Таблиця 6.

      Норми подачі повітря у сховище

 
 

      Таблиця 7.

Розрахункові  значення тепло-, волого- і газовиділення  однією людиною у сховищі (стан спокою)

 

      У систему вентиляції входять окремі забірні канали повітря для різних режимів, противибухові пристрої з  розширювальними камерами, що встановлюються на забірних і витяжних каналах, фільтри проти пилу, фільтри-поглиначі, вентилятори, розвідна система, герметичні клапани, витяжний канал (у сховищах, які обладнані для роботи в режимі повної ізоляції, окрім того, засоби регенерації) і теплоємний фільтр (табл. 8).

 

       Таблиця 8.

      Основні характеристики фільтрів-поглиначів

 

      Сховища обладнуються центральним опаленням  у вигляді самостійного відгалуження від загальної опалювальної мережі об'єкту або будинків і споруд.

      Водозабезпечення  і каналізація. Для забезпечення водою сховище обладнується підключеним до зовнішньої водопровідної мережі водопроводом. На вводі водопровідної мережі встановлюється запірна арматура. На випадок виходу з ладу зовнішніх водопровідних мереж передбачено ємності для аварійного запасу води. Норми водозабезпечення потреб сховища у воді наведені в табл. 9.

      Таблиця 9.

      Норми водозабезпечення сховища

 

      У сховищах встановлюються промивні туалети  з відводом стічних вод у зовнішню каналізаційну мережу через самостійні випуски (самопливом або шляхом перекачування) з встановленням засувки всередині сховища і аварійного резервуару для збору фекалій.

      Електрозабезпечення і зв'язок. Електрозабезпечення сховища виконується від зовнішньої мережі міста або суб'єкта господарської діяльності.

      У сховищах великої місткості або  на групу близько розташованих сховищ робиться захисна дизельна електростанція (ДЕС) на випадок виходу з ладу зовнішнього джерела електрозабезпечення. Норми освітлення приміщень у сховищі наведені із табл. 10.

      У сховищах без ДЕС використовуються місцеві джерела освітлення. Освітленість приміщень у цих випадках не нормується.

      Сховища повинні мати телефонний ввід і радіотрансляційну  точку.

      Таблиця 10.

      Норми освітлення приміщень захисних споруд

 

      Сховища, які швидко зводяться. Захисні властивості сховищ, які швидко зводяться, встановлюються аналогічно як для сховищ, що будуються в мирний час. Місткість сховищ визначається наявністю вільних місць для їх будівництва і приймається, як правило, від 50 до 300 чоловік.

      У сховищах передбачено: * приміщення для  укриття людей г фільтровентиляційної установки; * місця для розміщення баків з водою, переносної печі і  ємності з відходами; * вхід і аварійний лаз (якщо головний вхід розміщується в зоні завалу).

      Для будівництва сховищ, які швидко зводяться, можуть бути використані серійні  елементи промислового і цивільного будівництва, інші конструкції, а також спеціальні залізобетонні елементи і лісоматеріали.

      Сховища, які швидко зводяться, оснащуються  найпростішими засобами забезпечення повітрям, водою, каналізацією, освітленням  і зв'язком.

      Під сховища можуть бути пристосовані:

• підвальні поверхи виробничих, допоміжних і адміністративно-побутових будинків і споруд;
• окремо розташовані заглиблені споруди виробничого, господарського і побутового призначення;
• пішохідні тунелі, вентиляційні галереї і тунелі, пустоти у вели них фундаментах та інші;
• підвали в жилих будинках.

      Сховища, що обладнуються в пристосованих приміщеннях існуючих будинків і споруд, повинні максимально задовольняти вимоги, які висунемо до сховищ, що спеціально будуються. Ці сховища можуть бути з конструкціями посилення з довговічних матеріалів (метал, залізобетон, цегли, каменю) або із дерева.

      Внутрішнє обладнання таких сховищ може бути промислового виробництва або простішого типу, виготовлене силами місцевих об'єктів господарювання.

