Робочий час

4) при необхiдностi виконання вантажно-розвантажувальних робiт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажiв у пунктах вiдправлення i призначення;

5) для продовження роботи при нез'явленнi працiвника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходiв до замiни змiнника iншим працiвником.

Поняття «надурочна робота» не може вживатися стосовно режиму неповного робочого часу.

       Надурочні роботи  можуть здійснюватися лише з дозволу виборного

органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства. До надурочних робіт забороняється залучати: вагіт­них жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; осіб, молодших вісімнадцяти років; працівників, які навчаються в загальноосвітніх шко­лах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять; інші категорії працівників, передбачені законодавством.

Вказані категорії осіб заборонено залучати до надурочних робіт навіть за наяв­ності їхньої згоди на такі роботи. Жінки, які маюіь дітей віком від трьох до чотирнадяти років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечнить, медичним ре­комендаціям. Залучення громадян похилого віку до надурочной роботи допускається тільки за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров'я.

        Протягом будь-яких двох календарних днів підряд надурочні роботи не повинні перевищувати чотирьох годин. У розрахунку на рік гранична тривалість надурочних робіт не може пере­вищувати  120 годин. Для окремих категорій працівників можуть бути встановлені менші обмеження.

        Надурочні робочії лля кожного водія не мають перевищувати чо­тирьох годин протягом двох днів підряд або 75 годин на рік, у paзі за­стосування підсумованого обліку робочою часу, чи 100 годин на рік у разі додержання щотижневої норми тривалості робочого часу.

   Облік надурочних робіт кожного працівника повинен вести робото­давець. Робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі. Ком­пенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускаться.

2.2. Чергування

     Чергування - це знаходження працівника на роботі за наказом робо­тодавця після закінчення робочого дня, я також у святкові, неробочі або вихідні дні для оперативного вирішення невідкладних питань, що не від­носяться до трудових обов'язків працівника, а також для передачі інфор­мації.

Чергування може застосовуватися у виняткових випадках і тільки за згодою виборного органу первинної профспілкової організації. Не допус­кається залучення працівника до чергувань частіше одного разу на міся­ць, Тривалість чергування, як правило» не повинна перевищувати трива­лості щоденного робочого часу працівника. До чергувань забороняється залучати такі ж категорії осіб, як і до надурочних робіт. Чергування у вихідні, святкові та неробочі дні компенсується протягом найближчих  10 днів наданням відгулу тієї ж тривалості, що й чергування.

Від чергування як виду робіт понад встановлену тривалість робочого дня слід відрізняти чергування, які є формою організації роботи деяких категорій працівників. Так, працівники закладів охорони здоров'я та ус­танов соціальною захисту населення можуть залучатися до чергування як вдома, так і у стаціонарі.

Чергування вдома здійснюються як у межах місячної норми робочо­го часу відповідних працівників за обліковий період, так і за її межами. Чергування вдома в денний та нічний час ураховується як півгодини за кожну годину чергування та оплачується, виходячи з посадовою окладу з урахуванням підвищення за кваліфікаційну категорію. У разі виклику працівника під час чергування (у заклад, на місце події чи додому до хворого) час, витрачений на виклик, оплачується за фактично відпрацьовані години з розрахунку посадового окладу працівника, встановленого за штатним розписом, із збереженням діючого порядку оплати праці праців­ників охорони здоров'я у нічний час.

       Чергування у стаціонарах здійснюються за рахунок місячної та понадмісячної норми робочого часу працівника. Робочий час медичних працівників ураховується помісячно. Місячна норма робочого часу виз­начається, виходячи з установленої для даного працівника щоденної три­валості робочого часу, передбаченої для шестиденного робочого тижня, та кількості робочих днів у даному місяці. У місячну норму робочого часу включаються всі види робіт, які виконуються працівниками (тобто основна робота, чергування, виклик для надання допомоги хворим вдо­ма тощо). Чергування в межах місячної норми робочого часу здійсню­ються штатними медичними працівниками за рахунок зменшення три­валості змін протягом місяця. Якщо чергування здійснювалось у робочі дні згідно з графіком роботи в межах місячної норми робочого часу, то додаткова оплата (понад посадовий оклад) не проводиться. Чергуван­ня за графіком у вихідний чи святковий день в межах місячної норми робочого часу може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в розмірі одинарної годинної ставки понад оклад. Чергування понад місячну норму робочого часу не є сумісництвом. За­лучення працівників до чергувань понад місячну норму робочого часу можливе тільки в тих випадках, якщо в закладі відсутні вакантні посади за цією спеціальністю.

РОЗДІЛ 3. РЕЖИМИ РОБОЧОГО ЧАСУ

3.1. Загальні режими робочого часу

Режим робочого часу - це розподіл робочого часу в межах певного календарного періоду (дня, тижня, місяцю).

Режим робочого часу включає:

а) тривалість робочого тижня,

б) роботу на умовах ненормованого робочого дня.

