Конституційно-правові засади виборів в Україні

Загальний склад обласної ради визначається з урахуванням  кількості районів, міст обласного значення, що входять до складу області. Райони, міста обласного значення повинні мати в обласній раді рівну кількість депутатських мандатів. При цьому за наявності в області до 15 (включно) районів, міст обласного значення кожний район, місто обласного значення має бути представлено в обласній раді не менш як 4 депутатами, від 16 до 30 (включно) - 3 депутатами, понад 30 - 2 депутатами. При цьому загальний склад обласної ради не повинен перевищувати 200 депутатів.

Участь у місцевих виборах  є особистою справою кожного громадянина України. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у місцевих виборах.

Право голосу на місцевих виборах  мають громадяни України, яким на день проведення виборів виповнилося  вісімнадцять років і які проживають на території відповідних сіл, селищ, міст, районів у містах.

Не мають права голосу на місцевих виборах громадяни України, яких визнано судом недієздатними. Здійснення виборчого права призупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, - на час перебування у цих місцях.

Депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу і на день виборів йому виповнилося вісімнадцять років.

Громадянин України одночасно  може балотуватися кандидатом у депутати лише однієї ради або кандидатом на посаду відповідно сільського, селищного, міського голови. Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону Громадянин України може бути депутатом лише однієї ради.

Проте, це не відповідає рішенню Конституційного Суду України від 6 липня 1999 р. (справа про сумісництво посад народного депутата України і міського голови) №7-рп199. Положення згаданого закону мало б бути приведено у відповідність з цим рішенням

Депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, а також сільським, селищним, міським головою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку.

Право висування кандидатів у депутати місцевих рад належить місцевим осередкам політичних партій.

 Право висування кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови належить громадянам України, які мають право голосу, і реалізується ними як безпосередньо шляхом самовисування, висування на зборах виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності (зборах трудових колективів) або навчання так і через місцеві осередки політичних партій, виборчі об'єднання місцевих осередків політичних партій - блоки (далі - блоки), громадські організації, що легалізовані відповідно до чинного законодавства України.

Вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів можуть бути черговими, позачерговими.

Рішення про проведення чергових і позачергових виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів приймає Верховна Рада України.

Рішення про проведення повторних виборів сільських, селищних, міських голів приймає відповідна територіальна виборча комісія.

Рішення про проведення виборів депутатів місцевої ради, сільського, селищного, міського голови у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці приймають органи, визначені законом.

Обраними по одномандатному виборчому округу вважаються кандидати  у депутати на посаду сільського, селищного, міського голови, які одержали найбільшу, порівняно з іншими кандидатами, кількість голосів.

На відміну від порядку  створення виборчих округів при  виборах депутатів місцевих рад  та голів сіл, селищ і міст кількість  округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлює Центральна виборча комісія, враховуючи їх адміністративно-територіальний устрій та кількість населення. Територіальний виборчий округ включає один або кілька районів, міст, районів у містах або їх частини.

У свою чергу за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад утворюються окружні виборчі комісії.

2.3. Вибори Президента  України

Свої особливості має  Закон України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 р. Відповідно до цього закону вибори Президента проводяться за мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості [3].

Право висувати претендента  на кандидата у Президенти України  мають політичні партії, їх виборчі  блоки, а також через збори  виборців, у тому числі шляхом самовисування. Призначає вибори Верховна Рада України (ч. 7 ст. 85 Конституції, ст. 9 Закону України "Про вибори Президента України") [3; 4].

Вибори Президента України  можуть бути черговими, позачерговими  та повторними.

Чергові вибори проводяться  в останню неділю жовтня п'ятого  року повноважень Президента. Позачергові  вибори проводяться у разі дострокового припинення повноважень Президента України в період 90 днів з дня  припинення повноважень. Рішення про  проведення таких виборів приймається  не пізніше як на п'ятий день після  припинення повноважень Президента. Повторні вибори Президента України  призначає Верховна Рада України в місячний строк з дня одержання подання Центральної виборчої комісії.

Вибори Президента України  проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає всю територію України. Для проведення виборів територія  єдиного загальнодержавного адміністративно-виборчого  округу поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких  округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі  встановлює Центральна виборча комісія, враховуючи їх адміністративно-територіальний устрій та кількість населення. Територіальний виборчий округ включає один або  кілька районів, міст, районів у містах або їх частин.

