Походження розумових дій та операцій

Вступ

     Розумова діяльність людини виявляється в розумінні об'єктів мислення і в рішенні на цій основі різноманітних розумових завдань.    Предметом мислення людей є актуальні проблеми їхньої життєдіяльності. Розкриття суті предметів і явищ, істотних зв'язків і відношень між ними відбувається за допомогою низки розумових і практичних дій.           Розумові дії - це дії з предметами, відображеними в образах, уявленнях і поняттях про них. Вони відбуваються подумки за допомогою мовлення. Залежно від того, які образи відіграють при цьому провідну роль, розумові дії бувають сенсорними, перцептивними, уявними, мисленнєвими.   Загальним механізмом операційної діяльності мислення є аналітико-синтетична робота великих півкуль головного мозку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Мислення є вищим інтелектуальним пізнавальним процесом. Воно дає можливість пізнавати такі предмети і явища, які не можуть бути безпосередньо сприйняті органами чуття. Характерною особливістю мислення, на відміну від інших пізнавальних процесів, є те, що воно відображає узагальнено та опосередковано все, що відбувається в навколишньому світі і в самій людині.      Мислення - це процес узагальненого і опосередкованого відображення предметів і явищ в їх зв'язках і відносинах, пізнання нового, невідомого. Мислити це значить пізнавати нове, невідоме, знаходити зв'язки і відносини між невідомим та відомим, відкривати загальні закони, притаманні усім предметам і явищам. Пізнати загальне, істотне безпосередньо неможливо, так як воно є внутрішньою сутністю об'єкта. Тому людина повинна була навчитися це робити опосередковано, тобто застосовувати з цією метою спеціально створювані ним пристрою у вигляді знарядь праці, різних приладів і апаратів. Впливаючи ними на навколишній світ людина стала пізнавати внутрішню сутність предметів і явищ, відкривати закони їх існування і, використовуючи їх, створювати цілеспрямовано об'єкти із заданими властивостями і якостями. Результати опосередкованого пізнання стали закріплюватися у формі думок, що відображають в узагальненому і відверненому вигляді істотні властивості та якості, зв'язку і закономірності, притаманні предметам і явищам.          Думки - це узагальнені і абстрактні знання, що існують у свідомості людини у формі різноманітних ідей, наповнених абстрактним змістом. Людське мислення - це мовне мислення. Думка укладена в смисловому змісті слова. Таким чином, розумова діяльність людини стала опосередковувати різними пристроями, а також словами та різноманітними символами і знаками. Хоча мислення виходить за рамки чуттєвого пізнання, але воно не може відірватися від нього, так як воно оперує не тільки образами натуральних предметів і явищ, а й образами слів, символів і знаків, що позначають об'єкти зовнішнього світу. Залежно від того, що і як пізнається, і якими засобами вирішуються практичні та теоретичні завдання, виділяють три види мислення: наочно-дієве, образне і словесно-логічне.  Предметом мислення людей є актуальні проблеми їхньої життєдіяльності. Розкриття суті предметів і явищ, істотних зв´язків і відношень між ними відбувається за допомогою низки розумових і практичних дій.          Розумові дії- це дії з предметами, відображеними в образах, уявленнях і поняттях про них. Вони відбуваються подумки за допомогою мовлення.  Залежно від того, які образи відіграють при цьому провідну роль, розумові дії бувають сенсорними, перцептпивними, уявними, мисленнєвими. У розумових діях можна виокремити їх головні складові елементи (операції), або процеси         Розумова операція — це один зі способів розумової діяльності, за допомогою якого людина вирішує розумові завдання.    Розумові операції різноманітні. Це аналіз і синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація. Які з логічних операцій застосує людина, залежатиме від завдання й від характеру інформації, яку вона піддає розумовій переробці.     Аналіз - це розчленування предметів і явищ у свідомості, виокремлення в них їх частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей.    Аналіз у мисленні є продовженням того аналізу, що відбувається в чуттєвому відображенні об´єктивної дійсності. Об´єктом аналізу можуть бути будь-які предмети та їхні властивості.      Синтез - це мисленнєва операція об´єднання окремих частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей об´єктів у єдине, якісно нове ціле.  Синтезувати можна елементи, думки, образи, уявлення. Аналіз і синтез - це головні мисленнєві операції, які в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності.         Порівняння - це встановлення подібності й відмінності між предметами та явищами.           Операції порівняння можуть бути різними за складністю, залежно від завдання чи змісту порівнюваних об´єктів. Порівнянню належить важлива роль у розкритті істотних ознак предметів.     Абстрагування - це уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів та явищ від інших їхніх рис і від самих предметів (явищ), яким вони властиві.          Виокремлення в процесі абстрагування ознак предмета і розгляд їх незалежно від інших його ознак стають самостійними операціями мислення. Зокрема, спостерігаючи переміщення в просторі різних за характером об´єктів - машини, людини, птаха, хмар, небесних тіл, ми виокремлюємо рух як спільну для них властивість і осмислюємо його як самостійну категорію. Абстрагування готує ґрунт для глибокого узагальнення.  Узагальнення виявляється в мисленнєвому об´єднанні предметів, явищ у групи за істотними ознаками, виокремленими в процесі абстрагування.

