Особливості страхування майна, життя

  В обсяг страхової відповідальності  страховика включається широкий  перелік конкретних подій: дожиття  до закінчення терміну страхування,  обумовленого віку або події,  настання смерті страхувальника  або застрахованого чи втрата  ними здоров'я в період страхування  від обумовлених подій, як правило,  від нещасних випадків. Крім самого  життя, виділяють як окремих  об'єктів, з нею пов'язаних, працездатність  і здоров'я, а в обсязі страхової відповідальності страхової компанії - різні нещасні випадки і хвороби, а також витрати на лікування. Життя як об'єкт змішаного страхування пов'язана з широким обсягом страхової відповідальності страховика : дожиття до закінчення строку страхування, смерть застрахованого і нещасні випадки.

 

Теорія і практика страхування  життя демонструє велику різноманітність  видів договорів страхування  життя, укладаються страховими організаціями  при реагуванні на найменші зміни  у функціонуванні фінансового ринку. Проте всі види страхування життя  мають певні типові характеристики, вироблені за всю історію розвитку цього виду страхування.

  Головними критеріями, за якими  розрізняють види страхування  життя, є: 

  а) об'єкт страхування; 

  б) предмет страхування; 

  в) порядок сплати страхових  премій;

  г) період дії страхового покриття;

  д) форма страхового покриття;

  е) вид страхових виплат;

  ж) форма укладення договору.

Таким чином, грунтуючись на даних умовах, виділяють наступні види страхування:

1. По виду об'єкта страхування  життя розрізняють: 

• страхування власного життя, коли застрахований і страхувальник - одна особа;
• страхування у відношенні іншої особи, коли застрахований і страхувальник - різні особи;
• спільне страхування життя на основі принципу першої або другої смерті.

2. Залежно від предмету страхування  життя виділяють: 

• страхування на випадок смерті;
• страхування на дожиття.

3. Залежно від порядку сплати  страхових премій виділяють: 

• страхування життя з одноразовою (одноразової) премією;
• страхування життя з періодичними преміями, що сплачуються:

• Протягом терміну договору;
• Протягом обмеженого періоду часу, меншого, ніж термін договору;
• Протягом усього життя.

  Одноразова премія увазі оплату  страхового внеску один раз при підписанні договору. Періодичні премії сплачуються щорічно, щоквартально або щомісячно.

4. За періодом дії страхового  покриття розрізняють: 

• довічне страхування (на все життя);
• страхування життя на певний період.

5. Залежно від форми страхового  покриття можна виділити наступні  форми страхування життя: 

• на твердо встановлену страхову суму;
• з порядку спадання страховою сумою;
• із зростаючою страховою сумою;
• при збільшенні страхової суми відповідно до зростання індексу роздрібних цін;
• при збільшенні страхової суми за рахунок участі в прибутку страховика;
• при збільшенні страхової суми за рахунок прямого інвестування страхових премій у спеціалізовані інвестиційні фонди.

6. По виду страхових виплат розрізняють  страхування життя: 

• з одноразовою виплатою страхової суми;
• з виплатою ренти (ануїтету);
• з виплатою пенсії.

7. За способом укладання договорів  страхування життя діляться на  договори:

• індивідуальні;
• колективні.

 

Представивши характеристику найбільш важливих критеріїв, що визначають специфіку  різних видів страхування життя, можна скласти комплексну систему  страхування життя, найбільш уживаних на страховому ринку.

  У теорії та практиці страхування  життя прийнято виділяти три  базових типи страхування, що мають істотні відмінності по цілій сукупності вищенаведених критеріїв:

1) термінове страхування життя  - страхування життя на випадок  смерті, що укладається на певний  строк; 

2) довічне страхування - страхування  на випадок смерті протягом  всього життя застрахованого;

3) змішане страхування життя - страхування  та на випадок смерті, і на  дожиття протягом певного періоду  часу. Є й більш широкі види  змішаного страхування життя,  коли страхування на випадок  смерті і страхування на дожиття  поєднуються з медичним страхуванням, страхуванням від нещасних випадків  або навіть страхуванням відповідальності.

 

 

Базові  види страхування життя

 

 

Тип страху-вання	Страхове покриття	Премії	Наявність інвестиційного елемента	Можливість викупу	Характеристика типу страхування
Термінове	Виплата страхової суми бенефіціару, якщо застрахований помре раніше терміну,зазначеного в договорі	Періодичні	Ні	Ні	Більш дешевий і простий з високою гарантією в разі передчасної смерті
Довічне	Виплата страхової суми бенефіціару в момент смерті застрахованого незалежно від часу її настання	Періодичні або одноразова	Так	Право на викуп з'являється тільки через певний час дії договору	Найбільш повне забезпечення спадкоємців з необмеженим терміном і елементами капіталізації
Змішаний	Виплата страхової суми і в разі смерті застрахованого до закінчення договору, і в разі дожиття згідно з договором	Періодичні або одноразова	Так	Так	Найбільш вигідні договори з метою інвестування і створення накопичень, але з невисокими гарантіями у разі смерті

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Напрямки вдосконалення страхування майна та життя в Україні

 

З набуттям Україною незалежності економічні й соціальні перетворення, що відбуваються, зумовили необхідність побудови адекватної системи страхування, яка б стала  надійним захистом для юридичних  і фізичних осіб від матеріальних втрат, спричинених стихійним лихом, нещасним випадком чи іншими ризиковими обставинами.

У країнах із ринковою економікою система страхування сприяє економічній  стабільності, зміцненню фінансової системи, активізації інвестиційних  процесів і розв'язанню соціальних проблем.

