Шлюб як соціальний інститут

9) Соціально-статусна функція пов'язана з відтворенням соціальної структури суспільства, тому що надає (передає) певний соціальний статус членам сім'ї.

10) Емоційна функція припускає отримання емоційної підтримки, психологічного захисту, а також емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія.

11) Функція духовного спілкування передбачає розвиток особистостей членів сім'ї, духовне взаємозбагачення.

12) Сексуальна функція сім'ї здійснює сексуальний контроль і спрямована на задоволення сексуальних потреб подружжя.

 

3.4 Розподіл ролей у сім'ї

 

Для розуміння  сім'ї як соціального інституту  велике значення має аналіз рольових відносин у родині. Сімейна роль - один з видів соціальних ролей  людини в суспільстві. Сімейні ролі визначаються місцем і функціями  індивіда в сімейній групі і подразделяемості в першу чергу на подружні (дружина, чоловік), батьківські (мати, батько), дитячі (син, дочка, брат, сестра), межпоколенние і Внутрипоколенная (дід, баба, старший , молодший) і т.д. Виконання сімейної ролі залежить від виконання низки умов, перш за все, від правильного формування рольового образу. Індивід повинен чітко уявляти собі, що значить бути чоловіком або дружиною, старшим у сім'ї або молодшим, якої поведінки чекають від нього, які правила, норми чекають від нього, які правила, норми диктує йому ту чи іншу поведінку. Для того щоб сформулювати образ своєї поведінки, індивід повинен точно визначити своє місце і місце інших у рольовій структурі сім'ї. Наприклад, чи може він виконувати роль глави сім'ї, взагалі або, зокрема, головного розпорядника матеріального надбання родини. У цьому плані важливе значення має узгодженість тій чи іншій ролі з особистістю виконавця. Людина зі слабкими вольовими якостями, хоч і старший за віком у родині або навіть по рольового статусу, наприклад, чоловік, далеко не підійде до ролі глави сім'ї в сучасних умовах. Для успішного формування сім'ї важливе значення також має чутливість до ситуаційних вимогам сімейної ролі і пов'язана з нею гнучкість рольової поведінки, яка проявляється у здатності без особливих труднощів виходити з однієї ролі, включатися в нову відразу, як цього вимагатиме ситуація. Наприклад, той чи інший багатий член сім'ї грав роль матеріального покровителя інших її членів, але його фінансове становище змінилося, і зміна ситуації відразу ж вимагає зміни його ролі.

Рольові відносини в сім'ї, які утворюються  при виконанні певних функцій, можуть характеризуватися рольовим згодою або рольових конфліктом. Соціологи  відзначають, що рольовий конфлікт найчастіше проявляється як:

а) конфлікт рольових зразків, що пов'язано з  неправильним їх формуванням в одного або кількох членів сім'ї;

б) межролевой конфлікт, при якому протиріччя закладено в протилежності рольових очікувань, що виходять з різних ролей. Такого роду конфлікти спостерігаються часто в многопоколенних сім'ях, де подружжя другого покоління одночасно є і дітьми і батьками і повинні відповідно поєднувати протилежні ролі;

в) внутриролевой конфлікт, при якому одна роль включає в себе суперечливі вимоги. У сучасній сім'ї такого роду проблеми бувають найчастіше притаманні жіночої ролі. Це відноситься до випадків, коли роль жінки передбачає поєднання традиційної жіночої ролі в родині (господині, виховательки дітей і т.д.) з сучасною роллю, яка передбачає рівну участь подружжя у забезпеченні сім'ї матеріальними засобами.

Конфлікт  може поглибитися, якщо дружина займає більш високий статус у соціальній чи професійній сфері і переносить рольові функції свого статусу  у сімейні стосунки. У подібних випадках дуже важлива здатність  подружжя до гнучкого переключенню ролей. Особливе місце серед передумов  рольового конфлікту займають труднощі з психологічним освоєнням ролі, пов'язані з такими особливостями  особистостей подружжя, як недостатня моральна й емоційна зрілість, непідготовленість  до виконання подружніх і, особливо, батьківських ролей. Наприклад, дівчина, вийшовши заміж, ніяк не хоче перекласти на свої плечі господарські турботи  сім'ї або народити дитину, намагається  вести колишній спосіб життя, не підкоряючись тим обмеженням, які накладає на неї роль матері і т.д.

 

4. Криза сім'ї і її майбутнє

 

Не секрет, що сучасна сім'я переживає кризу. Проявами цієї кризи служать такі показники, як падіння народжуваності, нестабільність сім'ї, зростання кількості  розлучень, поява великої кількості  бездітних сімей (сьогодні таких  родин - 15%), свідома відмова від  народження єдиної дитини. Також масова відмова від дітей, здача їх в  пологові або дитячі будинки, будинки  дитини, приймальники-розподільники, втеча  дітей з дому, жорстоке поводження з дітьми аж до позбавлення життя своїх дітей.

Показником  кризи сім'ї виступає також різке  скорочення рівня «шлюбності» і  одночасно активний ріст позашлюбної  народжуваності. Число шлюбів, починаючи  з 90-х років, з кожним роком знижується. Так, якщо в 1990 р. в 1 кварталі було укладено 301 тис. шлюбів, то в 1993 р. - 246,1 тис. шлюбів. Частка позашлюбних дітей у загальній  кількості народжених у 1992 р. склала 17%.

За кількістю  розлучень Росія займає перше  місце в світі. У 1994 р. на 1000 осіб розлучення вперше склали 105,3%. значно перевищивши  кількість укладених шлюбів (92,1%).

З 1991 р. смертність значно перевищила народжуваність. У 1994 р. народжуваність склала 9,6 дитини на 1000 чоловік, а смертність - 16,2 чоловік. Йде процес тотальної депопуляції  населення. Катастрофічно зростають  темпи скорочення населення.

Реформування  суспільства різко загострило проблему родин, які потребують соціального  захисту. Серед її об'єктів - сім'ї  одиноких матерів, військовослужбовці строкової служби з дітьми; сім'ї, в яких один з батьків ухиляється від сплати аліментів; сім'ї з  дітьми-інвалідами; взяли дітей під  опіку; багатодітні з малолітніми  дітьми до трьох років; студентські  сім'ї з дітьми.  
За три роки відбулося значне зростання малозабезпечених сімей серед багатодітних (26,9% за три роки) і неповних (14,5%). При цьому чітко простежується й інша тенденція - зниження кількості багатодітних сімей та зростання сімей з дітьми-інвалідами та неповних.

Причин  кризового становища сімей можна  умовно розділити на економічні та соціальні. Економічні - втрата роботи, невиплата заробітної плати або  допомог, низький рівень оплати праці - є найбільш характерними. Серед соціальних причин часто зустрічаються такі, як алкоголізм, дармоїдство, протиправна поведінка одного або обох подружжя. Як правило, цьому сприяє низький культурний рівень, бездуховність, безвідповідальність перед дітьми. Дитина, що росте в такій родині, часто неврівноважений, психологічно пригнічений, формує стереотипи суспільної поведінки неадекватні загальної соціальної та культурному середовищі. Дуже часто діти саме з таких сімей - важкі діти, важкі підлітки, серед яких зустрічаються юні правопорушники.

При прогнозуванні  сімейно-шлюбних відносин слід мати на увазі, що сім'я опинилася під  прицілом не однієї, а відразу декількох  глобальних тенденцій, що торкнулися і  наше суспільство. Це перехід (будемо сподіватися, до цивілізованого) до ринку, демократизація суспільства, інформатизація суспільства, зростання особистісного потенціалу, зростаюча роль жінок у суспільному  житті.

За відсутності  державної програми адаптації сім'ї  до перехідного стану суспільства  сім'я сама методом проб і помилок, ціною великих поневірянь «намацує»  механізми виживання. У сучасних умовах значно змінюються соціальні  функції сім'ї. Наприклад, великим  перетворенням піддається економічна функція сім'ї. Ринкові відносини  значно прискорили відмову від патерналістського, утриманського свідомості сім'ї та розуміння того, що виживання сім'ї - справа рук самої сім'ї. На основі зміни відносин власності сім'я все частіше починає виступати господарсько-економічною одиницею різних альтернативних видів власності: сімейної, орендної, фермерської, індивідуальної, кооперативної, особистої присадибної та ін. Родина шукає внутрішні резерви виживання, по-своєму освоюючи нові, ринкові види діяльності: приватнопідприємницьку, човниково комерційну, спекулятивно-посередницьку. У цих умовах гарантованої підтримкою сімейного бюджету все більше виступає особисте підсобне, дачне і присадибне господарство. Його частка в сімейному бюджеті за останні 5 років різко зросла.

Розвиток  сучасної сім'ї багато в чому пов'язане  зі зростанням ролі і значення особистісного  потенціалу в сімейних відносинах. Це обумовлено дією таких факторів, як перехід до ринкових відносин, правової держави, інформаційним технологіям. Що в свою чергу вимагає найбільшого  розкриття творчого потенціалу особистості, можливостей її соціальної адаптації. Складається нове ставлення до кожного  члена сім'ї як персони, що породжує по суті нову найважливішу функцію  сім'ї - персоналітарную (від лат. Persona - особа, особистість). Це означає формування такого типу родини, де найвищою цінністю стануть індивідуальність особистості, її права і свободи, де будуть створені умови для творчого розвитку і самовираження кожного члена сім'ї, включаючи батьків і дітей, на основі поваги гідності особистості, любові та злагоди. Персоналітарная функція сім'ї у перспективі повинна стати провідною, визначальною сутність сім'ї в інформаційному суспільстві.

