Взаємозв'язок між культурою та етносом

Однією з унікальних інженерних споруд заповідника є Замковий міст, що з'єднує місто та Замковий комплекс.  Він викликав немало суперечок щодо свого походження. За однією з гіпотез, міст було зведено римлянами у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію.

Завдяки унікальному поєднанню  містобудівної, архітектурної, історичної спадщини Старого міста з ландшафтом каньйону р. Смотрич „Культурний  ландшафт каньйону” визначено кандидатом до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

До нашого часу збереглася система потерн (ходів) і казематів. Денна вежа призначена для спостерігачів. Уявіть, можна піднятися на неї  кожному і насолодитися оспіваним  українським краєвидом!

Невід'ємною частиною Старого  міста, його перлиною, є Стара фортеця, яка стала візитною карткою Кам'янця-Подільського, його символом.

Історія заснування фортеці  починається в XII столітті. Немов  продовження кам'яних скель височать башти фортеці.

Одинадцять башт входять  до складу фортеці, кожна має свою назву і свою історію. Так, наприклад, найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, виділені папою римським Юлієм II. Ще її називають  Кармелюковою, бо в ній тричі був  ув'язнений Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця  глибиною 40 м і в діаметрі 5 м  видовбана в скалі. Досі в її стінах збереглося величезне дерев'яне  колесо з пристроєм для підняття води на поверхню.

 

Києво-Печерська  Лавра

(Місто Київ)

  Києво-Печерська лавра - православний монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції Брестово поблизу Києва.

В одинадцятому столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У 

дванадцятому столітті монастир отримав статус «лаври» – головного  великого монастиря.

У вісімнадцятому столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом на Україні. Їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот  сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних  заводів, більше ста шестидесяти  винокурень і вітряків, біля двохсот  шинків, два кінних заводи.

Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так названі пустелі (зокрема, Китаєвська, Микільська та інші під  Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками  на Україні, в Росії і в Білорусії.

Свого часу Києво-Печервська лавра зіграла важливу роль у  розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися  на церковно-слов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі  працювали відомі літописці Нестор (автор «Повести временных лет»), Нікон, Сільвестр. У тринадцятому столітті було складено «Києво-Печерський патерик» - важливе джерело історії Києва.

Києво-Печерська лавра  здійснювала широке будівництво  ще з одинадцятого століття (Успенський собор, Троїцька надвратна церква). Наприкінці дванадцятого століття навколо  Києво-Печерської лаври було возведено  оборонні стіни (у 1240 році вони були зруйновані ордами Батия). У 1698-1701 році паралельно до них було споруджено нові фортечні стіни з бійницями і баштами. У 1731-1744 році споруджено велику лаврську дзвіницю, висота якої - 96,52 метра.

На території лаври  поховано багато видатних осіб, зокрема, біля трапезної - генеральний суддя  українського війська В.Кочубей  і полтавський полковник І.Іскра. У Спаса на Брестові церкви - засновник  Москви Юрій Долгорукий.

У музеях і фондах, розташованих на території Києво-Печерської лаври, можна побачити рукописи стародрукованих  книг, колекцію тканин і вишивок. Особливий  інтерес викликає колекція з дорогоцінних металів, стародавні гравюри і твори  сучасних художників.

Існує легенда, за якою місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли Святий Андрій прийшов в Київ і  поставив на горі, де тепер стоїть Андріївська  церква, хрест, тоді все море пішло  вниз. Але частина його залишилась і сховалась під Андріївською горою. Коли пізніше на цьому місці  збудували церкву, то під престолом  відкрилась криниця. В Андріївській церкві немає дзвонів, так як, за легендою, при першому ж ударі  вода прокинулась би і залила б  не лише Київ, а й все Лівобережжя.

 

Державний історико-архітектурний заповідник

"Хотинська фортеця"

(Місто Хотин Чернівецької обл.)

  Фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького, Петра Дорошенка... Розташований на важливих транспортних магістралях, Хотин  завжди привертав увагу завойовників. Під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького.

Хотин, що приваблює туристів з усього світу, одне з найдавніших  міст України, нещодавно відсвяткував своє 1000-річчя. На початку XI ст. київський  князь Володимир Великий створив  систему прикордонних фортець на заході й півдні своєї держави, у  тому числі Хотин.

