Трудове право як галузь права

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Марта 2012 в 19:30, курсовая работа

Краткое описание

Актуальність теми.Трудовий договір — основний інститут трудового права. Він охоплює правові норми, які визначають поняття, сторони й зміст трудового договору, а також порядок його укладення, зміни та припинення. На підставі трудового договору виникають трудові правовідносини. Трудовий договір — це основний спосіб реалізації права громадянина на працю, а також права на вибір професії, заняття та місця роботи. Конституційне право громадян на працю здійснюється і через укладення трудового договору.

Содержание работы

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ…………… 4
1.1 Трудовий договір…………………………………………………….4
1.2 Зміст трудового договору……………………………………………9
РОЗДІЛ 2 ОСНОВНІ ВИДИ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ………………....14
2.1 Особливості трудового договору……………………………….....14
РОЗДІЛ 3 ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ…………………30
3.1 Причини припинення трудового договору……………………….30
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...35
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕ……………

Содержимое работы - 1 файл

курсова трудове право як галузь права.docx

— 62.31 Кб (Скачать файл)

Роботодавець регламентує  процес праці працівника, який має  виконати певний обсяг праці за певну  частину робочого часу. Оплата праці  працівників регулюється умовами  трудового договору та законодавством про працю.

Особливою формою трудового договору є контракт; його зміст, хоча й визначається угодою сторін, має відповідати законам  та іншим нормативно-правовим актам  про працю1. Умови контракту, що погіршують становище працівників порівняно  із законодавством України про працю, вважаються недійсними.

 

Контракт — договір (угода) із взаємними зобов’язаннями сторін; контракт обумовлений терміном (переважно письмово).

Сторони трудового договору. Трудовий договір — це двостороння угода. Сторонами трудового договору є  працівник і роботодавець — власник  підприємства, установи, організації  або уповноважений ним орган  чи фізична особа.

Аби стати стороною трудового договору, громадянин повинен мати трудову  правоздатність і трудову дієздатність1. Згідно зі ст. 188.

Трудова правоздатність передбачає здатність  особи мати трудові права й  нести юридичні обов’язки. Трудова дієздатність — це здатність особисто набувати,КЗпП трудова праводієздатність громадян настає, як правило, з шістнадцяти років. За згодою одного з батьків або особи, яка його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досяг-ли п’ятнадцяти років Трудова правосуб’єктність може настати і з чотирнадцяти років якщо:

• підліток, досягнувши 14-річного  віку, є учнем загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів;

• запропонована підлітку робота не завдає шкоди його здоров’ю;

• обумовлена трудовим договором  робота виконується у вільний  від навчання час і не порушує  процесу навчання;

• на укладення трудового договору є згода одного з батьків або  особи, яка його замінює.

У законі не визначено, в якій саме формі має бути отримана згода  одного з батьків. Принаймні її доцільно оформляти у письмовій формі. У разі відсутності батьків повинна  бути згода опікуна або піклувальника  чи органів опіки і піклування.

Загалом укладення трудового договору з особами, які не досягли чотирнадцятирічного  віку, не допускається.

Стороною трудового договору можуть бути іноземець або особа без  громадянства. Стороною трудового договору може бути й релігійна організація1. Умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається в письмовій формі. Релігійна організація зобов’язана в установленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах. Громадяни, котрі працюють у релігійній організації за трудовим договором, можуть бути членами профспілки. На громадян, котрі працюють у релігійних організаціях за трудовим договором, поширюється зако

здійснювати й відповідати за неправомірну реалізацію трудових прав та обов’язків. У трудовому праві правоздатність громадян тісно пов’язана з їх дієздатністю, бо всяка жива праця  є особистою вольовою діяльністю особи, а трудові обов’язки не можна виконувати з допомогою  інших осіб. Тому про трудову праводієздатність  заведено говорити як про єдину властивість  правосуб’єктності громадян. Свою праводієздатність юридичні особи  здійснюють через посадових осіб — директора, його заступників та інших керівників.