Серйозним змінам піддасться і репродуктивна  функція сім'ї. Соціологи помітили, що в містах дітей народжується менше, ніж у сільській місцевості. На кількість дітей у сім'ї впливає  не тільки урбанізація і пов'язана  з нею екологія, а й рівень освіти жінки. Проте найбільший вплив на перетворення відтворюючої функції  сім'ї надає зміна основи обміну речовин між людиною і природою у зв'язку з інформатизацією суспільства. Розвиток інформаційного виробництва  зажадає певного відповідності  між новітніми предметами і засобами праці, новітніми технологіями і  здатністю працівника до праці: його загальною культурою, інформованістю, інтелектуальними здібностями, професіоналізмом, станом здоров'я, інтересом до роботи, працездатністю, здатністю до швидкої  адаптації, вмінням самостійно приймати рішення . Різко зростає цінність кожного життя. Людина в інформаційному суспільстві буде активно займатися  підвищенням інформованості, збереженням  здоров'я, гарної форми.

Для забезпечення якісного зростання працівника і  підростаючого покоління повинні  бути створені відповідні життєві умови  та матеріальні кошти, що включають  в себе рівень освіти і культури, житлові умови, якість харчування, охорони  здоров'я, сфери послуг, можливості відпочинку, зняття нервової напруги. Одним словом, зростає потреба  в якості життя.

Таким чином, репродуктивна функція сім'ї буде спрямована на свідоме обмеження  народжуваності та забезпечення високої  якості підготовки дитини до життя  і праці в умовах інформаційного суспільства. Акцент буде робитися на розкритті індивідуальних здібностей особистості. Сімейні конфлікти  в інформаційному суспільстві будуть відбуватися в основному через  невміння і небажання рахуватися з індивідуальними особистісними  особливостями членів сім'ї. Неповага до особистої гідності кожного окремого члена сім'ї - серйозна причина для  конфронтації і відчуження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Отже, сім'я  є одним з найбільш древніх  соціальних інститутів. Вона виникла  набагато раніше релігії, держави, армії, освіти, ринку. Сім'я - єдиний і незамінний виробник самої людини, продовження  роду. Але, на жаль, виконує вона цю головну  функцію зі збоями. І залежить це не тільки від неї, але і від  суспільства. Сім'я виникає з потреби  задовольнити особисті потреби і  інтереси індивідів. Будучи частиною суспільства, вона з'єднує їх із суспільними інтересами. Особисті потреби організовуються  на основі прийнятих у суспільстві  норм, цінностей, зразків поведінки  і часто відбувається так, що безцеремонне втручання суспільства в життя  сім'ї руйнувала її і життя  людей її складових, доводило її до злиденного існування.

Причин  спонукають людей об'єднаються в  сімейні групи, створювати стійкі зв'язки і взаємодії багато, але основою  в першу чергу є потреби  людини. Говорячи науковою мовою, духовні, фізіологічні і сексуальні потреби  чоловіка та жінки спонукають їх об'єднаються  для спільного здійснення цілей: відтворення людського роду, створення  матеріальних умов існування - житла, одягу, харчування; задоволення потреби  в дітях, біологічної залежності дітей від батьків, потреби в  сексі . Хіба людина не може задовольнити цю потребу поза сім'єю? Звичайно, може. Але не повчальний чи досвід предків? Звернувши свій погляд у минуле, ми усвідомлюємо, що суспільство в  цілому, а значить і люди, його складові, зацікавлені в тому, щоб  ці біологічні потреби здійснювалися  в рамках сім'ї. Тільки виявивши ці специфічні особливості в реалізації потреб людини в умовах сім'ї, можна зрозуміти  сутність сім'ї як соціального інституту, а разом з цим і витоки живучості  сім'ї, її життєстійкості, привабливості  для людини.

У чому ж  незнищенна сила сім'ї? Сила і привабливість  сім'ї, її сутність полягає в тій  цілісності, яка властива сім'ї та соціальної спільності, і як малої  соціальної групи, і як соціального  інституту. Цілісність сім'ї утворюється  за рахунок взаємопритягання і взаімодополнямості підлог, створюють єдине «андрогенне істота», певну цілісність, що не зводиться ні до суми членів сім'ї, ні до окремого члена сім'ї.

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Гребенников І. В. Основи сімейного життя: навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів. - М.: Просвещение, 1991. - 275 с.

2. Касьянов  В. В. Соціологія: Екзаменаційні  відповіді. Ростов н / Д: «Фенікс», 2001. - 288 с. - Серія «Здаємо іспит».