Контрольна робота по "Трудовому праву"

                                                  Варіант 3 

      1. Особливості працевлаштування робітників, що вивільняються 

      Відповідно  до ст. 49-2 Кодексу законів про  працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

      При вивільненні працівників у  випадках  змін  в  організації виробництва і праці враховується переважне право на  залишення  на роботі, передбачене законодавством.

      Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в  організації  виробництва  і праці власник або уповноважений ним орган  пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі,  організації.  При  відсутності  роботи  за  відповідною професією  чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення  на  іншу  роботу  на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до  державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас  власник  або  уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням  його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

      Державна  служба зайнятості  пропонує  працівникові  роботу  в тій же чи  іншій  місцевості  за  його  професією,  спеціальністю, кваліфікацією, а  при  її  відсутності  -  здійснює  підбір  іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних  потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його  згодою, на навчання новій професії (спеціальності)  з  наступним  наданням йому роботи.

      Підприємства,  установи і організації,  незалежно  від форм власності,   їх  службові  особи  зобов'язані  сприяти  проведенню державної політики зайнятості. У число таких обов'язків входить організація професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва; працевлаштування осіб, на робочі місця в рахунок визначеної квоти; створення додаткових робочих місць [7, c. 70].

      При  вивільненні  працівників  (у  тому  числі  працюючих пенсіонерів та інвалідів)  у  зв'язку  із  змінами  в  організації виробництва і праці,  у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств,  установ,  організацій, скороченням чисельності   або   штату   працівників,  підприємства,  установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не  
пізніш  як  за  два  місяці  в  письмовій  формі  державну  службу зайнятості,  вказуючи підстави і строки вивільнення,  найменування професій, спеціальностей,  кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених  працівників,  зазначаючи  в  них інвалідів.

      За  неподання таких відомостей або  порушення термінів стягується штраф  у розмірі річної заробітної плати  за кожного вивільненого працівника (ст.20 Закону України "Про зайнятість населення").

      Держава створює  умови  незайнятим громадянам у поновленні їх трудової  діяльності  та  забезпечує  їм  такі  види  компенсацій:

      а) надання особливих гарантій  працівникам,  вивільнюваним  з підприємств, установ, організацій;

      б) виплата   матеріальної  допомоги  в  період   професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

      в)  виплата  в  установленому порядку допомоги по безробіттю.

      Розміри   та  умови  надання  матеріального  забезпечення  на випадок    безробіття    визначаються   Законом    України   "Про загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування  на  випадок безробіття".

      Працівникам, трудовий договір з  якими  було  розірвано  з ініціативи власника або уповноваженого ним  органу  в  зв'язку  із змінами  в  організації  виробництва і праці,  в   тому    числі ліквідацією,  реорганізацією,   перепрофілюванням    підприємств, установ,  організацій,  скороченням   чисельності    або    штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або  штату  без  права  на пенсію,  за  умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних  днів  після  звільнення  як таких, що шукають роботу, гарантується:

      а)  надання  статусу  безробітного,  якщо  протягом семи днів працівнику не було запропоновано підходящої роботи;

      б) право на одержання допомоги по безробіттю  у  розмірі  100 процентів  середньої  заробітної  плати  за останнім місцем роботи протягом  60  календарних  днів,  75  процентів -   протягом   90 календарних   днів   і  50  процентів  -  протягом  наступних  210 календарних днів,  але не більше середньої  заробітної  плати,  що склалася  в  народному господарстві відповідної області за минулий місяць,  і   не   нижче   встановленого   законодавством   розміру  
мінімальної  заробітної плати;

      в)  збереження  на  новому  місці  роботи,  на  весь   період професійного перенавчання з відривом  від  виробництва,  середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи;

      Вивільненим  працівникам   надаються  також  інші  пільги   і компенсації  відповідно  до  законодавства.

      У  разі  коли  вивільнений працівник без  поважних причин своєчасно не  зареєструвався  у  державній  службі  зайнятості  як такий,  що  шукає  роботу,  він  втрачає пільги, а умови виплати допомоги  по  безробіттю  та  її  розмір встановлюються на підставі статей 28 і 29 Закону України ”Про зайнятість населення”, а якщо цей працівник відмовився  від  двох  пропозицій  підходящої  роботи  в період  пошуку  роботи,  він  втрачає  право  на  надання  статусу безробітного строком на три місяці з подальшою перереєстрацією як такого, що  шукає роботу.

      Якщо  протягом  двох  років,  які   передують    вивільненню, працівник  не  мав  можливості  підвищити  свою  кваліфікацію   чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо  при працевлаштуванні йому  необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи  проводяться за рахунок  підприємства,  установи,  організації,  з яких вивільнено працівника.

      У  разі  необхідності  державна  служба    зайнятості    може компенсувати  підприємствам,  установам  та  організаціям  до   50 процентів витрат  на  організацію  навчання  прийнятих  на  роботу громадян, вивільнених з інших підприємств, установ, організацій  з підстав, передбачених статтею 26 Закону України ”Про зайнятість населення”. 

