Інтелектуальна власність

МІНIСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ІСТОРІЇ ТА ПРАВА 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота 

За курсом: «Інтелектуальна власність»

Варіант № 25 
 
 

Виконав:

Студент групи МП – 07аз

Журавель  О. Є.

№ зал. книжки: 80855  

Перевірив: 
 
 
 
 
 
 
 

Донецьк – 2011р.

ПЛАН 

Питання 1  Подача заявки на винахід…………………………………………...3

Питання 2   Захист прав інтелектуальної власності в межах угоди TRIPS…....6

Список  використаної літератури ……...………………….……….……………11 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Питання 1. Подача заявки на винахід. 

• Правила подачі заявки на винахід.

    Особа, яка бажає отримати патент на винахід (корисну модель) і має на це право, може подати заявку на його видачу до Державного департаменту інтелектуальної власності (далі - Держдепартамент), що приймає, розглядає  та проводить експертизу заявок. Заявка подається до Держдепартаменту за адресою  Державного підприємства «Український інститут промислової власності» (далі - Укрпатент).

    Вимоги  до складу та оформлення матеріалів заявки, подачі заявки визначаються Законом  України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та іншими актами законодавства.

    За  дорученням заявника заявка може подаватися через представника.

    Заявка - сукупність документів, необхідних для  видачі патенту. Заявка на винахід повинна  стосуватися одного винаходу або  групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдності  винаходу) (2, 26).

    Заявка  на корисну модель повинна стосуватися  однієї корисної моделі і складається  українською мовою. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Укрпатенту разом із заявкою або протягом двох місяців після дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано клопотання про продовження строку надходження документа про сплату збору за подання заявки та сплачено відповідний збір.

    Терміни та порядок сплати зборів за подачу заявки, а також їх розміри зазначені  у Порядку сплати зборів за дії, пов'язані  з охороною прав на об'єкти інтелектуальної  власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1716 від 23 грудня 2004 (далі - Порядок).

    Якщо  заявник має пільги зі сплати збору  за подання заявки, то до заявки додаються  клопотання про надання пільг  та копія документа, що підтверджує  право на звільнення чи часткове звільнення від сплати зазначеного збору.  

• Розгляд заявки.

    Порядок розгляду заявки на винахід (корисну  модель) встановлено відповідними актами законодавства.

    Патент  України на винахід видається  за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід, в ході якої встановлюється відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).

    Патент  України на корисну модель видається  за результатами формальної експертизи.

    Державна  реєстрація патенту на винахід (корисну  модель) здійснюється за наявності  документів про сплату державного мита за його (її) видачу і збору за публікації про видачу патенту.

    Одночасно з державною реєстрацією патенту  на винахід Держдепартамент публікує в офіційному бюлетені «Промислова  власність» визначені в установленому  порядку відомості про видачу патенту.

    Видача  патенту проводиться у місячний строк після його державної реєстрації.

• Як подати заявку на винахід (корисну модель) в іноземній державі?

    Згідно  з частиною першою статті 37 Закону України  «Про охорону прав на винаходи і  корисні моделі» (далі - Закон) будь-яка  особа має право запатентувати  винахід (корисну модель) в іноземних  державах за умови попередньої подачі заявки на винахід (корисну модель) до Держдепартаменту і неотримання  цією особою протягом трьох місяців  від дати подання зазначеної заявки повідомлення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної  таємниці.

    Якщо  протягом трьох місяців від дати подання заявки до заявника не було повідомлено про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної  таємниці, заявка на отримання патенту  на винахід (корисну модель) може бути подана до відповідного органу іноземної  держави.

    Якщо  заявник бажає подати заявку в  іноземній державі раніше зазначеного  терміну, він може подати до Укрпатенту клопотання про відправку повідомлення про можливість патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах раніше зазначеного у Законі строку. За подання клопотання сплачується збір у розмірі, визначеному законом.

    Важливо звернути увагу на наступне: якщо національний заявник подасть заявку на видачу патенту на винахід (корисну модель) у відомство іноземної держави  з порушенням положень статті 37 Закону, патент України на той самий винахід (корисну модель) може бути визнано  у судовому порядку недійсним. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Питання 2. Захист прав інтелектуальної власності в межах угоди TRIPS. 

    Національне законодавство конкретної країни не може передбачити охорону авторського  та суміжних прав в інших країнах. Тому з метою гарантувати охорони  авторського та суміжних прав в іноземних  країнах і створена міжнародна система  охорони цих прав.

    Найвсеосяжнішою і багатосторонньою угодою з інтелектуальної власності є Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності — ТРІПС (TRIPS — Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights). Вона встановлює спеціальний режим інтелектуальної власності(4, 151). Частина відповідних міжнародно-правових норм була конвенційно закріплена вперше, частина — запозичена із конвенцій, укладених під егідою ВОІВ, в першу чергу із Паризької, Бернської та Римської конвенцій, а також із Вашингтонського Договору про інтегральні мікросхеми. Угода ТРІПС стала одним з найважливіших результатів Уругвайського раунду переговорів (1986 - 1994 pp.) у рамках Генеральної Угоди про Тарифи та Торгівлю (ГАТТ) і набрала чинності з 1 січня 1995 р. Виняткова цінність Угоди визначається принаймні такими двома фактами:

• ставши органічно складовою пакета документів щодо створення Світової організації торгівлі, Угода значно розширила сферу регулювання міжнародних торговельно-екокомічних процесів;
• базуючись на попередніх багатосторонніх міжнародних угодах з питань захисту окремих видів інтелектуальної власності. Угода суттєво вдосконалила систему захисту прав інтелектуальної власності, встановивши мінімальні стандарти щодо їх захисту.