 

В Україні періодом створення страхового ринку вважають початок 90-х років. Саме тоді виникли перші приватні страхові компанії, які поклали край тотальній монополії Держстраху. Серед них: "Омета-Інстер", "Ризик", "Скайд", "Саламандра", "Скайд-вест", "АСКО-Прометей" — філіал Російської акціонерної компанії, "Росток", "Славія" і т.д. На страховий ринок України починають приходити провідні та досить відомі іноземні страхові компанії, що діють переважно через спільну страхову діяльність. Так з'явився альянс "Омета Інстер" — "Ллойд" (Англія), Українсько-ізраїльське товариство "Страхова компанія "Система резервних фондів", пряме представництво відкрила австрійська фірма "Safe invest".

У травні 1993 року був виданий Декрет Кабінету Міністрів України "Про  страхування", який поклав початок  створенню цивілізованої системи  страхування в державі. Відповідно до Декрету було введено ліцензування страхової діяльності, систему звітності  страховиків і методи державного регулювання страхового ринку. Було створено Державний комітет у  справах нагляду за страховою  діяльністю з наданням йому відповідних  функцій і повноважень.

Закон України "Про страхування" захищає вітчизняного страховика, обмежуючи  частку іноземних юридичних осіб та громадян у статутному фонді страхових  спільних компаній 49% та піднімаючи планку статутного фонду для спільного  підприємства до 500 тисяч ЕКЮ.

 

Фактично на ринку України діють  два види страхових компаній:

  а) кептивні — створені міністерствами, відомствами, потужними фінансово-промисловими союзами для обслуговування ризиків своїх підприємств;

       б) створені на приватному капіталі, що функціонують на конкурентній основі.

 

 За масштабами своєї роботи, обсягом відповідальності недержавні  страхові компанії важко порівняні  з організаціями колишнього Держстраху, економічна база яких формувалась  впродовж 70 років, завдяки чому  їх представництва було створено  практично в усіх населених  пунктах України. З метою формування  конкурентного середовища на  страховому ринку та приведення  організаційної форми державної  та комерційної страхової діяльності  у відповідність до страхового  законодавства України створено  Національну страхову компанію  відкритого типу "Оранта", головним  засновником якої з боку держави  виступив Фонд державного майна.

 

  В Україні Комітетом із страхового  нагляду було зареєстровано близько  800 страховиків, але за період  з 1994 по 1996 р. відкликано ліцензії  у 280 із них. Найгрубіші порушення страхового законодавства виявлено в компаніях: "Укар" (Харків), "Альбіна" (Львів), "Аспек" (Чернігів), "Херсон-Аско" (Херсон), "Укрін і К°" (Київ).

 Головна причина — нездатність  значної частини страховиків  виконувати взяті на себе зобов'язання  перед страхувальником. Важливим кроком для звільнення страхового ринку від фірм, які дискредитують страхову діяльність, стало підняття суми статутного фонду до рівня 100 тис. ЕКЮ та зобов'язання внести 60% його грошима. Такі умови далеко не всім страховикам під силу. У зв'язку з цим виникає проблема захисту інтересів страхувальників, котрі довірили захист своїх інтересів страховим компаніям, яким держава надала право здійснювати цей захист, а потім справедливо позбавила їх цього права.

На сьогодні в Україні працюють понад 240 компаній, що мають досить великі обсяги статутних фондів і резервів, добру репутацію. Важливим є й  те, що обсяги страхових резервів протягом останніх років зростають швидше, ніж страхові премії. Це вже показник зростання фінансової надійності страховиків, збільшилися також обсяги страхових  послуг, а страховий ринок набув  якісніших ознак.

 Деякі дослідники вважають  іноземні страхові компанії, як  фактор розвитку ринку страхування  України. Ці компанії приносять  на український ринок культуру  страхування, знання та експертизу.

Серед головних проблем, які залишаються в галузі страхування, можна виділити:

• відсутність кодексу про страхову діяльність. Іншим недоліком чинного законодавства, на думку страхових аналітиків, є його негативний ефект на бізнес перестрахування. Страхувальники зазвичай розподіляють великі ризики, передаючи його частину іншим компаніям в обмін на частину премії. В Україні перестрахування відбувається за кордоном на великих Європейських і Американських ринках, а українські фірми зберігають лише незначну частину ризику. Більшість українських страхових компаній приймає лише приблизно 1 відсоток від загального ризику.В Україні перестрахування часто використовувалося як канал вивезення капіталу з країни. Заходи щодо боротьби з таким явищем, на думку, експертів галузі, будуть не в змозі запобігати переміщенню грошей, але призведуть до затримок у перестрахуванні.Інше положення законодавства вимагає, щоб кожен іноземний страховий брокер, що співпрацює з українською фірмою страхування заснував представницький офіс у країні. Зазвичай інвестори працюють з власними міжнародними брокерами страхування. Якщо ці брокери не мають представницького офісу в Україні, українські підприємства не можуть виплачувати їм комісію. Отже, ця вимога дуже часто гальмує бізнес;

 

• наявність великої  кількості вимог та бар’єрів, що обмежують конкуренцію на ринку;

 

• низький рівень капіталізації підприємств. Аналітики стверджують, що низький рівень капіталізації страхових фірм перешкоджає розвитку галузі. Чинні закони вимагають, щоб фірми мали мінімальний встановлений законом капітал у розмірі 100,000 євро. На думку експертів цей рівень занадто низький, щоб забезпечити достатній захист проти неплатежу. Проблема посилюється відсутністю ясних інструкцій щодо форми цього капіталу. У результаті, багато українського страхових компаній включає до статутного капіталу переоцінені активи, будинки або акції компанії. Це робить ці страхові компанії дуже ненадійними і нездатними оплатити вимоги. З іншого боку, низько встановлений законом рівень капіталізації означає, що українські компанії мають більш низьку здатність для обробки ризику;