До обов’язкових умов трудового  договору належать:

• умова про прийняття на роботу громадянина та місце роботи (організація, яка розташована на день укладення  трудового договору в певній місцевості);

• умова про трудову функцію, яку виконуватиме працівник, де зазначається його посада, професія, спеціальність, кваліфікація;

• умова про час початку роботи (а при укладенні строкового трудового  договору і про строк закінчення роботи);

• умова про розмір заробітної плати працівника. В основі трудового  договору лежить добровільне волевиявлення

його сторін. Так, угодою сторін визначається місце роботи працівника, тобто те чи інше підприємство, установа, організація, розташовані в певній місцевості (населеному пункті), де працівник виконуватиме обумовлену трудовим договором роботу. Сторонами трудового договору може бути визначено й робоче місце працівника (підрозділ, відділ, цех, дільниця, конкретний механізм, агрегат тощо). Робоче місце може бути визначено досить конкретно.

Умова про трудову функцію  характеризує вид роботи і коло обов’ язків працівника. У трудовому договорі визначається назва посади, спеціальності, професії, а також зазначається кваліфікація працівника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 ВИДИ ТРУДОВОГО  ДОГОВОРУ

2.1 Особливості  трудового договору

 

 

 

Трудовий договір як відповідна позиція взаємовідносин працівника з підприємством щодо виконання  певної діяльності є визначальною категорію  для трудового договору. Як родове поняття трудовий договір відповідно до чинного законодавства класифікується за окремими ознаками: залежно від  специфіки змісту, форми договору, строку дії, порядку укладення. 
Специфічний зміст мають трудові договори про державну службу. Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах ті їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.Окремим видом трудового договору є контракт. Під контрактом сучасна теорія права розуміє угоду, що викликає виникнення, зміну або припинення правових відносин. Частина 3 ст. 21 КЗпП визначає контракт як особливу форму трудового договору. Письмова форма не є “ особливою формою” договору. Це окремий вид трудового договору, що укладається на певний строк для виконання роботи, яка носить, як правило, постійний або в будь-якому випадку тривалий характер.

Щє одним видом трудового  договору,є контракт.

Сфера застосування контракту  визначається законодавством України. 
Перевага контракту перед звичайним трудовим договором проявляється у тому, що контракт дозволяє максимально індивіалізу вати кожну конкретну угоду про працю, наповнити її специфічним змістом. Тому контракт повинен бути дійовим засобом поліпшення у договірному порядку правового статусу працівника порівняно із законодавстом і колективним договором. Фактично ж він досить часто укладається з протилежною метою, як черговий спосіб порушення трудових прав і свобод людини, обмеження прав працівника вчасі.Контакт може якийсь час існувати без породження трудових відносин. Це можливо тоді, коли він укладається із студентами, які ще навчаються, про те, що, закінчивши у вузі, випускник працюватиме на підприємстві, яке оплачувало його навчання повністю чи частково. 
Розрив між днем укладання контракту і днем, коли працівник приступить до роботи, може бути викликаний також необхідністю оформити розірвання трудового договору за попередньою роботою. На такі випадки слід поширити положення ч.5 ст. 24 КЗпП про те, що особі, з якою попередньо було укладено контракт, не може бути відмовлено в наданні роботи.

На певний строк можуть укладатись трудові договори з тимчасовим і сезонними працівниками.

Тимчасовими вважаються працівники, яких прийнято на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення  тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи(посада), - до чотирьох місяців.  
При оформленні трудового договору з тимчасовим працівником в наказі чи розпорядженні про прийняття на роботу обов”язково повинно бути заначено, що даний працівник приймається на тимчасову роботу або вказується конкретний строк роботи.

Трудовий договір з  тимчасовим працівником вважається продовженим на невизнаний строк, якщо він попрацював понад два чи чотири місяці, і жодна з сторін не зажадала припинення трудовоих відносин, або  якщо його було звільнено і знову  ж прийнято на ту ж саму роботу після  перерви тривалістю не більше одного тижня, а загальний стаж його роботи до і після перерви перевищує  в сукупності відповідно два чи чотири місяці. 
Сезоними вважаються роботи, котрі внаслідок природних і кліматичних умов виконується протягом певного періоду року – сезону, що не перевищує шести місяців.

