Особливості державного регулювання ЗЕД у країнах з різними моделями управління економікою

Державне  регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою  адміністративних та економічних методів.

         Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини. Адміністративні методи найдоцільніше застосовувати за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.

          Економічні -діють через ринковий механізм. Економічні методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).

          По-моєму  регулювання ЗЕД в нашій державі є на етапі розвитку,тому що наша країна є відносно молода і ще не все досконало продумано у регулюванні різних відносин,у свою чергу відносин у сфері ЗЕД.Але так само у нас є певні особливості,які відрізняють нашу державу від інших-це наприклад досить високі ставки на мито серед країн Європи.На мою думку необхідно в першу чергу захищати свій ринок від напливу імпортних товарів,але водночас робити так,щоб займати провідні позиції у світі з експортування вітчизняних товарів,тобто необхідно знайти ту «золоту серединку» ,яка найкраще буде характеризувати зовнішньоекономічну діяльність нашої держави.

    В досліджуваних мною країнах є  досить багато спільних ознак державного регулювання ЗЕД ,наприклад наступне:в кожній країні в регулюванні ЗЕД приймає участь вищий законодавчий орган. В США це Конгрес, у Франції – Національні збори, в Японії – парламент. В Україні таким органом є Верховна Рада.Тобто іншими словами  ЗЕД регулюється за допомогою свого законодавчого органу.Також кожна країна має свій план дій на рахунок ЗЕД, і ці програми є досить схожими.Україні необхідно запозичати цей досвід регулювання ЗЕД в інших країн,тому що ці країни вже пройшли той шлях розвитку, на якому знаходиться  зараз Україна і можуть допомогти у врегулюванні багатьох питань пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел

1. ЗУ « Про зовнішньоекономічну діяльність»
2. ЗУ  «Про місцеве самоврядування в Україні»
3. Ашихмін Д.Б. «Особливості використання інструментів зовнішньоторговельної політики в умовах глобалізації»- 14.03.2007р.,1-8с.
4. Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Підруч. - К.: Центр навч. літ-ри, 2005. - 696 с.
5. Дятлова  В.В.,  Костенко  Н.В. Митна  політика  України:  оцінка  методів  державного  регулювання // Сборник научных трудов ДГУУ. – 2005. – №52, с.44
6. Пісьмаченко Л.М. - «Досвід державного регулювання зовнішніх економічних відносин у країнах із розвинутою ринковою економікою»
7. Середа В.І.- « Лібералізація державного регулювання зовнішньої торгівлі: досвід розвинених країн та країн з перехідною економікою » - 2009р. 1-5 с.
8. Стеченко Д.М.- «Державне регулювання економіки»-Навчальний посібник,К. МАУП,2000р., 171 с.
9. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 488 с. 
10. Ченцов В. «Особливості державного управління функціонування митної служби в зарубіжних країнах:компаративний аналіз»
11. Юшина С.І. «Принципи державного регулювання зовнішньої торгівлі:поняття та законодавче закріплення» – 14.03.2008р.,1- 4с.
12. Зкономическая история зарубежньх стран: Учеб. пособие / Под ред. Я.Е. Еремова. - Д.: Центр зкономического образования, 2000. - 132 с.
13. Илишев А. Япония: административная реформа и государственньїй аппарат // Проблемь теории и практики управления. - 1996. - № 5. - С. 70 - 75.