Назва міста, ймовірно, походить від дієслова "хотіти": це місце  було завжди бажане для древніх поселенців, вони завжди хотіли жити у цьому  красивому і багатому краї (інші версії пояснюють походження назви  міста від слов'янського імені  Хотин або від імені вождя  даків Котизона).

Спочатку це була невелика, збудована східними слов'янами на місці давнього поселення дерев'яна  фортеця, яка захищала їх від численних  завойовників. Поряд з нею і  одночасно з нею існувало неукріплене  селище.

Після монголо-татарського  завоювання Русі роль Хотина, як одного з найважливіших форпостів Галицько-Волинського  князівства на південному заході ще більше виросла. Його укріплення охороняли  важливу переправу на Дністрі  і стримували грабіжницькі напади степових кочівників.

Князь Данило Галицький, хоч  і вимушений був підкоритися  Золотій орді, не відмовився від  боротьби з нею. Він посилено будував  нові і укріплював старі фортеці. Виконуючи його волю, в Хотині в 40-50-х  роках XIII ст. замість дерев'яних побудували кам'яні укріплення.

Перша кам'яна фортеця  була невеликою. Вона була розташована  на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта і простягалася на південь до теперішнього комендантського  палацу. Впродовж віків її неодноразово реконструювали та розширювали, руйнували  завойовники і знов відбудовували.

Наприкінці XIV ст. Хотин увійшов  до складу Молдавської держави. Завдяки  міцній твердині і вигідному розташуванню, Хотин став центром розвитку ремесел  і торгівлі, які в свою чергу  сприяли розквіту культури та економіки  міста. Місто було важливим митним пунктом  в європейсько-азіатській торгівлі.

Впродовж XVI-XVII століть Хотин  переходив з рук в руки, ним  володіли і польські королі, і турецькі феодали, неодноразово місто визволяли  запорозькі козаки. У вересні - на початку  жовтня 1621 року біля стін Хотинської фортеці  проходили події знаменитої Хотинської війни, яка прославила запорозьких  козаків і їхнього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного і стала зламним моментом в історії Османської імперії. Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і знайшла свій відголос в літературі.

Після Хотинського миру фортеця  була повернена молдавським господарям, але фактично її контролювали турки. На обох берегах Дністра, по якому  проходив кордон, височіли та протистояли  одна одній дві могутні фортеці - хотинська та кам'янець-подільська.

Під час визвольної війни  у Хотині 1650-1653 рр. перебували війська  Богдана Хмельницького.

Хоча в ХVIII-ХІХ ст. фортеця  поступово втрачає своє оборонне значення, під її мурами продовжують  кипіти битви. Її кілька разів штурмували російські війська.

В 1769-1787 рр. росіяни знову  штурмують Хотинську фортецю. Але  лише після російсько-турецької  війни 1806-1812 рр. Хотин увійшов до складу Росії і став повітовим  центром Бессарабської губернії. Відступаючи, турки майже повністю знищили Хотин, який поступово став відбудовуватись.

В 1826 році місту Хотину був  наданий герб: в золотому полі срібна тривежева цитадель, супроводжена вгорі  срібним рівнораменним хрестиком  над двома схрещеними шаблями - символами  захисту краю від ворогів. На передній вежі півмісяць на держаку, а на держаках обох крайніх веж - застромлені бунчуки.

В 1832 р. на території фортеці  було збудовано нову церкву св. Олександра Невського.

Сьогодні Хотин - одне з  найбільших міст Чернівецької області, важливий промисловий, туристичний  і культурний центр Буковини. У  вересні 1991 р. під час свята з  нагоди 370-річчя Хотинської битви  було відкрито монумент на честь гетьмана України Петра Сагайдачного.

У Хотинській фортеці проводилися  зйомки багатьох популярних художніх фільмів: "Гадюка", "Захар Беркут", "Балада про доблесного лицаря Айвенго", "Три мушкетери", "Чорна стріла", "Стара фортеця", "Стріли Робін  Гуда". Серед недавніх - екранізація  кіностудією їм. Олександра Довженка твору відомого українського письменника  Юрія Мушкетика "Яса".

