Стан та теденцii розвитку страхового ринку в Украiнi

Доповідь

На тему:

    СТАН  ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СТРАХОВОГО

    РИНКУ В УКРАЇНІ

    У сучасних економічних умовах страхування  – чи не єдина галузь економіки  України, яка протягом останніх років  має стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Страхування є послугою, яку надають за певну платню за цінами, що покривають витрати і приносять прибуток, а економічний простір, на якому реалізуються операції з купівлі-продажу цієї послуги, є ринком.

    Страховий ринок у сучасній економіці не нове явище, він функціонує у взаємозв'язку і взаємозалежності з іншими ринками, що і дає підставу розглядати його як комплексну модель, яка об'єднує необмежену кількість інших ринків, наявних за законами ринкової економіки.

    Питання формування страхового ринку досліджували як зарубіжні вчені, такі як В. Берг, А. Вагнер, А. Манес, К. Маркс, М. Ротшильд, П. Самуельсон та ін., так і вітчизняні автори: В.Д. Базилевич, О.Д. Вовчак, О.А. Гвозденко, В.Б. Гомелля, Л.А. Орланюк-Малицька, Л.І. Рейтман, Т.А. Ротова, А.С. Руденко, Б.Ю. Сербіновский, Ю.М. Журавльов, В.В. Шахов, А.К. Шихов та ін.

    Однак треба зазначити, що при визначенні поняття страховий ринок в економічній літературі автори недостатньо уваги приділили процесу формування і функціонування цього ринку, котрому належить виняткова роль у створенні, мобілізації та використанні страхових фондів.

    Метою цієї роботи є аналіз основних аспектів формування страхового ринку в Україні та з'ясування основних тенденцій його розвитку.

    Для визначення економічного змісту поняття "страховий ринок" доцільно використовувати системний підхід. Будь-який ринок – це система, що складається зі взаємопов'язаних елементів, відносин, організованих для до сягнення певної мети. Ця система володіє притаманними їй властивостями та кількісними характеристиками, і головне завдання системного підходу при визначенні поняття "страховий ринок" полягає у розгляді всіх складових ринку, орієнтації на аналізі взаємозв'язку елементів. У спеціалізованій літературі зі страхування пропонується значна кількість визначень "страховий ринок" (табл.). Оскільки страхування це відносини, пов'язані з формуванням і використанням цільових фондів грошових коштів, часто зміст страхового ринку ототожнюється з дослідженням тільки економічної основи страхування.

    З наведеної табл. бачимо, що загалом страховий ринок розглядають в економічній літературі як систему суспільних, економічних, фінансово-економічних чи грошових відносин, особливу соціально-економічну структуру, економічне середовище функціонування страховиків, економічний простір, сукупність страхових компаній, форму взаємозв'язку між учасниками страхових правовідносин, частину фінансового ринку, окрему сферу послуг, форму функціонування сукупного страхового фонду.

    Інакше  кажучи, в широкому розумінні страховий  ринок є сукупністю економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг, тобто ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками та страхувальниками і тут здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги. При цьому необхідною умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потреби страховиків, які можуть задовольнити ці потреби. Об'єктивною основою страхового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених подій. При цьому основними законами його функціонування є економічні закони попиту і пропозицій, закон вартості, накопичення капіталу, закон додаткової вартості, закон конкуренції.

    Поряд з цим, страховий ринок є складовою  фінансового ринку, що представляє особливе соціально-економічне середовище, де об'єктом купівліпродажу є страховий захист, формується попит і пропозиція на нього, а сукупність всіх його суб'єктів функціонує в системі економічних,  

    Табл. 1. Підходи до тлумачення поняття "страховий  ринок" 

фінансових, договірних, інформаційно-консультаційних та інших відносин, обумовлені не обхідністю страхової послуги і виникають між ними на всіх етапах її надання.

    Проте розглянуті вище визначення не повною мірою відбивають справжню сутність страхового ринку. На нашу думку, страховий ринок – це система стійких економічних відносин між покупцями (споживачами, вигодонабувачами), посередниками і продавцями, а також страховиками і регуляторними органами, пов'язаних із формуванням попиту, пропозиції та ціни на прямий страховий захист і перестрахування, які матеріалізуються у страхових, перестрахувальних і супутніх послугах у певній країні, групі країн чи міжнародному масштабі, що піддається регулюванню.

    Страхова  галузь розвинених країн забезпечує дієву систему захисту майнових прав та інтересів усіх громадян і підприємств, підтримання соціальної стабільності суспільства, економічної безпеки держави, а також є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки й потужним джерелом акумулювання коштів для їх подальшого довготермінового інвестування в народне господарство.

    На  сьогодні страховий ринок України  характеризується зростанням основних показників його діяльності та перебуває на етапі поступового інтегрування у світовий. З кожним роком зростає кількість страхових компаній (рис. 1). Перші комерційні страхові компанії почали створюватися у 1990 р., коли значно розширилося законодавства щодо розвитку ринкових відносин.

