Конституційно-правові засади виборів в Україні

ЗМІСТ

 

ВСТУП …………………………………………………………………………………….

1. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ …………………………………………

1.1. Поняття про правові вибори. Принципи виборчого права ………………………..

1.2. Правове регулювання  інституту виборів …………………………………………...

1.3. Виборча система. Закон  України "Про вибори народних  депутатів України” …..

2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ  ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ ……………………………

2.1. Поняття виборчого  процесу, його засади та стадії ………………………………...

2.2. Місцеві вибори ……………………………………………………………………….

2.3. Вибори Президента України ………………………………………………………...

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………………...          

 

 

 

        

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність обраної  теми. Одним з основних видів прав та свобод людини і громадянина в  Україні. Є політичні права, серед  яких чільне, місце посідає право громадян брати участь в управлінні державними справами, формуванні органів державної влади та органів місцевого самоврядування, шляхом участі у виборах, всеукраїнському та місцевих референдумах. Процес демократичного волевиявлення громадян потребує високого рівня їх правової культури у виборчому процесі, а відтак, ця тема досить актуальною.

 

Метою даної курсової роботи є теоретичний огляд правових засад виборів в Україні та аналіз їх практичної реалізації, що знаходить  своє відображення у правовому регулюванні  виборчого процесу.

Для реалізації поставленої  мети необхідно виконати ряд важливих з теоретичної і практичної точки  зору завдань, основними з яких є:

1. Розкрити поняття правових виборів
2. Визначити основні припинити виборчого права
3. Охарактеризувати особливості правового регулювання інституту виборів
4. Проаналізувати виборчу систему на основі закону України «Про вибори народних депутатів України»
5. Розкрити зміст виборчого процесу, визначити основні засади та стадії
6. Визначити основні поняття місцевих виборів та виборів Президента України

 

 

 

 

 

Вивчення виборчого процесу  є вкрай важливим завданням, особливо якщо згадати останні вибори Президента України і всі події, які повязані з ними.

Виборчий процес — це здійснення суб'єктами, визначеними  Законом, виборчих процедур, передбачених ним.

Виборчий процес включає  такі етапи: складання списків виборців; утворення одномандатних округів; утворення виборчих комісій; висування  та реєстрація кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій (блоків) багатомандатного округу, проведення передвиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів депутатів; реєстрація обраних депутатів. Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.

Вибори — один з найдавніших  інститутів конституційного права, який широко використовувався у Стародавній  Греції, Римі, а згодом у XVI-XIX ст. У  широкому розумінні — це техніка  голосування, яка використовується в галузі публічного і приватного права для визначення, хто буде обраний до складу відповідних державних  органів або буде заміщати певну  посаду. У вузькому розумінні — це голосування громадян, які проживають на певних територіях за кандидатур, що висунуті до складу представницького органу або на заміщення певної посади. Що стосується конституційного права, то вибори є інститутом цієї галузі права, зміст якого складається з сукупності відповідних норм Конституції України та законів про вибори народних депутатів, депутатів місцевих рад і сільських, селищних та місцевих голів, а також Президента України. Отже, конституційно-правовий інститут виборів — це сукупність норм цієї галузі, які регулюють процесс обрання кандидатів у представницькі органи і на виборні посади. В даній роботі будуть досліджуватися всі процеси та правові норми регулювання виборчого процесу в Україні.

 

 

1. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ
1. Поняття про правові вибори

Вибори —  один з найдавніших інститутів конституційного  права, який широко використовувався у  Стародавній Греції, Римі, а згодом у XVI-XIX ст.

У широкому розумінні —  це техніка голосування, яка використовується в галузі публічного і приватного права для визначення, хто буде обраний до складу відповідних державних органів або буде заміщати певну посаду.

У вузькому розумінні —  це голосування громадян, які проживають на певних територіях за кандидатур, що висунуті до складу представницького органу або на заміщення певної посади.

