Порівняльна характеристика національних страв України, Польщі, Білорусі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

      Кожен народ має  свій неповторний уклад життя,  свої обряди, звичаї, танці, пісні,  легенди, які проявляються і  в кулінарії. Гастрономічні звички, пристрасті й антипатії, способи  готування їжі й прийоми подачі  страв складалися в кожного  народу протягом століть, і  в силу цієї обставини кулінарія  є об'єктом вивчення не тільки  фахівців харчування, але рівною  мірою й медиків (геронтологів), соціологів, етнографів, істориків,  фахівців туристичного й готельно-ресторанного  бізнесу.

     Вихідний набір продуктів,  що становлять основу тієї  або іншої національної кухні,  зрозуміло, цілком визначається  тим, що дають природа й матеріальне  виробництво (землеробство, тваринництво, різноманітні промисли), але на  цій основі кожен народ має  специфічні особливості, що виразилися, зокрема, у неповторному смаку  або особливих присмаках страв.  Так, наприклад, рис є основою  харчування багатьох народів,  що населяють азіатський материк,  але плов, приготовлений узбецьким  й індійським кухарями, сприймаються  як зовсім різні страви. Коріння  цих особливостей ідуть у глиб  століть. У появі їх зіграли  свою роль різні фактори: в  одних випадках це географічне  положення або економічні умови,  в інші – релігійні вірування,  система культових заборон, стародавні  звичаї, що регламентували спосіб  життя, та ін.

      Незважаючи на  історично сформований традиційний  характер харчування, кулінарія  являє собою одну з найменш  ізольованих частин національної  культури. Так, можна з повним  правом говорити про нині сформовану  сучасну вітчизняну кулінарію,  що увібрала в себе все краще  з кухонь народів далекого  й ближнього зарубіжжя. Українські  борщі й вареники, російські пироги  й млинці, грузинські шашлики,  вірменська толма, японські суши, швейцарське фондю, італійські  карпаччо й піца, американські  гамбургери, східна шаурма й багато  інших національних страв давно  вже стали інтернаціональними, здобувши  загальне визнання.

      Бурхливий ріст  туризму в останні роки викликав  до життя нагальну потребу  глибше вивчити особливості харчування  різних народів. Жителі півдня, наприклад, люблять гостру їжу,  жителі півночі більш помірно  вживають спеції й приправи.

      Кожному туристові  цікаво познайомитися з кулінарією  країни, у яку він прибув. З  іншого боку, ритуал гостинності  в будь-якій країні обов'язково  передбачає вміння хазяїв нагодувати  гостя тим, що він звичайно  їсть вдома.

     Обслуговування іноземних  гостей і туристів у ресторанах, кафе й барах має свої особливості,  які пов'язані не стільки з  якоюсь особливою культурою обслуговування (культура обслуговування повинна  бути завжди висока), скільки з урахуванням традицій харчування різних народів. Це, до речі, і визначає рівень культури й клас підприємства.

      У кожного народу  свої, історично сформовані особливості  харчування. Вони пов'язані з географічним  положенням, історією країни, її  економікою, народними традиціями, віросповіданням.

      Взявши дану тему для курсової роботи та почавши підготовку і вивчення літератури, я прийшла до висновку, що даний матеріал виявився набагато цікавішим, ніж я вважала на початку написання роботи. Але, на мій погляд, викладений матеріал дає деяке поняття про українську національну кухню, про особливості польської кухні та білоруської.

    Вивчаючи матеріали я була приємно вражена великим багатством української кухні, її неповторністю та самобутністю. На відміну від страв інших кухонь, більшість страв української кухні відзначається складною рецептурою і складними комбінованими способами приготування. 

      Всяка їжа повинна бути не тільки поживною, але й смачною. Українським селянам доводилось багато і тяжко працювати і мабуть саме тому, на протязі минулого тисячоліття наші господині створювали рецепти не складних але напрочуд смачних страв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Артюх Л. Ф.   Українська народна кулінарія: Іст.-етногр. дослідження. К., 2007.
2. Бойко В. М.   Польські народні традиції в народному харчуванні. К., 2005.
3. Борисенко В. К.   Звичаї та обряди під час трапези на Україні. К., 2004.
4. Гонтар Т. О.   Народне харчування українців Карпат. К., 1979.
5. Кравець О. М.   Їжа білоруського  народу. К., 1966.
6. Кувеньова О. Ф. Харчі українського селянства. К., 1966.
7. Кульчицька О. А.   Народні страви західних областей Польщі. К., 1959.
8. Курочкін О. В.   Новорічні страви українців: Традиції і сучасність. К., 1978.
9. Маркевич Н. А.   Звичаї та кухня малоросіян. К., 1860.
10. Николаева Т. А.  Український хліб. К., 1988.
11. Сумцов Н. Ф.   Особливості національної польської кухні. К., 1890.
12. Сявавко Є. І.   Корисна їжа. К., 1974.
13. Ткаченко Л. О.   Ми є те, що ми їмо. 2009. № 1.
14. Шухевич В.   Хліб усьому голова. Львів, 1901—1908. Ч. 1—5.
15. Щапов Я. Н. Борщ. 1970. № 10.
16. Еварницький Д. І.   Кулінарні традиції Польщі., 1888.
17. Ящуржинський Д.М.   Білорусь // Зап. Наук. тов-ва ім. Шевченка. 1897. Т. 16, кн. 2.
18. Яхно О.О. Порівняльна характеристика кухонь народів Світу. К., 2010.