Гідрологічні природні небезпеки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  УКРАЇНИ

«Київський політехнічний інститут»

Видавничо-поліграфічний інститут

Кафедра репрографії

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Гідрологічні природні небезпеки»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:	Перевірив:
Студентка групи СРп-91
Яковлєва Єлизавета	Зацарний В.В.

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

ЗМІСТ

 

 

   Вступ  3

1. ПОВЕНІ  4

1.1 Класифікація повеней  залежно від причин виникненн………...        6

1.2. Класифікація повеней за розмірами, масштабами і сумарними збитками       7

2. НАГІН ВОДИ…………      8

3. ЦУНАМІ………………………….……………………………………….        8

4. ПРИРОДНІ ЛІСОВІ  ТА ТОРФЯНІ ПОЖЕЖІ…………..……………….      9

5. ЛІСОВІ ПОЖЕЖІ      12

Висновок      15

Список літератури………………………………………………………………     16

 

 

 

ВСТУП

 

 

Гідрологічно небезпечними явищами, що мають місце в Україні, є: повені (басейни річок); селі (Карпатські та Кримські гори); маловоддя (річки України); крім того, вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів мають місце небезпечні підйоми та спади рівня моря.

Протягом майже 20 років  стабільні акумулятивні форми Саксько-Євпаторійської системи в результаті дії техногенних  факторів руйнуються зі швидкістю 3,5 км щороку. Щорічно безповоротно втрачається  більше 100 га прибережних територій, зменшується пляжна смуга, знижується біологічна продуктивність моря і, як наслідок, створюється складна екологічна та містобудівна обстановка на морських узбережжях.

Під постійною загрозою руйнування знаходяться розміщені  в береговій зоні матеріальні  цінності (житлові будинки, курортні комплекси, інженерні комунікації, сільгоспугіддя). Одноразові матеріальні збитки від впливу на узбережжя Чорного та Азовського морів сильних штормів (1969, 1971, 1983, 1992, 2001 pp.) досягли порядку 520-600 мли гривень.

Основними причинами посилення темпів руйнування морських берегів є як природні фактори, пов'язані з тектонічними зануреннями північного Приазов'я, так і антропогенні, до яких належать зарегульованість твердого стоку рік, забруднення водних басейнів і пов'язане з цим зниження їх продуктивності, безсистемна забудова берегової смуги та кіс, будівництво берегозахисних споруд, які не відповідають характеру наявних гідродинамічних процесів, використання малоефективних або навіть шкідливих берегозакріплювальних заходів і конструкцій при "самобудах", відступи від проектних рішень, безконтрольний вивіз піску із кіс, порушення протизсувного режиму при забудові терас та інші шкідливі наслідки господарської діяльності па узбережжі.

 

1. ПОВЕНІ

 

 

Значна кількість грошових та матеріальних витрат щороку йде на ліквідацію наслідків повені на річках України. Повені виникають під час тривалих злив та в результаті танення снігу, вітрових нагонів води, при заторах та зажерах. Найвірогіднішими зонами можливих повеней на території України є:

• у північних регіонах - басейни річок Прип'ять, Десна, та їх приток. Площа повені лише у басейні р. Прип'ять може досягти 600-800 тис. га;
• у західних регіонах - басейни верхнього Дністра (площа може досягти 100-130 тис. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа можливих затоплень 20-25 тис. га) та їх приток;
• у східних регіонах - басейни р. Сіверський Донець з притоками, річок Псел, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;
• у південному і південна-західному регіонах - басейни приток нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її приток.

На значній території  України (Карпати, Крим) річки мають  виражений паводковий режим стоку. В середньому за рік тут буває 6-7 повеней. Вони формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні  наслідки, ведуть до масових руйнувань  та загибелі людей.

Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму) формуються дуже швидко, від кількох годин  до 2-3 діб, що ставить високі вимоги щодо оперативності прогнозування  та оповіщення.

За останні сорок  років катастрофічні повені Карпат та Криму спостерігались 12 разів. Яскравим прикладом таких повеней можуть бути снігові та дощові повені на річках Закарпаття в листопаді 1992 р. та грудні 1993 p., коли постраждало багато населених пунктів, промислових об'єктів, споруд, були людські жертви. Такі повені трапляються в середньому один раз на 5-Ю років. Тривалість повеней (затоплень) може досягти від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10 - 70 % сільгоспугідь, але й великої кількості техногенно небезпечних об'єктів.

Високі повені більш властиві річкам Дніпро, Дністер, Дунай та Сіверський Донець. Вони супроводжуються затопленням значних територій і викликають необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдають відчутних матеріальних збитків. Рівні води під час весняних повеней на рівнинних річках зростають повільніше, але й небезпека негативних наслідків зберігається довше. Слід пам'ятати, що у зоні затоплення можуть опинитись і хімічно небезпечні об'єкти, що надає додаткову небезпеку.

У 1998 р. у результаті сильних  дощів і підвищення рівня ґрунтових вод сталися сильні паводкові підтоплення у Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській, Рівненській та Львівській областях. У зоні катастрофічного затоплення опинилося понад 200 населених пунктів у 35 районах. Окремі підтоплення мали місце і в інших областях.

Все це дозволяє зробити  висновок, що небезпека стихійного лиха не обмежується тільки дією природних  сил, але таїть в собі також  значний вторинний техногенний  ризик.

Основними характеристиками повені, паводку або катастрофічного затоплення є:

• чисельність населення, що може опинитися в зонах затоплення;
• чисельність населених пунктів, які попадають в зони затоплення;
• протяжність залізних і автомобільних доріг, які попадають в зони затоплення;
• кількість об'єктів економіки, що попадають в зони затоплення;
• кількість мостів і тунелів, які затоплюються;
• площа сільськогосподарських угідь, які затоплюються, та кількість загиблих сільськогосподарських тварин.