Що стосується конституційного  права, то вибори є інститутом цієї галузі права, зміст якого складається з сукупності відповідних норм Конституції України та законів про вибори народних депутатів, депутатів місцевих рад і сільських, селищних та місцевих голів, а також Президента України

Отже, конституційно-правовий інститут виборів — це сукупність норм цієї галузі, які регулюють  процес обрання кандидатів у представницькі органи і на виборні посади.

Вибори за конституційним правом можна класифікувати залежно:

• від територіальних меж  їх проведення на:

-  загальнонаціональні;

-  регіональні.

• Від виду органу або  посадової особи на:

-  парламентські;

-  президентські;

-  муніципальні (вибори до місцевих органів влади);

-  вибори суддів.

• Від способу волевиявлення  виборців на:

- прямі вибори – вибори під час яких виборці безпосередньо обирають своїх представників. Прямі вибори вважаються демократичнішими аніж непрямі. Зараз саме прямі є загальноприйнятими, в той час як непрямі вибори збереглися переважно як релікт та традиція минувшини;

-  багатоступеневі вибори або ж непрямі вибори - обрання виборцями представників, які мають право від їхнього імені обирати кандидатів на відповідну посаду і результати голосування "виборщиків" є вирішальними у виборчій кампанії..

У свою чергу непрямі вибори поділяються на два види:

- побічні (непрямі) вибори, за яких виборці шляхом голосування  формують колегію виборців,  яка  збирається один раз, щоб визначити  особу або осіб, які будуть заступати виборні посади.

Найпоширеніший цей вид  виборів у США.

У процесі їх організації  і проведення розрізняють такі етапи: фінансування кандидатів; проведення попередніх виборів (праймеріс), що збираються в одному зі штатів, а згодом —  у конвентах політичних партій штатів, на їх з'їздах, на яких обираються виборщики; голосування виборщиків щодо відповідного кандидата;

- багатоступеневі вибори, при проведенні яких виразником  волі виборців виступає постійно  діючий представницький орган  або одна з його палат, до  компетенції яких входить обрання  іншого органу або посадової  особи. Цей вид виборів застосовувався  в СРСР з 1924 по 1936 pp. [5, c.107]

1.2. Правове регулювання  інституту виборів

До предмета правового  регулювання конституційно-правового  інституту виборів Конституція  України і відповідні закони відносять  такі основні принципи виборного  права:

• вимоги, які пред'являються до виборців і кандидатів на виборні посади;
• порядок формування і діяльності органів, які безпосередньо організовують і проводять вибори;
• статус суб'єктів виборчого процесу — громадян та політичних партій, блоків партій;
• процедура виборчої компанії і голосування; порядок визначення результатів виборів;
• способи оскарження порушень у ході виборчої кампанії і голосування та опротестування виборів;
• види юридичної відповідальності за порушення виборчого закону.

Багато з перелічених  принципів закріплюються і регулюються  на конституційному рівні, у розділах, присвячених правам і свободам громадян (ст. 38 Конституції України), в окремих статтях розділу III Основного Закону "Вибори. Референдум" (статті 69, 70 та 71), у відповідних статтях, присвячених виборам до вищих представницьких органів держави (ст. 76), виборам Президента України (ст. 103), органів місцевого самоврядування (ст. 143). [3, статті 38, 69, 70, 71, 76, 103, 143].

Участь у виборах —  це політичне право (ст. 38 Конституції), але у колишньому СРСР та УРСР це був обов'язок.

Законодавча регламентація  виборів здійснюється або через  органічний закон (ч. 20 ст. 92 Конституції  України), або в деяких країнах через саму Конституцію (Киргизстан).

У ст. 71 Конституції України, а також у законах про вибори закріплено принципи виборчого права — керівні ідеї, які покладені в основу регламентації цього конституційно-правового інституту.

вибори є вільними. Людина сама вирішує йти їй на вибори чи ні, ніхто її не може примусити. Небажання  громадян брати участь у виборах  має назву — абсентеїзм . У  деяких країнах передбачено адміністративні  штрафи за небажання брати участь у виборах.

вибори є загальними (загальне виборче право). Мають право брати  участь у виборах всі громадяни, що відповідають вимогам виборчого  права держави.

 вибори є рівними  (рівне виборче право). Один виборець  має право 1 голосу.

вибори є прямими та непрямими. Прямі вибори — система, за якою виборці мають можливість прямо висловити своє ставлення  до кандидата шляхом подачі голосів (Україна, Росія, Франція, Польща). Непрямі  вибори — система, за якою безпосереднє право обрання кандидата належить колегії виборщиків, на праві делегування  їм своїх повноважень усіма виборцями .

вибори є таємними. Таємне голосування — порядок подачі голосів, при якому виборець заповнює бюлетень у ізольованому приміщенні і особисто вкидає його в урну.

 відбуваються шляхом  вільного волевиявлення — право  кожного виборця віддати свій  голос за кандидата, який йому  імпонує за політичними, економічними, освітніми, чи іншими переконаннями  (хоча ніхто не має права  примусити голосувати людину  за кандидата, який їй не  подобається з тих чи інших  міркувань, але зазвичай так  буває, що доводиться голосувати  за тих, хто є у списку  кандидатів, які часто не відповідають  ідеалам).

Що стосується виборців, які мають активне виборче  право, то це вимоги до віку, громадянства, осудності, включених до списку виборців. Щодо віку, то виборці на день виборів повинні досягти вісімнадцяти років.

Право обирати мають лише громадяни України (активне виборче  право).

Щодо пасивного права  такими вимогами є: загальні вимоги — вік, громадянство, термін проживання в Україні, осудність, а також спеціальні вимоги, якщо їх пред'являють до кандидатів на виборні посади.

До загальних вимог  до кандидатів у народні депутати України належать такі: відповідно до Конституції України народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і  проживає в Україні протягом останніх п'яти років (ст. 76 Конституції) [6, c.50].

Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Депутатами місцевих рад, сільськими, селищними та місцевими головами можуть бути громадяни України, які на день виборів досягли вісімнадцяти років і мають право голосу.

Спеціальними вимогами до кандидатів у представницькі органи і на посаду Президента України є  необранність та несумісність.

Необранність — це виключення або обмеження можливості балотуватися в якості кандидата. При цьому  виділяють абсолютну необранність — неможливість балотуватися у всіх виборчих округах і відносну, коли не можна балотуватися у певних виборчих округах.

Принцип несумісності полягає  у забороні особам, які обрані шляхом виборів, обіймати певні посади і працювати на постійній основі на інших посадах. Цей принцип випливає з необхідності здійснення принципу поділу влади та забезпечення рівних можливостей для участі кандидатів у виборчому процесі.

Як правило, виборчий процес, тобто сукупність певних стадій, пов'язаних з організацією і проведенням  виборів, включає такі стадії:

I — прийняття відповідним  органом або посадовою особою  рішення про проведення виборів;

II — утворення виборчих  округів. Згідно з законодавством  України залежно від кількості  осіб, які обираються, розрізняють одномандатні і багатомандатні округи.

Залежно від територіальних кордонів розрізняють загальнодержавні і територіальні округи. Кількість  мандатів залежить від кількості  виборців (Латвія), чисельності населення (Болгарія), кількості виборців, які взяли участь в останніх виборах (Чехія);

ІІІ — складання списків  виборців — компетенція муніципальної  влади;

IV — висування кандидатів;

V  — реєстрація кандидатів;

VI  — агітація і пропаганда  за висунутих кандидатів;

VII  — фінансове забезпечення  виборчої кампанії;

VIII — головування;

IX — визначення результатів,  яке залежить від виду виборчих  систем [4, c.20-21].