Аналіз впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища на інвестиційну політику страховика

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Ноября 2011 в 04:55, реферат

Краткое описание

В умовах ринкової економіки одним із основних джерел інвестиційних ресурсів держави є використання коштів страхових компаній. Це означає, що сфера страхування виступає не лише фактором стабілізації економіки, а й сприяє нарощуванню маси функціонуючого капіталу у виробничій системі. Це зумовлює високу потребу в активізації інвестицій страхових компаній в Україні.

Содержание работы

1. Вступ……………………………………………………………………….………2
2. Аналіз впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища на інвестиційну політику страховика………………………………….....................4
3. Висновок…..............................................................................................................11
4. Список використаних джерел……………………………………………………12

Содержимое работы - 1 файл

Сікора Страховий менеджмент.doc

— 179.50 Кб (Скачать файл)

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ  ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ 
 

                                Кафедра фінансів

                 
                 
                 
                 
                 
                 
                 

Реферат 

з дисципліни:

«Страховий менеджмент»

на тему:

« Аналіз впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища на інвестиційну політику страховика » 
 
 

                    Виконав:

                    cт.  гр. ЕФІм-11

                    Сікорський  О.І.

                    Прийняла:

                    викл. каф. ФІН

                    Топій І.А. 
                     
                     
                     
                     

Львів 2011

ЗМІСТ

1.  Вступ……………………………………………………………………….………2

2. Аналіз впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища на інвестиційну політику страховика………………………………….....................4

3. Висновок…..............................................................................................................11

4. Список  використаних джерел……………………………………………………12 
ВСТУП

  В умовах ринкової економіки одним із основних джерел інвестиційних ресурсів держави є використання коштів страхових компаній. Це означає, що сфера страхування виступає не лише фактором стабілізації економіки, а й сприяє нарощуванню маси функціонуючого капіталу у виробничій системі. Це зумовлює високу потребу в активізації інвестицій страхових компаній в Україні.

  Інвестиційна  діяльність суттєво впливає на фінансовий стан страхових компаній, а правильно  обрана інвестиційна політика є основою майбутнього прибутку та високої платоспроможності страхової компанії. Це робить операції з інвестування необхідною умовою функціонування страхових компаній. 

  На  сьогодні існує твердження, що страхова діяльність не роздільно пов’язана  з інвестиційною. Адже не можна реалізувати інвестиційну функцію страхування без попереднього накопичення страхових фондів. І навпаки, ефективне розміщення страхових резервів і власних коштів страхової компанії – це засіб досягнення фінансової стійкості. Отже, існує тісний взаємозв’язок між зазначеними видами діяльності.

  Проводячи інвестиції, страхові компанії, як і  інші інвестори, несуть інвестиційний  ризик – ризик втрати капіталу і очікуваного доходу. Тому по-перше, слід мати на увазі безпеку інвестицій, а по–друге – одержання майбутнього прибутку. Це примушує страховиків до проведення обережної інвестиційної політики, забезпечуючи збереження і збільшення страхових резервів.

  На  інвестиційну політику страховика впливають  як внутрішні чинники, так і зовнішні. До внутрішніх відносять безпосередньо важелі впливу на діяльність страховика в середині компанії, а до зовнішніх як державу так і міжнародні організації.

 

   Аналіз впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища на інвестиційну політику страховика.

    Світовий  досвід показує, що страховики є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По-перше, це пов'язано з інверсією циклу (оскільки отримання страхової премії передує наданню страхової послуги), а по-друге, із розподілом ризику в часі. Тому страховик протягом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.

    Крім  коштів страхових резервів, страховик  має у своєму розпорядженні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціальних фондів, які сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіленого прибутку.

    Тому  кошти страховика, які перебувають  у його розпорядженні, є сукупністю ресурсів, за рахунок яких він (страховик) виконує свої зобов'язання при настанні страхового випадку та забезпечує нормальне функціонування компанії. Ці кошти представлені, по-перше, надходженнями страхових премій, по-друге, власними коштами, які можуть використовуватися протягом кількох років.

