Сучасні тенденції і моделі управління в міжнародному бізнесі

У сучасній світогосподарської сфері зовнішньоекономічні зв'язки національних економік охоплюють більш широкий, ніж раніше, спектр взаємодій: торговельний обмін переріс у науково-технологічне та інвестиційне співробітництво, тобто склалася нова модель таких зв'язків. Але для України (як і в 90-х роках минулого століття) властива торгово-посередники-чна модель, що не дозволяє нам активно включатися в сучасні моделі міжнародного економічного, науково-технічного та інвестиційного співробітництва, а саме воно найбільш перспективно, враховуючи складну природу відносин глобального, регіонального та національного контекстів міжнародної економіки та політики [18, c. 4-16].

Як уже зазначалося, сьогодні конкуренція існує не стільки  між товарами і послугами, скільки  між різними моделями бізнесу. При  цьому в якості конкурентних переваг  у бізнесі розглядаються нові технології управління та знання персоналу. Стратегії, що забезпечують успіх, все  в більшій мірі фокусуються не на самій компанії, а на мережах компаній, що здійснюють спільний бізнес. Тобто шляхом співпраці можна отримати певні конкурентні переваги, збалансовані з конкурентними перевагами мережевих партнерів. Виробничо-інвестиційна модель може бути найбільш ефективно реалізована шляхом активного співробітництва підприємств, їх кластерів і бізнес-угруповань саме в таких мережах. У цьому зв'язку становить інтерес обговорення проблем розвитку мережевих економічних структур, проведене в листопаді 2007 р. в Інституті економіки та прогнозування НАН України на методологічному семінарі "Ієрархія та мережеві структури: історія та сучасність" [15, c. 100-109].

 

 

3. МЕРЕЖЕВА ЕКОНОМІЧНА СТРУКТУРА

 

Мережева економічна структура - це певна організаційна форма  економічної активності великої  кількості підприємств, що будується  на складних взаємних, по більшій мірі коопераційних, ніж конкурентних, тимчасово  стабільних відносинах між юридично самостійними, але економічно певною мірою залежними підприємствами, в якій свідомо використовується комплекс відносин між партнерами на міжфірмовий координації діяльності [16, c. 17-19]. При цьому на обмежені терміни можуть виникати ієрархічні і демократичні мережеві форми, що функціонують на базі консенсусу. Головне зусилля мережевої структури спрямоване на збереження відмінностей між окремими партнерами (і тим самим на різноманітність їхніх ресурсів) при одночасному визнанні ними колективних цінностей та прагнення до досягнення загальних цілей шляхом активного включення в процеси прийняття рішень.

Ф. Котлер і Р. Ашрол, а також інші фахівці вважають, що економіка майбутнього буде представляти собою мережеве суспільство (network society). Економічні мережі не є чимось принципово новим, вони існують, розвиваються, наповнюються новим змістом, особливо генеруються до інноваційної складової світової економіки. Компанії, які є суб'єктами економічних мереж, як правило, отримують певні конкурентні переваги за рахунок того, що мережі найкраще пристосовані до інформаційного середовища, обміну інформацією, до створення нових знань та обміну цими знаннями, що, в свою чергу, збагачує інтелектуальний потенціал всіх учасників мережі. Мережа економить ресурси кожного окремого учасника і підсилює кумулятивний ефект витрат на пошук нових технологій, вона реагує на зміни і відтворює їх, залучає всіх своїх учасників до генерації змін, пошуку нових шляхів розвитку [16, c. 17-19].

Перехід до співпраці у  міжнародних економічних мережах  необхідний, проте це вимагає не тільки певного ресурсного потенціалу, а й нової якості менеджменту, що повинен визначатися умінням ефективно співпрацювати з різними міжнародними компаніями. Менеджмент сприяння оптимізації взаємодії учасників мережі, безумовно, виходить за рамки виробничо-економічних відносин і включає зв'язки у сфері культури різних рівнів, а не тільки корпоративної, індивідуальні відносини і т. д. У даному випадку мова йде не про тривіальний затвердження щодо обліку "культурного "фактора, а про бізнес-культурі як системному продукту мережі.

В даний час в економічні мережі активно включаються як виробники, так і споживачі, що дозволяє активно  формувати збалансовані ринки на основі "почуття ринку" (market sensing) - здатності розуміти споживачів і "відношення до ринку" (market relating) - здатності підтримувати і розвивати відносини із споживачами. В останні роки багато міжнародних компаній вбачають можливості зростання в активному формуванні лояльності споживачів до себе. Йде боротьба не тільки з конкурентами, а й за клієнтів, більше того - за "некліентов" [17, c. 7].