    Положення ТРІПС про впровадження норм Угоди  являють собою перший і досить значний крок вперед у справі захисту  прав інтелектуальної власності, тому що ані положення Паризької Конвенції  про охорону промислової власності, ані положення Бернської Конвенції про захист прав на літературні та художні твори не містять положень, що детально б регламентувати впровадження стандартів правового захисту.

    Не  дивлячись на те, що до прийняття  Маракеської Угоди вже 25 років існувала ВОІВ, однак комплексна угода щодо охорони об'єктів інтелектуальної власності була створена при ГАТТ, що можна пояснити дією наступних чинників:

• процеси глобалізації в світовій економіці стимулювали поширення доступу на закордонні ринки і, відповідно, потребували підвищення мінімальних міжнародних стандартів захисту прав інтелектуальної власності;
• значне збільшення питомої ваги високотехнологічних і наукомістких товарів у структурі світової торгівлі порівняно з минулим раундом переговорів;
• зростання обсягів виробництва та реалізації (особливо на зарубіжних ринках) підробної продукції (насамперед відомих у всьому світі брендів) законних виробників;
• збільшення тиску з боку відомих світових експортерів з вимогами захисту їхніх прав інтелектуальної власності на закордонних ринках;
• неадекватність заходів захисту інтелектуальної власності в межах Всесвітньої організації інтелектуальної власності (4, 160).

    В Угоді TRIPS1 особливу увагу приділено  внутрішнім механізмам захисту прав інтелектуальної власності, які у разі їх ефективності повинні виявити та закрити джерело цієї незаконної діяльності, тобто місце виробництва товарів з порушенням прав інтелектуальної власності. Як правило, це ефективніший спосіб захисту прав інтелектуальної власності, який зменшує можливість ризику дискримінації стосовно імпортованих товарів, ніж спеціальні заходи із захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні.

    Проте в Угоді TRIPS визнається, що захист прав інтелектуальної власності, пов'язаний з виявленням та закриттям джерела незаконної діяльності, не завжди є можливим і що у будь-якому випадку не всі країни є учасницями WTO1 . Тому ця угода також визнає значення процедур захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні, що надають правовласникам можливість співпрацювати з митними органами щодо запобігання введенню в оборот товарів, виготовлених з порушенням прав інтелектуальної власності.

    Згідно  з Угодою TRIPS до товарів, які мають  пройти процедури захисту прав на митному кордоні, необхідно віднести принаймні визначені для імпорту  товари з порушенням прав на торговельні  марки та авторських прав. Це такі категорії  товарів:

    а)             товари з порушенням прав на торговельні марки — будь-які товари, у тому числі їх упаковка, марковані без дозволу правовласника торговельною маркою, ідентичною торговельній марці, права на яку правомірно зареєстровані стосовно таких самих товарів, або та кою, яку не можна відрізнити за суттєвими ознаками від подібної торговельної марки, і яка, таким чином, порушує права на торговельну марку, зареєстровані відповідно до законодавства країни імпорту;

    б)            товари з порушенням авторських прав — будь-які товари, що є копіями, виготовленими прямо чи опосередковано з будь-якого ви робу без згоди правовласника чи його правонаступника у країні виробництва товарів, за умови, що виготовлення такої копії є порушенням авторських прав відповідно до законодавства країни імпорту.

    Основний  механізм, встановлений відповідно до Угоди TRIPS, полягає в тому, що кожна країна — учасниця WTO повинна визначити компетентний орган, який за своїм характером може бути, на розсуд країн-учасниць, адміністративним чи судовим, і щодо якого правов-ласники можуть подавати заяви на здійснення митних процедур щодо захисту їхніх прав. Таким чином, цей компетентний орган може бути представлений суддею, який видає тимчасове судове рішення, обов'язкове для виконання митними органами або службою у самій митній адміністрації, яка несе спеціальну відповідальність за забезпечення надійного захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні.

    Власник прав інтелектуальної власності, який подає заяву до компетентного  органу, повинен надати відповідні докази порушення його прав на підставі наявних даних ("prima facie"), а також докладний опис товарів з метою полегшення їх ідентифікування митними органами. Компетентний орган повідомляє заявника про прийняття його заяви і про відповідний період її розгляду, а також дає відповідні розпорядження співробітникам митних органів. Після цього заявник зобов'язаний ініціювати розгляд судової справи щодо зазначеного порушення прав з метою судового розгляду цієї справи за суттю. У тих країнах, де законодавство вимагає від компетентних органів діяти за власною ініціативою і припиняти введення в обіг товарів, стосовно яких вони одержали докази ("prima facie") про порушення прав інтелектуальної власності: