Американська війна у В’єтнамі

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Февраля 2012 в 18:00, курсовая работа

Краткое описание

Актуальність проблеми полягає в тому , що пряма чи опосередкована участь могутніх держав у місцевих конфліктах стала характерною рисою міжнародних відносин другої половини XX початку XXI ст. Прагнення розширити сферу свого впливу, здійснювалось у формі створення «дружнього »режиму. Саме це привело В'єтнам до громадянської війни з участю зовнішніх сил. Інтерес «супердержав» до В'єтнаму був обумовлений вигідним географічним та геоп

Содержание работы

Вступ ……………………………………………………………………………….. 3
Розділ I Джерела та історіографія …………………………………………....…5
Розділ II Політична ситуація у В'єтнамі напередодні війни……………….......7
Розділ III Причини та цілі американського втручання у В'єтнам……………....9
Розділ IV Хід війни та її закінчення …………………………………………....13
Висновки …………………………………………………………………………..33
Список використаної літератури …………………………………………………36
Список скорочень. …………………

Содержимое работы - 1 файл

Американська війна у В’єтнамі н.doc

— 258.00 Кб (Скачать файл)


22

 

 

Курсова робота

 

 

Американська  війна у В’єтнамі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2010

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План :

 

Вступ ……………………………………………………………………………….. 3

Розділ I     Джерела та історіографія …………………………………………....…5

Розділ II    Політична ситуація у В'єтнамі напередодні війни……………….......7

Розділ III  Причини та цілі американського втручання у В'єтнам……………....9

Розділ IV   Хід війни та її закінчення …………………………………………....13

Висновки  …………………………………………………………………………..33

Список використаної літератури …………………………………………………36

Список скорочень. ………………………………………………………………....39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність проблеми полягає в тому , що пряма чи опосередкована участь могутніх держав у місцевих конфліктах стала характерною рисою міжнародних відносин другої половини XX початку XXI ст. Прагнення розширити сферу свого впливу, здійснювалось у формі створення «дружнього »режиму. Саме це привело В'єтнам до громадянської війни з участю зовнішніх сил. Інтерес «супердержав» до В'єтнаму був обумовлений вигідним географічним та геополітичним положенням країни,що дозволило б контролювати всю Південно-східну Азію. Країни «третього світу» ,в умовах конфліктів намагались вирішити свої проблеми ,шляхом втягування в них могутніх держав. В'єтнам не був виключенням : комуністичний уряд Північного В'єтнаму намагався об’єднати країну під своєю владою,а уряд Південного В'єтнаму прагнув зберегти владу,спираючись на зовнішні сили. СРСР та США боролися за вплив в Південно-східній Азії. Радянський уряд підтримував Північний В'єтнам(ДРВ) і надавав йому фінансову та технічну,а не розголошуючи і військову допомогу. Південному В'єтнаму допомагали Сполучені Штати ,вони надавали військову та економічну допомогу,направляли військових радників,а з 1962р.фактично приймали участь у війні.

Політика президента Дж.Кеннеді заснована на ідеях «боротьби з комуністичними загрозами» , «контрпартизанській стратегії » і «укріплення демократії» у В'єтнамі,у результаті призвела до безпосереднього втручання США в конфлікт у В’єтнамі. Нова політика США призвела до заміни диктатури Нго Динь Дьема на таку ж диктатуру Нгуен Ван Тхиеу,настільки ж далеку від демократії, як і режим його попередника. Дж. Кеннеді вважав,що саме події у В'єтнамі є необхідними для підняття авторитету своєї країни і для зберігання свого впливу в Азії.

Американська політика по відношенню до В'єтнаму має аналогію в сучасній міжнародній ситуації. Участь США  на початку XXI ст.  в локальних конфліктах є одним із чинників міжнародних відносин. США активно використовували силу для затвердження свого впливу в різних регіонах світу (наприклад, в Афганістані у 2001-2002 рр.., В Іраку, 2002-2003 рр..; В обох випадках вторгнення завершилося формуванням «дружнього» режиму).

Американське керівництво вважає за краще вирішувати зовнішньополітичні проблеми силовими методами та нав'язує західну культуру і спосіб життя. В основі зовнішньої політики США, поряд з політичними,знаходяться і економічні міркування, зокрема, прагнення забезпечити контроль над сировинними  ресурсами регіону. В офіційних заявах втручання підноситься як боротьба США з зовнішньою загрозою (з комунізмом в 1960-і рр.., з тероризмом на сучасному
етапі).

Ця проблема залишається актуальною тому ,що США проводили таку зовнішню політику не лише на початку 1960-х р, але й в ХХІ ст.

Мета роботи - дослідити війну у В'єтнамі,проаналізувати політику США по відношенню до В'єтнаму та результати в'єтнамської війни.

Для досягнення цієї мети автор вирішує низку наступних завдань:

1)Дослідити політичну ситуацію у В'єтнамі напередодні війни.

2)Проаналізувати причини американського втручання у В'єтнам.

3)Дослідити хід війни.

4)Дослідити закінчення в'єтнамської війни

Хронологічні рамки охоплюють період з 1954 по 1975 рр.. Вони визначені початком втручання США у внутрішні справи В'єтнаму і завершуються закінченням збройного конфлікту і підписанням Паризької угоди.

Об’єкт дослідження - зовнішня політика США відносно В'єтнаму.

Предмет дослідження - особливості військово-політичної стратегії США в період збройного конфлікту у В'єтнамі.

Територіальні рамки дослідження  включають в себе територію Демократичної республіки В'єтнам та Республіки Південний В'єтнам.

Структура.

Робота складається із вступу, основної частини, яка складається з чотирьох  розділів , висновку  та списку використаної літератури,списку скорочень.

 

 

 

Розділ I     Джерела та історіографія .

Даній темі присвячено багато літератури. При написанні курсової  роботи була використана російська та американська література. Що стосується україномовних видань, треба зазначити, що,практично відсутня література, присвячена війні у В’єтнамі .

Аналізуючи документи  можна виділити: "Угоду  про припинення військових дій у В'єтнамі (1954)","Тонкінську резолюцію(1964)", "Паризьку мирна угоду(1973)".

Угода  про припинення військових дій у В'єтнамі була укладена на Женевській конференції в м. Женеві 20.07.1954.Основні пункти угоди по В'єтнаму передбачали: 1) тимчасовий поділ країни на дві частини приблизно по 17-й паралелі і встановлення демілітаризованої зони між ними; 2) заборону на нарощування озброєнь в обох частинах країни; 3) створення міжнародної контрольної комісії в складі представників Індії, Польщі та Канади; 4) проведення 20 липня 1956 загальних виборів у парламент єдиного В'єтнаму. Женевські угоди не були підписані США.

Важливою для нас є Тонкінська резолюція , ухвалена 7 серпня 1964 року Конгресом США. Вона надавала право президенту Джонсону вжити всіх необхідних заходів, включаючи використання збройних сил, для збереження свободи всіх країн, що входять до Договору колективної безпеки Південно-Східної Азії. Ця резолюція стала правовою основою для відправлення до Південного В'єтнаму американських підрозділів і початку бомбардувань Північного В'єтнаму без формального оголошення війни.

Паризька мирна угода (Паризька хартія про припинення війни і відновлення миру у В'єтнамі) - дипломатичне угода, підписана в Парижі 27 січня 1973р. сторонами,які брали участь у В'єтнамській війні.
Угода була підписана міністрами закордонних справ Північного В'єтнаму, Південного В'єтнаму, США і Тимчасового революційного уряду Республіки Південний В’єтнам. Хартія припинила В'єтнамську війну, яка йшла з кінця 1950-х років у вигляді громадянської війни між двома частинами В'єтнаму з наступним втручанням США та низки інших держав.

Серед радянських джерел в першу чергу треба відмітити колективну роботу істориків-в'єтнамістів,які поставили собі за мету показати багатолітню визвольну війну в’єтнамського народу проти іноземних загарбників. Видана Академією Наук СРСР під редакцією Е.П.Глазунова, І.С.Казакевича,В.М.Солнцева книга «В’єтнам у боротьбі». Найголовнішим для нас є ІV(В'єтнам і імперіалістична агресія США) розділ. В якому використані важливі джерела :«Нариси історії В'єтнаму. Ханой» 1977р., «Секрети секретних служб США».М ., 1973р.

Книга «Країни Індокитаю: шлях боротьби та звершень»,яку написали М.П.Ісаєв та Е.П.Глазунов, є першим в радянській історіографії узагальненням досліджень революційного процесу у трьох країнах Індокитаю - В'єтнамі,Лаосі та Камбоджі .Важливим для нас є розділ : Розширення американської агресії проти В’єтнаму .

В іноземній історіографії це -Девідсон Ф. Б. «Війна у В’єтнамі».Книга відставного генерал-лейтенанта США Филиппа Б. Девідсона присвячена війнам в Індокитаї другої половини XX ст., кровопролитним конфліктам,в яких потерпіли поразки дві великі держави-Франція та США.Автор воював у В'єтнамі і дає військово-політичний аналіз подіям 1946-1954 та 1964-1975рр.Це перша перекладена на російську мову робота,яка характеризує війну у В'єтнамі з позиції американського спеціаліста.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II    Політична ситуація у В'єтнамі напередодні війни.

Навесні 1954 в Женеві було скликано нараду для обговорення умов закінчення війни в Індокитаї (1946-1954),в якій взяли участь представники Франції, Великобританії, США, СРСР, Китаю, Камбоджі, Лаосу, а також в'єтнамського уряду Бао Дая, який підтримували французи, і уряду В'єтміню (Ліги боротьби за незалежність В'єтнаму) на чолі з Хо Ши Міном. 21 липня була досягнута угода про припинення вогню, що передбачала виведення французьких військ з Індокитаю.

