Шлюб як соціальний інститут

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Таврійський Державний Агротехнологічний  Університет

 

 

 

 

 

Кафедра Соціології та

філософії

 

 

 

 

 

Р Е Ф Е Р А Т

 

з дисципліни:

 

«СОЦІОЛОГІЯ»

 

на тему:

 

Шлюб  як соціальний інститут

 

 

 

 

 

Виконав:       Студент І. П. Прядков

група 23 СПМ

 

 

 

 

 

Перевірив:      Викладач

В. В. Губенко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мелітополь

2012 р.

Зміст

 

Введення            3

1. Поняття  соціального інституту, його види      4

2. Шлюб - основа  сімейних відносин       5

2.1. Форми  шлюбу          6

2.2. Історичний  напрям в соціології сім'ї та  шлюбу    7

3. Сім'я  як найважливіший соціальний  інститут     10

3.1. Життєвий цикл сім'ї         10

3.2. Форми сім'ї          11

3.3. Функції сім'ї          12

3.4. Розподіл ролей у сім'ї        14

4. Криза  сім'ї і її майбутнє         15

Висновок            19

Список  літератури          20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

 

Сім'я  вважається одним з чотирьох фундаментальних  інститутів суспільства, надає йому стабільність і здатність заповнювати  населення в кожному наступному поколінні. Одночасно сім'я виступає малою групою - самої згуртованої  і стабільної осередком суспільства. Протягом свого життя людина входить  до складу безлічі самих різних груп - групу однолітків або друзів, шкільний клас, трудову бригаду або спортивну  команду, - але лише родина залишається  тією групою, яку він ніколи не залишає.

Сім'я - невід'ємна частина суспільства, і неможливо  зменшити його значення. Жодна нація, жодна скільки-небудь цивілізоване суспільство не обходилися без сім'ї. Найближче майбутнє суспільства  також не мислиться без сім'ї. Для кожної людини родина - основа основ. Поняття щастя майже кожна  людина пов'язує, насамперед, із сім'єю: щасливий той, хто щасливий у своєму домі. Проте чи завжди ми замислюємося над питаннями:

Чому  люди живуть сім'ями?

Сім'я - це особиста справа кожного або вона якось пов'язана з суспільством?

Чи впливає  сім'я на суспільство або товариство надає «тиск» на сім'ю?

Чи завжди існувала родина? · Чи збережеться  сім'я в майбутньому?

Чи витримає сім'я суворі випробування, які переживає  наше суспільство сьогодні?

Проблеми  сім'ї вивчаються особливою областю  соціології. Проблематика досліджень обширна і різноманітна. Процеси розпаду і формування сім'ї, характер виконання її основних функцій, особливості взаємин подружжя і причини сімейних конфліктів в сім'ї, соціальні та економічні фактори, що визначають її спосіб життя, - ось далеко не повний перелік лише основних питань, до яких звертаються соціологи.

Соціологія  сім'ї - одна з найбільш розвинених областей соціологічного знання. Тільки в нашій  країні бібліографія праць з соціології сім'ї налічує більше 3 тисяч назв. Провідні дослідники цієї галузі соціології - Е.К. Васильєв, А.Г. Вишневський, С.І. Голод, І.С. Кон, М.С. Мацковская, Б.С. Павлов, Н. Г. Юркевич, А.Г. Харчев, В. Г. Харчева і багато інших. Зарубіжна соціологія має давні традиції вивчення сім'ї. Найбільш відомими фахівцями в даній області є І. Най, І. Рейс, В. Берр, Р. Хілл, М. Бекомбо, А. Жірар, Л. Руссель, Ф. Мішель та інші.

 

 

 

1. Поняття соціального інституту, його види

 

Соціальна практика показує, що для людського  суспільства життєво важливо  впорядкувати, регламентувати і закріпити  деякі соціально-значимі відносини, зробити їх обов'язковими для членів суспільства. Базисним елементом регулювання  суспільного життя є соціальні  інститути.

«Соціальний інститут - це певна організація соціальної діяльності і соціальних відносин, що здійснюється шляхом взаємоузгодженої системи доцільно орієнтованих стандартів поведінки, виникнення й угруповання яких у систему обумовлені змістом конкретної, розв'язуваної соціальним інститутом завдання».

Соціальний  інститут являє собою сукупність людей, установ, матеріальних засобів, що забезпечують стійкість соціальних зв'язків і відносин у суспільстві.