Визначаючи напрямки розвитку вітчизняного бізнесу, необхідно враховувати, що успішні міжнародні економічні мережі включають споживачів до свого складу. Вища форма співпраці з ними - створення "мереж споживачів". При цьому використовуються різні  методи, особливо Інтернет, що дозволяє через механізми узгодження контролювати ринок, визначати його параметри  на перспективу, здійснювати активну  маркетингову політику, передбачати  і формувати нові потреби, нові ринки  і, в кінцевому рахунку, нові конкурентні  переваги.

Мета таких систем - прагнення  виробника (принаймні, намір) створити спільно із споживачем механізм формування цінностей. Такий підхід викликає у  середніх споживачів "почуття причетності" до бізнесу, яке надійно залучає  їх до сфери корпоративного впливу, отже, компанія може використовувати  їхні ресурси для збільшення свого  конкурентного потенціалу. У такому контексті "клієнти" стають об'єктом  менеджменту і в той же час  певною мірою його суб'єктом. До речі, саме про таку концепції говорять К. Прахалад і В. Рамасвамі, її також детально розглянула М. Тарнавська [18, c. 4-16].

Таким цілям слугують CRM-технології (Customer Relationship Marketing / Management). CRM - націлена на побудову стійкої бізнес концепції і бізнес-стратегії, ядро якої - "клієнтоорієнтований" підхід. Стратегія заснована на використанні управлінських та інформаційних технологій, за допомогою яких компанія збирає інформацію про своїх клієнтів і використовує її для свого бізнесу шляхом вибудовування взаємовигідних відносин з клієнтами. Створюються умови для участі, принаймні віртуального, споживача в діяльності компанії, його впливу на процес організації виробництва та сервісного обслуговування продукту.

Міжнародний досвід показує, що сьогодні прорив на світові ринки  забезпечується, як правило, не просто продуктом, і навіть не галуззю, а  міжгалузевим комплексом, який складається  з певних відтворювальних і технологічних  систем. Його конкурентне ядро займає відведену для нього технологічну нішу і інтегрується зі своїми постачальниками і партнерами. Виявлення та підтримка розвитку таких міжгалузевих утворень (кластерів) в українській економіці - дуже важлива і необхідна справа. Слід зазначити, що теорія і практика створення та розвитку кластерних економічних систем на сьогоднішній день розроблені глибоко і всебічно.

 

 

ВИСНОВКИ

 

У практичному плані в  Україну також щось робиться, правда, без належної, як це має місце в світі, уваги держави. На регіональному рівні розробляють "кластерні" програми, вишукують кластери, захищають дисертації та ін.. Дуже знайома картина. Але забувають головне, що в кластер інтегруються підприємства та організації, що мають спільні або скоординовані цілі, узгоджений стратегічний менеджмент і маркетинг. Тобто втілення кластерної концепції здійснюється тільки через нову якість менеджменту, його нові форми, а саме - межфирмовий міжнародний менеджмент і маркетинг, в основі яких знаходяться повноправні, взаємовигідні відносини (комунікації) між суб'єктами кластера. Це нова управлінська культура для нас, яку ми повинні активно розвивати.

Л. Євстигнєєва і Р. Євстигнєєв справедливо відзначають, що реальний ландшафт світової економіки виглядає досить яскраво. Він включає і  етнічне, і технологічний, і фінансове, і інформаційне, і ідеологічне поля. Але у них є одна спільна ознака - розмивання національних кордонів (ринку) і провідна роль у цьому процесі фінансового капіталу. Фінансовий капітал, фінансові потоки, валютні ринки є системоутворюючими в сучасній економіці, саме вони - рушійна сила економічної глобалізації, сполучна ланка між усіма акторами світової економіки [19, c. 202].

До речі, сьогодні українські підприємства, а також значна частина  наших громадян, незалежно від  того, чи поширюється їх діяльність на міжнародні ринки, чи ні, піддаються ризику коливання валютних курсів. Ми розуміємо, що таке валютний курс, і  прагнемо, навіть на індивідуальному (нано-) рівні мінімізувати ризики через певні валютні операції, тобто здійснюємо управлінські операції з урахуванням стану міжнародного валютного ринку, а це - елемент міжнародного бізнесу на мікро-і нанорівні. Це свідчить про всесвітні глобальні фінансові зв'язки всіх і вся.