Обраним Президентом України  вважається кандидат, який одержав  на виборах більше половини голосів  виборців, які взяли участь у голосуванні.

Організацію підготовки і  проведення виборів Президента України, народних депутатів України, а також  всеукраїнських референдумів забезпечує Центральна виборча комісія, яка  є постійно діючим державним органом.

Відповідно до Закону України "Про Центральну виборчу комісію" від 3 листопада 1997 p., Комісія здійснює консультативно-методичне забезпечення виборів до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів і проведення місцевих референдумів. Вона очолює систему  виборчих комісій, які утворюються  для підготовки і проведення виборів  та всеукраїнських референдумів, спрямовує  їх діяльність.

Призначає на посаду та припиняє повноваження членів Комісії Верховна Рада України за поданням Президента України. Члени Комісії перед  вступом на посаду складають перед  Верховною Радою України присягу.

У Законі визначаються повноваження Комісії щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів, всеукраїнського  референдуму; вона здійснює фінансове  забезпечення їх підготовки і проведення. Закон також встановлює правовий статус та повноваження членів Комісії, гарантії забезпечення діяльності Комісії  та її членів.

Порядок організації і  внутрішньої роботи Комісії визна5 чається також регламентом, який затверджується на засіданні Комісії. Роботу Комісії забезпечує Секретаріат [12, с.154].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

З вищенаведеного можна зробити  наступні висновки:

Вибори є інститутом цієї галузі права, зміст якого складається  з сукупності відповідних норм Конституції  України та законів про вибори народних депутатів, депутатів місцевих рад і сільських, селищних та місцевих голів, а також Президента України. Конституційно-правовий інститут виборів  — це сукупність норм цієї галузі, які  регулюють процес обрання кандидатів у представницькі органи і на виборні  посади.

Нова редакція Закону “Про вибори Президента України” може стати  серйозною законодавчою базою для  забезпечення прозорого і демократичного характеру виборів Президента України. Однак лише на законодавчому рівні  не можна гарантувати його дотримання, якщо практика його застосування не буде відповідати вимогам Конституції  і чинного законодавства України.

Тому наше завдання полягає  у тому, щоби практика виборів, дії  як органів влади, так і кожного  суб'єкта виборчого процесу відбувалися  з дотриманням норм законодавства  України і принципів чесних, відкритих  і демократичних виборів.

В Україні виборчий процес буде перебувати під пильним наглядом світової громадськості - європейських інституцій (ОБСЄ, Ради Європи), США, НАТО, інших організацій. Стан демократії, рівень забезпечення прав і свобод громадян, справедливі вибори, відповідність  проведення виборів нормам закону поряд  із станом економіки та соціальної сфери, матимуть першорядне значення при  вирішенні у майбутньому питання  про членство України в ЄС та НАТО.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА  ЛІТЕРАТУРА

Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 24 вересня 1997.

Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 18 жовтня 2001.

Закон України “Про внесення змін до Закону України“ Про вибори народних депутатів України” від 7 липня 2006р.

Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999; та редакція закону 2004 р.

Конституція України. - К., 1996.

Закон України “ Про  внесення змін до Конституції України” від 20 грудня 2004р.

Барабаш О., Воробйов О. Коли починається виборча кампанія, або  як правильно рахувати строки у виборчому  процесі // Дзеркало тижня. — 2001. — № 45 (369). -17—23 листоп.

Загальна теорія держави  і права / за ред. В. В. Копейчиков. –  Київ: Юрінком, 2000.

Коментар до Конституції  України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2001.

Кравченко В.В. Конституційне  право України. Навч. посібник. Ч.1. –  К., 2003.

Конституційне право України / Під ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 2001.

Конституційне право України /за ред. док. юр. наук проф. В. Ф. Погорілка. – Київ: Наук. думка, 2002.

Основи конституційного  права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2000.

Основи конституційного  ладу України / А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук. – К.: Либідь, 2002. – 206 с.

Общая теория прав человека / За ред. Е.А.Лукашевої. – М, 2000.

Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. – К.; Ірпінь: ВТФ  “Перун”, 2003. – 416 с.

Правознавство. Навч. посібник. / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій  та ін.; За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2003.

Юридичний енциклопедичний  словник. – К., 1998.