Узагальнення - це продовження і поглиблення  синтезуючої діяльності мозкуза допомогою слова. Слово здійснює свою узагальнювальну функцію, спираючись на знакову природу відображуваних ним істотних властивостей і відношень, які є в об´єктах. Узагальнення виокремлених рис предметів та явищ дає змогу групувати об´єкти за видовими, родовими й іншими ознаками. Наприклад, види й роди збройних сил.   Класифікація- це групування об´єктів за видовими, родовими та іншими ознаками.          Її здійснюють з метою розмежування і подальшого об´єднання предметів на підставі їх спільних істотних ознак; класифікація сприяє впорядкуванню знань і глибшому розумінню їх смислової структури.   Щоб здійснити класифікацію, потрібно чітко визначити її мету, а також ознаки об´єктів, що підлягають класифікації, порівняти їх за істотними ознаками, з´ясувати загальні підстави класифікації, згрупувати об´єкти за визначеним принципом.          Систематизація- це упорядкування знань на підставі гранично широких спільних ознак груп об´єктів.        Систематизація забезпечує розмежування та подальше об´єднання не окремих предметів, як це відбувається при класифікації, а їх груп і класів.  Загальним механізмом операційної діяльності мислення є аналітико-синтетична робота великих півкуль головного мозку.   Залежно від походження виділяються:       1) операції пристосувальні;          2) операції свідомі.         Один з найбільш відомих психологів сучасності, швейцарський учений Ж. Піаже за пропонував теорію розвитку інтелекту в дитинстві, яка справила великий вплив на сучасне розуміння онтогенетичного розвитку мислення. У теоретичному плані він дотримувався думки про практичне, деятельностном походження основних інтелектуальних операцій. Теорія розвитку мислення дитини, запропонована Ж. Піаже, отримала назву "операциональной" (від слова "операція"). Операція, за Піаже, є "внутрішня дія", продукт перетворення ("інтеріоризації") зовнішнього, предметного дії, скоординованого з іншими діями в єдину систему, основною властивістю якої є оборотність (для кожної операції існує симетрична і протилежна операція розвитку розумових операцій у дітей Ж. Піаже виділяв чотири стадії. Одна з них включає розглянутий віковий період. Так, перша стадія - це стадія сенсомоторного інтелекту. Вона охоплює період життя дитини від одного до двох років і характеризується розвитком здатності сприймати і пізнавати предмети реального світу, складові оточення дитини.Причому під пізнанням предметів передбачається осмислення їх властивостей і ознак. До кінця першої стадії дитина стає суб'єктом, тобто виділяє себе з навколишнього світу усвідомлює своє «Я». У нього відзначаються перші ознаки вольового управління своєю поведінкою, і крім пізнання предметів навколишнього світу дитина починає пізнавати і самого себеДруга стадія розвитку розумових операцій у дітей - стадія до-операційного мислення - відноситься, на думку автора даної концепції, Ж. Піаже, до віку від 2 до 7 років. Цей вік, як уже було показано раніше, характеризується розвитком мови, тому активізується процес интеро-різаціі зовнішніх дій з предметами і у дитини формуються наочні представлення. У цей час спостерігається прояв егоцентризму мислення дитини, що виражається в труднощі прийняття позиції іншої людини. В цей же час у дитини спостерігається помилкова класифікація предметів через використаннявипадкових або другорядних ознак. Слід зазначити, що теорія інтелектуального розвитку, запропонована Ж. Піаже, не є єдиною. У нашій країні досить широке поширення отримала теорія формування та розвитку інтелектуальних операцій, запропонована П. Я. Гальперіним. (1902-1988).          Відповідно до думки Гальперіна, вищі інтелектуальні дії та операції не можуть складатися без опори на попередні способи виконання того ж самого дії, а ті в свою чергу спираються на попередні їм способи виконання даної дії. І в кінцевому підсумку всі дії в основі своїй спираються на наочно-дієві способи.              На думку П. Я. Гальперіна, існує чотири параметри, за якими перетвориться дію. До їх числа відносяться: рівень виконання; міра узагальнення; повнота фактично виконуваних операцій; міра освоєння. При цьому перший параметр дії може перебувати на трьох підрівнях: дії з матеріальними предметами; дії в плані зовнішньої мови; дії в думці. Три інші параметра характеризують якість сформованого на певному підрівні дії: узагальненість, скороченість, освоєність.         Процес формування розумових дій, відповідно до концепції П. Я. Гальперіна, має наступні етапи.         Перший етап характеризується формуванням орієнтовної основи майбутньої дії. Основним моментом даного етапу є ознайомлення на практиці з складом майбутньої дії, а також з вимогами, яким у кінцевому підсумку воно (дія) має відповідати.         Другий етап формування розумової дії пов'язаний з його практичним освоєнням, яке здійснюється з використанням предметів.      Третій етап пов'язаний з продовженням освоєння заданого дії, але вже без опори на реальні предмети. На даному етапі відбувається перенесення дії з зовнішнього, наочно-образного плану у внутрішній план. Головною особливістю даного етапу є використання зовнішньої (вільні) мови як замінник маніпулювання з реальними предметами. П. Я. Гальперін вважав, що перенесення дії в мовній план означає насамперед мовленнєвий виконання певного предметного дії, а не його озвучення.      На четвертому етапі освоєння розумової дії відбувається відмова від зовнішньої мови. Здійснюється перенесення зовнішньоречового виконання дії цілком у внутрішню мова. Конкретна дія виконується «про себе».   На п'ятому етапі дія виконується повністю у внутрішньому плані, з відповідними скороченнями і перетвореннями, з наступним відходом виконання даної дії зі сфери свідомості (тобто постійного контролю над його виконанням) в сферу інтелектуальних умінь і навичок.     Мислення може відбуватися на різних рівнях, таких як наочне мислення і мислення абстрактне, теоретичне. Як вже зазначалося, людина не може мислити тільки в поняттях без уявлень, у відриві від наочності, але також не може мислити лише чуттєвими образами без понять. Тому ці два рівні мислення взаємопов'язані. Але можливий випадок, в якому абстрактне теоретичне мислення майже не потрібно. Це, зокрема, елементарні практичні завдання. Деякі люди пре-червоно справляються зі складними теоретичними завданнями, виявляючи при цьому високий рівень мислення, але виявляються часом безпорадними, коли потрібно знайти вихід зі скрутної практичної ситуації. І навпаки: люди, прекрасно орієнтуються в дуже складних практичних ситуаціях, можуть виявитися нездатними вирішити елементарну теоретичну проблему. Для пояснення цього потрібно підкреслити відмінності між послідовністю розумових операцій в одному і іншому випадку. У безпосередньо-дієвої ситуації можна, спочатку усвідомити лише початковий етап рішення, позначити початкові необхідні діями реалізувати їх. При цьому відбувається негайна зміна ситуації і виявляються попутні зміни, які до вчинення дії були не передбачені. Таким чином, дія, що виконується на перших етапах розумового процесу, звільняє від необхідності передбачити, представити і врахувати все різноманіття зміни ситуацій, яке воно вносить і яке треба було б заздалегідь врахувати при рішень задачі, що протікає не безпосередньо в самому ході дії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Висновок