« Основні пункти угоди по В'єтнаму передбачали: 1) тимчасовий розділ країни на дві частини приблизно по 17-й паралелі і встановлення демілітаризованої зони між ними; 2) заборона на нарощування озброєнь в обох частинах країни; 3) створення міжнародної контрольної комісії у складі представників Індії, Польщі і Канади; 4) проведення 20 липня 1956 загальних виборів до парламенту єдиного В'єтнаму » [1]. США відмовилися підписати угоду, проте при цьому американська сторона завірила, що не стане вдаватися до силових методів для його зриву.

Половина країни на північ від 17-й паралелі, або Демократична Республіка В'єтнам, контролюється компартією В'єтнаму, південна половина, або Республіка В'єтнам - Сполученими Штатами Америки, які керують нею через маріонетковий південно-в'єтнамський уряд.

Після відходу французів уряд Хо Ши Міна швидко укріпив свою владу в Північному В'єтнамі. В Південному В'єтнамі на зміну французам прийшли США, які розглядали Південний В'єтнам як головну ланку в системі безпеки в регіоні. Американська доктрина «доміно» припускала, що якщо Південний В'єтнам стане комуністичним, то під контроль комуністів потраплять і всі сусідні з ним держави Південно-східної Азії.

« У травні 1955р. відбулась трьохстороння зустріч західних держав (США,Англії,Франції).Учасники зустрічі порушили взяті на себе в Женеві зобов’язання і норми міжнародного права і заявили, що ніяких консультацій між Північним та Південним В’єтнамом з питань про загальні вибори проводити не слід .В цей період інтереси США в Південному В’єтнамі представляла американська військова місія (МААГ),персонал якої збільшився з 342 осіб в 1954р.до 736 осіб у 1957р.Втручання США у внутрішні справи  Південного В’єтнаму ще більш посилились після проголошення 26 жовтня 1955р. Республіки В’єтнам на чолі з президентом –американським ставлеником Нго Дінь З'ємом » [2].

Переконавшись, що мирне об'єднання країни не має перспектив, в'єтнамські націоналістичні і комуністичні сили розвернули повстанський рух в сільських районах Південного В'єтнаму. Політичне керівництво рухом здійснювалося з Північного В'єтнаму, а практично повстанців очолили колишні члени В'єтміня, які залишилися після розділу країни в Південному В'єтнамі і перейшли на нелегальне положення. Після початку повстання до нього приєдналися жителі Півдня, які бігли після 1954 р. на північ. Вони відмінно орієнтувалися в місцевих умовах, знаючі людей і мовні діалекти, повстанці намагалися заручитися підтримкою селян, обіцяючи їм землю і апелюючи до їх національних почуттів.

В грудні 1960р., коли стало очевидно, що режим Нго Дінь З'єма поступово втрачає контроль над сільськими районами, Північний В'єтнам оголосив про об'єднання повстанців в Національний фронт звільнення Південного В'єтнаму (НФЗПВ). Збройне крило НФЗПВ, відоме як Національно-визвольна армія, складалося з місцевої міліції, провінційних військових формувань і елітних батальйонів. Ці сили південно-в'єтнамський уряд називав В'єтконг. Політична програма НФЗПВ передбачала заміну режиму Нго Дінь З'єма демократичним урядом, здійснення аграрної реформи, проведення Південним В'єтнамом політики нейтралітету на міжнародній арені і, нарешті, об'єднання країни на основі переговорного процесу.

 

 

 

 

Розділ III  Причини та цілі американського втручання у В'єтнам.

З боку США головними зацікавленими силами у війні були корпорації США, які виробляють зброю. За роки В'єтнамської війни їх прибутки склали багато мільярдів доларів. Військові корпорації США ,загалом, не були зацікавлені у швидкій перемозі американської армії у В'єтнамі. Прості американці спочатку вірили у справедливість участі Америки у війні, вважаючи її боротьбою за демократію. << Попри те, що В'єтнамська війна вважається локальним конфліктом, в ній було використано багато боєприпасів, наприклад, підірвано 14 млн. тонн вибухових речовин, що в кілька разів більше ніж під час Другої світової війни на всіх територіях бойових дій. Якщо в 1961 році перші американські військовослужбовці висадилися на берегах Південного В'єтнаму в кількості 400 чоловік, то в 1968, американський контингент складав вже 537 тисяч чоловік. У результаті війни було вбито за різними оцінками понад 57 тисяч військовослужбовців США , кілька мільйонів в'єтнамців, американським напалмом були випалені мільйони гектарів землі >> [3].

Політична необхідність участі США у війні у В'єтнамі пояснювалась американською адміністрацією громадянам своєї країни тим, що нібито відбудеться "ефект падаючого доміно" і після завоювання Хо Ши Міном Південного В'єтнаму під контроль комуністів одна за одною перейдуть всі країни Південно-Східної Азії.

Информация о работе Американська війна у В’єтнамі