    З огляду на це при інвестуванні таких  коштів необхідно враховувати їх структуру, а також оптимальний термін інвестування. Потрібно виходити з того, що резерви є коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути й більшим порівняно з внесками за надання страхової послуги. Активи страхової компанії мають бути розміщені з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Зазначимо, що це й є основні вимоги до управління активами. [7. c. 203]

    Безпечність вкладень активів страхової компанії свідчить про мінімальний інвестиційний ризик, вона може досягатися шляхом диверсифікованості коштів. Що ж до прибутковості активів страховика, то вона істотна при визначенні загального фінансового результату. Адже іноді в кінці звітного періоду страховик компенсує збитки, пов'язані зі страховою діяльністю, за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності. Тому в цілому по компанії може досягатися позитивний фінансовий результат.

    Говорячи  про ліквідність активів страхових  компаній, мають на увазі можливість оперативної конвертації їх у готівкові платіжні кошти, за рахунок яких страховик дістає змогу виконати свої зобов'язання. Особливістю використання принципу ліквідності у страхуванні є те, що вимоги до ліквідності залежать від ризиків страховому портфелі страховика. Якщо страховик здійснює страхування високоризикованих (авіаційне, страхування і т. ін.) видів страхування, йому в короткий термін необхідно буде перетворити свої активи на готівкові кошти. Отже, страховикові з ризикових видів страхування доцільно мати високоліквідні активи.

    Але безпечність, прибутковість, ліквідність  активів не є взаємозамінюваними характеристиками. Так, за надійними  активами (державні цінні папери) маємо  низьку прибутковість. Збалансований  портфель інвестування досягається за допомогою диверсифікації вкладень. Диверсифікованість - це розподіл інвестиційних коштів між категоріями активів інвестування.[7. c. – 207]

    Кошти, які надходять від ризикових  видів страхування, перебувають  у розпорядженні страховика протягом терміну дії договору страхування, тобто, як правило, до одного року. Максимальний період часу між датою акумулювання коштів у страхові резерви та датою їх використання для страхових виплат становить рік. Але частина коштів може знадобитися в будь-який час для відшкодування збитків за цими договорами страхування. Тому кошти страхових резервів за договорами ризикових видів страхування мають бути інвестовані у високоліквідні, короткострокові активи.

    Кошти, акумульовані в резерви коливань збитковості та катастроф, призначаються для забезпечення виконання страховиком своїх зобов'язань за договорами страхування у випадках, коли поточних надходжень страхових премій буде недостатньо. Кошти цих резервів можуть використовуватися не щороку, тому вони мають бути інвестовані в довгострокові активи. Але вони мають бути високоліквідними, коли постане потреба використати їх за призначенням.

    Що  ж до резервів зі страхування життя, то з огляду на більші терміни дії  договорів і виконання зобов'язань  здебільшого по закінченні строку дії договору або в обумовлений строк страховики мають можливість інвестувати кошти на триваліший термін та знизити вимоги до ліквідності таких інвестиційних вкладень.

    Власні  кошти страховика, вільні від зобов'язань, можуть бути вкладені переважно в  довгострокові та менш ліквідні види активів. 
При інвестуванні коштів слід враховувати їх розмір. Від самого початку діяльності страховика значну частку інвестицій становлять власні кошти, насамперед статутний фонд. У ході діяльності головним джерелом інвестицій стають страхові резерви.

    Отже, страховик обирає власну інвестиційну політику, виходячи з видів страхування, терміну та розміру акумульованих  коштів. Компанії, які здійснюють страхування життя, на відміну від страховиків, що проводять ризиковані види страхування, довше володіють коштами і можуть інвестувати їх у нерухомість, державні цінні папери та інші довгострокові активи. Для компаній, які здійснюють ризикові види страхування, слід робити акцент на більш ліквідних інвестиційних коштах.

