Маніпулятивний  стиль – використання в своїх  цілях співрозмовника. Отримання  потрібної для себе інформації обманливим шляхом, самому при цьому не повністю розкриваючись.

Альтероцентристський  – повна байдужість до себе, орієнтація лише на задоволення цілей співбесідника.

Конформний –  імітація співбесідника в усьому. Згода і небажання не бути зрозумілим, не зрозуміти співрозмовника.

Індиферентний – спілкування як такого не існує, воно побудоване на розв’язанні лише ділових питань.

В наступній  главі в експериментальному дослідженні  повернемося до класифікації стилів спілкування Братченко.

Зробивши теоретичний  аналіз проблеми спілкування в юнацтві, можна зробити наступні висновки.

Старший шкільний вік – це період виробітки поглядів і переконань, формування світогляду. В юнацькому віці вже чітко  видно направленість особистості. Юнацька особистість ніколи не буває однозначною. Вона завжди суперечлива і мінлива.

Старший шкільний вік – це вік формування власних  поглядів і стосунків, пошуків свого  самовизначення. Саме в цьому визначається зараз самостійність старшокласників.

Найкращі взаємовідносини старшокласників з батьками складаються, як правило, тоді, коли батьки дотримуються демократичного стилю виховання. Цей стиль в більшому ступені сприяє вихованню самостійності, активності, ініціативи і соціальній відповідальності.

Головна перешкола  взаємопорозумінню вчителів і учнів – абсолютизація рольових стосунків. Вчитель, обтяжений турботою про навчальну успішність, не бачить за оцінками індивідуальності учня.

Розглянувши теоретичне дослідження соціометричного статусу  і стиля спілкування, вдалось знайти взаємозв’язок між ними. Груповий статус старшокласника з одного боку, індивідуально-особливими властивостями людини, з іншого боку – особливостями даного колективу і його діяльності.

Критерії, визначаючі соціометричний статус старшокласника у його класному колективі складні та багатогранні. По даним Коломінського, на першому місці стоїть вплив на однолітків, фізична сила, на другому місці – моральні якості, які невід’ємно виявляються у спілкуванні та суспільній праці. по даним Б.Н. Волкова, десятикласники перш за все цінують якості особистості, які виявляються у спілкуванні, взаємодії з товаришами (чесність, готовність допомогти у складну хвилину життя).

З цих даних  ми бачимо, що соціометричний статус невід’ємно пов’язаний зі стилем спілкування  юнаків. Спробуємо це довести в наступному кроці нашої роботи в експериментальному дослідженні.

Висновок

На основі аналізу  психолого-педагогічної література та проведеного дослідження були сформульовані  наступні висновки.

У взаємодії  між людьми, тобто у взаємодії між ними виникають суб’єктивні міжособистісні відношення, які у психології називають спілкуванням. У масштабах життєдіяльності людини спілкування, тобто взаємодія з іншими людьми, є, по-перше, головною умовою виживання, по-друге, забезпечує реалізацію функції навчання, виховання і розвитку особистості. Дитина, ізольована від суспільства людей, не може опанувати механізми людської поведінки, людського пізнання, сукупним досвідом людства.

Особливо важливим аспектом спілкування є те, що воно є однією складовою гарантією розвиваючої особистості юнака. Проблема юнацького віку, хоча виникає вона набагато раніше – це перебудова стосунків з батьками, перехід від дитячої залежності до стосунків, заснованих на взаємній довірі, повазі і відносної, але неухильно зростаючої рівності. Юність – важлива пора становлення особистості. Однією з самих важливих потреб юнацького віку є потреба у емансипації від контролю та опіки батьків, вчителів, старших взагалі, а також від встановлених ними порядків і правил.

Рівень колективного життя у старшокласників значно вищий, ніж у підлітків. Перш за все, підвищується соціальний рівень цілей та збагачується зміст спільної діяльності, складаючий стрижень колективного життя. Дуже важливо для старшокласника зайняти стійкий соціальний статус у своєму колективі. А дякуючи чому можна зайняти ций статус ми побачили в дослідженнях психолога Коломінського, який довів, що моральні якості, які невід’ємно пов’язані зі спілкуванням є важливим критерієм, який визначає соціометричний статус; психолога Б.Н. Волкова, який підтвердив, що більш всього цінуються якості особистості, які проявляються у спілкуванні (чесність, допомога в тяжку хвилину). Дякуючи дослідженням, стиль спілкування юнаків впливає на те, який соціометричний статус він займає у колективі.

Довести це ми змогли і в своєму експериментальному дослідженні. Провівши методики “Соціометрія”  та “спрямованість особистості в  спілкуванні” В.С. Братченко, який виділяє  шість основних видів спрямованості  в спілкуванні: діалогічна комунікативна  спрямованість, авторитарна, маніпулятивна, альтероцентристська, конформна, індиферентна. Ми отримали дані, завдяки яким робимо висновок, що у групах дітей, які отримали позитивні вибори більш за все переважає діалогічний стиль спілкування, що свідчить про те, що діти, які займають високий соціометричний статус бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Взаємне самовираження. У дітей, які відносяться до групи з негативними виборами, більш за все переважає авторитарний стиль спілкування. Таким чином, діти цієї групи не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і непереважних.

За допомогою  зробленої кореляції, вдалось довести, що значення між стилями спілкування  значущі. У дітей в групі “зірок”  діалогічний стиль спілкування проявляється дуже яскраво, а інші зовсім не проявляються.

Самим ефективним для юнаків є діалогічний стиль  спілкування.

