Федерація як форма державного устрою

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ 4

Висновок 7

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФЕДЕРАТИВНОГО  УСТРОЮ ДЕРЖАВИ 9

2.1 Характеристика федерації як  форми державного устрою 9

2.2 Принципи устрою федерації 11

Висновок 16

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ВИДИ ФЕДЕРАЦІЙ 18

3.1. Асиметричні федерації 19

3.2. Централізовані та децентралізовані  федерації 22

3.3. Договірні і конституційні  федерації 24

Висновок 25

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Будь-яка держава є єдина по суті, змісту й формі. Щоб вона активно функціонувала, щоб якісно й корисно діяв її механізм, потрібна чітко організована державна влада, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснювала б керівництво суспільством в інтересах домінуючої частини населення, а також управління загально - суспільними справами. Типологія держав тісно пов'язана з поняттям форми держави. Особливості кожного конкретного типу держави встановлюються на основі аналізу її організаційного устрою, методів здійснення державної влади.

Традиційно вітчизняна теорія держави  і права завжди виділяла у формі  держави три основних, взаємозалежних блоки: форму правління, форму національно-державного й адміністративно-територіального  устрою, політичний режим.

І якщо форма правління відповідає на запитання про те, хто і як править, здійснює державну владу в державно-організованому суспільстві, як влаштовані, зорганізовані і діють у ньому державно-владні структури (органи держави), то форма національно-державного й адміністративно-територіального устрою розкриває способи об'єднання населення на визначеній території, зв'язок цього населення через різні територіальні і політичні утворення з державою в цілому. От чому форму держави можна визначити як такий склад (побудову) держави, у якому виявляються її основні характеристики і який забезпечує в комплексі, в системі - організацію державної влади, територіальну організацію населення.

Все вищесказане зумовлює актуальність обраної мною теми дослідження

Об’єктом  дослідження є:

• федеративні держави сучасності та минулого
• федерація, як форма державного устрою (теоретичний аспект);

Предметом дослідження виступають:

• ознаки федерацій.
• основні види федерацій, принцип їх створення;

Метою роботи є визначення і дослідження правового аналізу форм, видів та елементів федерації.

Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання:

• визначити та охарактеризувати  поняття «федерація»;
• розкрити суть, мету та принцип побудови федеративних держав;
• визначити основні ознаки федерацій
• визначити види федерацій, здійснити їх коротку характеристику

Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

 

 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ

Терміном "держава" ми позначаємо особливий тип соціальних явищ, що характеризуються наступними рисами:

а) відношенням влади і підпорядкування;

б) монопольним використанням насильства тими, хто володіє владою;

в) наявністю юридичного порядку;  
          г) відносною сталістю;

д) інституціональним виміром.

Таким чином, держава - це не утворення, що знаходиться над суспільством і незалежна від нього, а визначений тип юридично регульованого соціальної поведінки, що існує в конкретних просторово-тимчасових умовах. Держава - це не фізичне явище, що може виявлено за допомогою органів почуттів, а соціальний факт, що припускає юридично нормовану ієрархічну взаємодію його членів. Коли ми говоримо про державу, то маємо на увазі визначені відносини між людьми, юридично регульовані тими, хто уповноважений для цього.

Держава - це колективний феномен, що існує в конкретному просторово-тимчасовому контексті. Просторово - часовий характер держави обумовлюється тим фактом, що юридичний порядок діє на конкретній території в конкретний час. Юридичний порядок визначеної держави діє не вічно і не у всіх державах. Його застосовність звужена до даної території протягом даного періоду.

Ознаки держави, спочатку виражені в її передумовах, у ході історичного  процесу розвиваються у форму  держави.

Форма держави - це її устрій, що виражається  в характері політичних взаємин між людьми, між людьми і державою, між державою і людьми в процесі управління ними (політичний режим), у способах організації вищих органів державної влади (форма правління) і в адміністративно-територіальному розподілі держави (форма територіального устрою).

Кожна держава має свою форму  і зміст. Форма означає зовнішнє оформлення, вираження того чи іншого соціального явища, його змісту. Питання  про форму держави є питанням, як організована державна влада, яка  система державних органів існує, які існують форми правління, які взаємозв'язки між окремими органами державної влади, національно-територіальний устрій держави і методи управління державою і суспільством. Форма держави є спосіб її існування і функціонування. Держава є політичною формою економічного і соціального розвитку суспільства.

Форма держави характеризується трьома основними елементами:

• формою державного правління,
• формою державного устрою
• формою політичного режиму.

Форму держави розглядають в  широкому і вузькому значенні. Всі три елементи складають форму держави в широкому значенні цього поняття. В вузькому значенні під формою правління розуміють тільки форму державного правління.

Форма правління — це організація  верховної влади в державі, характер і принципи її взаємодії з іншими органами держави, з політичними партіями, класами і соціальними групами. Форми правління залежать від форм демократії, від наявності певної виборчої системи або її відсутності, від наявності виборних органів тощо. За формами правління всі держави поділяються на монархії і республіки, які мають різні види.

Державний устрій — це територіальна  організація державної влади, поділ  її на певні складові частини з  метою найкращого управління суспільством, це взаємозв'язок окремих складових  частин держави між собою і їх спільними вищими державними органами. За державним устроєм всі держави поділяються на прості і складні. До простих відноситься унітарна держава, до складних — федерація, конфедерація, імперія

Політичний (державний) режим —  це сукупність або система методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в суспільстві. Він характеризується станом демократичних прав і свобод людини, відношенням державної влади до правових основ діяльності її органів. За формою політичного (державного) режиму всі держави поділяються на демократичні і авторитарні.