      2. Правовий статус безробітних, допомога по безробіттю 

      У разі відсутності підходящої роботи за загальним правилом громадянинові  надається статус безробітного.

      Законом України "Про зайнятість населення" уперше було визначено правовий статус безробітного. Згідно з чинною редакцією ст. 2 Закону безробітними  визнаються  працездатні громадяни працездатного віку,  які  через  відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених  законодавством  доходів  і зареєстровані у державній службі  зайнятості  як  такі,  що шукають роботу, готові та здатні приступити  до  підходящої  роботи.  Безробітними визнаються також інваліди,   які   не  досягли  пенсійного  віку,  не  працюють  та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

      У разі відсутності  підходящої роботи  рішення про надання громадянам   статусу  безробітних  приймається  державною  службою зайнятості  за  їх  особистими  заявами  з  восьмого   дня   після реєстрації  у центрі зайнятості за місцем проживання як таких,  що шукають роботу.

      Не  можуть бути визнані безробітними громадяни:

      а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали  і  були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією,  перепрофілюванням  і  ліквідацією   підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

      б)  які  вперше  шукають  роботу і   не    мають    професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл,  у разі відмови їх від проходження  професійної  підготовки  або  від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує  професійної  підготовки;      

      в) які відмовились від двох пропозицій  підходящої  роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості  як  осіб,  які  шукають роботу;      

      г)  які  мають  право  на  пенсію  за  віком, у тому числі на пільгових  умовах,  на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом   або   досягли   встановленого  законом  пенсійного  віку [6, c. 193].

      Згідно  із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове   державне  соціальне  страхування  на випадок безробіття - система  прав,  обов'язків і гарантій,  яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального  страхування  України  
на випадок безробіття.

      Право громадян на соціальний захист у випадку безробіття з незалежних від них причин є конституційним правом громадян (ст.  46 Конституції України).

      Страхування на випадок безробіття здійснюється на таких принципах: надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю; цільового використання коштів страхування на випадок безробіття; солідарності та субсидування; паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців та ін. [6, c. 194].

      Страхуванню  на  випадок безробіття підлягають особи,  які працюють     на    умовах    трудового    договору    (контракту), цивільно-правового   договору,   включаючи   тих,   які  проходять альтернативну  (невійськову)  службу,  а також тих, які працюють неповний  робочий  день  або неповний робочий тиждень, та на інших підставах,     передбачених     законодавством     про     працю, військовослужбовці  (крім  військовослужбовців  строкової служби), особи,  які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. 

      3. Пільги для працівників, що суміщають роботу з навчанням 

      Глава 14 Кодексу законів про працю України передбачає пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням.

      Для працівників, які навчаються без відриву від виробництва в    середніх    і   професійно-технічних   навчальних   закладах, встановлюється скорочений робочий тиждень або скорочена тривалість щоденної  роботи  із  збереженням заробітної плати у встановленому порядку; їм надаються також і інші пільги          ( ст. 208 Кодексу законів про працю України).

      Для  працівників,   які   успішно   навчаються   в   середніх загальноосвітніх  вечірніх  (змінних)  школах,  класах,  групах  з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх  школах,  на період навчального року встановлюється скорочений робочий  тиждень на один робочий день або  на  відповідну  йому  кількість  робочих годин (при скороченні  робочого  дня  протягом  тижня).  Ці  особи звільняються від роботи протягом навчального року не більш  як  на 36 робочих днів при шестиденному робочому тижні або на  відповідну їм  кількість  робочих  годин.  При п'ятиденному  робочому  тижні кількість  вільних  від  роботи  днів   змінюється   залежно   від тривалості робочої зміни  при  збереженні  кількості  вільних  від роботи годин.

      Зазначеним працівникам за час звільнення   від   роботи   виплачується  50  відсотків  середньої заробітної  плати  за  основним  місцем  роботи,  але   не   нижче мінімального розміру заробітної плати.

      Власник або  уповноважений  ним орган  може надавати без шкоди для виробничої діяльності працівникам,  які навчаються в середніх загальноосвітніх  вечірніх  (змінних)  школах,  класах,  групах  з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, за їх бажанням,  у  період  навчального  року  без збереження заробітної плати один-два вільних від роботи дні на тиждень ( ст. 210 Кодексу законів про працю України).

      Законом України "Про відпустки" передбачено різні види відпусток, один 
з яких - додаткова відпустка у зв'язку з навчанням. Ці відпустки надаються для складання іспитів і заліків. Тривалість таких відпусток залежить від виду закладу освіти; від форми навчання; від року, курсу або класу навчання; від мети, для якої 
надається відпустка. За час вказаних відпусток за працівниками зберігаються їхнє робоче місце та середній заробіток ( ст. 217 Кодексу законів про працю України) [5, c. 539].