Література

1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические  проблемы. – М., 1990. – С.150-152.
2. Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. – М., 1983. – С.40.
3. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1980.
4. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер с англ. – М., 1986. – С.242-243.
5. Бодалев А.А. Личность и общение. – М.: Педагогика, 1983. – С.65,189.
6. Бодалев А.А. Психология общения. – М.: Педагогика, 1987. – 103 с.
7. Братченко С.Л. Психология в мире диалога // Вопросы психологии. – 1979. - №2.
8. Водзінський Д.І. Колектив і особистість старшокласників. – К.: Радянська школа, 1971. – С.33.
9. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. Гамезо М.В. и др. – М., 1984. – С.79-83.
10. Гаврилова Т.П. Анализ эмпатических переживаний младших  школьников и младших подростков // Психология межличностного познания. – М., 1981. – С.123.
11. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – К., 1989. – С.17,26.
12. Дубровина И.В. Формирование личности старшеклассников. – М., 1989. – С.74-75.
13. Захарова А.В. Психология обучения старшеклассников. – М., 1976. – С.15.
14. Золотнякова А.С. Проблемы психологии общения. – РнД, 1976. – 78 с.
15. Иванов п.Н., Сенина И.Г., Галкина Л.А. Мышление. Общение. Практика. – Ярославль, 1986. – С.126-130.
16. Ильенков Э.В. С чего начинается личность? – М., 1979. – С.15.
17. Ильин Г.Л. Некоторые вопросы психологии общения // Вопросы психологии. – 1986. - №5. – С.23-45.
18. Коган М.С. Мир общения: Проблема межсубъективных отношений. – М.: Политиздат, 1988. – 65 с.
19. Карпова Н.Л. Международная конференция по психологии общения // Вопросы психологии. – 2001. - №1. – С.143-144.
20. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности. – К., 1969. – С.8.
21. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – Минск, 1976. – С.10-17.
22. Кон И.С. Открытие «Я». – М., 1978. – С.41-44.
23. Кон И.С.  Психология старшеклассника. – М.: Просвещение, 1982.
24. Кричевский Р.Л. Психолого-педагогическое изучение личности учащихся. – М., 1979. – С.63-71.
25. Круглов Б.С. Роль ценностных ориентаций в формировании личности школьника // Психологические особенности формирования личности школьника. – М., 1983. – С.58-60.
26. Крутецкий Я.Л. Психология обучения и воспитания школьников. – М., 1976. – С.127.
27. Куницына В.Н. Стиль общения и его формирование. – Л., 1983. – С.10-12.
28. Леви В.Л. Искусство быть другим. – М.: Знание, 1981. – 59 с.
29. Леонов Б.Ф. Психологические процессы и общение. – М.: Наука. – 1975. – С.124-135.
30. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975. – С.85-88.
31. Леонтьев А.Н. Психология общения. – Тарту, 1974. – 103 с.
32. Ложкин Г.В. Структура межличностных отношений. – 1975. – С.80-95.
33. Ломов Б.Ф. Познание и общение. – М., 1988. – 59 с.
34. Ломов Б.Ф. Психологические исследования общения, - М., 1985. – 97 с.
35. Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания. – Соч. в 7 т. – М., 1957. – Т.5. – С.210.
36. Морозов А.В. Психология влияния. – СПб: Питер, 2000. – С.145-168.
37. Мудрик А.В. Время поисков и решений, или старшеклассники о них самих. – М., 1989. – С.58-60.
38. Мудрик А.В. общение школьников. – М.: Педагогика, 1987. – С.55-87.
39. Мудрик А.В. Совершенный старшеклассник: проблемы самоопределения. – М.: Знание, 1977. – 78 с.
40. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ.высш.пед.учеб. заведений: в 3-х кн. – 3-е изд. – М., 1999. – Кн.3. – 640 с.
41. Носуленко В.Н. Проблема общения в психологии. – М.: Наука, 1982. – С.32-38.
42. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К.: Либідь, 1990. – 45 с.
43. Общение и формирование личности школьника / Под ред. А.А. Бодалева, Р.Л. Кричевского. – М.: Педагогика, 1987. – 150 с.
44. Омаров А.М. Управление: искусство общения. – М., 1983. – С.150-158.
45. Основы психологии управления / Под ред. Бандурки А.М., Бочарова С.П. – Х., 1999. – С.117-118, 119-123.
46. Паниотто В.И. Структура межличностных отношений. – 1975. – С.80-95.
47. Петровский А.В. Опыт построения социально-психологической концепции групповой активности //  Вопросы психологии. – 1975. - №5. – С.77-78.
48. Роджерс К. Психология эмоций: Тексты. – М., 1984. – С.235-237.
49. Рождественская Н.А. Роль стереотипов в познании человека человеком // Вопросы психологии. – 1986. - №4. – С.69-75.
50. Семиченко В.А. Психология общения. – К., 1997. – С.45-56.
51. Снегирева Т.В. Восприятие сверстников и взрослых подростками и старшеклассниками // Вопросы психологии. – 1985. - №5. – С.61-70.
52. Снегирева Т.В. Особенности межличностного восприятия в подростковом и юношеском возрасте. – Кишинев, 1988. – 48 с.
53. С чего начинается личность / Под ред. Р.И. Косолапова. – М., 1979. – С.19-20.
54. Сысенко В.А. Отцы и дети // социологические исследования. – 1986. – С.94-101.
55. Типология лідерства: методичний посібник / О.І. Романовський. – 2000. – С.80.
56. Ушакова Т.П. и др. Речь человека в общении. – М.: Наука, 1983. – С.69.
57. Цуканова Е.В. Психологические трудности межличностного общения. – К.: Вища школа, 1985. – 159 с.
58. Шумилин Е.А. Психологические особенности личности старшеклассников. – М., 1979. – С.34-37.

WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я тут навчаюсь