     Оцінка  здатності залізобетонних конструкцій, бетонних і цегляних склепінь викладених по металічних балках приміщень, які пристосовуються під сховища, визначається за спеціальними розрахунками, таблицями та графіками. Таку роботу проводять завчасно зі залученням спеціалістів проектних організацій. 

      3. Укриття простішого  типу

• Укриття простішого типу - це споруди, які забезпечують захист людей від світлового випромінювання і уламків зруйнованих будинків, а також понижують дію проникаючої радіації, ударної хвилі вибуху і радіоактивних випромінювань на зараженій місцевості.

      До  укриттів простішого типу належать спеціально збудовані щілини, а також підвали та інші заглиблені приміщення, які пристосовані для захисту людей.

      Щілини  викопуються в ґрунті у вигляді  вузьких ровів зі зломами у  плані під кутом 90-120°. Довжина  прямого відрізка повинна бути не більше 15 м. Місткість щілин приймається від 10 до 50 чоловік. У щілинах місткістю до 25 чоловік робиться один вхід, а при більшій місткості - два входи.

     Перекриття  і крутості щілини повинні витримувати  навантаження від ваги ґрунтової засипки товщиною 50-60 см, бокового навантаження ґрунту і дії ударної хвилі на поверхні землі 0,5-1,0 кгс/см². Підвали та інші заглиблені і підземні приміщення й споруди, які пристосовуються під простіші укриття, повинні бути достатньо міцні, з огороджуючими конструкціями з негорючих матеріалів, і не мати транзитних комунікацій (трубопроводів опалення і забезпечення водою діаметром більше 70 мм, паропроводів більше 40 мм, кабелів високої напруги). В укриття у підвалах будинків рекомендовано приймати 50-300 чоловік.

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОГ ЛІТЕРАТУРИ

1. Атамашок В. Г., Ширшев Л. Г., Акимов Н. И. Гражданская оборона. Учебник для вузов. - М.: Высшая школа, 1986.
2. Владимиров В.А., Михеев О.С., Хмель С.И. и др. Методика выявления и оценки рациональной обстановки при разрушениях (авариях) атомных электростанций. - М., 1989.
3. Губський А. І. Цивільна оборона. - К., 1995.
4. Демвденко Г.П., Кузьменко Э.П. и др. Защита объектов народного хозяйства от оружия масового поражения. Справочник. - К., 1989.
5. Деміденко Г.П., Захист об'є ктів народного господарства від зброї масового ураження. - К., 1996.
6. Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона/ За редакцією B.C. Франка. Підручник. 2-ге вид., доп. - Львів: Афіша, 2001.
7. Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІД ЦО і НС. - К., 1997.
8. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів стронцію і цезію у продуктах харчування (ДР-97). МОЗ України. - К., 1997.
9. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. / Наукові керівники: член-кореспондент HАН України С.І.Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. - К.: НАНУ, 1995.
10. Леігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. - К., 1999.
11. Методика прогнозирования масштабов заражения сильнодействующими ядовитыми веществами при авариях (разрушениях) на химически опасных объектах и транспорте (РД 52.04.253-90): М.: Росгидромет, 1991.
12. Мігович Г.Г., Рабчук О.Г. Сильнодіючі отруйні речовини. -К., 1999.
13. Організація проведення рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і катастрофах. - М., 1990.
14. Попередження надзвичайних ситуацій / Під редакцією генерал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. - К., 1997.
15. Справочник по гражданской обороне. Кол. авторов. - M.; Воеииздат, 1978.
16. Справочные данные о чрезвычайных ситуациях техногенного, природного и экологического характера. В 3-х частях. - М., 1990.
17. Управление граждпнской обороной / Под ред. АЛ. Безлтосова. - М.: Воениздат, 1986.
18. Чорнобильська аварія. Події. Факти. Цифри / Під керівництвом генерал-лейтенанта М. С. Бондарчука. Штаб ЦО України. -К., 1990.