    В умовах ринкової економіки страхування є важливим чинником розгортання інвестиційної діяльності. З одного боку, страхові компанії здійснюють захист економічних інтересів інвесторів від імовірних інвестиційних ризиків, а з іншого - об'єктивною основою перетворення страховика в потужного інвестора є інверсія страхового циклу, у зв'язку з чим від моменту надходження платежів страхувальників на рахунки страховика до їх виплати у формі страхового відшкодування проходить визначений час. [5. с.41-44]

    Згідно  із Законом України "Про страхування" страхові резерви мають бути представлені активами таких категорій:

    * грошові кошти на розрахунковому  рахунку;

    * банківські вклади (депозити);

    * нерухоме майно;

    * цінні папери, що передбачають  одержання доходу;

    * цінні папери, що емітуються державою;

    * права вимог до перестраховиків;

    * довгострокові інвестиційні кредити  (для резервів зі страхування  життя, банківські метали, інвестиції  в економіку України).

    З метою захисту страхувальників  від невиконання страховиком своїх зобов'язань установлюється державний контроль за інвестиційною діяльністю. Директивами ЄС установлені розміри обсягів інвестицій страхових резервів, а саме: вкладення в нерухомість - не більш як 10 % загального обсягу резервів за кожним об'єктом; вкладення в акції, які котируються, та гарантовані кредити - не більш як 10 % розміру резервів за кожним із видів зазначених вкладів; інвестиції в незабезпечені кредити - не більш як 5 % за кожним їх видом; в акції, що не котируються, - не більш як 10 % у сукупності вкладень; у готівку - не більш як 3 % загальної суми резервів. [8]

    З розвитком страхового ринку, збільшенням  обсягів страхових операцій, насамперед зі страхування життя, збільшенням  розміру страхових резервів та власних  коштів страховика зростає роль страхової системи в інвестиційному процесі нашої країни. Але обсяг коштів, акумульованих страховиками, на відміну від банківських, ще малий. Це тому, що розмір статутних фондів страхових компаній значно менший, ніж розмір таких самих фондів банків. 
Зростання продажу страхових послуг сприятиме збільшенню інвестування. Добра передумова до цього така: витрати на придбання страхової послуги дозволено включати до собівартості продукції (послуги). Що ж до фізичних осіб, то їм слід було б надавати податкові пільги.

    Зростання інвестиційної можливості страхової  системи забезпечувалося б наявністю  державної перестрахувальної компанії. Низька фінансова місткість українського страхового ринку призводить до того, що значні суми страхових премій, тобто інвестиційні ресурси, надходять до іноземних перестрахувальних компаній. Наявність державної перестрахувальної компанії сприяла б акумулюванню певної частини страхових премій, які нині надходять за кордон.

    Така компанія могла б узяти на себе відповідальність за ризиками, які перевищують суми, що їх здатні лишити в себе прямі страховики. Частина цієї суми могла б лишатися на власне утримання, а решта - бути переданою іншим страховим та перестрахувальним компаніям у нашій державі та за її межами. Завдяки цьому зменшилася б частка страхових премій за договорами перестрахування в інші країни і збільшився б обсяг власних інвестиційних коштів.

    Надходження інвестиційних ресурсів страховика у сфери, важливі для розвитку суспільства, мають бути відповідно обумовлені, а їх вкладення бути надійними як для страховика, так і для страхувальника. Слід також приділити увагу вимогам, які застосовуються при визначенні рівня покриття коштів, що інвестуються страховиком. Щоб вкладення страховика були доцільними, перегляд структури та рівня покриття інвестиційних коштів має враховувати надійність вкладів та їх ліквідність. Тому ефективна інвестиційна діяльність страховика залежить насамперед від розвитку фінансового ринку, а також від забезпечення вільного доступу до нього страхових компаній.

Информация о работе Аналіз впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища на інвестиційну політику страховика