Особи, які приймаються  на сезонні роботи, мають бути попереджені  про це при укладенні трудового  договору, про що зазначається у  наказі чи розпорядженні. До сезонних галузей віднесені лісова промисловість і лісове господарство, переробні галузі промисловості, санаторно-курортні галузі і заклади відпочинку. В кожній з цих галузей визначені певні види робіт, які вважаються сезонними. 
Законодавсто про працю надає громадянам право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах (ч.2 ст. 21 КЗпП). Зайняття працівником, крім основної, іншої регулярно оплачуваної роботи називається-сумісництвом. 
Для роботи за суміснийтвом потрібні лише бажання і згода працівника. Згода власника або уповноваденого ним органону, а також профспілкового комітету за основним місцем роботи не вимагається. 
Суміщенням професій (посад) вважається виконання роботи по декількох професіях (спеціальностях) на одному і тому ж підприємстві чи організації протягом робочого дня нормальної тривалості. 
Робота по декількох професіях (спеціальностях) може бути дозволена власником або уповноваженим ним органом на підприємствах усіх галузей народного господарства, де кількість видів робіт, необхідних для виробництва, більше професій, внаслідок чого працівник недостатньо завантажений роботою протягом нормативної тривалості робочого часу. 
Для застосування суміщення професій обмежень не встановлено. Необхідно лише одержати згоду працівника, що може бути обумовлено як при прийнятті на роботу, так і під час роботи. 
Таким чином, при сумісництві працівник укладає два або більше трудових договорів: за основою і суміщювання роботи. В разі суміщення професій укладаєтся один трудовий договір.Крім того, робота за сумісництвом виконується працівником понад нормальну тривалість робочого часу, у вільній від основної роботи часу. При суміщенні професій (посад) робота виконується в межах нормальної тривалості робочого часу. 
Різновидом укладання трудового договору є організований набір робітників, що здійснюється органом зайнятості населення. Особи, які укладають такий договір, як правило, направляються на фізичні роботи. Тому перед прийняттям їх на роботу вони приходять медичний догляд. 
У порядку організованого набору трудові договори укладаються тільки з особами, що досягли вісімнадцятирічного віку. Це обмеження викликане тим, що такі договори переважно укладаються на роботи поза постійним місцем проживання. Договори можуть укладатись з чоловіками не страше 55 років і з жінками не старше 50 років, які придатні за станом здоров”я виконувати фізичні роботи, на які вони напрвляються. 
Особливістю цих договорів є те, що вони укладаються не з підприємствами або будівництвами, де робітники працюватимуть, а зі службами зайнятості населення, що виступають від імені цих підпримств або будівництв. 
Працівник може укласти трудовий договір з підприємством на роботу особистою працею з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, що виділяються підприємством або набуваються за рахунок цих роботодавців. Такі працівники вважаються надомниками. 
Власник або уповноважений ним орган може дозволити надомнику виготовляти вироби з власних матеріалів і з використанням особистих механизмів. 
Переважно право на укладення трудового договору на дому надається жінкам, які мають дітей до п”ятнадцяти років; інвалідам і пенсіонерам, незалежно від виду призначеної пенсії; особам які досягли пенсійного віку тощо. 
Особи, які володіють майстерністю виготовлення народних промислів, сувенірних виробів або оригінальної упаковки для них, можуть бути прийнятті на роботу як надомники незалежно від роду їх діяльності і роботи на інших підприємсвтах.

 

 

В законодавчих актах про  працю розрізняють загальну правову  модель трудового договору і її модифікації  в залежності від терміну, особливостей характеру роботи, що виконується, кількості трудових функцій, що виконуються, порядку виникнення трудових правовідносин.

У статті 21 КЗпП передбачені  види трудового договору в залежності від терміну.

Трудовий договір на невизначений строк (безстроковий) укладається з дотриманням загальних положень. Цей договір звичайний і він укладається між роботодавцем і найманим працівником. Такий договір укладається у всіх випадках, якщо законодавством не передбачені спеціальні норми для конкретного виду робіт або категорій працівників.