Рівень управління світовими  фінансовими потоками визначає рівень і ефективність управління всіма  іншими економічними зв'язками світової економіки. Завдяки пануванню фінансового  капіталу глобалізація має, в принципі, в своїй основі конвергентні (переговорні, партнерські, погоджувальні) відносини  суб'єктів світової економіки, в  тому числі і держав. Фінансові  ресурси, як і інформаційні (фінанси  і є інформацією), - найбільш мобільний  і чутливий до управління ресурс. Через  фінанси фірми обмінюються інформацією  про свої стосунки, за фінансами  просуваються і всі інші ресурси. А тому сучасний міжнародний бізнес як продукт і інструмент глобалізації базується на управлінні міжнародними фінансовими відносинами на різних рівнях.

Основний напрямок розвитку міжнародного бізнесу в Україні полягає в освоєнні світового досвіду з тим, щоб активно і ефективно входити в світову економіку і бізнес не тільки на правах об'єкта, а й суб'єкта глобалізації. Однак для цього необхідно готувати, з одного боку, кадри, які були б за своїм фаховим рівнем і мислення адекватними, скажімо, європейським вимогам і стандартам, а з іншого - фахівців, які були б здатні до прийняття нестандартних рішень в умовах нестабільного і нелінійного розвитку . Необхідно створювати інтелектуальний потенціал, адекватний вимогам не тільки сьогоднішнього дня, а й майбутнього періоду. Необхідно працювати на випередження - в цьому запорука нашого майбутнього.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕЛЕЛ

 

1. Онищенко В.П. Зовнішньоекономічна політика України в контексті її конкурентноздатності. "Зовнішня торгівля: право та економіка" № 1, 2005, с. 256.

2. Онищенко В.П. Україна на світовіх ринках вісокотехнологічної продукції. "Зовнішня торгівля: право та економіка" № 1, 2007, с. 298.

3. Онищенко В., Герасимчук С. Ракетно-космічний комплекс України на світовому ринку. "Економіка України" № 2, 2008, с. 63-73.

4. Економічні проблеми XXI Століття: міжнародний та український  вімірі. За ред. Юрія С.І., Савельєва Є.В. - К., "Знання", 2007, с. 508.

5. Хабермас Ю. Філософський дискурс про модерні. Пер. з нім. - М., "Весь світ", 2003, с. 319.

6. Білошапка В.А. Управлінська результатівність в ТНК. Автореферат на здобуття наукового ступеня доктора наук Економічних .- К., КНЕУ, 2008, с. 315.

7. Гріффін Р., пастою М.  Міжнародний бізнес .- СПб., "Пітер", 2006.

8. Пивоваров С.Е., Тарасевич Л.С, Майзель А.І. Міжнародний менеджмент .- СПб., "Пітер", 2006.

9. Поляков У Світова економіка та міжнародний бізнес. - К., "Знання", 2008.

10. Панченко Є.Г. Міжнародний  менеджмент. Навчально-методичний посібник. - К., КНЕУ, 2007.

11. Хачатуров А.Є. Інтеграційний менеджмент: проблеми, які необхідно вирішувати. "Менеджмент у Росії і за кордоном" № 2, 2004, с. 378.

12. Друкер П. Завдання менеджменту в XXI столітті.

13. Hamel G., Prahalad С. Competing for the Future. Harvard Business School Press. Boston, 1994.

14. Кім Чан У, Моборн Р. Стратегія блакитного океану. - М., "Ніро", 2005

15. Ієрархія та мережеві  структури: історія та сучасність (матеріали семінару). "Економічна  теорія" № 4, 2007, с. 83-105; "Економічна  теорія" № 1, 2008, с. 340.

16. Котлер Ф., Ашрол Р. Маркетинг в умовах мережевої економіки. "Маркетинг і маркетингові дослідження в Росії" № 2 (26), 2000, с. 4.

17. Прахалад К.К., Рамасвамі В. Майбутнє конкуренції. Творення унікальної цінності спільно з клієнтамі. - К., Видавництво О. Капуста («Агенція" Старт "»), 2005, с. 289.

18. Тарнавська Н. Новітні  прояви конкуренції в суспільстві,  що базується на знаннях. "Економіка  України" № 2, 2008, с. 234.

19. Євстигнєєва Л.П. , Євстигнєєв  Р.Н. Економічне зростання: ліберальна  альтернатива. М., "Наука", 2005, с. 202.