Особливості державного регулювання ЗЕД у країнах з різними моделями управління економікою

НІМЕЧЧИНА

            Зовнішня торгівля - одна з найдинамічніших  галузей економіки Німеччини , стимулятор її економічного зростання . Зовнішньоекономічні

зв' язки Німеччини характерні тим, що це один з найважливіших експортерів  і імпортерів світу. Стимулюванню німецького експорту сприяє розвинута система  фінансування і страхування зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, у цілях сприяння зовнішньоекономічній діяльності німецьким  фірмам надається державна фінансова  підтримка для їх участі в зарубіжних виставках і ярмарках, завдяки  чому ініціюється близько 20 % усього німецького експорту, розширяється мережа німецьких зовнішньоторговельних  палат.

     Висока  конкурентоспроможність німецької  промисловості на світових ринках забезпечується, як правило, за рахунок переваг в  її нецінових параметрах, зокрема, переваг  в якості і технічному рівні продукції, відмінному сервісі, чіткому дотриманні термінів поставок і ін.

     ФРН є одним з найбільших у світі  експортерів капіталу. Німецькі компанії займають 3-тє місце в міжнародному рейтингу  за обсягом інвестицій за кордон. Уряд ФРН надає гарантії для прямих інвестицій німецьких  компаній за кордон і цим підвищує свою експансію на світовому ринку [12;c.47].

     Німецька  модель соціального ринкового господарства, що сформувалася в основному в  результаті реформ Ерхарда в кінці 1940 -1950-х рр., визначається як поєднання ефективного конкурентного ринкового господарства з сильною соціальною (перерозподільчою) політикою, що забезпечує реалізацію принципу соціальної справедливості.

      Незважаючи  на загальну тенденцію до лібералізація  Німеччина використовує як тарифні, так і нетарифні інструменти. Загальний рівень імпортних мит наведений. Можна зробити висновки про явний протекціонізм продукції аграрного сектору. В той же час серед в групі сировинних товарів рівень протекціонізму дуже диференціюється: на 100% звільнений від митам імпорт бавовни, на 84% -деревина, на 50% - паливо та мінерали.

            Німеччина використовує і нетарифні  інструменти. Так, в межах ЄС  встановлені квоти для Португалії  та Іспанії на імпорт зерна,  некрупових інгредієнтів, до чого  Німеччина ставиться досить критично, вважаючи, що іспанські виробники  каш отримують несправедливі  конкурентні переваги над усіма  виробниками каш у Євросоюзі.  Санітарні та фітосанітарні норми,  що використовуються Німеччиною, обмежують імпорт із США, оскільки  в Німеччині досить обережно  ставляться до біотехнологічних  продуктів харчування. Аргументується  це тим, що за оцінкою Федерального  міністерства сільського господарства  та захисту прав споживачів 70-80% населення Німеччини проти біотехнологічної  їжі. 

ФРАНЦІЯ

      Французький уряд якийсь час підвищував протекціоністські  митні збори. Там переважав імпорт товарів. Відставання експорту в 1,6 разів пояснювалося вільним розвитком  господарства. Франція відігравала  роль світового кредитора. До 70-х  рр. XIX ст. капітали спрямувалися в облігації, акції промислових підприємств. З кінця XIX ст. Франція вивозила капітал  переважно в позиковій формі, тобто надавала його у вигляді  державних позик і цінних паперів [12; с. 115]. Зростання відкритості французької економіки виявляється в збільшенні експортної спрямованості виробництва в провідних галузях промисловості. Експортна квота в оброблювальній промисловості перевищує 36 % при явній перевазі галузей електротехнічного і транспортного машинобудування .

      Останніми роками відбуваються значні зміни в  механізмі державного регулювання  зовнішньої торгівлі країни, і, перш за все, експорту. Регулювання направлене на підвищення конкурентоспроможності французьких товарів, має комплексний  характер і зачіпає, крім сфери реалізації товарів, і стадію експортного виробництва. Значно розширені методи і засоби державного втручання, що вирізняється селективністю і цілеспрямованістю. Крім того, зростає взаємозв'язок його основних важелів у кредитно-фінансовій і адміністративній сферах.

    Розглядаючи французьку модель державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності, необхідно  відзначити, що її становлення протягом післявоєнного періоду характеризується незвичайно широкими для ринкової економіки  масштабами діяльності держави. Ринкові  регулятори в країні традиційно слабші, ніж у німецькій і тим більше в англійській економіці.  

    ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

      Великобританія, що займала провідну  роль у світовій торгівлі, в  1940-х рр. проводила політику вільної  торгівлі і поміркованого протекціонізму, бажаючи встановити економічне  панування у світі. Режим торгової  політики світового ринку зробив  на неї негативний вплив. Зовнішньоторговельний  баланс Великобританії пасивний, тобто імпорт переважає над  експортом, проте платіжний баланс  за всіма формами зовнішньоекономічних  зв'язків активний. Розвивається  сфера послуг, значення якої в  експорті збільшується [3, с. 116]. Поглиблення  міжнародного розподілу праці  призвело до того, що Англія  почала в усе зростаючих масштабах  ввозити промислові товари, частина  з яких не вироблялася в  країні. Зростання імпорту призвело  до вживання активних заходів  щодо розширення експорту, проте  за темпами його зростання  Англія все ж таки значно  відставала від інших розвинутих  країн і її частка у світовому  капіталістичному експорті знизилася. 

      Серед сфер збільшення англійського капіталу за кордоном провідне місце займає оброблювальна промисловість (більше половини інвестицій), нафтове господарство (більше 20 %), значний капітал прямує в банківську і страхову справу. Більше 80 % усього поточного англійського експорту капіталу спрямовується в  країни з розвинутою економікою. Разом  з експортом капіталу з Великобританії останніми роками збільшуються вкладення  інших розвинутих країн в її економіку. [11;c.2]

     Говорячи  про загальну соціально-економічну модель Великобританії, відзначимо, що своєрідність британської моделі відображає особливості історичного процесу  її становлення. Британська модель - на відміну від європейської континентальної - має багато загального з американською  моделлю "акціонерного капіталізму", що пояснюється низкою чинників, зокрема, близькістю культури і традицій підприємництва [13].  

ЯПОНІЯ

     Результатом японської зовнішньоекономічної політики стало перетворення японського експорту на важливе джерело фінансування розвитку економіки. Головною метою  імпортної політики є заохочення ввезення в країну необхідних сировинних і інших ресурсів. Для Японії було характерним велике збільшення обсягів  зовнішньої торгівлі.

     Зважаючи  на різні обмеження на зовнішню торгівлю як в розвинутих, так і в країнах, що розвиваються, Японія входить на ринки інших країн через прямі  зарубіжні і портфельні інвестиції [10].

      Однією  з характерних рис нової моделі розвитку Японії є зміна зовнішньоекономічної стратегії, а саме: здійснений перехід  від орієнтації на експорт товарів  до експорту капіталів. Японія стала  здійснювати широкомасштабні інвестиції (прямі і портфельні) за кордоном.

            Із сучасних проблем Японії  можна виділити складнощі у  сфері експорту. Значно знизився  обсяг японського експорту в  країни Південно-Східної Азії, продовжуються  "торгові війни" Японії з  США і країнами, що входять  в ЄС. Небезпечні наслідки, пов'язані із зменшенням експорту Японії, пояснюються тим, що в японській моделі економічного зростання експорт є однією з рушійних сил розвитку.

     Японія. Це - одна з найбільш відкритих країн  світу: частка нульових тарифних ліній  становить майже 50%, простий середній зв'язаний тариф -3,5%, тарифні лінії  з рівнем понад 15% - 1,8%. Проте, при цьому встановлено фактично заборонні ставки на деякі види товарів: рис - 444%, пшеницю - 193%, також високі ставки встановлено на молочні, м'ясні та нафтопродукти внаслідок низького рівня власного забезпечення сільськогосподарськими ресурсами та, відповідно, високих внутрішніх цін. 97% тарифних ставок в Японії є адвалерними. При цьому багато ставок диференціюються залежно від застосованого методу визначення митної вартості.

       Понад третина товарів при  імпорті не обкладаються митом,  переважно - це сировина. Ще понад  45% товарних позицій оподатковуються  за ставками менше 5%, і тільки 3% товарів оподатковуються ставками  понад 30%, серед них текстильні  товари, взуття та продукти харчування.

     Японія  дуже широко застосовує квотування (сільськогосподарська продукція, продукція рибальства) та інші методи нетарифного регулювання (національні технічні та інші спеціальні вимоги: системи сертифікації, інспекції  якості товарів, вимоги техніки безпеки, екології, санітарно-гігієнічні та ветеринарні  правила), проте при цьому майже  не використовує компенсаційні та антидемпінгові ставки.

      Також в Японії діє унікальна система  податкових пільг для імпортерів: коли японські виробники імпортують сировину і проміжні товари для виробництва  експортної продукції, імпортне мито, що стягується з використовуваних у  виробництві компонентів, відшкодовується  виробникам при здійсненні експортної операції. Положення СОТ дозволяють уряду зберігати це відшкодування  за умови, що розмір відшкодування не перевищує фактично сплаченого мита.

     Як  більшість розвинених країн, Японія використовує ефективне мито, спрямоване на захист виробників готової продукції  для стимулювання завозу сировини. [11;c.3]

      Але у зв'язку із переважаючим профіцитом платіжного балансу, Японія використовує систему інструментів стимулювання імпорту, яка включає навіть податкові  пільги імпортеру у випадку розширення обсягів імпортних закупівель. 

КИТАЙ

        Митна служба Китаю - Державний комітет з митного оподаткування - є унікальною у світовій практиці. Ця структура не тільки повністю проводить митну політику держави, визначає основні напрямки її розвитку, але також має право на здійснення правоохоронних заходів. До того, у Китаї на законодавчому рівні заборонено надання будь-яких пільг імпортерам, окрім імпорту гуманітарної допомоги, а також офіційно введено додаткові тарифи за прискорене митне оформлення.

     На  відміну від більшості країн  світу, де митне оформлення переважно  відбувається за місцем призначення  товару, в Китаї майже весь імпорт оформляється в кількох основних митницях, які працюють у найбільших портах. Для оформлення експорту були створені 15 бондових зон, які характеризуються найвищим ступенем відкритості і  наданням зареєстрованим у них підприємствам  пільг та сприяння при здійсненні експортних операцій.

     Тарифна політика Китаю є надзвичайно  послідовною та виваженою. Так, на початку 90-х років XX ст. середньоарифметична  ставка мита в Китаї складала понад 43% і була однією з найвищих у світі, що забезпечило комфортні умови  для розвитку потужних промислових  галузей. У 1996 відбулося перше значне зниження митних тарифів (всього на 4971 товарну позицію), середньоарифметична  ставка мита склала 23%. Вступ країни до Світової організації торгівлі в 2002 році спричинив ще до кількох  уже вимушених знижень ставок мита, і у 2004 році середньоарифметична  ставка складала лише 10,4%. Сьогодні Китай має понад 50 млрд. дол. США щорічного приросту інвестицій та понад 100 млрд. дол. США позитивного сальдо торговельного балансу і цілком може собі дозволити зростання споживання імпортних товарів, тож ставки на окремі групи товарів знижуються кілька раз щороку, але на товари, які виробляються стратегічними для економіки галузями (сільське господарство, машинобудування) ще є достатньо високими, а інколи і фактично заборонними. 

РОСІЯ

         Росія суттєво відрізняється від решти країн, представлених у аналізі, своєю експортно-орієнтованою економікою та великим позитивним сальдо торговельного балансу. В 2005 р. її експорт склав майже 32% ВВП. При цьому Росія дуже активно застосовує експортні митні тарифи, що є характерним для країн-експортерів необробленої сировини.

         Росія майже одночасно з Україною  запровадила надмірну лібералізацію  внутрішнього ринку на початку  90-х років XX сторіччя. Кілька місяців  тарифні ставки на всю імпортовану  продукцію були взагалі нульовими.  Це призвело до значного занепаду  промисловості, особливо легкої  та харчової, а вже у 1993-1994 рр. багато тарифних ставок було переглянуто, спочатку введено зовсім примітивний митний тариф із мінімальною градацією, а згодом і складний.[3;c.4]

     Сьогодні  митна політика Росії є надмірно політизованою, про що свідчать нещодавні  негаразди з імпортом українських, грузинських та молдовських товарів, і, безперечно, орієнтованою на захист національного товаровиробника.

     Росія має одну з найвищих середньоарифметичних ставок мита в Європі -9,9% і, напевно, найбільш бюрократизовані правила  для підприємств-імпортерів. Крім того, часто застосовує антидемпінгові та тимчасові ставки мита. 
 

Висновки

     У всіх країнах державне регулювання  ЗЕД є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів  її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей  розвивати всі види підприємницької  діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.З моїх досліджень можна  стверджувати,що без втручання держави  у зовнішньоекономічну діяльність досить важко буде регулювати відносини  у сфері ЗЕД.