Трудовий договір на певний строк.

При переході до ринкових відносин розповсюдилась практика укладення  строкових трудових договорів. Але  Законом України від 19 січня 1995р. Були внесені зміни в ст.23 КЗпП. Законодавець чітко висловив свою позицію відносно звуження такої практики: ууказав, що строковий трудовий договір може укладатися лише у випадках, встановлених у законодавстві, а також у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання або інтересів працівника. І так за загальним правилом трудовий договір повинен укладатися на невизначений час.

Разом з тим слід відзначити, що формулювання в ст. 23 КЗпП випадків, коли може укладатися строковий трудовий договір, є незадовільним.

Пленум Верховного Суду України  в постанові №9 від 6 листопада 1992р. (зі змінами і доповненнями) роз'яснений  судам, що при укладенні трудового  договору на певний строк, цей строк  встановлюється угодою сторін і може визначатися не тілбки конкретним періодом, але також і настанням певної події, наприклад, повернення на роботу робітниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною; працівника, який звільнився з роботи в зв'язку з призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; обранням народним депутатом  або на виборну посаду (п. 7). Також строковий договір може укладатися для заміни тимчасово відсутнього працівника.

Верховний Суд України  висловив свою позицію щодо строкових  трудових договорів з працівниками орендних підприємств. Договір колективного орендного підприємства є формою організації та оплати праці й  не замінює собою укладеного з  працівником трудового договору.

У КЗпП не міститься вказівки на те, що строковий трудовий договір  повинен укладатися у письмовій  формі.

Трудовий договір на час  виконання певної роботи є різновидом строкового трудового договору, однак його припинення пов'язане із закінченням обумовленої договором роботи.

Також не треба плутати  даний вигляд трудового договору з цивільно-правовим договором, пов'язаним із застосуванням праці (відмінності  були вказані вище).

Даний договір отримав  широке розповсюдження у країнах  з ринковою економікою і значно підірвав стабільність зайнятості мільйонів  працівників.

І так у багатьох країнах  прийняті спеціальні законодавчі акти щодо врегулювання трудових договорів  на строк. Зокрема, Французький Ордонанс від 5 лютого 1982 р. встановив, що договори на строк можуть укладатися обов'язково у письмовій формі й лише у  визначених законом випадках, а саме: тимчасової відсутності працівника, що замінюється; неподіваного і тимчасового  розширекння виробничої діяльності; виконання випадкової роботи, точно  визначеної і не тривалої, коли такий  договір укладається на виконання  законодавства або урядової постанови, направленої на те, щоб сприяти  прийому на роботу певних категорій  працівників; коли підприємец зобов'язаний забезпечити завершення професійного навчання працівника; для виконання  сезонних робіт. Такі договори як правило  укладаються на 1 рік. У такий договір  може бути включена умова про те, що він буде продовжений. Продовження  може тривати не більше як на 1 строк. Випробувальний строк може бути встаповлений на строк не більше 2 тижнів.

Шведський закон ?Про забезпечення зайнятості' від 24 лютого 1982 р. передбачив, що договір на строк може укладений у тих випадках:

- для виконання тимчасових  робіт,

- робіт, пов'язаних з  навчанням, стажуванням працівника,

- в зв'язку з неопхідністю  тимчасово розширити виробництво,

- на строк, що передує  виконанню обов'язку працівника  щодо несення військової служби,

- з особами похилого  віку після виходу їх на  пенсію за віком або після  досягнення ними 65 років.

Також доцільним закріпити  у законодавстві не тільки чітко  визначенмй перелік випадків, при  яких може укладатися строковий трудовий договір, а й випадки посад, робіт  і галузей суспільного виробництва, де строкові договори повинні укладатися в обов'язковому порядну: радіо телебачення  освіта, громадські роботи.

Контракт.

Контракт на роботу широко застосовується в країнах з ринковою економікою. В Україні контракт почав  укладатися з керівнтками державних  підприємств з 1990 р., коли була принята  постанова Ради Міністрів СРСР "Про  порядок наймк і звільнення працівника державного союзного підприємства".

Информация о работе Трудове право як галузь права