Соціальні інститути забезпечують реалізацію основних потреб суспільства, пов'язаних з його матеріальним забезпеченням, інтеграцією соціальних груп, відтворенням і збереженням духовних цінностей  і т. д. Завдяки їх наявності забезпечується відтворення населення, матеріальних і духовних благ, соціалізація людських індивідів, наступність поколінь і  багато іншого. Соціальні інститути  функціонують лише за наявності відповідних  суспільних потреб. При зникненні  таких потреб їх функціонування поступово  припиняється і вони відмирають.

Загальними  ознаками, які характеризують всі  соціальні інститути, є наступні: мета; набір установок і зразків  поведінки, соціальних статусів і ролей; система санкцій, що забезпечує стимулювання бажаного і придушення поводження, що відхиляється; культурні символи. Склад соціальних інститутів дуже різноманітний. Найважливішими соціальними інститутами  є:

а) економічні (власність, гроші, банки);

б) політичні (держава, партії, спілки);

в) соціокультурні та виховні (наука, освіта) та інші.

Соціальні інститути виконують різноманітні функції, найважливішими з яких є  інтеграційна, регулятивна, комунікативна, транслює, функція закріплення і  відтворення суспільних відносин і  багато інших.

Соціальні інститути утворюються на основі соціальних зв'язків, взаємодій і  відносин конкретних індивідів, соціальних груп, шарів і інших спільнот. Вони носять індивідуальний характер, володіють власним системним  якістю. Отже, соціальний інститут являє  собою самостійне суспільне утворення, що має свою логіку розвитку. З цієї точки зору соціальні інститути  можуть бути охарактеризовані як організовані системи, що характеризуються стійкістю структури, інтегрованістю їх елементів, визначеною мінливістю функцій.

Отже, маючи  специфічні особливості і відрізняючись  один від одного, соціальні інститути  разом з тим функціонують у  тісному зв'язку один з одним і  доповнюють один одного.

 

2 Шлюб - основа сімейних відносин

 

«Шлюб - це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і обов'язки по відношенню один до одного, до дітей і до суспільства».

Іншими  словами, шлюб - це контракт, який полягає  трьома сторонами - чоловіком, жінкою та державою. На відміну від всіх інших  формальних контрактів, які є в  суспільстві, в ньому обумовлена тільки одна дата - дата укладення шлюбного угоди, але не проставлена дата закінчення дії контракту. Тим самим мається  на увазі, що шлюбні узи скріплюють людей до кінця їхнього життя. У багатьох суспільствах держава  бере на себе не тільки оформлення шлюбу, а його освячення здійснює церква. Подружжя дають клятву вірності один одному і беруть на себе обов'язок соціальної, економічної та фізичної взаємної опіки. Освячення шлюбу перед церковним  вівтарем вважається найсильнішою формою зміцнення шлюбу.

Інститут  шлюбу самим фактом свого існування  свідчить, що суспільство навмисно розділило всі види статевих відносин на схвалювані і не схвалюваних, а держава - на дозволені та недозволені. Але так було не завжди. В давнину шлюбні стосунки виглядали зовсім інакше, а на зорі людської історії їх не було зовсім.

У будь-якому  суспільстві - стародавньому або  сучасному - сім'я формується, як правило, через шлюб. Шлюб - санкціонований суспільством сексуальний союз певної тривалості між двома і більше індивідами. Подібний союз зазвичай укладається  завдяки спеціальній церемонії - інавгурації, урочистому висновку шлюбних  уз. Інавгурація може проходити в  строго формальної або в абсолютно  неформальній атмосфері. Діти, народжені  в шлюбному союзі, вважаються закононародженими, а діти, народжені поза шлюбом - незаконнонародженим.

Шлюб - сукупність звичаїв, які регулюють подружні стосунки чоловіка і жінки. У сучасній європейській культурі такі звичаї включають  знайомство, заручення, обмін кільцями, медовий місяць, переступання нареченого і нареченої через символічне перешкоду.

Всі ці норми, за визначенням американського соціолога  К. Девіса, формують якусь цілісну структуру, яку називають інститутом шлюбу. У суспільстві такий інститут виконує радий принципово важливих функцій - відтворення людей, виховання дітей та інші.

Отже, шлюб - інститут, регулюючий відносини тільки подружжя, а сім'я - інститут, регулюючий, крім того, ще й відносини між  батьками і дітьми.

 

2.1 Форми шлюбу

 

Спосіб, яким вибирається шлюбний партнер, поділяє всі форми шлюбу на два типи - ендогамні і екзогамні. При ендогамії партнер вибирається тільки з тієї групи, до якої належить сам вибирає, тобто це звичай, за яким дозволені шлюби лише між особами однієї і тієї ж соціальної групи. Екзогамія передбачає вибір шлюбного партнера з чужої групи. Чужий групою може стати клас, раса, нація, вікова категорія.