Беручи до уваги багаті історичні традиції міста, в 2000 році постановою Кабінету Міністрів України  був створений Історико-архітектурний  заповідник "Хотинська фортеця". А у вересні 2002 року древнє місто відзначило свій 1000-літній ювілей.

 

Національний  дендрологічний парк «Софіївка»

(Місто  Умань)

  Уманський парк "Софіївка" є шедевром і зразком світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII – початку XIX сторіч.

Національний дендрологічний парк „Софіївка”  є одним з  найвидатніших творінь світового  садово-паркового мистецтва кінця  ХVІІІ — першої половини ХІХ ст.

Сучасна „Софіївка” поєднує  в собі функції в першу чергу  „Історичного саду”, згідно з Флорентійською хартією, науково-дослідного інституту  Національної академії наук України, центру мобілізації та акліматизації рослинного різноманіття Правобережного лісостепу  України, навчально-виховної бази, туристичної  установи, музею садово-паркового  мистецтва.

Парк розкинувся на площі 154,7 гектарів на узбіччі старовинного міста Умань Черкаської області. Заснований парк у 1796 році багатим польським  магнатом Станіславом Потоцьким  на честь своєї дружини красуні-гречанки Софії, і був подарований їй в  день її янгола у травні 1802 року.

Ідея створення парку  в романтичному стилі з використанням  римської і грецької міфології належала самій Софії. Дивовижні пейзажі, екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, каскади, фонтани, камінні  гроти - все це можна побачити, відвідавши парк. Цей шедевр вражає відвідувачів своєю красою вже протягом 200 років. Туристичний сезон в Умані  триває весь рік. Потік відвідувачів не зменшується ні влітку, ні взимку.

Старовинними алеями парку  бродили Олександр Пушкін і Тарас  Шевченко, Іван Котляревський і Сергій Волконський, Павло Пестель і  Михайло Бестужев-Рюмін, Володимир  Сосюра и Максим Рильський. Сотні  наших славних земляків далекого і близького минулого відвідували  цей парк.

Багато  легенд складено і про саму Умань, одне із старовинних  міст України. Місто героїчної та багатостраждальної долі. Ним володіла польська шляхта, його палили й розгромлювали  вщент татари і турки, але воно знову й знову піднімалося  з попелу. В Умані до сих пір  знаходять залишки підземельних ходів, які служили місцевим мешканцям сховищами і своєрідними укріпленнями.

 

Софія Київська

(Місто Київ)

  Софійський собор - всесвітньо відома пам'ятка архітектури і монументального живопису ХI століття. Дивне відчуття охоплює кожного, хто переступає поріг славетної Софії Київської. Десь поза стінами залишається гомінливе сьогодення, віки розступаються, і постає далеке минуле...

Заснування собору згадується в літописах як під 1017 р., так і  під 1037 р. Будівничим Cв. Софії літописці  називають великого київського князя  Ярослава Мудрого. Джерела свідчать, що в цій справі Ярослав завершив починання свого батька Володимира - хрестителя Русі. Присвячений Премудрості  Божій, собор, за задумом творців, мав  утверджувати на Русі християнство.

Упродовж сторіч Софія  Київська була головною святинею Русі-України - "митрополією руською". Собор, як головний храм держави, відігравав роль духовного, політичного та культурного  центру. Під склепінням Cв. Софії  відбувалися урочисті "посадження" на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод.

При соборі велося літописання  і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа. На честь  заснування Ярославом 1037 р. софійської бібліотеки перед входом до собору в 1969 р. було встановлено пам'ятний  знак (скульптор І.Кавалерідзе).

Софія — свідок й безпосередній  учасник життя Києва протягом багатьох сторіч. Вона пережила навалу орд степових кочовиків у грізному 1240 році, періоди занепаду й відродження  міста у XIV—XVI століттях, бачила національно-визвольну  боротьбу українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького проти  польсько-литовських феодалів у XVII столітті.

Великих збитків було завдано  музею під час Великої Вітчизняної  війни. Хоч сам Софійський собор  не зазнав руйнування, однак були пограбовані  архіви музею, вивезені цінні фрески XII століття з Михайлівського Золотоверхого  монастиря, що зберігалися у храмі. Лише після війни їх повернули музею в пошкодженому вигляді.