На величину характеристик  повені, наводку або катастрофічного затоплення здійснюють вплив кількість опадів, їх інтенсивність, тривалість, площа охоплення, водопропускна здатність ґрунтів, рельєф басейну, величини уклону русел, наявність і глибина мерзлоти та інші.

Збитки бувають прямої і непрямої дії. Вони розподіляються як співвідношення 70:30.

До збитків прямої дії належать: пошкодження і руйнування жилих і виробничих будинків, залізних і автомобільних доріг, ліній електромереж і зв'язку, меліоративних систем та інші; загибель худоби та врожаю сільськогосподарських культур, знищення і порча сировини, палива, продуктів харчування, кормів, добрив та інші; витрати на тимчасову евакуацію населення і матеріальних цінностей а позатоплені місця; змив родючого шару ґрунтів або занесення їх піском та мулом.

До збитків непрямої дії належать:

• затрати на придбання і доставку в потерпілі райони продуктів харчування, будівельних матеріалів, кормів для худоби;
• скорочення вироблення продукції та уповільнення темпів розвитку народного господарства;
• погіршення умов життя населення;
• неможливість раціонального використання території;
• збільшення амортизаційних витрат на утримання будинків в нормальному стані.

 

1.1 Класифікація повеней  залежно від причин виникнення

 

В межах нашої держави  переважають три перші групи (70-80%).

Перша група - надзвичайні ситуації, які пов'язані в основному з максимальним стоком від весняного танення снігу.

Друга група - надзвичайні ситуації, які пов'язані з повенями, що утворюються внаслідок інтенсивних дощів, іноді внаслідок танення снігу при зимних відлигах.

Третя група - надзвичайні ситуації, які пов'язані в основному з великим опором, який водяний потік зустрічає в ріках (звичайно це відбувається па початку і в кінці зими при заторах льоду).

Четверта група - надзвичайні ситуації, які створюються вітровими нагонами води на водоймищах.

П'ята група - надзвичайні ситуації, які пов'язані з проривом гребель водосховищ.

 

2.    Класифікація повеней за розмірами, масштабами і сумарними збитками

 

Перша група - низькі (малі) повені, що спостерігаються в основному на рівнинних ріках і мають повторюваність 1 раз на 5-10 років. Затоплюється до 10% сільськогосподарських угідь, матеріальні збитки незначні, ритм життя населення не порушується.

Друга група - високі повені зі значним затопленням територій, іноді істотно порушують господарський і побутовий уклад населення. В густо населених районах іноді призводять до часткової евакуації населення, завдають значних матеріальних і моральних збитків. Мають повторюваність 1 раз на 20 25 років, затоплюється до 15% сільськогосподарських угідь.

Третя група - великі повені з затопленням цілих басейнів. Вони паралізують господарську діяльність і різко порушують побутовий уклад населення, призводять до масової евакуації населення, завдають великих матеріальних і моральних збитків. Повторюються один раз на 50-100 років, затоплюється до 50-70% сільськогосподарських угідь.

Четверта група - катастрофічні затоплення, що призводять до затоплення значних територій в межах одної або декілька річних систем. При цьому повністю паралізована господарська і виробнича діяльність, тимчасово змінюється життєвий уклад населення. Вони призводять до великих матеріальних збитків і загибелі людей. Виникають катастрофічні затоплення не частіше одного разу па 100-200 років. Затоплюється більше 70 % сільськогосподарських угідь, населені пункти, об'єкти економіки і транспорту.

2. НАГІН ВОДИ

 

 

Нагін води - це підйом рівня води, що викликаний дією вітру на поверхню води.

Пагони, що призводять до затоплення, виникають в морських гирлах великих рік, а також на великих озерах і водосховищах.

Основними характеристиками, що характеризують нагін води, є: підйом рівня нагону води; глибина хвилі пагону води; площа затоплення; термін затоплення.

Таблиця 1.1.

Підйом рівня нагону хвилі на озерах і водосховищах при  швидкості вітру 25 м/с

Середня глибина, м	Довжина розгону вітру, км
	1	5	10	50	100
3	0,04	0,21	0,43	2,10	4,20
5	0,02	0,13	0,25	1,30	2,50
10	0,01	0,06	0,13	0,64	1,30
20	0,01	0,03	0,06	0,32	0,64

Основними факторами, що впливають на величину підйому рівня нагону води, є: * швидкість та напрям вітру, * довжина розгону вітру над водоймою, * середня глибина водойми, а також величина і конфігурація водойми. Підйом рівня нагону води на озерах і водосховищах наведено в табл. 2.10.

 

3. ЦУНАМІ

 

Довгі хвилі, які можуть виникати в результаті підводних землетрусів, а також вулканічних викидів або зсувів на морському дні.

Хвиля цунамі може бути не єдиною, дуже часто це серія хвиль  з інтервалом в одну і більше годин. Найвищу хвилю називають головною.

Можливі масштаби наслідків цунамі визначаються балами: 1 бал - дуже слабке, 2 бала - слабке, 3 бала - середнє, 4 бала -сильне, 5 балів - дуже сильне.

4. ПРИРОДНІ ЛІСОВІ  ТА ТОРФЯНІ ПОЖЕЖІ

 

 

Щорічно в суху, спекотну погоду небезпека від лісових  та торф'яних пожеж різко зростає. Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників (грози, вулканічної діяльності). Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) та її необережність (вогнища, недопалки, сірники). З маленького, ледь помітного язичка полум'я кинутого на землю сірника, вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. При цьому, звісно, створюється велика загроза населеним пунктам, життю людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям.