Контрольная работа по "Товароведению"

Функції оптової  торгівлі відносно постачальників товарів  полягають у такому:

1) концентрація  комерційної діяльності;

2) підтримка  процесу переходу прав власності  на товар.

3) мінімізація  комерційного ризику, пов’язаного  з розкраданням, пошкодженням, псуванням і старінням товарів;

4) інвестиційне  забезпечення процесу руху товару;

5) маркетингове  обслуговування. 

Відносно до споживачів функції оптової торгівлі зводяться до наступного:

1) оцінка потреб  і споживчого попиту;

2) закупівля  продукції і формування товарного асортименту для задоволення потреб і запитів споживачів;

3) накопичення  і зберігання товарних запасів;

4) оперативна  доставка товарів клієнтам;

5) надання фінансової  допомоги клієнтам (кредитування); 

6) інформаційне  і консалтингове обслуговування клієнтів. Орієнтація на споживача, а не на постачальника-виробника, як це було раніше, є відмінною рисою нового підходу до оптового розподілу. Переорієнтація оптової торгівлі у функціональному цільовому відношенні не тільки створює умови для поглиблення реформ у торгівлі, але і забезпечує стратегічну стабільність споживчого ринку в цілому. 

Світова практика виділила такі види оптової торгівлі:

1) торгівля через  оптову закупівельну мережу, до  якої належать біржі, ярмарки,  аукціони, оптові продовольчі ринки;

2) торгівля за  прямими виробничими зв’язками;

3) оптова торгівля  сировиною і матеріалами. Даний  вид оптової торгівлі, у свою  чергу, включає:

• оптову торгівлю із централізованою доставкою товарів;

• оптову торгівлю з отриманням товарів у постачальника;

3) оптова торгівля  »Cash-and-Саггу» з оплатою готівкою  до приймання і транспортування  товару покупцем (оптова торгівля  за методами самообслуговування). Даний вид оптових продажів  здійснюється постійним споживачам, які комплектують свої замовлення на складі за методом самообслуговування. Клієнт здійснює відвантаження і вивіз товару самостійно;

4) оптова торгівля  зі стелажів »Rack Jo Аег». Великі  підприємства роздрібної торгівлі  надають оптовому торговцю торгові  зали зі стелажами або площі  на сте6лажах. Цим знімається навантаження з роздрібного торговця і доповнюється його асортимент. 

За асортиментом розрізняють наступні види оптової  торгівлі:

1) оптова торгівля  товарами широкого асортименту;

2) спеціалізована  оптова торгівля. 

У реальному  ринковому середовищі до основних форм організації оптової торгівлі на товарному ринку належать:

1) пряма оптова  торгівля;

2) непряма оптова  торгівля. 

Операції прямої оптової реалізації товарів здійснюють виробники без залучення посередників. Пряма форма оптової реалізації товарів виробником має ряд переваг:

1) краще вивчається  ринок своїх товарів, підтримується  тісна співпраця з основними  споживачами;

2) проводяться  наукові дослідження, направлені  на поліпшення якості продукції,  що випускається;

3) прискорюється цикл реалізації, а, отже, оборот капіталу, що дозволяє збільшити загальну суму прибутку. 

Разом з тим, пряма форма оптової реалізації товарів збільшує витрати виробника, оскільки він вимушений створювати дорогі запаси товарів, забезпечувати  їх зберігання і продаж конкретним споживачам. Тому тільки великим конкурентоспроможним підприємствам під силу самостійно здійснювати реалізацію своїх виробів. 

Для здійснення прямої оптової реалізації товарів  промислового призначення можуть використовуватися: 

1) власні регіональні збутові філіали - за допомогою цих філіалів підприємство-виробник має можливість зберігати продукцію і контролювати процес її реалізації. Регіональні збутові філіали стають засобом прямої дії на ринок, при цьому частину торгового прибутку одержують промислові підприємства. Фахівці, що працюють у штаті філіалу, надають своїм клієнтам кваліфіковані консультації, що не під силу звичайним оптовим фірмам. Багато підприємств реалізують через свої збутові філіали новий вид продукції; 

2) склад своєї продукції у споживача - такий метод реалізації поширений у розвинених країнах у тих випадках, коли замовник купує у постачальника продукцію більш ніж на 100 тис. доларів США щорічно;

3) власні збутові  контори - які звичайно розташовуються  у виробничих приміщеннях і не створюють запасів;

4) власна роздрібна  мережа - наприклад, нафтові компанії  продають бензин через власну  мережу автозаправних станцій;  виробники одягу, взуття реалізують  свою продукцію через власні  магазини;

5) оптовий ринок;

6) оголошення  в газетах і журналах з купонами для відповідей. 

Серед форм непрямої оптової реалізації товарів найбільшого  поширення набула оптова торгівля через  незалежні оптові організації. У  різних сферах діяльності незалежні  оптові організації називаються  по-різному:

• оптові фірми;

• комерційно-посередницькі  фірми;

• комерційно-посередницькі  компанії;

• дистриб’ютори. 

Оптові організації  виступають у ролі сполучної ланки  між виробником і численними споживачами, допомагають підприємствам-виробникам проникати на нові ринки збуту. Оптові організації займаються реалізацією стандартних видів промислової продукції, що не вимагає технічного обслуговування. Більшість великих оптових фірм видають власні каталоги, мають власні демонстраційні зали. Оптові організації продають товари в основному підприємствам роздрібної торгівлі, а посередницькі - конкретним покупцям. Дистриб’ютори товарів виробничо-технічного призначення продають товари, переважно, підприємствам-споживачам.

 

2.     основними суб’єктами інфраструктури товарного ринку є посередники. Реалізація товарів через незалежних посередників одержала найбільший розвиток. Частка цих структур у забезпеченні оптового обороту товарів, за статистикою, коливається в межах 60-65%. 

У різних галузях  і сферах діяльності України і  зарубіжних країн незалежні посередники називаються по-різному: 

• оптові підприємства; 

• оптові фірми; 

• комерційно-посередницькі  фірми; 

• комерційно-посередницькі  компанії; 

• торгові доми; 

• оптові магазини; 

• дистриб’ютори  тощо. 

Враховуючи той  факт, що всі вони здійснюють торгівлю і займаються комерційною діяльністю, а за своєю роллю та статусом виконують функції сполучної ланки між виробництвом і численними споживачами, найбільш прийнятною назвою для цих фірм-підприємств є »комерційно-посередницька фірма». 

Комерційно-посередницькі  фірми (КПФ) є найбільш поширеною  ланкою в інфраструктурі товарного  ринку. КПФ знаходяться в усіх обласних центрах і великих містах обласного підпорядкування України  і є оптовими підприємствами різних форм власності (в основному, колективної та приватної), які забезпечують на договірній основі постачання товарів і продукції виробничо-технічного призначення будь-яким споживачам у регіоні і за його межами. Вони можуть бути спеціалізованими за окремими товарними групами або конкретними галузями промисловості. За товарними групами спеціалізуються більшість КПФ оптової торгівлі споживчими товарами. Основними завданнями регіональних КПФ є: 

1) комплексне  і своєчасне надання споживачам  товарів відповідно до укладених  договорів; 

2) збільшення обсягів і розширення асортименту торгівлі без яких-небудь лімітів і обмежень; 

3) зміцнення  матеріально-технічної бази на  основі досягнень науки і техніки; 

4) здійснення  маркетингових досліджень у сфері  діяльності підприємства; 

5) підвищення  якості послуг, що надаються постачальникам і покупцям товарів; 

6) раціоналізація  і підвищення ефективності комерційно-господарських  зв’язків. 

Основні завдання комерційно-посередницьких фірм визначають ряд виконуваних ними функцій: 1. Організаційні функції: 

1) вивчення та визначення поточної і перспективної потреби в товарній продукції підприємств, організацій регіону, району, міста, галузі; 

2) маркетингові  дослідження; 

3) виявлення  та реєстрація потенційних постачальників  товарів; 

4) визначення  за участю споживачів оптимальних форм і методів їх товарного забезпечення; 

5) створення  достатніх і комплектних товарних  запасів; 

6) напрям пропозицій  підприємствам-виробникам: 

• збільшення виробництва  потрібних товарів; 

• розширення асортименту; 

• поліпшення якості; 

• обмеження  або припинення випуску продукції, що не має попиту; 

7) участь в  оптових ярмарках, виставках, аукціонах. 

2. Реалізаційні  функції: 

1) укладення  з постачальниками, покупцями  договорів на постачання товарної  продукції й надання послуг; 

2) виконання умов договорів; 

3) забезпечення  приймання, збереження і складської  переробки товарної продукції; 

4) реалізація  товарної продукції з використанням  сучасних форм і методів; 

5) ведення розрахунків  з постачальниками, покупцями,  транспортними організаціями за товарну продукцію, що поставляється і реалізується; 

6) суворе дотримання  складського технологічного процесу; 

7) ведення кількісного,  асортиментного, номенклатурного обліку  товарів на складах. 

3. Торгово-посередницькі  функції: 

1) оформлення й організація комерційно-господарських зв’язків; 

2) придбання  і реалізація товарної продукції; 

3) посередництво  в збуті товарної продукції; 

4) сприяння кооперації  підприємств і завантаженню їх  вільних потужностей; 

5) виявлення,  обмін, реалізація невживаної продукції, відходів виробництва і споживання, некондиційних матеріалів. 

КПФ, крім діяльності з купівлі-продажу товарної продукції, надають суб’єктам товарного  ринку супутні (додаткові) послуги, що сприяють успішній ліловій співпраці: 

1. Комерційні (посередницькі) послуги: 

• пошук потрібних  товарів, постачальників, оптових покупців; 

• вивчення попиту; 

• допомога в  рекламуванні товарів; 

• маркетингові дослідження за замовленням клієнтів та ін. 

2. Технологічні (виробничі) послуги: 

• розфасовка, упаковка, сортування, обмір, нарізка, розкрій, згинання матеріалів; 

• виготовлення тари, нестандартних виробів; 

• збірка складної техніки; 

• установка, монтаж устаткування; 

• наладка, обкатка, регулювання машин, механізмів, устаткування. 

3. Інформаційно-консультаційні послуги: 

• забезпечення виробників та покупців науково-технічною, економічною, правовою та рекламною  інформацією; 

• науково-технічне і організаційно-правове консультування. 

4. Фінансово-розрахункові  і кредитні послуги: 

• участь у розрахунках; 

• видача комерційних  грошових позик виробникам і покупцям товарної продукції; 

• інвестування виробництва найбільш дефіцитних і  перспективних видів товарної продукції. 

5. Транспортно-експедиційні  послуги: