Роль ГАТТ/ВТО в регулюванні міжнародної торгівлі товарами та послугами

       До Секретаріату ГАТТ входить  приблизно 400 осіб. Місцезнаходження - Женева (Швейцарія). Його очолює  Генеральний директор. Секретаріат  обслуговує постійні органи ГАТТ, а також сприяє технічній допомозі країнам, що розвиваються. Спеціалісти у сфері економіки і статистики аналізують показники торгівлі і торговельну політику, а юридичний персонал надає допомогу у вирішенні торговельних спорів, пов'язаних з інтерпретацією правил і прецедентів ГАТТ. Бюджет ГАТТ становить біля 75 млн швейцарських франків, причому країни-члени роблять свої внески відповідно до їх часток у світовому обсязі торгівлі товарами. У Пунта-дель-Есте міністри прийняли Декларацію, що являє собою єдиний політичний документ, який складається з двох частин. 
          Перша частина належить до переговорів щодо торгівлі товарами. У ній мова йде про завдання подальшої лібералізації і розширення світової торгівлі, зміцнення ролі ГАТТ й удосконалення багатосторонньої торговельної системи, підвищення сприйнятливості ГАТТ до змін міжнародного економічного середовища і заохочення співробітництва в зміцненні взаємозв'язків між торгівлею й іншими напрямками економічної політики, що відбиваються на зростанні і розвитку. 
             У грудні 1988 р. у Монреалі (Канада) відбулася нарада на рівні міністрів у рамках Комітету з торговельних переговорів з питання середньострокового огляду. В 11 із 15 переговорних проблем були досягнуті домовленості про подальше проведення Раунду. Міністри також досягли домовленостей з пакету поступок щодо тропічних продуктів, з низки заходів, що стосуються упорядкування системи врегулювання спорів і нового механізму огляду торговельної політики, у межах якого торговельна політика окремих договірних сторін ГАТТ підлягає постійній або регулярній оцінці. Усі ці положення на тимчасовій основі були прийняті в 1989 р. У квітні 1989 р. Комітет з торговельних переговорів провів нараду в Женеві, на якій вдалося укласти середньострокові угоди з решти чотирьох переговорних проблем: сільське господарство; захисні застереження; текстиль і одяг; інтелектуальна власність. 
              Передбачалося, що Раунд закінчиться нарадою на рівні міністрів у рамках Комітету з торговельних переговорів у грудні 1990 р. у Брюсселі. Проте виявилося неможливим досягти домовленостей про зобов'язання щодо скорочення державної фінансової підтримки й обмежень до доступу на ринки в галузі сільськогосподарського виробництва. Тому було прийнято рішення про продовження Уругвайського раунду.Значний внесок в успішне завершення Уругвайського раунду було зроблено під час Токійської зустрічі країн "Великої сімки" улітку 1994 р. Принципові домовленості, досягнуті на цій зустрічі країнами "чотирикутника" (США, Японія, Європейське Співтовариство, Канада), створили об'єктивні передумови для успішного завершення раунду.

       По-перше, сторони домовилися  про зменшення на 1/3 тарифів на  більшість промислових товарів  (середньозважений імпортний тариф,  застосовуваний країнами - членами  ГАТТ, становить 4,7%).

     По-друге, досягнута домовленість про скорочення на 50% тарифів на більш "вразливі" товари (вироби зі скла, текстилю).

     По-третє, запропоновано взагалі не застосовувати  тарифи щодо продукції сталеливарної, фармацевтичної і деяких інших галузей  виробництва. Головним результатом  зустрічі "Великої сімки" було ухвалення рішення про необхідність використання всіх необхідних зусиль для закінчення Уругвайського раунду до 15 грудня 1994 р.З 11 по 16 квітня в місті Марракеш (Марокко) на рівні міністрів закордонних справ, економіки, торгівлі проходила міжнародна конференція за результатами Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, у роботі якої взяли участь представники біля 140 країн і більш ніж 30 найважливіших міжнародних організацій. Відбулося підписання 22 міжнародних конвенцій і угод. До найважливішого можна віднести: Договір про створення Всесвітньої торговельної організації (ВТО), ГАТТ 1994, Угода про сільське господарство, Угода про торговельні аспекти, що стосуються інвестицій, послуг, інтелектуальної власності та ін. 

                                             СИСТЕМА СОТ(ВТО)

                1 Уругвайський раунд торговельних переговорів і створення СОТ 

     Останнім раундом багатосторонніх торговельних переговорів у рамках комплексу міжнародних угод ГАТТ був восьмий Уругвайський раунд, що почався у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Эсте (Уругвай). Прийнятий порядок денний включав питання, що розширюють рамки міжнародної торговельної політики і питання створення повноцінної міжнародної організації як такої. До обговорення були включені питання регулювання торгівлі послугами й інтелектуальної власності, здійснення міжнародних інвестицій. Найбільш складним на сесіях Уругвайського раунду переговорів залишалося питання допуску на ринки сільськогосподарської продукції.

     У квітні 1994 року більшість учасників переговорного процесу (123 учасників з 125), у Марракеші (Марокко) підписали Заключний акт Уругвайського раунду торговельних переговорів і Марракеську декларацію, якою засновувалася Світова організація торгівлі. Переговори в рамках ГАТТ були завершені. Після вступу в силу Маракеської угоди про утворення СОТ Генеральна угода з тарифів і торгівлі від 1947 року з усіма доповненнями, прийнятими до вступу в силу Марракеської угоди, стала іменуватися Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1947 року 

                                         2 Статус та форма діяльності  

     Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною у відповідності з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється виключно через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися виключно в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.

     Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ. 

                                         2.1 Цілі діяльності 

     Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

• підвищення життєвого рівня;
• забезпечення повної зайнятості;
• постійне зростання доходів і ефективного попиту;
• розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;
• оптимальне використання світових ресурсів у відповідності сталого розвитку;
• захист і збереження навколишнього середовища;
• забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку

                                             2.2 Функції 

     Функції СОТ визначені в статті III Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

• сприяння реалізації, застосуванню, функціонуванню і досягненню цілей Марракеської угоди, а також багатосторонніх торговельних угод, включених у Додатки 1, 2 і 3 до Марракеської угоди;
• забезпечення основи для реалізації, застосування і функціонування багатосторонніх торговельних угод з обмеженим колом учасників, включених у Додаток 4 до Марракеської угоди;
• форум для переговорів між членами СОТ в частині їх багатосторонніх торговельних відносин з питань, включених у Додатки до Марракеської угоди;
• створення форуму для подальших переговорів між її членами в частині багатосторонніх торговельних відносин, а також основи для реалізації результатів таких переговорів;
• реалізацією Домовленостей про правила і процедури врегулювання спорів між членами СОТ, вміщених у Додатку 2 до Марракеської угоди;
• реалізація Механізму перегляду торговельної політики, передбаченого Додатком 3 до Марракеської угоди.

                                             3 Організаційна структура 

                                        3.1 Конференція Міністрів 

     На підставі положень статті IV Марракеської угоди про створення Світової організації торгівлі було утворено найвищий орган СОТ - Конференцію Міністрів, яка виконує функції СОТ як міжнародної організації і проводить усі необхідні для цього заходи.

     Конференція Міністрів складається з представників усіх членів СОТ - по одному від кожної держави-члена СОТ. Європейський союз є окремим самостійним членом СОТ поряд з усіма державами, що входять до його складу. Конференція Міністрів має право приймати рішення з усіх питань, що регулюються багатосторонніми угодами СОТ.

     Засідання Конференції Міністрів проводяться не рідше одного разу в два роки.

     Конференція Міністрів створює:

• Комітет з питань торгівлі і розвитку;
• Комітет з обмежень, пов'язаних із платіжним балансом;
• Комітет з питань бюджету, фінансування і управління;
• інші комітети, які вона вважає необхідними.

     В даний час функціонують додаткові комітети:

• Комітет з питань торгівлі і навколишнього середовища;
• Комітет з регіональних торговельних угод.

     З часу заснування СОТ відбулося шість Конференцій Міністрів: перша - в грудні 1996 року в Сінгапурі, друга - в травні 1998 року в Женеві (Швейцарія), третя - в листопаді-грудні 1999 року в Сіетлі (США), четверта - в листопаді 2001 року в Досі (Катар), п'ята - у вересні 2003 року в Канкуні (Мексика), шоста - у грудні 2005 року у Гонконгу.

                                             3.2 Генеральна рада 

     До складу Генеральної ради входить по одному представнику від кожної країни-члена СОТ. Як правило, в ролі представників членів СОТ виступають посли або голови представництв відповідних держав при СОТ. Засідання Генеральної ради проходять 8-10 разів у рік у штаб-квартирі СОТ у Женеві.

     Основні функції Генеральної ради:

     1. виконувати функції Конференцій Міністрів у перервах між її засіданнями. У той же час, Генеральна рада не бере на себе вирішення найбільш важливих питань і займається переважно вирішенням поточних питань організації і діяльності СОТ;

     2. виконання функцій, визначених безпосередньо Марракеською Угодою, а саме:

• функцій Органу з врегулювання суперечок;
• функцій Органу з огляду торговельної політики;
• затвердження власного регламенту засідань;
• загальне управління та затвердження регламенту засідань Комітету з торгівлі і розвитку, Комітету з обмежень, пов'язаних із платіжним балансом, Комітету з питань бюджету, фінансування і управління, а також інших Комітетів, заснованих Конференцією Міністрів;
• загальне управління Радою з торгівлі товарами, Радою з торгівлі послугами і Радою з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;
• інші функції.

     Генеральна рада регулярно звітує про свою діяльність перед Конференцією Міністрів.

     Генеральна рада делегує свої функції трьом основним органам, створеним Конференцією Міністрів:

• Раді з торгівлі товарами;
• Раді з торгівлі послугами;
• Раді з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

     Членом кожної з Рад може стати представник будь-якої держави-члена СОТ, якщо даний член СОТ виявив бажання брати участь у роботі Ради. Кожна рада має право створювати допоміжні органи. Загальне управління радами здійснює Генеральна рада. 

                                      3.3 Рада з торгівлі товарами 

     Основною функцією Ради з торгівлі товарами є здійснення нагляду за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод, включених у Додаток 1А до Марракеської угоди. Станом на травень 2003 року створено такі допоміжні органи Ради з торгівлі товарами:

• Комітет з доступу на ринки;
• Комітет із сільського господарства;
• Комітет із санітарних і фітосанітарних заходів;
• Комітет з технічних бар'єрів у торгівлі;
• Комітет із субсидій і компенсаційних заходів;
• Комітет з антидемпінгової практики;
• Комітет з митної оцінки;
• Комітет із правил походження;
• Комітет з імпортного ліцензування;
• Комітет з інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею;
• Комітет із захисних заходів;
• Комітет з торгівлі товарами для інформаційних технологій;
• Орган моніторингу з текстилю;
• Робоча група з питань державних торговельних підприємств.
• Рада з торгівлі послугами