного впливу на довкілля;
• створення інформаційної бази для оцінки ефективності використання підприємством сировинних, паливно-енергетичних, водних, земельних та інших ресурсів;
• створення інформаційної бази для оцінки екологічності використовуваних на підприємстві технологій;
• забезпечення інформаційної основи для ліцензування природокористування;
• забезпечення інформаційної основи для впровадження економічних механізмів стимулювання діяльності підприємств у напрямі екологізації використовуваних технологій, економії природних ресурсів і енергозбереження.

     Підґрунтям для розробки екологічного паспорта є основні показники виробництва, проекти розрахунків норм ГДВ, ГДС, дозволи на природокористування, паспорти газо- й водоочисних споруд і установок з утилізації та використання відходів, форми державної і статистичної звітності та інші нормативні й нормативно-технічні документи. Структура екологічного паспорта підприємства складається з таких блоків:

• Загальні дані про підприємство та його реквізити.
• Коротка природно-кліматична характеристика району розташування підприємства:

• характеристика кліматичних умов;

• характеристика стану, у тому числі фонових концентрацій в атмосфері;

• характеристика джерел водозабору та приймачів стічних вод, фоновий хімічний склад вод водних об'єктів.
• Короткий опис технології виробництва і дані про продукцію, балансова схема матеріальних потоків.
• Відомості про використання земельних ресурсів.
• Характеристика сировини, використовуваних матеріальних і енергетичних ресурсів.
• Характеристика викидів в атмосферу.
• Характеристика водоспоживання і водовідведення.
• Характеристика відходів.
• Дані про рекультивацію порушених земель.
• Дані про транспорт підприємства.
• Дані про еколого-економічну діяльність підприємства. [стор. 113, Основи екології та економіки природокористування. – Курс лекцій, Царенко О.М.]

 

2. Екологічні нормативи

     Екологічні  нормативи являють собою систему  і включають:

• нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного й іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, гранично допустимий уміст шкідливих речовин у продуктах харчування;
• гранично допустимі викиди (ГДВ) і скидання в навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів.

     Законодавством  України можуть установлюватися  також нормативи використання природних  ресурсів і інші екологічні нормативи.

     Центральне  місце серед перерахованих екологічних  нормативів займають нормативи гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих  речовин в атмосфері, водоймах, ґрунтах, і нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) шкідливих речовин  стаціонарними й пересувними  джерелами забруднення.