в) тривалість щоденної роботи (зміни),

г) кількість змін на добу,

і) час початку і закінчення роботи,

д) чергування робочих та неробочих днів.

       Режим робочого часу визначається правилами внутрішнього трудового роз­порядку, графіками змінності та іншими локальними актами. Неза­лежно від режиму робочого часу, що застосовується, норма робочого часу, встановлена законодавством або визначена відповідно до нього, є обов'язковою.

     Режим робочого  часу поділяється на загальний та спеціальний.

     Загалъний режим робочого часу. Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням із  виборним органом первинної профспілкової організації підприємства з додержанням установленої тривалості робочого тижня. На тих
підприємствах, де за характером виробництва та умовами роботи запро-
вадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

     При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі
36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години. П’ятиденний або шести-
денний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим пред­ставником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою депутатів. Час початку і закінчення, щоденної роботи передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і  графіками змінності у відповідності з законодавством.                           

Постанова Кабінету Міністрів України "Про тривалість робочого дня для працівників органів виконавчої влади і органів місцевого самовряду­вання" від 10 грудня 1993 р. №1010 рекомендувала міністерствам, іншим центральним органом виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування встановити для працівників апарату таку тривалість роботи по днях тижня: понеділок, вівторок, сере­да, четвер по 8 годин 15 хвилин, п'ятниця 7 годин; вихідні дні - субота і неділя.

          3.2 СПЕЦІАЛЬНІ РЕЖИМИ 

Спеціальні режими робочого часу. Види спеціальних режимів робочо­го часу:

а) робота змінами;

б) гнучкий режим робочого часу;

в) ненормо­ваний робочий час;

г) вахтовий метод організації робіт;

г) роздроблений робочий день та ін.

     Робота змінами. При змінних роботах працівники чергуються в змі-
нах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього тру-
дового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має від-
буватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками
змінності. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

      Гнучкий режим робочого часу. Гнучкий режим робочого часу (далі ГРРЧ)  - це така форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників, працівників окремих підприємств або їх структурних підроз­ділів встановлюється режим праці з саморегулюванням часу початку за­кінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня

Режим ГРРЧ у більшості випадків передбачає підсумований облік ро­бочого часу. Застосування режимів ГРРЧ не тягне змін в нормуванні та оплаті праці працівників,не впливає на порядок нарахування та розмір доплат, премій, не надає пільг при обчисленні стажу роботи (в тому числі і спеціального) та інші трудові права працівників. Рішення роботодавця щодо можливості запровадження ГРРЧ узгоджується з виборним органом первинної профспілкової організації або обумовлюється колективним договором. Не рекомендується застосовувати ГРРЧ:

а) на безперервно діючих виробництвах,

б) при багато змінній організації роботи у разі від­сутності вільних робочих місць до початку чи після закінчення зміни,

в) в інших випадках, обумовлених специфікою виробництва, коли виконання обов’язків працівником потребуе його присутності у чітко виз­начені правилами внутрішнього трудового розпорядку, що діють на під­приємстві, години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту та інше), а також коли застосування ГРРЧ несумісне з вимогами щодо безпечних умов пра­ці працівників. Порядок та умови застосування ГРРЧ обов'язково мають бути визначені у правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства. В умовах ГРРЧ тривалість робочого часу (зміни) не може пере­вищувати 12 годин на добу. Обов’язковою умовою застосування ГРРЧ є забезпечення обліку відпрацьованого робочого часу та контролю за трудовою дисципліною працюючих в цьому режимі. Під час виконання ро­боти поза межами підприємства (участь в інших роботах, службове від­рядження) ГРРЧ незастосовується.

      Ненормований робочий час. Ненормований робочий час це особ­ливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За необхідності ці працівники виконують роботу понад нормальну три­валість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочою часу, а й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). Ненормований робочий день па підприємствах, в установах, організаціях, неза­лежно від форми власності, може застосовуватись для:

а) осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

б) осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частин невизначеної тривалості (сіль­ське господарство);

в) осіб, які розподіляють час для роботи на свій роз­суд. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погод­женням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем.

Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зай­нятих на роботі з неповним робочим днем. Для працівників, які працю­ють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу відповід­но до ст. 8 Закону України "Про відпустки" працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка за особливий ха­рактер праці тривалістю до 7 календарних днів. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним договором, угодою по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором.

На працівників з ненормованим робочим днем поширюється вста­новлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв'язку з цим роботодавець не має права систематично залучати пра­цівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.

Вахтовий .метод організації робіт. Вахтовий метод- це особлива фор­ма організації робіт, що грунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх

постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи і назад до місця постійного проживання не­можлива. Основні положення про вахтовий метод організації робіт, затверджені постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань. Секретаріату ВЦРПС, Міністерства охорони здоров'я СРСР від З1 грудня 1987 р. №794/33-82, діють па підставі постанови Верховної Ради України від 12 вересня  1991 р. №1545 "Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР". Зазначеною постановою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавс­тва України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умо­ви, що вони не суперечать Конституції України.