Шляхи забезпечення інноваційного типу розширеного відтворення економіки

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Марта 2012 в 19:51, курсовая работа

Краткое описание

Необхідність переведення промисловості на інноваційний тип відтворення є визначною у спроможності виходу країни з тяжкої кризи і переходу до стійкого економічного зростання. Інноваційний потенціал важливий як фактор інноваційного процесу, який є органічним компонентом процесів суспільного та індивідуального відтворення. Проте цей потенціал не може бути збереженим, ефективно використовуватися та відтворюватися, якщо не будуть сформовані відповідні організаційно-економічні механізми управління інноваційним розвитком на всіх рівнях господарювання: макро-, мезо-, мікрорівні.

Содержание работы

Вступ
1. Сутність інноваційного відтворення капіталу
2. Оцінка інноваційного розвитку національної економіки
3. Шляхи забезпечення інноваційного типу розширеного відтворення економіки
Висновки
Список використаної літератури

Содержимое работы - 1 файл

Розширене в дтвор. ннов..doc

— 237.00 Кб (Скачать файл)

Стратегічними цілями інноваційного розвитку держави та регіону є [1, с. 38]:

   створення та розвиток науково-технічного потенціалу регіону;

   впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій виробництва;

   впровадження   у виробництво нових видів конкурентоспроможної продукції;

   фінансове забезпечення створення інноваційного потенціалу регіону.

Важливим моментом інноваційної діяльності є більш докладний розгляд складових механізму регулювання фінансово-інвестиційного розвитку:

   впровадження моніторингу зовнішнього середовища, яке включає: аналіз досягнення науково-технічного прогресу в галузях, що створюють економіку регіону; аналіз ринку нововведень; консультації в НАН України відносносно нових наукових досягнень і можливості їх впровадження;

   аналіз внутрішнього середовища: визначення пріоритетних напрямів інноваційного розвитку; оцінка інвестиційної привабливості економіки регіону; оцінка можливостей регіону до інноваційного розвитку; оцінка реальної   конкурентоспроможності економіки регіону та продукції його підприємств за міжнародними стандартами;

   контроль за фінансово-інвестиційними потоками, які забезпечують інноваційний розвиток: здійснення контролю за економічним обґрунтуванням інноваційних проектів у рамках інноваційної програми; контроль за реалізацією організаційних заходів інноваційної програми; контроль за ефективним використанням коштів обласного бюджету, які надходять до Державного бюджету; сприяння поданню інноваційних проектів на державні експертизи в Департамент інноваційної політики МНО України[11, с. 39].

Складність проблеми комплексної оцінки впливу нововведень на структуру будь-якого об’єкта, як господарство регіону, полягає в тому, що слід ураховувати такі аспекти [5, с. 30]:

   можливість одночасного і послідовного здійснення нововведень у галузях господарства регіону і зумовлені ними проблеми динаміки перетворення структури виробництва, галузей і господарства регіону в цілому;

   поширення впливу нововведень як на галузь безпосереднього застосування, так і на суміжні галузі і, можливо, через них на все господарство регіону;

   нерівномірність науково-технічного прогресу в галузях господарства регіону.

Враховуючи багатоукладність вітчизняної економіки та систему господарських взаємозв’язків суб’єктів ринку, пріоритетними напрямами регіональної інноваційно-інвестаційної політики мають стати [6, с. 31]:

   розвиток рекреаційно-туристичного та оздоровчо-лікувального комплексів;

   прискорення формування наукової та побутової інфраструктури;

   впровадження безвідходних та маловідходних технологій;

   відновлення роботи підприємств електронної галузі;

   розробка та впровадження нетрадиційних джерел енергії;

   підвищення конкурентоспроможності виробів легкої та харчової промисловості;

   збільшення виробництва сільськогосподарської продукції на онові розробки та впровадження агротехнологій;

   формування екологічної та природоохоронної культури;

   створення регіональної інформаційної мережі.

А отже, створення інноваційних структур повинно органічно вписуватися в стратегію регіонального прогресу, стати інструментом підвищення економічних та соціальних показників економіки регіону за рахунок відновлення діяльності великих підприємств, які визначають розвиток регіону. Реформи у сфері інноваційної діяльності має забезпечити системні трансформації всіх основних складових частин: банківської, державної, корпоративної, науково-технічної, домашніх господарств, системи управління з урахуванням міжнародного науково-технічного співробітництва.

Висновки

 

Результати проведеного дослідження дають змогу сформувати такі висновки:

1. Розширене відтворення капіталу і формування на його основі інвестиційно-інноваційної бази розвитку підприємств є однією з найактуальніших проблем в Україні. Без швидкого та ефективного її вирішення неможливо зайняти власну нішу на зовнішньому ринку і своє місце у світовому розподілі праці, а також забезпечити євроінтеграцію як стратегічну мету трансформації національної економіки. Щодо інвестиційно-інноваційного відтворення, то, на нашу думку, таке його визначення носить дискусійний характер. Інвестиції можуть бути використані підприємством для відтворення об’єктів свого майнового потенціалу незалежно від того, чи є даний процес інноваційним. Відтворення капіталу може бути інноваційним або усталеним. У першому випадку в господарську діяльність залучаються певні новації, результати новітніх розробок, які ще не використовувались у господарюванні. Другий же передбачає використання нових за терміном виготовлення об’єктів, але вони не є інноваційними, а залучаються як перевірені часом ресурси, які забезпечують прибуткове господарювання.