Розмір  шлюбної групи є підставою  для поділу форм шлюбу на дві великі категорії:

1) моногамія  (шлюбний союз одного чоловіка  і однієї жінки);

2) полігамія  (шлюбний союз більш ніж двох  партнерів).

Кожна з  цих категорій розпадається на підвиди.

У моногамії виділяють:

а) довічну  моногамію;

б) моногамію, допускає розлучення (легко розводяться шлюб);

в) парну  сім'ю.

Остання хоч і називається родиною, але  лише формально. Насправді парна  сім'я - це нестійка, короткочасна форма шлюбного союзу.

У полігамії виділяють:

а) полігінія (шлюбний союз одного чоловіка з  кількома жінками);

б) поліандрія (шлюб однієї жінки з кількома чоловіками);

в) груповий шлюб (шлюбний союз кількох чоловіків  та кількох жінок).

Класифікацію  форм шлюбу можна провести і за різними критеріями: шлюб за змовою, шлюб по любові, шлюб за розрахунком, шлюб за рекомендацією посередників. Посередники - друзі і знайомі, які рекомендують майбутнього нареченого або наречену.

Гостьовий шлюб. Цей термін прийшов із Франції. Подружжя має дві квартири і живуть окремо, відвідуючи один одного 2-3 рази на тиждень: і одружені, і вільні одночасно.

Нерівний шлюб передбачає, що подружжя розрізняються по якому-небудь значимого ознакою - громадському статусу, віку, доходу і т. д.

Іншим критерієм  класифікації виступає плата за брак. Інститут покупного шлюбу має давні традиції. Він виник одночасно з груповим шлюбом і всередині нього. Ранню форму покупного шлюбу можна назвати дарообмінною. Обряд одруження здійснювався у формі еквівалентного дарообмінну. Дві групи обмінювалися «подарунками», яким могла служити жінка. Родичі жінки «дарували» родичам чоловіки його майбутню дружину в обмін на рівноцінні послуги і допомогу, які зобов'язувалися надати другий першим.

На відміну  від древніх форм покупного шлюбу, що здійснювалися у формі еквівалентного дарообмінну, пізніші його форми, особливо в епоху патріархату, проявлялися вже у формі нерівного дарообміну. Чоловік підносив нареченій дорожчі подарунки, ніж отримував від неї, - відповідно своєму привілейованому становищу, розмірами багатства і політичної влади. З тих пір можна говорити про нову форму покупного шлюбу - викупному шлюбі. Тепер усною домовленістю молодих людей або їх батьків було вже недостатньо. Оскільки мова йшла про великий стані, остільки виникла необхідність в укладенні договору, де обговорювалися права та обов'язки сторін, а також розмір викупу.

Поступово покупної шлюб перетворився в частину  родоплемінних заходів, і на мусульманському  Сході виникла нова форма покупного  шлюбу - калимний шлюб. Калим, викуп за наречену, спочатку виплачувався роду, а пізніше - батькам в якості компенсації за втрату робітниці. Як пережиток калим зберігся у деяких народів Азії і Африки.

Крім  покупного шлюбу існує хижацький шлюб. Розрізняють два його різновиди:

1) умикання (викрадення) нареченої;

2) умикання  нареченого;

Такий шлюб виник в давнину і зберігся в деяких народів як загальноприйнята норма (Закавказзя) або як девіантна  поведінка (Європа).

 

2.2. Історичний напрям в соціології  сім'ї та шлюбу

 

Сім'я  є одним з найстародавніших соціальних інститутів. Вона виникла набагато раніше релігії, держави, армії, освіти, ринку.

До визначення природи і сутності сім'ї мислителі  минулого підходили по-різному. Одна з перших спроб визначити характер шлюбно-сімейних відносин належить давньогрецького  філософа Платона. Патріархальну сім'ю  він вважав незмінною, вихідної громадської осередком, оскільки держави виникають в результаті об'єднання родин. Однак Платон не був послідовний у поглядах на сім'ю. У проектах «Ідеального держави» з метою досягнення згуртованості суспільства він пропонував введення спільності дружин, дітей і майна. Ця ідея була не нова. Давньогрецький історик Геродот у своїй знаменитій «Історії» відзначає, що спільність жінок була відмінною рисою у ряду племен. Такі відомості зустрічаються протягом всієї античної епохи.