Форма держави — це спосіб або  порядок організації та здійснення державної влади. Поняття "форма держави" включає до себе три взаємозв'язаних елементи: форму державного правління, форму державного устрою і форму державного (політичного) режиму.

Внутрішній розподіл держави, правове  становище її частин, їх взаємовідносини  один з одним і з центральними органами влади охоплюються поняттям «територіальний устрій держави». Територіальний устрій - історичний результат тієї передумови держави, що сформувалася в результаті заміщення кровноспоріднених зв'язків із сусідськими й еволюціонувала в принцип поділу людей не по їхньому походженню, а по проживанню на визначеній території. Природно, що по тому же принципі повинні були будуватися і державні органи, що керують людьми.

Розглядаючи форми територіального  устрою, теорія держави і права  зіштовхується з таким їхнім  різноманіттям, що дозволяє по-різному  оцінювати ці форми, і тому змушена  удаватися до їх класифікації по об'єктивним ознаками.

Державний устрій — це територіальна  організація державної влади, поділ  її на певні складові частини з  метою найкращого управління суспільством, це взаємозв‘язок окремих складових  частин держави між собою і  її спільними вищими (центральними) державними органами.

Для характеристики територіальної організації  держави, організації державної  влади з територіальним групуванням  населення в юридичній літературі довгий час уживався, та й зараз  використовується (особливо в роботах  по теорії держави і права) термін «державний устрій». Він застосовується в неоднакових значеннях у повсякденній мові, політичній літературі, юридичних дослідженнях. У перших двох випадках йому надається, звичайно, дуже широке значення: мова йде про державний, а іноді і суспільний лад в цілому. У юридичній літературі мається на увазі лише устрій території держави, співвідношення держави як цілого з його складовими частинами. Це політико-територіальний розподіл (унітарна держава і федерація, національні й інші державні утворення – суб'єкти федерації: штати, султанати, землі, кантони й ін.), автономні утворення (автономні республіки, області й ін.) і адміністративно-територіальні одиниці (провінції, райони, округи і т.д.).

Що стосується конфедерацій, співтовариств, союзів, співдружностей держав, то, строго говорячи, вони до проблеми територіально-політичної організації держави не відносяться – це міждержавні, міжнародні об'єднання держав. Але питання стосуються державної проблематики, хоча вони вивчаються не в конституційному (державному), а в міжнародному праві.

У сучасній теорії державний устрій поділяється на унітарний (простий) і складний.

Отже форма державного устрою –  це спосіб організації державної  влади, який визначається характером взаємовідносин держави як цілого і її складових частин.

Форма державного устрою знаходить  свій вияв в особливостях політико-територіальної організації держави та її адміністративно- територіального устрою.

Виділяють такі форми державного устрою

Унітарна держава — проста єдина держава, частинами якої є адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних прав

Федерація — складова союзна держава, частинами якої є державні утворення, що мають суверенні права

 

Висновок:

Державний устрій — це територіальна організація державної влади, поділ її на певні складові частини з метою найкращого управління суспільством, це взаємозв‘язок окремих складових частин держави між собою і її спільними вищими (центральними) державними органами, а форма державного устрою – це спосіб організації державної влади, який визначається характером взаємовідносин держави як цілого і її складових частин.

 

 

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФЕДЕРАТИВНОГО  УСТРОЮ ДЕРЖАВИ

2.1 Характеристика федерації  як форми державного устрою

Федерація – це держава, територія  якої складається з території її членів – суб’єктів (штати – Австралія, Бразилія, Індія, Венесуела, Мексика, Нігерія, США; проавінції – Аргентина, Канада, Пакистан; землі – Австрія, ФРН; республіки – Росія, Югославія; кантони – Швейцарія тощо).

Всі суб’єкти федерації є державними утвореннями, тобто вони наділені установчою владою – можуть приймати власні конституції, які повинні відповідати основним федеративним законам. Пріорітет у сфері законотворчості, як і в інших сферах державної діяльності завжди залишається за федераціями.

Федеративна форма політико-територіального  устрою менш поширена порівняно з  унітарною формою.

Сьогодні у світі існують  такі федеративні держави, як Росія, США, Канада, Австралія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Союзна Республіка Югославія, Аргентина, Бразилія, Мексика, Індія та ін., тобто країни, які відіграють провідну роль в економіці світу. Вони розташовані на різних континентах, вирізняються площами своїх територій (від Австралії, яка займає весь континент, до невеликих - Австрії та Бельгії) та є унікальними за ступенем свого політичного й культурного розвитку, а також за національним складом населення. Загальна кількість їх населення наближається до півтора мільярди громадян. Спочатку федерація виникла у США (1787 р.). Політико-територіальний устрій окремих країн не є сталим. Про іде свідчить досвід деяких європейських держав. Так, протягом XX ст. Чехословаччина була унітарною державою (1918 - 1968 рр.), федеративною державою (1969 - 1992 рр.), а з січня 1993 р. Чехословацька Федерація взагалі припинила своє існування. На її тернів торії утворилися дві унітарні держави - Чеська Республіка і Словацька Республіка (Словаччина).

У 1946 р. була утворена Югославська  Федерація, до складу якої входили шість  республік і два автономних краї. Події КІІІЦЯ 80-Х — початку 90-х років XX ст. призвели до розпаду федерації у тому вигляді, який був передбачений Конституцією 1974 р., і утворена нова Югославська Федерація - Союзна Республіка Югославія, суб' єктами якої стали лише дві республіки - Сербія та Чорногорія. Решта колишніх суб 'єктів Югославської Федерації тепер існує як самостійні національні держави.