2. У 2009 році у промисловості України більша частина інвестицій в основний капітал надійшла в галузі, які за класифікацією Організації економічного співробітництва та розвитку, належать до середньо-низькотехнологічних - виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, металургійне виробництво, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції. Натомість галузі, які забезпечують пропорційно більшу частку виробництва інноваційної продукції, залучили значно менші обсяги інвестицій. Тим самим, інвестиційні процеси сприяють відтворенню і закріпленню поточної структури економіки.

Інвестиційний процес в Україні не виконує інноваційної функції, кінцевим результатом реалізації якої мала б стати структурна перебудова національної економіки в напрямі формування виробництв із довгостроковими інноваційними конкурентними перевагами, спроможними ефективно реагувати на посилення внутрішніх і зовнішніх дестабілізуючих чинників.

Слід вказати, що інноваційна ефективність інвестицій є найвищою для машинобудування, хімічної та нафтохімічної промисловості і металургійного виробництва. Саме ці галузі мають потенціал для забезпечення інноваційного зростання та модернізації промисловості України, генеруючи прогресивні структурні зрушення також у суміжних галузях і в технологічній базі промисловості в цілому. Так, у машинобудуванні кожна гривня інвестицій у 2009 р. забезпечувала створення 2,9 грн. доходу від реалізації інноваційної продукції, у металургійному виробництві - 1,6 грн., у хімічній та нафтохімічній промисловості - 0,5 грн.

3. В Україні економічне зростання не супроводжується оновленням промисловості на інноваційній основі, що є свідченням неефективності реалізації інвестиційного потенціалу країни. А це формує високі ризики для стабільності економічного зростання вітчизняної економіки, зміцнення її конкурентоспроможності. Тому пріоритетним завданням інвестиційно-інноваційної діяльності промислових підприємств є пошук та ефективне використання інвестиційних ресурсів для доведення науково-технічних ідей і розробок до конкретної продукції та технології, що мають попит на ринку.

Ми вважаємо, що для збільшення обсягів інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств необхідно вирішити цілу низку проблем: комерціалізація інноваційної продукції (доведення інноваційних розробок до практичного використання потребує додаткових коштів на великий проміжок часу); надвисокі ризики інноваційної діяльності; нецільове й неефективне використання фінансових ресурсів, спрямованих на підтримку інноваційної діяльності; спекулятивне використання наданих державою пільг тощо.

 


Список використаної літератури

 

  1. Антонюк Л.Л. Регулювання та моделювання інноваційного розвитку регіону // Економіст. – 2007. - №9 – С. 38-39.

2.             Бажал Ю.М. Знаннєва економіка: теорія і державна підтримка // Економіка і прогнозування. – 2003. - №3. - С. 71-86.

  1. Бутко М. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності // Економіка і регіон. – 2008. - №3(18) – С. 58-61.

4.             Галаца І.О. Потенціал інноваторів: механізми використання / І.О. Галаца. За ред. Б.В. Буркинського. – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2005. - 298 с.

  1. Данилюк Т.Т. Інноваційні аспекти розвитку інноваційної діяльності // Економіст. – 2008. - №1(16) – С. 29-33.
  2. Данилюк Т.Т. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. // Економіка і регіон. – 2008. - №1(16) – С. 29-33.
  3. Економічна енциклопедія: у 3 томах. / [редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін.]. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2000. Т. 1. – 2000. – С. 864.

8.             Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення / (За ред. В.П.Александрової). – К.: ІЕП, 2002. – 80 с.

9.             Іщук С.О. Виробничий потенціал промислових підприємств: проблеми формування і розвитку: монографія. – Львів: ІРД НАН України, 2006. – 278 с.

  1. Козик В.В. Можливості та проблеми формування інноваційних структур // Регіональна економіка. - 2005. - №1. - С. 195-202.
  2. Козорів М. Аналіз та оцінка інноваційності розвитку економіки регіонів // Регіональна економіка. – 2006. - №4 – С. 29-34.
  3. Котковський В.С. Актуальні питання амортизації витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин // Придніпровський науковий вісник: науковий журнал, №10 (77) частина 2, лютий 2008 р. – С. 75-80.
  4. Кузьмін О.Є. Інвестиційна та інноваційна діяльність: Монографія. / О.Є. Кузьмін, С.В. Князь, Н.В. Тувакова, А.Я. Кузнєцова. - Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 233 с.
  5. Лапко О.О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання: Монографія. - К.: ІЕП НАН України, 2009. - 254 с.
  6. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://http://www.ukrstat.gov.ua/.
  7. Провайдинг інновацій: Підручник / За ред. М.П. Денисенка. - К.: Вид-во “Професіонал”, 2008. - 448 с.

17.        Смоквіна Г.А., Ясинський В.Л. Інноваційно-інвестиційні та регуляторні механізми ринкової трансформації. – Одеса: ОРІДУ-НАДУ, 2005. –128 с.

  1. Старицький Т.М. До питання сутності і відтворення основного капіталу // Наукові записки ТДПУ ім.. В.Гнатюка. Серія: економіка, 2005. – №18. – С. 63-67.

19.        Тульпа І.А., Сумець О.М. Формування інноваційної стратегії в умовах технологічних змін. –Х., 2004. –174 с.

  1. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. / Л.І. Федулова - Київ: Либідь, 2006. - 480 с.

21.        Чечетов М. Інноваційна складова ринкової трансформації // Економіка України. – 2004. –№11. –С. 18-28.

22.        Шарко М.В. Концептуальные основы инновационного развития экономики Украины. – Херсон, 2005. – 288 с.

  1. Швец Н.В. Проблемы организации процесса воспроизводства основных фондов // Организатор производства. Теоретический и научно-практический журнал. – 2004. - №1(20). – С.27-30.

 



Информация о работе Шляхи забезпечення інноваційного типу розширеного відтворення економіки