     До  операцій мислення відносять порівняння, аналіз, синтез, абстракцію та узагальнення. Мислення здійснюється в поняттях і уявленнях, і головною формою протікання мислення є міркування, як робота над судженням. Дедуктивне міркування називається обгрунтуванням, індуктивне – висновком           Розумові операції не додаються до діяльності мислення, а утворюють її складу так само, як, наприклад, технологічні операції не додаються до виробничої діяльності, а утворюють її, і виникають погляди, які стверджують принципову зводиться мислення людини до «мислення» машин. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної  літератури

1. Гамезо М.В., Домашенко І.А. Атлас з психології: інформ.-метод. Посібник до курсу «Психологія людини»: - М.: Пед. т-во Росії, 1999. - 397 с.
2. Зеер Е.Ф. Психологія професійної освіти: Учеб. посібник. - Єкатеринбург: Изд-во Урал. держ. проф.-пед. ун-ту, 2000. - 244 с.
3. Зеер Е.Ф. Психологія професій: Учеб. посібник. - Єкатеринбург, Изд-во Урал. держ. проф.-пед. ун-ту, 1997. - 244 с.
4. Климов Е.А. Психологія професійного самовизначення: Учеб. посібник для вузів. - Р н / Д: Фенікс, 1996. - 512 с.
5. Немов Р.С. Психологія: Учеб. для студ. Вища. пед. навч. закладів. У 3 кн. 4-е изд. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2002. - Кн.1: Загальні основи психології - 688 с.
6. Немов Р.С. Психологія: Учеб. для студ. Вища. пед. навч. закладів. У 3 кн. 4-е изд. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2002. - Кн.2: Психологія освіти - 496 с.
7. Петровський А.В., Ярошевський М.Г. Психологія. Учеб для вузів. - М.: Видавництво. Центр «Академія», 2000. -512 С.
8. Глуханюк Н.С., Семенова С.Л., Печеркіна А.А. Загальна психологія: Навчальний посібник для вузів. М.: Академічний проект; Єкатеринбург: Ділова книга, 2005. 368 с.