    Інтенсивному  зростанню кількості страхових  компаній у 1991-1996 рр. сприяло: створення дочірніх компаній російськими страховиками в Україні, формування відділеннями Укрдержстраху паралельних комерційних страхових компаній, утворення страхових компаній при галузевих міністерствах та відомствах, створення страхових компаній при великих фінансово-промислових структурах та громадських організаціях, а також з ініціативи зарубіжних інвесторів. Однак велика кількість новостворених страхових організацій, ще не означала створення повноцінного страхового ринку. Значна частина цих страхових компаній одержувала доходи від діяльності "фінансових пірамід", або інфляційних коливань. У 1997 р. на ринку спостерігаємо різке падіння кількості страхових компаній (майже у 2,9 раза), і поступове зростання їх кількості з 1998 по 2008 рр. Станом на початок 2008 р. кількість діючих страхових компаній становила 447 і зросла на 8,7 % порівняно з попереднім роком. Серед усіх страхових компаній страхування життя ("life") здійснювало 65 компаній або 15 %, решта страхових компаній здійснювали види страхування інші, ніж страхування життя ("non-life").

    Важливими показниками, що характеризують загальний  розвиток страхового ринку, є: сукупні обсяги премій та виплат, розміри статутних фондів страхових компаній, їх власного капіталу й активів, страхових резервів; частка страхування у ВВП країни, рівень виплат, частка ризиків, що передаються в перестрахування та ступінь присутності іноземного капіталу. 

    Рис. 1. Динаміка кількості  страхових компаній в Україні у 1990-2008 рр.

    Ще  зовсім недавно страховий ринок  України був важкодоступним для іноземного капіталу. Таке становище склалося через протекціоністську спря-

    мованість вітчизняного законодавства – участь іноземців обмежувалася 49-відсотковою часткою у статутному фонді страхової компанії. Але сьогодні можна спостерігати дещо іншу ситуацію. На початок 2008 р. на ринку працювало 78 страхових компаній з іноземним капіталом (з них 11 компаній з 100 % іноземним капіталом). Іноземний капітал на страховому ринку України представлений 30 країнами. Найбільшу частку в загальній сумі іноземного капіталу становить капітал Великобританії та Північної Ірландії (18,4 %), США (12,8 %), Польщі (11,3 %), Кіпру (10,5 %), Нідерландів (9,9 %), Росії (9,8 %), Австрії (8,0 %). В Україні вже працюють Allianz, Generali, AXA, PPF, Wiener Stadtische, UNIQA, Vienna Insurance Group, Fortis, ТуранАлем, "Росгосстрах". У роздрібному сегменті ризикового страхування лідерами є українська СК "Оранта" та італійська Дженералі Гарант. Вибитися в десятку лідерів намагаються Allianz, ПРОВІДНА (група "Росгосстрах") і Княжа (Vienna Insurance Group). У сегменті страхування життя пальму першості ділять Alico AIG Life (США), вітчизняна група "ТАС" і Дженералі Гарант Страхування Життя з італійськими інвестиціями Український страховий ринок приваблює іноземні страхові компанії своїм високим потенціалом розвитку. Страхові ринки в США, країнах Європи зростають на 1-2 % щороку, тоді як в Україні загальний обсяг зібраних страхових премій, за даними Ліги страхових організацій (ЛСОУ), у 2006 р. зріс на 7,6 %, у 2007 р. – на 26,6 % (до 17,6 млрд грн). Сегмент страхування життя взагалі зростає на 50-60 % щороку. Про високий потенціал зростання свідчить і частка страхування у ВВП – 2,5 % в Україні та 15 % у західних країнах. Інша причина експансії закордонних компаній на український ринок – висока дохідність страхової справи в Україні. Вітчизняні страховики хоча й скаржаться на низький рівень прибутковості бізнесу, однак цифри свідчать про протилежне.

    На  нашу думку, перевагою присутності іноземного страхового капіталу на українському страховому ринку є можливість використання новітніх технологій і світового досвіду; покращення якості обслуговування страхувальників; удосконалення державного регулювання страхової діяльності на основі гармонізації правового середовища у страховій сфері й приведення його у відповідність до світових стандартів; підвищення вимог до капіталізації національних страховиків, що, зрештою, сприяє збільшенню фінансової стійкості та конкурентоспроможності страхових компаній.

    Важливою  проблемою українського страхового ринку сьогодні є невідповідність розмірів статутних фондів страховиків законодавчим нормам.

    У законі України "Про страхування" зазначено, що протягом двох років із дня його прийняття, статутний фонд страховика (крім страхування життя) повинен бути сформований на рівні 500 тис. євро, а протягом трьох років досягти 1 млн євро. Аналогічно для страховиків, що займаються страхуванням життя 750 тис. євро і 1,5 млн євро відповідно. Наявні тенденції на страховому ринку є обнадійливими – вони свідчать про прискорені темпи капіталізації протягом останніх років і зростання фінансової спроможності національного страхового ринку. Подібні явища особливо важливі з огляду на необхідність підвищення конкурентоспроможності вітчизняних страховиків в умовах порівняно вільного доступу на страховий ринок України іноземного капіталу.

    Загальний обсяг сплачених статутних фондів вітчизняних страховиків збільшився з 23 млн грн у 1995 р. до 10,634 млрд грн у 2007 р.; величина сформованих страхових резервів зросла відповідно з 65,2 млн грн. До 8,423 млрд грн. Динаміка зростання статутних фондів є цілком зрозумілою. На наш погляд, це свідчить: по-перше, про виконання вимог страхового законодавства щодо мінімально сплаченого статутного фонду; по-друге, про привабливість для інвестування страхового ринку як галузі, що динамічно розвивається; по-третє, про усвідомлення страховиками необхідності збільшити фінансову потужність для безумовного виконання страхових зобов'язань.

    У абсолютних показниках на ринку страхування спостерігається зростання валового збирання страхових премій і страхових відшкодувань протягом 1994-2007 рр. (рис. 2) Так, обсяг зібраних страхових премій з 144,2 млн грн у 1994 р. зріс до 18,008 млрд грн у 2007 р., тобто майже у 125 разів.

    Зростання валових страхових виплат незначне, хоча в абсолютних показниках можемо констатувати, що вони збільшились з 129,2 млн грн у 1997 р. до 4212,97 млн грн у 2007 р.

    Особливої уваги також заслуговує аналіз загального рівня страхових виплат в Україні (брутто норми збитковості) – цей показник наочно демонструє ефективність страхового бізнесу, адже дає можливість оцінити, яку частину від отриманих коштів страхові компанії спрямували на виплати, засвідчує якість роботи страховиків щодо матеріального захисту юридичних та фізичних осіб від найрізноманітніших ризиків.

    Відповідно  до визначених тенденцій протягом 1994-2004 рр. спостерігалося тенденційне падіння рівня страхових виплат – з 66,2 % у 1994 р. Цей показник поступово знижувався до 7,9 % у 2004 р. (рис. 2). Починаючи з 2005 р. на ринку страхових послуг маємо поступове зростання рівня страхових виплат – з 14,7 % у 2005 р. до 23,4 % у 2007 р. (в 1,6 раза у 2007 р. порівняно з 2005 р.). Необхідно зауважити, для порівняння, в економічно розвинутих країнах світу рівень страхових виплат становить від 30 до 70 %. Причинами низького рівня страхових виплат в Україні слугують: непоінформованість власників полісів з питання своїх прав; необґрунтоване завищення страховими компаніями розмірів страхових тарифів; відмова страховиків розробляти й виводити на ринок нові продукти, які мають досить високий ступінь ризику, порівняно з уже наявними; низький розвиток класичного страхування; невиконання окремими страховиками взятих зобов'язань перед страхувальниками. 

    Рис. 2. Динаміка збирання страхових платежів, проведених страхових відшкодувань та рівня страхових виплат в Україні у 1994-2007 рр.

    Аналіз  страхового ринку в розрізі юридичних  і фізичних осіб дає змогу констатувати слабку співпрацю страхових компаній з фізичними особами.

    Протягом 2003-2007 рр. на ринку спостерігалося поступове зростання надходження страхових премій від страхувальників-фізичних осіб, так у 2007 р. надійшло 5170,4 млн грн (28,7 % від валових премій та 42,2 % від премій отриманих від страхувальників), що в 7,5 раза більше, ніж у 2003 р., коли ця сума становила тільки 692,3 млн грн. Аналогічну ситуацію маємо зі страховими виплатами – з 616,6 млн грн у 2005 р. до 1788,5 млн грн у 2007 р. (у 2,9 раза), що становить 42,5 % від валових страхових виплат.

    Загалом низький рівень страхових виплат негативно впливає на імідж вітчизняних страхових компаній, ринку загалом, адже посилює недовіру з боку страхувальника, і над цією проблемою варто працювати усім суб'єктам ринку.

    Важливою  складовою страхового ринку є сегмент страхування життя, який займає інституціональне значення в розвитку економіки. Виконуючи функцію нагромадження грошових коштів, страхування життя акумулює внутрішні інвестиційні ресурси суспільства, і сприяє поліпшенню економічного стану країни. Рівень розвитку національного ринку страхування життя є індикатором рівня розвитку суспільства, ефективності проведення економічних програм, спрямованих на зміну економічних відносин у суспільстві. Також страхування життя є одним з основних інструментів системи соціального захисту та соціального забезпечення населення.