Використання елементів проблемного навчання на уроках математики в початковій школі

       Розумовий пошук - складний процес, він, як правило, починається з проблемної ситуації,  проблеми. Але не всякий пошук пов'язаний з виникненням проблеми. Якщо учитель дає завдання учням, вказавши, як його виконати, то навіть самостійний пошук не буде вирішенням проблеми.

       Справжня  активізація учнів характеризується самостійним пошуком не взагалі, а пошуком шляху вирішення проблем. Якщо пошук має на меті вирішення теоретичної, технічної, практичної навчальної проблеми або форм і методів художнього відображення, він перетворюється на проблемне навчання.

       Основну відмінність між проблемним і  традиційним навчанням ми бачимо в двох моментах: вони розрізняються за метою і принципом організації педагогічного процесу.

       Мета  проблемного типу навчання не тільки засвоєння результатів наукового пізнання, системи знань, але і самого шляху процесу отримання цих результатів, формування пізнавальної самодіяльності учня і розвитку його творчих здібностей.

       Мета  традиційного типу навчання - засвоєння  результатів наукового пізнання, озброєння основами наук, що вивчаються, прививання дитині відповідних умінь  і навиків.

       В основі організації вчителем пояснювально-ілюстративного навчання лежить принцип передачі тим, що навчаються готових висновків  науки. В основі організації мети процесу проблемного навчання лежить принцип пошукової учбово-пізнавальної діяльності учня, тобто принцип відкриття ним власних наукових досягнень, способів дії, винаходу нових предметів або способів доповнення знань до практики. 

       10

       При проблемному навчанні діяльність вчителя  полягає в тому, що він, довівши  в необхідних випадках пояснення  змісту найскладніших понять, систематично створює проблемні ситуації, повідомляє учням завдання і організовує проблемні ситуації для їх навчально-пізнавальної діяльності так, що на основі аналізу фактів учні самостійно роблять висновки і узагальнення, формують за допомогою вчителя певні поняття, закони.

       В результаті у учнів виробляються навики розумових операцій і дій, навики перенесення знань, розвивається увага, воля, творча уява.

       Проблемне викладання - діяльність вчителя по створенню системи проблемних ситуацій, виклад учбового матеріалу з його поясненням і управлінню діяльністю учнів, направлене на засвоєння нових знань як традиційним шляхом, так і шляхом з самостійної постановки учбових проблем і їх вирішення.

       Проблемне навчання - це учбово-пізнавальна діяльність по засвоєнню знань  шляхом сприйняття пояснення вчителя   в умовах проблемної ситуації, самостійного аналізу проблемних ситуацій, формулювання проблем і їх рішення з допомогою  висунення пропозицій, гіпотез, їх обґрунтування і докази, а також шляхом перевірки правильності рішення.

       Проблемна ситуація - це інтелектуальне скрутне  становище людини, що виникає у  разі, коли вона не знає, як пояснити певне  явище, факт, дійсність, не може досягти  мети відомим їй способом, коли ця  дія спонукає людину шукати

новий спосіб пояснення. Проблемна ситуація є закономірність продуктивної, творчої пізнавальної діяльності. Вона обумовлює початок мислення в процесі постановки і вирішення проблем.

       Психологічною наукою встановлена певна послідовність  етапів продуктивної пізнавальної діяльності людини в умовах проблемної ситуації: 

    Проблемна ситуація  ®  проблема ®  пошук способів її вирішення ® вирішення проблеми.

 

       11

       Цикл  розумових дій від виникнення проблемної ситуації до вирішення проблеми має декілька етапів:

           -  виникнення проблемної ситуації;

     -  усвідомлення суті і постановка проблеми;

          -  знаходження способу вирішення  шляхом здогадки або висунення  припущень;

           -  обґрунтовування гіпотези;    

            -  доказ гіпотези;

                 -  перевірка правильності вирішення проблеми.

Загальні  функції проблемного навчання:

• засвоєння учнями системи знань і способів розумової практичної діяльності;
• розвиток пізнавальної самостійності  і творчих здібностей ;  
• формування діалектико-матеріалістичного мислення школярів .

Крім  того, проблемне навчання має спеціальні функції:

• виховання навиків творчого засвоєння знань (вживання окремих логічних прийомів і способів творчої діяльності);
• виховання навиків творчого застосування знань (вживання засвоєних знань в новій ситуації) і уміння вирішувати навчальні проблеми;
• формування і накопичення досвіду творчої діяльності (оволодіння методами наукового дослідження, вирішення практичних проблем і художнього відображення дійсності).

       Розумова  діяльність учнів стимулюється постановкою  питань. Питання вчителя повинне бути складним настільки, щоб викликати утруднення, і в той же час посильним для самостійного знаходження відповіді.

       Проблемна задача, на відміну від звичайних  учбових задач, представляє не просто опис деякої ситуації, що включає характеристику даних, що становлять умову задачі, а має вказівку на невідоме, яке повинне бути розкрито на підставі цих умов.

       12

       Як  показали дослідження, можна виділити найхарактерніші для педагогічної практики типи проблемних ситуацій, загальні для всіх предметів.

       Перший  тип: проблемна ситуація виникає  при умові, якщо учні не знають способи  вирішення поставленої задачі, не можуть відповісти на проблемне питання, дати пояснення новому факту в  учбовій або життєвій ситуації.

       Другий  тип: проблемні ситуації виникають при зіткненні  з необхідністю використовувати раніше засвоєні знання в нових практичних умовах.

       Третій  тип: проблемна ситуація легко виникає  в тому випадку, якщо є суперечність між теоретично можливим шляхом вирішення  задачі і практичною нездійсненністю вибраного способу.

       Четвертий тип: проблемна ситуація виникає  тоді, коли є суперечності між практично  досягнутим результатом виконання  учбового завдання і відсутністю  знань учнів для теоретичного обґрунтування.

           Теоретичні основи проблемного навчання.

           Перший спосіб – спонукання до теоретичного пояснення явищ, фактів, зовнішньої невідповідності учнями .  Це викликає пошукову діяльність учнів і проводить до активного засвоєння нових знань.

       Другий  спосіб - використовування учбових  і життєвих ситуацій, що виникають при виконанні тими, що вчаться практичних завдань в школі, удома

або на виробництві, в ході спостереження  за природою і тому подібне. Проблемна  ситуація виникає при спробі дітей  самостійно досягти поставленої  перед ними практичної мети.

       Третій  спосіб - постановка учбових проблемних завдань на пояснення явищ або  пошук шляхів практичного вирішення. Прикладом може служити будь-яка  дослідницька робота на учбово-дослідній  ділянці, в майстерні і так  далі.

       Четвертий спосіб - показ фактів із вражаючими суперечностями між життєвими уявленнями і науковими поняттями про  ці факти.

       П'ятий спосіб - висунення припущення (гіпотез) формулювання висновків і їх практична перевірка.

       13

       Шостий  спосіб - спонукання учнів до порівняння і зіставлення фактів, явищ, правил, в результаті яких виникає проблемна ситуація.

       Сьомий  спосіб - пошук нових фактів по попередньому узагальненню. Учні одержують завдання розглянути деякі факти, явища, що містяться  в новому для них матеріалі, порівняти їх з відомими і зробити самостійне узагальнення.

       Восьмий спосіб - ознайомлення з фактами, які  мають нібито нез'ясовний характер і описаними в історії науки, та постановка наукової проблеми.

       Дев'ятий спосіб - організація міжпредметних  зв’язків. Часто матеріал учбового предмету не забезпечує створення проблемної ситуації (при формуванні навиків, повторення пройденого і тому подібне). В цьому випадку слід використовувати факти і дані наук, що мають зв'язок з матеріалом, що вивчається.

       Десятий спосіб - варіювання задач, переформулювання питання.

           Правила постановки учбової проблеми.

            Процес постановки учбових проблем вимагає знання не тільки логічно-психологічних і лінгвістичних, але і дидактичних правил постановки проблем.

    Вчитель, знаючи рівень підготовленості своїх учнів і виходячи із специфіки навчання, може ставити перед ними проблеми, що вже зустрічалися раніше. При цьому він враховує наступне:

       а) алгоритм вирішення раніше поставлених  проблем можна використовувати  при вирішенні нових важких проблемних задач;

       б) вирішення тих завдань, що зустрічалися раніше але не вирішених із-за відсутності  достатніх знань. Ця проблема укріплює інтерес дітей до предмету, переконує  їх в тому, що практично можна  вирішити будь-яку проблему, що для цього треба мати більше знань;

       в) постановка проблеми, що раніше розв'язувалася  класом, в іншому формулюванні забезпечує можливість творчої роботи при повторенні пройденого матеріалу;

       г) раніше розв'язані колективом проблеми можна використовувати для вторинної постановки перед слабкими учнями для самостійного вирішення.

           14

        Структура проблемного уроку.

    Структура уроку лежить в основі тематичного  і поурочного плану, що зумовлюють логіку структури уроку. Під структурою розуміють  різні варіанти взаємодії між елементами складу уроку, що виникають в процесі його проведення.

           Структурними елементами  проблемного уроку є:

1. актуалізація отриманих знань;
2. засвоєння нових знань;
3. формування умінь і навиків.

   Ця структура відображає основні етапи навчання і етапи організації

сучасного уроку.

       Оскільки  показником проблемного уроку є  наявність в його структурі етапів пошукової діяльності, то природно, що вони і представляють внутрішню  частину структури проблемного  уроку:

1. виникнення проблемних ситуацій і постановка проблеми;
2. висунення припущень і обґрунтовування гіпотези;
3. доказ гіпотези;
4. перевірка правильності вирішення проблеми.

        Структура проблемного уроку є поєднанням зовнішніх і внутрішніх елементів процесу навчання, створює можливість для управління самостійною навчальною діяльністю учня.

        Висновок.

        Ознайомившись з літературою з даної теми, приходимо до висновку, що на даному етапі розвитку людства проблемне навчання просто необхідне, оскільки воно формує гармонійно розвинену творчу особу здатну логічно мислити, знаходити вирішення в різних проблемних ситуаціях, здатну систематизувати і накопичувати знання, здібну до високого самоаналізу, саморозвитку і самокорекції.

 

       15

       Постійна  постановка перед дитиною проблемних ситуацій призводить до того, що вона  не зупиняється  перед проблемами, а прагне їх подолати. Цим ми

самостійного  життя, така дитина буде більш захищена від стресів та пристосована  до сучасних умов.